Про­він­ція: га­стро­лі

Den (Ukrainian) - - Культура -

На­тра­пив на ін­терв’ю ви­да­тної ро­сій­ської ком­по­зи­тор­ки Со­фії Гу­бай­ду­лі­ної, де во­на ви­слов­лює свою по­лі­ти­чну по­зи­цію. Я про цей текст ра­ні­ше чув, а те­пер про­чи­тав, на жаль. От уже во­і­сти­ну зна­н­ня при­мно­жує ту­гу.

«Ро­сія за­ймає ли­ше по­зи­цію за­хи­сту».

«Ро­сій­сько­му на­се­лен­ню на Укра­ї­ні від са­мо­го по­ча­тку, тоб­то, в лю­то­му, — ого­ло­си­ли до­ктри­ну зни­ще­н­ня, і це факт».

«Ро­сій­ська лю­ди­на про­сто не мо­же не пі­ти і не до­по­мог­ти ро­сій­сько­му на­се­лен­ню на Укра­ї­ні, то­му що їм за­гро­жує зни­ще­н­ня».

«Як я мо­жу ста­ви­ти­ся до Май­да­ну, яко­му аме­ри­кан­ці да­ли 3 млрд. до­ла­рів, щоб во­ни три­ма­ли цей Май­дан?»

«За­хі­дні цін­но­сті се­бе ком­про­ме­ту­ють ко­жен день».

«Якщо по­ди­ви­ти­ся на ньо­го (Пу­ті­на) і по­рів­ня­ти з ін­ши­ми лі­де­ра­ми, ну, він не ви­гля­дає гір­ше, нав­па­ки».

«Всі на­ки­ну­ли­ся як ша­ка­ли на Ро­сію. За що? За по­раз­ку в Хо­ло­дній вій­ні. По­раз­ка — ка­ра­є­ться».

«Пу­тін стри­мує екс­тре­мізм, зав­дя­ки шко­лі КДБ».

«Аме­ри­ка, яка га­дає, на­чеб­то має сво­бо­ду і де­мо­кра­тію, — це на­справ­ді теж олі­гар­хія».

« Ме­ні зда­є­ться, за­раз Аме­ри­ка пра­гне до сві­то­во­го па­ну­ва­н­ня, до ди­кта­ту­ри». Та ін­ші ба­наль­но­сті (дже­ре­ло — сайт «Рус­ское по­ле»).

Спри­йма­ти це осо­бли­во сум­но, ко­ли при­га­дую при­їзд Со­фії Ас­га­тів­ни до Ки­є­ва та мою ро­о­змо­ву з нею (див. «День» від 9 ли­сто­па­да 2012 р.).

Вже 25 ро­ків Гу­бай­ду­лі­на жи­ве у Ні­меч­чи­ні, має не­о­бме­же­ний до­ступ до ін­фор­ма­ції будь-яко­го спе­ктру, є лю­ди­ною до­бре осві­че­ною. По­при це, чу­є­мо від неї те, що чу­є­мо. Чо­му? Звід­кі­ля це?

Мій ва­рі­ант від­по­віді — про­він­цій­ність. Що жо­дним чи­ном не су­пе­ре­чить на­яв­но­сті та­лан­ту й осві­ти або на­ро­джен­ню в най­біль­шій сто­ли­ці. Про­він­цій­ність не­у­сві­дом­ле­на, а то­му не­ви­трав­на. На­пев­но, усі ти­ра­нії (а над­то ж — ти­ра­нія Пу­ті­на) й три­ма­ю­ться на про­він­цій­но­сті, спо­кон­ві­ку вко­рі­не­ній в го­ло­вах — над­то ле­да­чих, щоб хо­чін­ко­ли ви­йти за ме­жі ці­єї за­ти­шної вну­трі­шньої в’ язни­ці. Для ме­не Гу­бай­ду­лі­на — зві­сно, й на­да­лі ви­да­тна ком­по­зи­тор­ка. Не мен­ше то­го. Але й не біль­ше.

Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.