IНСТРУКЦIЯ з ви­ко­ри­ста­н­ня «ко­ри­сних ідіо­тів»

«На­віть пі­сля від­вер­тої агре­сії РФ, оку­па­ції те­ри­то­рій та втрат у ба­га­тьох укра­їн­ців так і не ви­ро­би­лось від­по­від­но­го ан­ти­ма­ні­пу­ля­тив­но­го іму­ні­те­ту», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Зпо­ча­тку ро­сій­сько-укра­їн­ської вій­ни га­зе­та «День» ви­хо­ди­ла з се­рі­єю пу­блі­ка­цій, де три­во­жною ни­ткою зву­чить фра­за «ата­ка в тил». По­ту­жна ма­ши­на ро­сій­ської про­па­ган­ди хо­чі стає ін­ко­ли при­во­дом до анек­до­тів (ро­зіп’яті хло­пчи­ки в тру­си­ках, по­ни­ще­ні си­ньо-жов­ті сні­гу­рі, зґвал­то­ва­ні епі­ле­пти­чні баб­ці на блок­по­стах), та, вра­хо­ву­ю­чи кіль­кість ура­же­них нею гро­ма­дян, нам не до смі­ху. І в цьо­му пла­ні на­віть для за­тя­то­го на­ціо­на­лі­ста з Кар­пат­ських гір у ро­сі­ян ви­яви­лась під­го­тов­ле­ною ци­ні­чна фор­му­ла, де цей же на­ціо­на­ліст стає вже еле­мен­том про­па­ган­ди. Так Ро­сія ці­лить в наш тил, вже не ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ні тан­ків, ні гра­дів, а низ­ку ма­ні­пу­ля­тив­них при­йо­мів.

Зда­ва­лось би за два ро­ки вій­ни укра­їн­ці ма­ли б «роз­ку­си­ти» де­та­лі та­ких фор­мул на­ві­ю­ва­н­ня. Та за­ги­бель ма­ні­а­каль­но­го бан­ди­та, ро­стов­сько­го ав­то­мий­ни­ка, який пи­шав­ся тим, що при­стре­лив більш ніж з де­ся­ток по­ло­не­них, ви­яви­лась те­стом са­ме для па­трі­о­ти­чно на­ла­што­ва­них укра­їн­ців. Ве­ли­че­зний лан­цюг лю­дей в До­не­цьку, яких зве­зли до гро­ба цьо­го по­кидь­ка, ро­сій­ськи­ми ЗМІ бу­ло по­да­но як ма­со­ве по­кло­ні­н­ня. Для під­го­тов­ле­но­го сприйня­ти за чи­сту мо­не­ту та­кий сю­жет ро­сій­сько­го гля­да­ча з Уфи, та­ка кар­тин­ка ло­гі­чно вкла­да­є­ться в про­па­ган­дист­ський образ « опол­чен­ців » . І то ні­чо­го, що « опол­че­нець » цей є гро­ма­дя­ни­ном РФ. Для пе­ре­сі­чно­го ме­шкан­ця ж Дон­ба­су зга­да­ний на­товп ні­чим не ди­вує.

По-пер­ше, на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях дій­сно ба­га­то про­ро­сій­сько­го, ще біль­ше за остан­ні два ро­ки за­тьма­ре­но­го крем­лів­ською про­па­ган­дою еле­мен­ту. По-дру­ге, не за­бу­ва­є­мо, що ми ма­є­мо спра­ву з се­ре­до­ви­щем, яке існує в умо­вах не про­сто то­та­лі­тар­ної оку­па­цій­ної вла­ди, а й « бє­спрє­дє­лу». На те­ре­нах, де існує ли­ше вла­да ав­то­ма­ту, ми ма­є­мо спра­ву з ізо­льо­ва­ною кол­бою, в якій мо­жна тво­ри­ти як зу­хва­лі і кри­ва­ві про­во­ка­ції, так і ство­рю­ва­ти будь-які те­ле­ві­зій­ні кар­тин­ки. Ме­шкан­цю Львів­щи­ни чи Ки­їв­щи­ни важ­ко зро­зу­мі­ти стан, який па­нує на те­ри­то­рії Дон­ба­су, що фа­кти­чно пе­ре­тво­ри­лась на кон­цта­бір. Важ­ко пе­ре­сі­чно­му укра­їн­цю усві­до­ми­ти, що страх — це не то­ді, ко­ли з про­ни­зли­вим сви­стом при­лі­тає мі­на, а то­ді, ко­ли до під’їзду при­їздить « віджа­тий » джип з го­ло­во­рі­за­ми. То­му мо­жна зро­зу­мі­ти ре­фле­ксії ко­ли­шніх ме­шкан­ців Дон­ба­су, для яких чер­ги до тру­па оку­пан­та є бо­лю­чим усві­дом­ле­н­ням то­го, на що пе­ре­тво­ри­лась їхня рі­дна зем­ля. Але укра­їн­цям в ці­ло­му не мо­жна гра­ти на бо­лю при­ни­же­н­ня Дон­ба­су в той час, ко­ли не­об­хі­дно ро­би­ти ви­снов­ки що­до при­чин ці­єї тра­ге­дії.

Та в уні­сон з по­ста­нов­кою ро­сій­сько­го те­ле­ба­че­н­ня в со­ці­аль­них ме­ре­жах бу­кваль­но під­ня­лась істе­ри­ка тих, хто по­зи­ціо­нує се­бе па­трі­о­том. Клю­чо­ва те­за вки­да­н­ня — «ми не хо­че­мо жи­ти з та­ки­ми лю­дьми! » . І це в дні, ко­ли в Лу­ган­ську на під­вал по­тра­пи­ли три під­лі­ткми, що фо­то­гра­фу­ва­лись з укра­їн­ським пра­по­ром, а в Дні­прі в опе­рі про­ро­сій­ська да­ма роз­би­ла мо­ло­тком го­ло­ву укра­їн­сько­му во­ї­ну! По­лі­ти­ки, екс­пер­ти, жур- на­лі­сти по­ча­ли з нер­вом фі­ло­соф­ству­ва­ти про те, «що ро­би­ти з ме­шкан­ця­ми Дон­ба­су», на­че це в їхніх ру­ках існують ва­же­лі впли­ву і пра­ва на чу­жі до­лі. Де­які укра­їн­ські ав­то­ри­те­ти про­сто «спа­ли­лись» на до­сить не­скла­дно­му, але по­ка­зо­во­му при­во­ді.

Та Пу­тін мо­же бу­ти за­до­во­ле­ним, адже до всьо­го ви­дно, що окре­мі про­шар­ки в укра­їн­сько­му су­спіль­стві пев­ною мі­рою до­ве­де­ні до го­тов­но­сті гра­ти в йо­го гру. Тоб­то ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи на­чеб­то па­трі­о­ти­чні ім­пе­ра­ти­ви, на­справ­ді мо­жна по­ці­ли­ти в свою ж (!) укра­їн­ську дер­жав­ність, роз­по­ді­ля­ю­чи бра­тів на сво­їх і чу­жих, а зем­лі на на­ші і за­ли­ше­ні на по­та­лу оку­пан­ту. Мрія крем­лів­сько­го че­кі­ста — за­ду­ши­ти жер­тву її вла­сни­ми ру­ка­ми — в дії.

Як тут не при­га­да­ти істе­ри­ки в со­ці­аль­них ме­ре­жах рік то­му сто­сов­но до хар­ків’ ян, які вко­тре обра­ли Ген­на­дія Кер­не­са ме­ром. Ви­яв­ля­є­ться, для за­га­лу цей факт став роз­ча­ру­ва­н­ням, і по­зи­ція « моя ха­та скраю » в міз­ках пев­но­го про­шар­ку па­трі­о­тів ре­флек- тив­но (і в де­чо­му ін­фан­тиль­но) пе­ре­тво­ри­лась на « зго­рів са­рай — го­ри і ха­та » . Ха­та єд­но­сті і дер­жав­но­сті! Еста­фе­ту « да­ун­ба­сів » та « сов­ків » то­ді на пев­ний час пе­ре­йня­ли «ге­пну­ті» хар­ків’яни.

Те, на­скіль­ки сер­йо­зним є це пи­та­н­ня, свід­чить і не­що­дав­но ви­да­ні на за­гал ма­те­рі­а­ли з на­чеб­то при­ва­тної пе­ре­пи­ски Сур­ко­ва, зокре­ма, з яких ви­дно, як, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи укра­їн­ські ж ЗМІ і укра­їн­ські си­ли, РФ ро­бить все для роз­па­ле­н­ня си­ту­а­ції вже на За­кар­пат­ті. Ро­сія пра­цює ме­то­ди­чно, ци­ні­чно і твор­чо, при­сто­со­ву­ю­чись під умо­ви і осо­бли­во­сті ре­гіо­нів. Хо­ча ( з са­мої ці­єї пе­ре­пи­ски) той ко­го на­чеб­то « під­став­ляє » та­кий ком­про­мат ( зокре­ма Льо­во­чкін), під кі­нець ви­хо­дить не та­ким вже й по­га­ним пер­со­на­жем. Зно­ву ма­ні­пу­ля­ція?

Якщо укра­їн­ці, які сті­ка­ють кров’ю ти­ся­чв­би­тих спів­ві­тчи­зни­ків, так «ку­пу­ю­ться» на крем­лів­ські те­хно­ло­гії, то що див­но­го в то­му, що на За­хо­ді агре­сія РФ про­ти Укра­ї­ни так са­мо спри­йма­є­ться не­о­дно­зна­чно? Ми за­бу­ва­є­мо, що Мо­сква ні­ко­ли не за­ли­ша­ла сво­го впли­ву на За­хід. Ле­кції Штайн­ма­є­ра на Ура­лі, цьом­ки пен­сіо­не­рів Сар­ко­зі та Бер­лу­ско­ні з Пу­ті­ним та ще ба­га­то чо­го є ли­ше окре­ми­ми ка­мін­ця­ми смаль­ти до за­галь­ної мо­за­ї­ки при­су­тно­сті ро­сій­сько­го впли­ву в Єв­ро­пі. На­го­ло­си­мо — істо­ри­чної при­су­тно­сті впли­ву (ще з ча­сів Ко­мін­тер­ну та на­їв­них про­ко­му­ні­сти­чних фан­та­зе­рів по­ча­тку XX сто­річ­чя).

На цьо­му ти­жні ви­да­н­ня Atlantic Council опри­лю­дни­ло ста­т­тю, де ви­зна­є­ться, що іно­зем­ні ЗМІ ми­мо­во­лі до­по­ма­га­ють Ро­сії і при­хо­ву­ють ве­де­н­ня вій­ни РФ на Дон­ба­сі. Дій­сно, за­хі­дні ЗМІ, зга­ду­ю­чи смерть Мо­то­ро­ли, по­да­ва­ли йо­го як ва­таж­ка «про­ро­сій­ських пов­стан­ців » . Огля­дач спра­ве­дли­во за­зна­чив: « На­справ­ді ж Па­влов був біль­ше, ніж про­сто « про­ро­сій­ським » . Він вза­га­лі-то був ро­сі­я­ни­ном. І мо­ва не про чі­пля­н­ня за сло­ва, це суть всьо­го кон­флі­кту. Па­влов був одним з де­ся­тків ти­ся­ч­гро­ма­дян Ро­сії, які при­їха­ли в су­сі­дню Укра­ї­ну для то­го, щоб розв’ яза­ти вій­ну » . Та­ка ста­т­тя на іно­зем­но­му ре­сур­сі є при­кла­дом про­ти­дії ро­сій­ській ін­фор­ма­цій­ній отру­ті. Це по­ки що епі­зо­ди­чна спро­ба ро­зі­бра­ти­ся в прин­ци­по­вих ню­ан­сах. Для цьо­го від­по­від­аль­но­го зав­да­н­ня не­об­хі­дна не ли­ше апрі­ор­на по­зи­ція, а й про­фе­сіо­на­лізм, який ви­ма­гає від жур­на­лі­ста роз­став­ля­ти то­чки над «і».

Що ж укра­їн­ці мо­жуть про­ти­ста­ви­ти фор­му­лам ро­сій­сько­го ма­ні­пу­ля­тив­но­го впли­ву?

«НАМ ПРО­СТО ПО­ТРІ­БНО ПРИПИНИТИ МИСЛИТИ КАТЕГОРІЯМИ ЗРАДИ»

Дми­тро КУЛЕБА,

по­сол Укра­ї­ни в Ра­ді Єв­ро­пи:

— Ро­сія мо­же до­зво­ли­ти со­бі без­кі­не­чний по­тік ви­крив­лень та від­вер­тої бре­хні в ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі. В наш час мі­ри­лом яко­сті ЗМІ є швид­кість до­не­се­н­ня ін­фор­ма­ції до ау­ди­то­рії. Від­по­від­но, шан­си на те, що якась чер­го­ва « ка­чка » успі­шно до­ле­тить до сво­єї ау­ди­то­рії зро­ста­ють. Ре­цепт для про­ти­дії цьо­му про­стий — ме­ді­а­гра­мо­тність жур­на­лі­стів та факт-че­кінг. Ме­ді- агра­мо­тність, на­сам­пе­ред, вклю­чає ана­ліз до­сто­вір­но­сті дже­ре­ла та пла­тфор­ми, яка роз­по­всю­джує ін­фор­ма­цію від дже­ре­ла. Для Укра­ї­ни, де, на жаль, ЗМІ схиль­ні під­хо­плю­ва­ти ро­сій­ські но­ви­ни, то­му що їх лег­ше пе­ре­кла­сти на укра­їн­ську, це осо­бли­ва про­бле­ма. Та­ка про­ста рі­чяк зна­н­ня жур­на­лі­ста­ми ба­зо­вих єв­ро­пей­ських мов мо­гла б сут­тє­во до­по­мог­ти у від­сі­ю­ван­ні ро­сій­ських ін­тер­пре­та­цій. Що­до сприйня­т­тя по­дій в оку­по­ва­них Кри­му та на Дон­ба­сі, то нам про­сто по­трі­бно припинити мислити категоріями зради. Ро­сі­я­ни є май­стра­ми фаль­шу­ва­н­ня ре­аль­но­сті і нам по­трі­бно ігно­ру­ва­ти цю фальш. Не­ва­жли­во, якою є кар­тин­ка з Кри­му чи Дон­ба­су. Ва­жли­во, що це на­ша зем­ля і на­ші лю­ди, за яких тре­ба бо­ро­ти­ся.

«У ЗАХІДНИХ КРАЇНАХ ПРОДОВЖУЮТЬ ПОШУК ІНСТРУМЕНТАРІЮ ДЛЯ ПРО­ТИ­ДІЇ РО­СІЙ­СЬКІЙ ПРОПАГАНДІ»

Сер­гій СОЛОДКИЙ,

пер­ший за­сту­пник ди­ре­кто­ра Iн­сти­ту­ту сві­то­вої по­лі­ти­ки:

— Ко­ли ми го­во­ри­мо про за­хі­дні або вну­трі­шньо- укра­їн­ські де­ста­бі­лі­зу­ю­чі ре­а­кції на ро­сій­ські про­во­ка­ції, то тре­ба усві­дом­лю­ва­ти, що во­ни ціл­ком мо­жли­во є ча­сти­ною спе­цо­пе­ра­цій. Я б не став при­мен­шу­ва­ти роль ро­сій­ських спе­цо­пе­ра­цій що­до нав’ язу­ва­н­ня сво­го ди­скур­су в за­хі­дне су­спіль­ство че­рез в то­му чи­слі за­хі­дні мас- ме­діа. Га­даю, що стра­шні не стіль­ки пря­мі ка­на­ли ін­фор­ма­цій­но­го впли­ву, на­при­клад, Ра­ша­ту­дей, як ін­ші не­пря­мі за­со­би впли­ву, за­пу­ще­ні Крем­лем. До них від­но­ся­ться окре­мі сим­па­ти­ки до Крем­ля се­ред по­лі­ти­чних кіл, як пра­во­ра­ди­каль­но­го так і лі­во­го тол­ку. Існують де­які лі­де­ри гро­мад­ської дум­ки се­ред екс­пер­тів, жур­на­лі­стів, гро­мад­ських ді­я­чів осо­бли­во із та­бо­ру ко­ли­шніх со­вє­то­ло­гів, тоб­то тих, ко­го прийня­то на­зи­ва­ти « ко­ри­сни­ми ідіо­та­ми » . Чи ефе­ктив­ний наш опір по­ді­бним тен­ден­ці­ям? Оче­ви­дно, що са­мій Укра­ї­ні з цим не впо­ра­тись, але так са­мо оче­ви­дно, що у нас є со­ю­зни­ки на За­хо­ді, з яки­ми не­об­хі­дно спів­пра­цю­ва­ти і ви­пра­цьо­ву­ва­ти від­по­від­ні кон­тр­за­хо­ди. Ці лю­ди аде­ква­тно ро­зу­мі­ють за­гро­зи, які над­хо­дять від РФ, від ро­сій­ських спе­цо­пе­ра­цій, і на­зи­ва­ють ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми, що ду­же ва­жли­во, адже роз­ми­тість ви­зна­чень дає тло для про­ро­сій­ських ма­ні­пу­ля­цій.

На жаль, не зав­жди та­ке ро­зу­мі­н­ня пе­ре­тво­рю­є­ться в дію. І це не то­му, що на­ші при­бі­чни­ки не хо­чуть ні­чо­го ро­би­ти, а то­му, що не зна­ють, що ро­би­ти, оскіль­ки ін­фор­ма­цій­на сфе­ра до­сить де­лі­ка­тна, осо­бли­во в за­хі­дно­му су­спіль­стві, для яко­го ха­ра­ктер­на сво­бо­да і по­ва­га до жур­на­лі­ста. То­му тут по­трі­бно ді­я­ти уря­дам, і са­ме уря­ди від­пра­цьо­ву­ють за­со­би про­ти­дії ро­сій­ській пропаганді, щоб при цьо­му не зав­да­ти уда­ру по сво­їй го­лов­ній цін­но­сті — сво­бо­ді

сло­ва. Це справ­ді скла­дно для За­хо­ду, який ви­ма­гає чі­тко­го ар­ти­ку­лю­ва­н­ня за­гроз і гро­ма­дян­ської єд­но­сті. Для при­кла­ду то­го, що на За­хо­ді та­кі за­гро­зи ро­зу­мі­ють, мо­жу на­зва­ти іні­ці­а­ти­ву «Стра­те­гі­чні ко­му­ні­ка­ції». Пред­став­ни­ки ці­єї іні­ці­а­ти­ви зби­ра­ють з усіх єв­ро­пей­ських мас-ме­діа фей­ко­ві но­ви­ни і де­за­ву­ю­ють їх від­по­від­ним чи­ном. Во­ни так са­мо ви­пу­ска­ють ін­стру­кцій­ні ві­део­ро­ли­ки, які по­ясню­ють, як мо­жна роз­пі­зна­ти ро­сій­ську про­па­ган­ду і ро­сій­ську ма­ні­пу­ля­цію фа­кта­жем, ви­га­ду­ва­н­ням фа­ктів.

Тре­ба за­ми­сли­тись, чо­му окре­мі про­во­ка­ції і спе­ку­ля­ції ма­ють по­пу­ляр­ність в су­спіль­стві і про них всі зна­ють, а про їх спро­сту­ва­н­ня — ні? Це осо­бли­вість люд­ської при­ро­ди, яка не до­ко­пу­є­ться до істи­ни, а ве­де­ться на щось гу­чне і по­вер­хо­ве. Від­по­від­но ро­сій­ська про­па­ган­да роз­кру­чує пев­ні ре­чі, на які всі звер­та­ють увагу, і вра­хо­вує спе­ци­фі­ку та слаб­ко­сті люд­ської ду­ші. Вар­то за­зна­чи­ти, що зер­на ма­ні­пу­ля­цій ро­сій­ська про­па­ган­да по­сі­я­ла до­сить дав­но і те­пер на­ни­зує на під­го­тов­ле­ний ґрунт но­ві сце­на­рії на­ві­ю­вань. При­кро, що на­віть пі­сля від­вер­тої агре­сії РФ, оку­па­ції те­ри­то­рій та втрат у ба­га­тьох укра­їн­ців так і не ви­ро­би­лось від­по­від­но­го ан­ти­ма­ні­пу­ля­тив­но­го іму­ні­те­ту. По­вер­та­ю­чись до західних ЗМІ, то я сам був свід­ком не­од- но­ра­зо­вих по­ми­лок на­віть у по­ва­жних ви­да­н­нях, на­при­клад, в NYT, ко­ли Аксьо­но­ва на­зи­ва­ли прем’ єр- мі­ні­стром Кри­му. Але за­хі­дні ЗМІ чу­тли­во ре­а­гу­ють на за­ува­же­н­ня і ча­сто ви­прав­ля­ють свої по­мил­ки. І там вже йде­ться не зав­жди про ма­ні­пу­ля­ції Крем­ля, а про еле­мен­тар­ну не­ува­жність, не­аку­ра­тність, не­зда­тність ро­зі­бра­тись у гли­бин­них пи­та­н­нях, а от­же, без­гра­мо­тність жур­на­лі­стів. Зви­чай­но, в Укра­ї­ні ма­ють бу­ти ті, хто по­вин­ні від­по­від­но ре­а­гу­ва­ти і над­си­ла­ти за­ува­же­н­ня ре­да­кто­рам ре­сур­сів. Це і ре­аль­но, і не­об­хі­дно ро­би­ти.

Але му­шу ска­за­ти, що в західних країнах все ж та­ки продовжують пошук інструментарію про­ти­дії ро­сій­ській пропаганді. Хо­ча це не зав­жди пу­блі­чно по­мі­тно. Во­ни та­кож звер­та­ю­ться і до укра­їн­ських екс­пер­тів, але, зно­ву ж та­ки, не зав­жди на­ші по­ра­ди го­дя­ться для лі­бе­раль­них су­спільств. І без­умов­но в сво­є­му лі­бе­ра­лі­змі ці су­спіль­ства ура­зли­ві до ро­сій­ських ін­фор­ма­цій­но- ма­ні­пу­ля­тив­них то­кси­нів.

Та­кож звер­ну увагу, що в Ро­сії є ве­ли­кий до­свід з ро­бо­ти та під­ку­пу клю­чо­вих осіб на За­хо­ді. У ме­не є ве­ли­ке до­слі­дже­н­ня на те­му, як ще ра­дян­ська Ро­сія пра­цю­ва­ла із за­хі­дни­ми елі­та­ми, по­чи­на­ю­чи з 20-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя. І за­хі­дні лі­де­ри про це зна­ють.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.