Як не втра­ти­ти ко­ле­ктив і гля­да­чів?

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на КОЗИРЄВА, Львів

Своє 100-річ­чя Львів­ський на­ціо­наль­ний те­атр іме­ні М. Зань­ко­ве­цької від­зна­ча­ти­ме в екс­тре­маль­них умо­вах

На­га­да­є­мо, влі­тку, пе­ред від­пус­ткою, ко­ле­ктив На­ціо­наль­но­го львів­сько­го те­а­тру ім. М. Зань­ко­ве­цької че­кав на 700 ти­сяч гри­вень із Дер­жбю­дже­ту для обла­шту­ва­н­ня бу­дів­лі. Че­кав, бо Ка­бі­нет Мі­ні­стрів до­ру­чив Мі­ні­стер­ству еко­но­мі­ки опра­цю­ва­ти пи­та­н­ня що­до фі­нан­со­вої до­по­мо­ги Те­а­тру ім. М. Зань­ко­ве­цької. Ко­шти вкрай по­трі­бні львів’янам на ре­монт гля­да­цької за­ли, по­за­як в одній із те­хні­чних лож упав ме­тро­вий шмат шту­ка­тур­ки. Це ста­ло­ся вдень — щой­но за­кін­чи­ла­ся ди­тя­ча ви­ста­ва... Ген­ди­ре­ктор то­ді скли­кав спе­ці­аль­ну ко­мі­сію за уча­стю про­е­ктан­тів, ар­хі­те­кто­рів, бу­ді­вель­ни­ків та над­зви­чай­ни­ків, яка ді­йшла ви­снов­ку, що по­трі­бно при­зу­пи­ни­ти на кіль­ка ро­ків ро­бо­ту те­а­тру, аби при­ве­сти за­лу до ла­ду, бо востан­нє ка­пі­таль­но­му ре­мон­ту во­на під­ля­га­ла в 1940-х! То­ді ж на на­ра­ді ді­йшли ви­снов­ку, що ви­став не при­пи­ня­ти­муть, аби не втра­ти­ти ні ко­ле­кти­ву, ні гля­да­ча. Але фі­нан­со­вої до­по­мо­ги уста­но­ва так і не отри­ма­ла! Чо­му? Про це і не тіль­ки — у роз­мо­ві з ге­не­раль­ним ди­ре­кто­ром те­а­тру Ан­дрі­єм МАЦЯКОМ.

— Нам від­мо­ви­ли у на­дан­ні цих ко­штів, — роз­по­від­ає Ан­дрій Оле­ксан­дро­вич. — Сто­ли­чна слу­жба з над­зви­чай­них си­ту­а­цій, ко­трій да­ли на екс­пер­ти­зу до­ку­мен­ти, які ми на­ді­сла­ли у Мі­ні­стер­ство куль­ту­ри, вва­жає, що си­ту­а­ція у на­шо­му те­а­трі не є за­гроз­ли­вою для гля­да­ча.

— У по­пе­ре­дній на­ші роз­мо­ві, ко­тра від­бу­ла­ся у пе­ред­день ка­ні­ку­ляр­но­го пе­рі­о­ду, ви го­во­ри­ли про те, що не­об­хі­дно зро­би­ти пев­ний об­сяг ро­біт. У то­му чи­слі йшло­ся про ре­монт під­ло­ги у за­лі та на бал­ко­нах і ре­став­ра­цію крі­сел. Чи все вда­ло­ся зро­би­ти?

— Ні, ми зро­би­ли зна­чно мен­ший об­сяг ро­біт — сво­їм ко­штом. Зокре­ма, пе­ре­шту­ка­ту­ри­ли пер­ший бал­кон. — Де бра­ти­ме­те гро­ші? — Я про­сив очіль­ни­ків обла­сної адмі­ні­стра­ції, зокре­ма за­сту­пни­цю го­ло­ви ЛОДАІри­ну Гри­мак, звер­ну­ти­ся до ке­рів­ни­ків пев­них бу­ді­вель­них фірм, що­би нам до­по­мо­гли. От­же, як тіль­ки ми зда­мо прем’єр­ну по­ста­нов­ку «Укра­де­не ща­стя» (29 жов­тня. — Т.К.), роз­по­чну­ться ре­мон­тні ро­бо­ти, за­ра­ди яких ми на­віть го­то­ві від­мі­ни­ти ран­ко­ві ре­пе­ти­ції. Спо­ді­ва­ю­ся, що за два — три ти­жні ми цю про­бле­му ви­рі­ши­мо.

— А що з крі­сла­ми, які на­справ­ді дав­но вже ма­ють не­пре­зен­та­бель­ний ви­гляд, що не ли­чить На­ціо­наль­но­му те­а­тро­ві...

— Що­би їх пе­ре­тя­гну­ти, по­трі­бно до пів­міль­йо­на гри­вень — і це тіль­ки на тка­ни­ну, не го­во­ря­чи вже про по­ро­лон, клеї й та­ке ін­ше. Крім то­го, тре­ти­на тих крі­сел у та­ко­му ста­ні, що під час ре­став­ра­ції во­ни про­сто мо­жуть роз­си­па­ти­ся... Я звер­нув­ся до го­ло­ви обла­сної ра­ди Олександра Га­ну­щи­на з про­ха­н­ням вне­сти до бю­дже­ту на­сту­пно­го ро­ку ко­шти для при­дба­н­ня те­а­тру но­вих крі­сел. Тоб­то спо­ді­ва­ю­ся на фі­нан­со­ву під­трим­ку й обл­держ­адмі­ні­стра­ції, й обл­ра­ди. Крім то­го, у мі­ській ра­ді ство­ре­но між­фра­кцій­не об’єд­на­н­ня до­по­мо­ги Те­а­тру ім. М. Зань­ко­ве­цької. На­ра­зі во­но скла­да­є­ться із трьох осіб, ко­жна з яких обі­ця­ла за­опі­ку­ва­ти­ся пев­ною ді­лян­кою... Тоб­то не­має стру­ктур, не­має ке­рів­ни­ків, до яких би я не звер­тав­ся по до­по­мо­гу — і у Льво­ві, і в Ки­є­ві. Зокре­ма, я був у Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та. Та­кож зу­стрі­чав­ся з на­ро­дни­ми де­пу­та­та­ми — Окса­ною Юри­нець, Ми­ко­лою Кня­жи­цьким, бра­та­ми Ду­бне­ви­ча­ми... Те­ма роз­мов — 100-річ­чя на­шо­го те­а­тру, яке свя­тку­ва­ти­ме­мо во­се­ни на­сту­пно­го ро­ку.

— Які прем’єр­ні по­ста­нов­ки, що най­ближ­чим ча­сом по­ба­чить гля­дач?

— «Укра­де­не ща­стя» Іва­на Фран­ка у по­ста­нов­ці Фе­до­ра Стри­гу­на. По­тім гля­да­чі по­ба­чать «Труф­фаль­ді­но із Бер­га­мо», яку го­тує Бо­г­дан Рев­ке­вич. Да­лі, мо­жли­во, бу­де ви­ста­ва «За дво­ма зай­ця­ми», ко­тру ста­ви­ти­ме Орест Ого­ро­дник. На­ра­зі — це все!

— Чи вже скла­де­на про­гра­ма від­зна­че­н­ня 100-рі­чно­го юві­лею те­а­тру і що нею пе­ред­ба­че­но?

— Актив­на ро­бо­та що­до юві­лею актив­но три­ває вже по­над пів­ро­ку. Зно­ву ж та­ки, на­го­ло­шую, без жо­дної ко­пій­ки бю­дже­тних ко­штів! То­му що 65-та по­ста­но­ва «Про еко- но­мію дер­жав­них ко­штів та не­д­опу­ще­н­ня втрат бю­дже­ту» це за­бо­ро­няє. Ми са­мі на­ма­га­є­мо­ся со­бі за­ра­ди­ти. По-пер­ше, зро­би­мо фе­сти­валь на­ціо­наль­них те­а­трів, на який за­про­шу­є­мо Те­атр Ян­ки Ку­па­ли (Бі­ло­русь), Віль­ню­ський на­ціо­наль­ний те­атр, Ки­їв­ський на­ціо­наль­ний те­атр ім. І. Фран­ка і Поль­ський те­атр у Вар­ша­ві під ке­рів­ни­цтвом Ан­джея Се­ве­ри­на. Ми про­си­мо всі ко­ле­кти­ви при­їха­ти вла­сним ко­штом. Тим ча­сом звер­та­є­мо­ся до мі­сце­вої вла­ди з про­ха­н­ням ви­ді­ли­ти ко­шти на хар­чу­ва­н­ня і про­жи­ва­н­ня го­стей, на що по­трі­бно до пів­міль­йо­на гри­вень.

— Мо­жли­во, бу­де свя­то­чна ака­де­мія до юві­лею?

— Це вже пи­та­н­ня до на­шо­го ху­до­жньо­го ке­рів­ни­ка Фе­до­ра Стри­гу­на. Що­до ме­не осо­би­сто, то я до­мо­вив­ся з На­ціо­наль­ним му­зе­єм ім. Ан­дрея Ше­пти­цько­го у Льво­ві про на­да­н­ня те­а­тру площ для ор­га­ні­за­ції ви­став­ки про істо­рію Те­а­тру ім. М. Зань­ко­ве­цької. Крім то­го, у ви­дав­ни­цтві «Ка­ме­няр» уже за­кін­че­на ро­бо­та над пер­шою книж­кою із три­том­ни­ка про наш те­атр. Се­ред ав­то­рів ви­да­н­ня, зокре­ма, — актор і пе­да­гог Бо­г­дан Ко­зак та наш зав­літ Ми­ро­сла­ва Овер­чук, та­кож — про­фе­сор Ган­на Ве­се­лов­ська з Ки­є­ва і те­а­тро­зна­вець Майя Гар­бу­зюк... Не пе­ре­ко­на­ний що всі три то­ми ви­йдуть до юві­лею — зно­ву ж та­ки, все впи­ра­є­ться у ко­шти. Але в да­но­му ра­зі го­во­ри­мо про дер­жав­ну про­гра­му «Укра­їн­ська кни­га». Та­кож пла­ну­є­мо ко­штом «Держ­кі­но» відзня­ти до­ку­мен­таль­ний фільм про те­атр. До Мі­ні­стер­ства осві­ти звер­не­мо­ся з про­ха­н­ням вве­сти до шкіль­ної про­гра­ми бо­дай один урок, при­свя­че­ний Те­а­тро­ві ім. М. Зань­ко­ве­цької. Ще хо­че­мо на ти­ждень по­їха­ти з га­стро­ля­ми до Ки­є­ва — до Те­а­тру ім. І. Фран­ка. Зре­штою, мо­жли­во, га­стро­лі від­бу­ва­ти­му­ться й у На­ціо­наль­ній опе­ре­ті, бо наш те­атр роз­по­чи­нав свою ро­бо­ту са­ме з жан­ру опе­ре­ти... Пла­ну­є­мо за­лу­чи­ти до свя­тку­ва­н­ня й наш ка­вер-гурт «Ро­ги» -аби по­їха­ли те­а­тра­ми Укра­ї­ни, але гра­ли б кон­цер­ти на уча­стю акто­рів тих те­а­трів, де ви­сту­па­ти­муть.

— Ан­дрію Оле­ксан­дро­ви­чу, не мо­жу не зга­да­ти скан­даль­ної си­ту­а­ції з ва­ши­ми чо­тир­ма акто­ра­ми (Ан­дрі­єм Сні­цар­чу­ком, Ва- си­лем Кор­жу­ком, Ро­ма­ном Гав­ри­шем та Оле­сем Фе­дор­чен­ком), ко­трі взя­ли участь у зйом­ках поль­сько­го філь­му « Во­линь » , який є від­вер­то ан­ти­укра­їн­ським. В одно­му з ін­терв’ю ваш ху­до­жній ке­рів­ник на­звав їх по­ча­тків­ця­ми, хо­ча на­справ­ді по­ча­тків­ця­ми мо­жна вва­жа­ти тіль­ки Фе­дор­чен­ка, а Сні­цар­чук, Кор­жук ( за­слу­же­ні ар­ти­сти Укра­ї­ни) і Гав­риш дав­но вже пра­цю­ють у те­а­трі. Окрім то­го, Фе­дір Стри­гун на­звав їх «бі­дни­ми», во­че­видь, ма­ю­чи на ува­зі зар­пла­ту...

— Зар­пла­ту на­ші акто­ри отри­му­ють ко­жно­го мі­ся­ця, і це від 9 до 10 ти­сяч гри­вень. Крім то­го, ще є допла­та за зва­н­ня та ви­слу­гу ро­ків... То­му, вва­жаю, мо­раль­на від­по­від­аль­ність за участь у філь­мі у віль­ний від основ­ної ро­бо­ти у те­а­трі час — на са­мих уча­сни­ках зйо­мок... Ме­ні ду­же шко­да, що на­ші акто­ри зня­ли­ся в ан­ти­укра­їн­ській стрі­чці. Пе­ре­ко­на­ний, що цей ви­па­док ста­не уро­ком для всіх на­ших акто­рів на все жи­т­тя!

ФОТО ТА­РА­СА ВАЛЬКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.