Чо­му пра­вий Рай­нерт

Час на­шим ке­рів­ни­кам кри­ти­чні­ше ста­ви­ти­ся до тих по­рад, які нам да­ють із-за кор­до­ну

Den (Ukrainian) - - Економіка - Бо­г­дан ДАНИЛИШИН, ака­де­мік Ака­де­мії на­ук Укра­ї­ни, член Ра­ди НБУ

Не­що­дав­но ві­до­мий нор­везь­кий еко­но­міст Ерік Рай­нерт дав ін­терв’ю «Дню». Основ­ні ідеї цьо­го ма­те­рі­а­лу та­кі: ко­ру­пція — не при­чи­на бі­дно­сті, а її на­слі­док; нео­лі­бе­ра­лізм як еко­но­мі­чна до­ктри­на вми­рає; США і Бри­та­нія це зро­зумі­ли, то­му Бри­та­нія ви­йшла з ЄС, а США по­вер­та­ють про­ми­сло­ве ви­ро­бни­цтво на ба­тьків­щи­ну; мо­не­тар­ні ідеї Міл­то­на Фрі­дма­на і Фрі­дрі­ха фон Хайе­ка біль­ше не пра­цю­ють; нам по­трі­бен для роз­ви­тку но­вий цикл кейн­сі­ан­ської по­лі­ти­ки.

■ Ска­за­ти, що я зго­ден з Ері­ком Райнертом — це ні­чо­го не ска­за­ти. Аб­со­лю­тно те са­ме я пи­шу вже два ро­ки в укра­їн­ських і за­кор­дон­них ви­да­н­нях. Єди­не, в чо­му від­рі­зня­є­ться моя по­зи­ція від по­зи­ції Рай­нер­та, — це те, що він про­по­нує в про­ми­сло­во­му від­ро­джен­ні спи­ра­ти­ся пе­ред­усім на вну­трі­шній ри­нок, я ж вва­жаю, що Укра­ї­на має по­ча­ти зі ство­ре­н­ня ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чно­го се­кто­ра, який і ви­тя­гне всю еко­но­мі­ку з ті­єї тря­со­ви­ни, ку­ди во­на за­ну­рю­є­ться. Але ми, без­умов­но, єди­ні з ним у ви­знан­ні то­го, що з нео­лі­бе­ра­лі­змом як до­мі­ну­ю­чою іде­єю укра­їн­ської еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки по­ра за­кін­чу­ва­ти, по­ки від укра­їн­ської еко­но­мі­ки, а от­же й дер­жав­но­сті, не за­ли­ши­ли­ся са­мі ру­ї­ни.

■ Я не­що­дав­но пи­сав, що 2011 ро­ку то­ді­шній ди­ре­ктор-роз­по­ря­дник МВФ До­мі­нік Строс­сКан «з най­ви­щої три­бу­ни» за­явив, що по­лі­ти­ка МФВ не ли­ше не до­по­ма­гає еко­но­мі­чно­му роз­ви­тку бі­дних кра­їн, а, нав­па­ки, ча­сто шко­дить їм (чи не це ко­шту­ва­ло йо­му кар’єри?). Рай­нерт го­во­рить за­раз про те са­ме. Але «віз і ни­ні там». Ми рік за ро­ком, уже 25 ро­ків на­шої не­за­ле­жно­сті, впро­ва­джу­є­мо в на­ціо­наль­ній еко­но­мі­ці нео­лі­бе­раль­ні еко­но­мі­чні ме­то­ди управ­лі­н­ня, але за­мість оздо­ров­ле­н­ня еко­но­мі­ки її ста­но­ви­ще стає де­да­лі гір­шим. Я да­ле­кий від то­го, щоб ба­чи­ти в цьо­му злий на­мір на­шої вла­ди, ко­ли­шньої й ни­ні­шньої, спря­мо­ва­ний на при­ду­ше­н­ня ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки на якесь за­мов­ле­н­ня ззов­ні. Ме­ні зда­є­ться, що про­сто в цьо­му всьо­му є пев­ний ко­гні­тив­ний не­до­ми­сел, від­су­тність не­об­хі­дної еко­но­мі­чної під­го­тов­ки на­ших ке­рів­ни­ків (не всіх, але ба­га­тьох).

■ Ве­ли­кий бри­тан­ський еко­но­мі­чний ми­сли­тель Джон Мей­нард Кейнс пи­сав, що пра­кти­ка­ми еко­но­мі­ки й по­лі­ти­ки на­справ­ді прав­лять ідеї по­лі­ти­чних і еко­но­мі­чних ми­сли­те­лів. А я від се­бе до­даю — і якщо ці ідеї вже не пра­цю­ють у ре­аль­ній еко­но­мі­ці, а по­лі­ти­ки й еко­но­мі­ки продовжують ни­ми ке­ру­ва­ти­ся, то це ду­же по­га- но мо­же за­кін­чи­ти­ся для ті­єї кра­ї­ни, в якій по­лі­ти­ки так ді­ють. В Укра­ї­ни за­раз ду­же по­га­ні спра­ви то­му, що в го­ло­вах су­ча­сних укра­їн­ських по­лі­ти­ків, за ма­лим ви­ня­тком, до­мі­нує па­ра­ди­гма нео­лі­бе­ра­лі­зму.

■ Якщо нео­лі­бе­ра­лізм та­кий по­га­ний, то чо­му то­ді ба­га­тьом йо­го пред­став­ни­кам ви­да­ю­ться Но­бе­лів­ські пре­мії з еко­но­мі­ки, за­пи­тає осві­че­ний чи­тач? Від­по­від­аю. Не­має те­о­рії істин­ної або хи­бної на всі ча­си. Те­о­рії ді­є­ві за­ле­жно від ча­су й об­ста­вин, які є в мі­сці їх ви­ко­ри­ста­н­ня. Ко­лись ді­є­ві­ши­ми є ме­то­ди віль­ної еко­но­мі­ки, тоб­то нео­лі­бе­раль­ні, ко­лись ді­є­ві­ши­ми є про­те­кціо­ніст­ські. І від му­дро­сті пра­ви­те­лів дер­жа­ви за­ле­жить, ко­ли слід їх за­сто­со­ву­ва­ти. Су­ча­сний ка­пі­та­лізм ха­ра­кте­ри­зу­є­ться край­ньою не­ви­зна­че­ні­стю сво­го май­бу­тньо­го роз­ви­тку. То­му пла­но­во спро­гно­зу­ва­ти те чи ін­ше ви­ро­бни­цтво, той чи ін­ший об­сяг ви­ро­бле­ної про­ду­кції, який обов’яз­ко­во бу­де за­тре­бу­ва­ний спо­жи­ва­ча­ми, не­мо­жли­во. І тут нео­лі­бе­раль­на те­о­рія кра­ще справ­ля­є­ться з цим ана­лі­зом. Про­те, пі­сля то­го як не­об­хі­дні змі­ни в еко­но­мі­ці ста­ли­ся, йде, не­хай і не­три­ва­лий, але ста­біль­ний пе­рі­од роз­ви­тку, де на­ба­га­то кра­ще й ефе­ктив­ні­ше ді­ють пла­но­ві ме­то­ди в еко­но­мі­ці. То­му на­шим по­лі­ти­кам не­об­хі­дно опа­ну­ва­ти май­стер­ність у чер­гу­ван­ні цих ме­то­дів управ­лі­н­ня: нео­лі­бе­раль­ний — пла­но­вий, нео­лі­бе­раль­ний — пла­но­вий. Як ово­ло­ді­ли ним на кор­по­ра­тив­но­му рів­ні ке­рів­ни­ки Apple і на дер­жав­но-по­лі­ти­чно­му — ке­рів­ни­ки Ки­таю.

■ Пі­сля то­го як Стів Джобс 2007 ро­ку пред­ста­вив сві­то­во­му рин­ку ре­во­лю­цій­ний iPhone, уже май­же 10 ро­ків, ні­чо­го прин­ци­по­во не змі­ню­ю­чи, Apple пла­но­во (!) ви­ро­бля­ють йо­го мо­ди­фі­ка­цію за мо­ди­фі­ка­ці­єю. І за цей час Apple ста­ла най­до­рож­чою ком­па­ні­єю сві­ту. Ки­тай­ці ж, по­чи­на­ю­чи з 1990-х ро­ків, по­бу­ду­ва­ли у се­бе пра­кти­чно з ну­ля су­ча­сну ін­ду­стрі­аль­ну еко­но­мі­ку й ста­ли дру­гою кра­ї­ною у сві­ті за ВВП. Укра­ї­ну ж про­сто «за­кли­ни­ло» на нео­лі­бе­ра­лі­змі, й ось уже 25 ро­ків ми за­йма­є­мо­ся на сло­вах де­ре­гу­лю­ва­н­ням еко­но­мі­ки й при­ва­ти­за­ці­єю на пра­кти­ці (утім, не над­то до­ся­гнув­ши успі­ху в цьо­му), у рам­ках нео­лі­бе­раль­них ре­це­птів, але аб­со­лю­тно за­не­дба­ли своє про­ми­сло­ве ви­ро­бни­цтво, пра­кти­чно аб­со­лю­тно ні­чо­го, окрім си­ро­ви­ни й сіль­госп­про­ду­кції, ні пла­но­во, ні нео- лі­бе­раль­но не ви­ро­бля­ю­чи для сві­то­во­го рин­ку. Та й Apple, й еко­но­мі­ка Ки­таю за­раз ма­ють про­бле­ми (утім, у яких кор­по­ра­цій або кра­їн, на­віть най­ро­з­ви­не­ні­ших і успі­шні­ших, їх не­має?), але це про­бле­ми зов­сім ін­шо­го рів­ня: це про­бле­ми роз­ви­тку. У нас же про­бле­ми по­ля­га­ють у то­му, ви­жи­ве­мо ми в прин­ци­пі, в еко­но­мі­чно­му сен­сі, чи ні.

■ До то­го ж, у ви­пад­ку Укра­ї­ни (і я пи­сав про це не­о­дно­ра­зо­во) нео­лі­бе­раль­ні еко­но­мі­чні ме­то­ди зов­сім ма­ло при­да­тні, бо ми не про­те­стан­ти, з їхньою на­пру­же­ною тру­до­вою ети­кою, й без актив­ної ро­лі дер­жа­ви у нас, ви­хо­дя­чи з на­шої еко­но­мі­чної істо­рії, ма­ло що ви­хо­ди­ло в ми­ну­ло­му у про­ми­сло­во­сті.

■ По­ра вже на­шим ке­рів­ни­кам кри­ти­чні­ше ста­ви­ти­ся до тих по­рад, які нам да­ють з-за кор­до­ну. Я не ві­рю в те­о­рії змо­ви, не вва­жаю, що є за­хі­дні по­лі­ти­ки, які да­ють нам спе­ці­аль­но кре­ди­ти для то­го, щоб «по­са­ди­ти на гол­ку зов­ні­шньої за­бор­го­ва­но­сті» укра­їн­ську еко­но­мі­ку, щоб ви­зна­ча­ти че­рез це на­шу зов­ні­шню по­лі­ти­ку. Не ві­рю. Еко­но­мі­чна шко­ла нео­лі­бе­ра­лі­зму ду­же впли­во­ва у сві­ті, й ні­чо­го див­но­го не­має в то­му, що, на­при­клад, Крі­стін Ла­гард аб­со­лю­тно щи­ро по­ді­ляє її по­сту­ла­ти. Але якщо во­на по­ми­ли­ться, для неї осо­би­сто ні­чо­го по­га­но­го не ста­не­ться: у най­гір­шо­му ви­пад­ку во­на втра­тить свою по­са­ду. Але її по­мил­ка для Укра­ї­ни ста­не фа­таль­ною — на­ша кра­ї­на зни­кне як не­за­ле­жна дер­жа­ва або ста­не псев­до­су­ве­рен­ною по­лі­ти­чною те­ри­то­рі­єю, на якій рі­зні кра­ї­ни сві­ту ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­муть свої его­їсти­чні ін­те­ре­си, опла­чу­ю­чи утри­ма­н­ня за­ле­жних від них (і до то­го ж ко­рум­по­ва­них) ке­рів­ни­ків цьо­го псев­до­су­ве­рен­но­го фор­му­ва­н­ня.

■ Якщо ми не хо­че­мо цьо­го, якщо ми не ба­жа­є­мо та­ко­го еко­но­мі­чно­го й по­лі­ти­чно­го раб­ства для сво­їх ді­тей і вну­ків, по­ра нам по­кін­чи­ти з то­таль­ним до­мі­ну­ва­н­ням у на­шій еко­но­мі­чній по­лі­ти­ці ідей нео­лі­бе­ра­лі­зму й звер­ну­ти­ся до ідей не­о­кейн­сі­ан­ства. За­раз на­став са­ме їхній час. Нам сьо­го­дні не­об­хі­дно за­сто­со­ву­ва­ти са­ме ідеї Дж.М. Кейн­са що­до сти- му­лю­ва­н­ня на­шо­го про­ми­сло­во­го зро­ста­н­ня, в рам­ках про­ми­сло­вої про­те­кціо­ніст­ської по­лі­ти­ки. Іна­кше мо­же так ста­ти­ся, що вже ду­же ско­ро ні­чим бу­де на­шим ке­рів­ни­кам і ке­ру­ва­ти че­рез зни­кне­н­ня са­мо­го об’єкту управ­лі­н­ня й ке­рів­ни­цтва.

■ У сві­тлі мо­го при­зна­че­н­ня до Ра­ди Нац­бан­ку за­ува­жу, що най­ва­жли­ві­шим зав­да­н­ням сво­єї ро­бо­ти на но­вій по­са­ді ба­чу за­без­пе­че­н­ня то­го, щоб НБУ в ме­жах сво­їх пов­но­ва­жень і ком­пе­тен­цій ма­кси­маль­но про­ду­ктив­но спри­яв сти­му­лю­ван­ню роз­ви­тку еко­но­мі­ки Укра­ї­ни. Ро­зу­мію, що да­ле­ко не все в пи­тан­ні еко­но­мі­чної ди­на­мі­ки за­ле­жить від гро­шо­во-кре­ди­тної по­лі­ти­ки. Але во­дно­час ро­зу­мію й те, що мо­не­тар­ний ка­нал є зов­сім не остан­нім і при цьо­му до­сить швид­ко­ді­ю­чим ме­то­дом впли­ву на еко­но­мі­чну ди­на­мі­ку. Без­умов­но, мо­не­тар­на по­лі­ти­ка має йти у фар­ва­те­рі ін­но­ва­цій­ної й про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки, фор­му­ю­чи не­об­хі­дні пе­ред­умо­ви для ство­ре­н­ня в Укра­ї­ні су­ча­сної ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чної еко­но­мі­ки.

МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АР­ХІ­ВУ «Дня», 1996 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.