Не­фаль­ши­ва ро­дин­ність

Де­які роз­ду­ми з при­во­ду но­вої книж­ки «Дня» «Се­стра моя, Со­фія...»

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

з ве­ли­ким ін­те­ре­сом зу­стрі­ла укра­їн­ська, та не тіль­ки, гро­мад­ськість но­ве зна­ко­ве ви­да­н­ня « Се­стра моя, Со­фія... » , ви­кли­ка­не ува­гою до ва­жли­вої, не­до­оці­ню­ва­ної лан­ки вза­є­мин укра­їн­ців із нав­ко­ли­шнім слов’ ян­ським сві­том. При­єм­но усві­дом­лю­ва­ти, що всу­пе­реч до­не­дав­на про­по­від­у­ва­но­му « бра­тер­ству » то зі « стар­шим бра­том» ро­сій­ським, то з на­ро­дом поль­ським — су­сі­да­ми, з яки­ми ча­сто ви­ни­ка­ли вій­ни та спір­ні те­ри­то­рі­аль­ні про­бле­ми, но­ва лан­ка віль­на від уся­ких не­по­ро­зу­мінь.

■ Із на­ве­де­них ді­янь най­ві­до­мі­ших бол­гар­ських ді­я­чів, де­які з них сто­су­ю­ться Укра­ї­ни, на­при­клад, зі спо­ми­нів Г Ди­ми­тро­ва, я впер­ше ді­знав­ся, що най­ближ­чий со­ра­тник Й. Ста­лі­на по ке­рів­ни­цтву Ко­мін­тер­ном не був по­свя­че­ний у та­єм­ні пе­ре­го­во­ри з гі­тле­рів­ським ке­рів­ни­цтвом, зокре­ма про до­лю са­мо­го Ко­мін­тер­ну, а ке­рів­ник біль­шо­ви­ків Укра­ї­ни М. Хру­щов — про ви­рі­ше­н­ня укра­їн­сько-поль­ських те­ри­то­рі­аль­них су­пе­ре­чок. Остан­ній, як ві­до­мо, під­го­ту­вав про­по­зи­ції що­до утво­ре­н­ня но­вих за­хі­дно­укра­їн­ських обла­стей на пред­ко­ві­чних етні­чних укра­їн­ських те­ре­нах, ви­прав­ля­ю­чи не­спра­ве­дли­ві не­то­чно­сті «лі­нії Кер­зо­на». Бе­ре­стей­щи­ну, укра­їн­ські по­се­ле­н­ня в якій до­ся­га­ють до Бі­лої Ве­жі — сер­це­ви­ни Бі­ло­везь­кої Пу­щі, від­да­но в склад Бі­ло­ру­ської СРСР (ні­би­то для зру­чно­стей За­хі­дно­го вій­сько­во­го окру­гу та не­роз­діль­но­сті ра­дян­ської лан­ки шля­хів Мо­сква — Бер­лін). Від Укра­ї­ни ві­ді­бра­но та­кож Дні­стров­ське Лі­в­обе­реж­жя — з при­єд­на­н­ням до Мол­дав­ської РСР (80% на­се­ле­н­ня — укра­їн­ці). До за­гар­ба­н­ня 1940 ро­ку Бес­са­ра­бії в скла­ді Укра­ї­ни бу­ла Мол­дав­ська АРСР як плац­дарм для на­па­ду та роз­ши­ре­н­ня СРСР, яку пі­сля ство­ре­н­ня Мол­дав­ської РСР без­під­став­но пе­ре­да­ли до скла­ду остан­ньої.

■ Оче­ви­дно, пра­гне­н­ня укра­їн­ців до рів­но­прав­но­го бра­тер­ства бу­ли зро­зумі­лі­ши­ми та спів­зву­чни­ми пів­ден­ним су­сі­дам, що та­кож бо­ро­ли­ся за на­ціо­наль­не та со­ці­аль­не ви­зво­ле­н­ня, ніж, ска­жі­мо, тво­ри О. Пу­шкі­на, що про­слав­ляв кав­казь­кі за­гар­бни­цькі вій­ни та мрі­яв про зли­т­тя всіх слов’ян­ських рік «в рус­ское мо­ре». Бол­гар­сько-укра­їн­ським лі­те­ра­тур­ним зв’яз­кам при­свя­че­ні на­віть мо­но­гра­фії, ба­жа­но, щоб за­зна­че­на те­ма­ти­ка ви­сві­тли­лась ів га­зе­ті. Ми­сте­цьким укра­їн­сько-бол­гар­ським зв’яз­кам ба­га­то ува­ги при­ді­лив і спів­ав­тор екс­тра­кту Дм. Сте­по­вик, цій те­ма­ти­ці при­свя­че­ні і йо­го мо­но­гра­фії, зокре­ма про ви­да­тно­го скуль­пто­ра Па­ра­щу­ка, що ба­жа­но ви­сві­тли­ти в ча­со­пи­сі.

■ За­го­стре­н­ня по­тре­би ви­сві­тле­н­ня бол­гар­сько-укра­їн­ських вза­є­мин (від­чу­ва­є­ться, що «День» іні­ці­ює пе­ре­тво­ре­н­ня Бол­га­рії в на­шо­го справ­жньо­го стра­те­гі­чно­го пар­тне­ра) спо­ну­кає не тіль­ки жур­на­лі­стів, пи­сьмен­ни­ків, а й істо­ри­ків і всіх не­бай­ду­жих за­ці­ка­ви­ти­ся осо­бою ве­ли­ко­го ки­їв­сько­го кня­зя Свя­то­сла­ва.

■ Свя­то­слав — ве­ли­кий укра­їн­ський дер­жав­ник, зби­рач ру­ських зе­мель. У рі­зних пра­цях, на­віть вмі­ще­них в екс­тра­кті, ав­то­ри ні­як не ви­зна­ча­ться, яке прі­зви­сько при­сво­ї­ти цьо­му не­ор­ди­нар­но­му ді­я­че­ві. На від­мі­ну від ве­ли­ких ки­їв­ських кня­зів — Во­ло­ди­ми­ра та Яро­сла­ва, яких прийня­то на­зи­ва­ти, від­по­від­но, пе­ре­ва­жно Ве­ли­ким (іно­ді — Хре­сти­те­лем чи Свя­тим) та Му­дрим, Свя­то­сла­ва на­зи­ва­ють і Ве­ли­ким, і Хо­ро­брим, і За­во­йов­ни­ком, і Слав­ним. Вжи­ва­ні на­щад­ка­ми прі­зви­ська, на від­мі­ну від офі­цій­них в час ді­яль­но­сті істо­ри­чних осіб, вжи­ва­ю­ться су­ча­сни­ка­ми згі­дно з осо­би­сти­ми су­дже­н­ня­ми та сим­па­ті­я­ми. Про­те вва­жаю, що прі­зви­сько «За­во­йов­ник» не­до­ре­чне, оскіль­ки ді­яль­ність цьо­го дер­жав­ця та пол­ко­вод­ця спря­мо­ва­на не для за­во­ю­ва­н­ня, за­хо­пле­н­ня чу­жих зе­мель( на від­мі­ну від пра­кти­ки на­ших су­сі­дів), а для об’єд­на­н­ня в одну дер­жа­ву спо­рі­дне­них слов’ян­ських пле­мен. Цю істо­ри­чну мі­сію ви­ко­нав Свя­то­слав, йо­го спад­ко­єм­цю Во­ло­ди­ми­ро­ві за­ли­ши­лось від­во­ю­ва­ти від за­хі­дних су­сі­дів т. зв. «чер­вен­ські го­ро­ди» та згур­ту­ва­ти всіх спіль­ною хри­сти­ян­ською ре­лі­гі­єю. Ро­згром Ха­зар­сько­го ка­га­на­ту, що на­ма­гав­ся під­ко- ри­ти та зро­бив сво­ї­ми дан­ни­ка­ми ру­си­чів, не за­вер­шив­ся їхнім за­во­ю­ва­н­ням, як і су­пу­тніх ясів, ка­со­гів чи волзь­ких бул­гар. По­ка­зо­во, що, від’їжджа­ю­чи пі­сля по­хо­ва­н­ня ма­те­рі Оль­ги у за­ду­ма­ну ним но­ву сто­ли­цю, Свя­то­слав за­ли­шив уділь­ни­ми пра­ви­те­ля­ми сво­їх си­нів тіль­ки в ру­ських зем­лях. Для Свя­то­сла­ва, ма­буть, най­до­ре­чні­шим бу­де ти­тул Хо­ро­брий.

■ Вва­жаю, що спіль­ни­ми зу­си­л­ля­ми укра­їн­ських і бол­гар­ських істо­ри­ків вда­сться спро­сту­ва­ти дум­ку окре­мих з остан­ніх, що вій­на Свя­то­сла­ва на Бал­ка­нах — це не по­ча­тко­вий епі­зод мо­сков­сько­го ім­пер­сько­го втор­гне­н­ня, а пра­гне­н­ня ве­ли­ко­го ки­їв­сько­го кня­зя ство­ри­ти спіль­ну слов’ян­ську дер­жа­ву.

■ У ра­дян­ській істо­рі­о­гра­фії в трій­ці ве­ли­ких ки­їв­ських кня­зів най­біль­ше по­та­ла­ни­ло Яро­сла­ву як твор­цю «Ру­ської прав­ди», за­снов­ни­ку ле­ген­дар­ної бі­бліо­те­ки, «сва­ту» най­біль­ших єв­ро­пей­ських дво­рів. На­віть спо­ру­дже­н­ня Со­фії Ки­їв­ської, яке при ньо­му за­вер­ши­ло­ся, при­пи­су­ва­лось май­же одно­осо­бо­во Яро­сла­ву, хо­ча і за­дум та ле­во­ва час­тка спо­ру­дже­н­ня та­ко­го мас­шта­бно­го об’єкта на­ле­жить до кня­зю­ва­н­ня Во­ло­ди­ми­ра, в ча­сі пе­ре­бу­ва­н­ня Яро­сла­ва в Нов­го­ро­ді. Ма­буть без­бо­жна вла­да не мо­гла про­сти­ти Во­ло­ди­ми­ро­ві хре­ще­н­ня Ру­сі , вва­жа­ю­чи ре­лі­гію «опі­у­мом на­ро­ду». На­став час, на­ре­шті, від­да­ти на­ле­жне ко­жно­му з трьох ве­ли­ких ки­їв­ських кня­зів, ви­окре­мив­ши Свя­то­сла­вів пол­ко­во­дни­цький ге­ній.

Бо­г­дан САВКІВ

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.