Ба­тько ки­їв­сько­го аван­гар­ду

Ігор БЛАЖКОВ від­зна­чив своє 80-річ­чя кон­цер­том, який від­був­ся в На­ціо­наль­ній фі­лар­мо­нії

Den (Ukrainian) - - Культура - Ле­ся ОЛІЙНИК, ми­сте­цтво­зна­вець

Про­гра­ма, яку ви­ко­нав На­ціо­наль­ний сим­фо­ні­чний ор­кестр Укра­ї­ни під йо­го ору­дою, від­тво­ри­ла аван­гар­дні й ро­ман­ти­чні спе­ктри ко­ло­саль­но­го і роз­ма­ї­то­го ре­пер­ту­а­ру ви­да­тно­го ма­е­стро. Вір­ний сво­є­му прин­ци­пу « від­кри­ва­ти для лю­дей му­зи­ку » , Ігор Блажков упер­ше в Ки­є­ві пред­ста­вив «Есха­то­фо­нію» Ва­лен­ти­на Силь­ве­стро­ва, на­пи­са­ну ком­по­зи­то­ром ще 50 ро­ків то­му, та опус Ан­дрія Вол­кон­сько­го « Се­ре­на­да ко­ма­сі » . Аван­гар­дну сто­рін­ку про­гра­ми про­дов­жи­ли «Ек­зо­ти­чні пта­хи » Олів’ є Мес­сі­а­на. На під­твер­дже­н­ня сво­го ста­ту­су « уні­вер­саль­но­го ди­ри­ген­та » в кон­цер­ті про­зву­ча­ла та­кож Сим­фо­нія ре ма­жор Йо­ган­не­са Брам­са. Ефе­ктним до­пов­не­н­ням до та­ких сти­льо­вих по­лю­сів ста­ла тем­пе­ра­мен­тна «Бра­зи­лей­ра» Да­рі­у­са Мі­йо в оброб­ці для сим­фо­ні­чно­го ор­ке­стру Іго­ря Блаж­ко­ва. Гі­дним сво­го ба­тька ви­явив се­бе Ки­ри­ло Блажков, який май­стер­но ви­ко­ну­вав пар­тію фор­те­пі­а­но.

■ Кон­цер­ти ле­ген­дар­но­го му­зи­кан­та в рі­дно­му йо­му мі­сті Ки­є­ві від­бу­ва­ю­ться, на жаль, ду­же рід­ко. Вже май­же 15 ро­ків ро­ди­на Блаж­ко­вих ме­шкає в ні­ме­цько­му мі­сті По­тс­да­мі. Сю­ди Ігор Іва­но­вич зму­ше­ний був ви­їха­ти пі­сля то­го, як йо­го по­зба­ви­ли мо­жли­во­сті про­дов­жу­ва­ти ро­бо­ту ди­ри­ген­та На­ціо­наль­но­го сим­фо­ні­чно­го ор­ке­стру Укра­ї­ни. Па­ра­докс і аб­сурд! Адже са­ме І. Блаж­ко­ву укра­їн­ська куль­ту­ра зав­дя­чує пер­шим про­ри­вом у сві­то­вий про­стір му­зи­ки ХХ сто­лі­т­тя, са­ме він по­вер­нув ру­сло укра­їн­ської ра­дян­ської му­зи­ки у на­прям но­ві­тніх те­чій та на­пов­нив укра­їн­ську куль­ту­ру зву­ча­н­ням но­вої му­зи­ки та не­ві­до­ми­ми ше­дев­ра­ми ми­ну­ло­го.

■ Мо­жна впев­не­но ска­за­ти, що то­чка від­лі­ку істо­ри­чно­го фе­но­ме­на укра­їн­ської куль­ту­ри ХХ ст. — до­би ші­ст­де­ся­тни­ків — по­ча­ла­ся з 1958 р., коли на сце­ну Ки­їв­ської фі­лар­мо­нії ви­йшов 22-рі­чний ди­ри­гент, сту­дент Ки­їв­ської кон­сер­ва­то­рії Ігор Блажков. ( Че­рез де­сять ро­ків по то­му ви­да­тний ди­ри­гент Ген­на­дій Ро­жде­ствен­ський на­зве йо­го прі­зви­ще по­ряд з Кла­у­діо Аб­ба­до, Зу­бе­ном Ме­та, Сей­джі Оза­вою се­ред кра­щих пред­став­ни­ків мо­ло­дих на той час ди­ри­ген­тів.) А 1959-го сту­дент І.Блажков на­ва­жив­ся на­пи­са­ти і під­піль­но пе­ре­да­ти лист «за­пе­кло­му аде­пто­ві му­зи­чно­го фор­ма­лі­зму » Іго­ре­ві Стра­він­сько­му, де ви­сло­вив за­хо­пле­н­ня йо­го му­зи­кою і роз­по­вів про ути­ски у сво­їй кра­ї­ні сво­бо­ди твор­чо­сті. Не­вдов­зі він отри­мав від­по­відь від сво­го ку­ми­ра, з яким ли­сту­вав­ся до кон­чи­ни ком­по­зи­то­ра. Ре­а­кція не за­ба­ри­ла­ся! За під­го­тов­ле­не ви­ко­на­н­ня « Жар- пти­ці » Стра­він­сько­го зу­хва­ло­го сту­ден­та Блаж­ко­ва бу­ло ви­клю­че­но з кон­сер­ва­то­рії і по­збав­ле­но сти­пен­дії Чай­ков­сько­го. Що­прав­да, че­рез пів­ро­ку йо­го бу­ло по­нов­ле­но в сту­дент­ських ла­вах, а йо­го ди­плом­ною ро­бо­тою як ди­ри­ген­та та­ки за­ли­шив­ся твір улю­бле­но­го ком­по­зи­то­ра.

■ 1960 ро­ку Ігор Блажков зна­йо­ми­ться з Ва­лен­ти­ном Силь­ве­стро­вим, що ста­ло по­ча­тком на­ро­дже­н­ня «ки­їв­сько­го» му­зи­чно­го аван­гар­ду. Гру­па мо­ло­дих бун­тів­ни­ків на чо­лі з Блаж­ко­вим від­кри­ла до­во­лі по­мі­тну щі­ли­ну для но­ві­тніх твор­чих те­чій. Но­ва му­зи­ка по­ши­рю­ва­ла­ся в Укра­ї­ні че­рез ра­діо­при­ймач, який транс­лю­вав «Вар­шав­ську осінь» че­рез Ра­діо- Го­но­лу­лу (!), за­пи­си яких, зно­ву ж та­ки під­піль­но, ді­ста­вав мо­ло­дий ди­ри­гент, а та­кож че­рез ви­да­тних ко­ре­спон­ден­тів Блаж­ко­ва — Іго­ря Стра­він­сько­го, Бен­джа­мі­на Бріт­те­на, Карл­гайн­ца Шток­га­у­зе­на, Едга­ра Ва­ре­за. За це не­сан­кціо­но­ва­не ли­сту­ва­н­ня Ігор Блажков став « не­ви­їзним » май­же на 30 ро­ків.

■ Але Блажков не ли­ше транс­лю­вав ін­фор­ма­цію з му­зи­чно­го все­сві­ту, а й сам озву­чу­вав зраз­ки но­во­на­ро­дже­но­го укра­їн­сько­го аван­гар­ду.1965 рік став від­кри­т­тям но­вої му­зи­ки Укра­ї­ни за її ме­жа­ми: в Ле­нін­гра­ді, під ору­дою Іго­ря Блан­ко­ва, з ве­ли­че­зним успі­хом про­зву­ча­ли «Спе­ктри» Ва­лен­ти­на Силь­ве­стро­ва. Там же він ви­ко­нав «Сим­фо­ні­чні фре­ски» Ле­о­ні­да Гра­бов­сько­го, які ав­тор при­свя­тив йо­му. В му­зи­чно­му сві­ті ді­зна­ли­ся та­кож про Во­ло­ди­ми­ра За­гор­це­ва, Ва­лен­ти­на Бі­би­ка, Ві­та­лія Го­дзя­цько­го, Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка, Єв­ге­на Стан­ко­ви­ча, Оле­га Ки­ву, Іва­на Ка­ра­би­ця, Во­ло­ди­ми­ра Гу­бу, ін­ших пред­став­ни­ків ком­по­зи­тор­ської мо­ло­ді Укра­ї­ни. Пар­ти­ту­ри, ау­діо­за­пи­си, ви­да­н­ня сво­їх укра­їн­ських ко­лег Ігор Блажков пе­ре­да­вав, ку­ди тіль­ки міг, до­ма­гав­ся вклю­че­н­ня укра­їн­ської му­зи­ки в про­гра­ми пре­сти­жних між­на­ро­дних фе­сти­ва­лів. От­же, зав­дя­ки Блаж­ко­ву Укра­ї­на до­лу­ча­ла­ся до єди­ної Все­сві­тньої ро­ди­ни Но­вої му­зи­ки, про яку пи­са­ла в ли­сті до ньо­го ге­ні­аль­на пі­а­ніс­тка Ма­рія Юді­на.

■ Ки­їв­ська фі­лар­мо­нія пам’ятає на­тов­пи мо­ло­ді, які пра­гну­ли по­тра­пи­ти на кон­цер­ти ди­ри­ген­та Блаж­ко­ва. Він ро­бив усе, щоб за­зву­ча­ли тво­ри ком­по­зи­то­рів, іме­на яких то­ді ще не зна­ли в Укра­ї­ні, а се­ред них був на­віть Бе­ла Бар­ток. « Ре­кві­єм » Стра­він­сько­го він ди­ри­гу­вав по пар­ти­ту­рі, яку по­да­ру­вав йо­му сам ав­тор. Са­ме Іго­ре­ві Блаж­ко­ву на­ле­жить пер­ше ви­ко­на­н­ня в Укра­ї­ні ХІV сим­фо­нії Дми­тра Шо­ста­ко­ви­ча, і са­ме йо­му Шо­ста­ко­вич до­ві­рив за­пис сво­їх Дру­гої і Тре­тьої сим­фо­ній. Са­ме Блажков да­вав жи­т­тя тво­рам Еді­со­на Де­ни­со­ва, Ан­дрія Вол­кон­сько­го, Ар­во Пяр­та, Гії Кан­че­лі, Аль­фре­да Шні­тке й ба­га­тьох ін­ших мо­ло­дих ком­по­зи­то­рів, не­у­по­слі­дже­них си­сте­мою со­цре­а­лі­зму. Не ви­пад­ко­во Іго­ря Іва­но­ви­ча на­зва­ли «апо­сто­лом но­вої му­зи­ки » , а йо­го кон­цер­ти — « уні­вер­си­те­та­ми су­ча­сної му­зи­ки».

■ На­при­кін­ці 1960-х І.Блажков, з при­та­ман­ною йо­му па­сіо­нар­ні­стю, звер­нув­ся до ста­ро­вин­ної му­зи­ки. Він зав­жди за­ли­шав­ся при­стра­сним при­хиль­ни­ком кла­си­чної і дав­ньої му­зи­ки. Але іде­аль­на твор­ча ін­ту­ї­ція Іго­ря Іва­но­ви­ча зу­мо­ви­ла по­шук гар­мо­нії в му­зи­чно­му про­це­сі. В спад­щи­ні ми­ну­ло­го він вба­чав, за йо­го ж сло­ва­ми, « про­ти­ва­гу епі­де­мії аван­гар­ди­зму», пе­ре­тво­рен­ню йо­го на ти­ра­жо­ва­ну мо­ду і втра­чан­ню твор­чо­го на­ча­ла. Ба­га­то сто­рі­нок, зокре­ма в га­зе­ті «День», на­пи­са­но про зна­ме­ни­ту, так зва­ну Ба­хів­ську ко­ле­кцію, яка ди­вом опи­ни­ла­ся в бі­бліо­те­ці Ки­їв­ської кон­сер­ва­то­рії і ду­хов­ним ба­тьком якої став Ігор Іва­но­вич Блажков. Пе­ре­пи­са­ти не­оці­нен­ні ста­ро­дру­ки, роз­ши­фру­ва­ти ру­ко­пи­си, ре­да­гу­ва­ти, скла­сти з них пар­ти­ту­ри, щоб да­ти їм жи­т­тя, ви­ма­га­ли від Блаж­ко­ва ти­та­ні­чної, по­дви­жни­цької пра­ці та без­ко­ри­сли­вої, як ни­ні ка­жуть, во­лон­тер­ської ді­яль­но­сті. « Іно­ді з лу­пою в ру­ці на­ма­гав­ся зро­зу­мі­ти, що ж ав­тор тут за­ши­фру­вав? » — зга­ду­вав Блажков. По­над 700 зраз­ків Ба­хів­ської ко­ле­кції про­зву­ча­ли за п’ ять ро­ків у Ки­є­ві та Ле­нін­гра­ді. А скіль­ки імен і не­ві­до­мих тво­рів укра­їн­ських ком­по­зи­то­рів від­ро­дже­но зав­дя­ки І. І. Блаж­ко­ву! Для цьо­го Ігор Іва­но­вич ство­рю­вав му­зи­чні ко­ле­кти­ви, один із яких став на­віть пер­шим в Укра­ї­ні при­ва­тним ка­мер­ним ор­ке­стром. Але йо­го про­е­кти фі­нан­су­ва­ла не дер­жа­ва, а іно­зем­ні по­соль­ства, які вба­ча­ли в ді­яль­но­сті Блаж­ко­ва куль­тур­тре­гер­ську мі­сію.

■ На пре­ве­ли­кий жаль, ма­е­стро не зна­йшов у офі­цій­них ко­лах на­ле­жної під­трим­ки йо­го ве­ли­че­зної про­сві­тни­цької ді­яль­но­сті, усві­дом­ле­н­ня йо­го від­да­но­сті му­зи­ці, Укра­ї­ні. То­му на­ба­га­то цін­ні­шим був пі­є­тет до ньо­го біль­шо­сті му­зи­кан­тів. Скіль­ки чу­до­вих тво­рів при­свя­ти­ли і на­пи­са­ли для І.Блаж­ко­ва ком­по­зи­то­ри, а про­від­ні му­зи­ко­знав­ці оці­ни­ли йо­го уні­вер­саль­ну ді­яль­ність! Хо­ча на по­ча­тку 1990- х Ігор Іва­но­вич все ж та­ки отри­мав зва­н­ня на­ро­дно­го ар­ти­ста Укра­ї­ни, мо­жли­вість ви­ру­ши­ти в за­ру­бі­жні га­стро­лі й за­пи­са­ти­ся на пре­сти­жних ре­корд-фір­мах. Але це три­ва­ло ли­ше кіль­ка ро­ків. Не­о­дно­ра­зо­во йо­му до­ве­ло­ся за­ли- ша­ти рі­дний Ки­їв, а від 2002 ро­ку — й рі­дну зем­лю... Про­те й на да­ле­кій від­ста­ні він про­дов­жує ве­сти твор­чу, по­шу­ко­ву і про­сві­тни­цьку ді­яль­ність.

■ Іго­рю Блаж­ко­ву ни­ні 80. Є пев­на істо­ри­чна за­ко­но­мір­ність у то­му, що коли Ігор Стра­він­ський при­був у Мо­скву на свій юві­лей, він теж від­зна­чав своє 80-річ­чя. І то­ді пер­ше за­пи­та­н­ня Стра­він­сько­го бу­ло: «Де Блажков?», і са­ме Ігор Блажков го­ту­вав у Ле­нін­гра­ді кон­цер­тну про­гра­му з йо­го тво­рів.

■ Ни­ні до сво­го юві­лею Ігор Іва­но­вич під­го­ту­вав ви­да­н­ня сво­єї не­оці­нен­ної «Кни­ги ли­стів», яке мі­стить 900 ко­ре­спон­ден­цій із ви­да­тни­ми осо­би­сто­стя­ми і є лі­то­пи­сом по­над пів­сто­лі­тньої му­зи­чної куль­ту­ри. Най­кра­щим по­да­рун­ком ма­е­стро від Ки­є­ва ма­ло б бу­ти від­кри­т­тя ме­мо­рі­аль­ної до­шки Іго­ре­ві Стра­він­сько­му по ву­ли­ці Лю­те­ран­ській ( ко­ли­шній Ан­нен­ській), на бу­дин­ку №27. Адже стіль­ки зу­силь, стіль­ки енер­гії до­клав Ігор Іва­но­вич на вста­нов­ле­н­ня істо­ри­чної спра­ве­дли­во­сті, до­ку­мен­таль­но під­твер­див­ши, що тут 1883 ро­ку ме­шкав з ба­тька­ми одно­рі­чний май­бу­тній ком­по­зи­тор, і са­ме звід­ти ви­їхав на­зав­жди з Ба­тьків­щи­ни в ли­пні 1914 ро­ку. Але ні під­трим­ка ви­да­тних ді­я­чів, ні ба­га­то­ра­зо­ві звер­не­н­ня до вла­ди не зна­йшли ні ро­зу­мі­н­ня, ні па­трі­о­ти­чної гор­до­сті за вла­сну куль­ту­ру.

■ Хо­че­ться ві­ри­ти, що бо­дай у на­сту­пний юві­лей Іго­ря Іва­но­ви­ча йо­го зу­си­л­ля та по­лум’яне ба­жа­н­ня за­фі­ксу­ва­ти куль­тур­ну пам’ять Укра­ї­ни зна­йдуть ві­дгук, і дім на ву­ли­ці Лю­те­ран­ській ста­не істо­ри­чною пам’яткою її сто­ли­ці.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.