Ар­ха­ї­ка по­се­ред нас

Ви­дав­ни­цтво «Дух і Лі­те­ра» пред­ста­ви­ло укра­їн­ський пе­ре­клад кла­си­чної пра­ці Мір­ча Елі­а­де

Den (Ukrainian) - - Українці – Читайте! - Юлія СТАХІВСЬКА

Не­що­дав­но у ви­дав­ни­цтві «Дух і Лі­те­ра» ви­йшов «Тра­ктат з істо­рії ре­лі­гій» — пе­ре­клад одно­го з най­ві­до­мі­ших тво­рів ви­да­тно­го фран­цузь­ко­го фі­ло­со­фа та ре­лі­гі­є­знав­ця­ру­мун­сько­го по­хо­дже­н­ня­Мір­чі Елі­а­де. Без­умов­но, осно­во­по­ло­жна пра­ця­бу­ла до­сту­пна усім охо­чим сві­то­ви­ми мо­ва­ми, але укра­їн­ський пе­ре­клад Оле­ксі­я­Па­ни­ча мо­жна і слід вва­жа­ти ду­же по­мі­тною для­укра­їн­ської ака­де­мі­чної на­у­ки по­ді­єю.

Утім, якщо ви да­ле­ко не ре­лі­гі­є­зна­вець чи ан­тро­по­лог (і вам ма­ло що ска­же та до­кла­дна бі­бліо­гра­фія, що по­да­на у кін­ці ко­жно­го з роз­ді­лів пра­ці), але пра­гне­те кра­ще зро­зу­мі­ти суть ба­га­тьох сьо­го­дні­шніх куль­тів, сим­во­лів, ри­ту­а­лів, фоль­кло­ру та на­віть мо­де­лей по­ве­дін­ки, то ця­книж­ка без­пе­ре­чно для­вас. У три­над­ця­ти роз­ді­лах бу­де чи­ма­ло не­спо­ді­ва­нок та ці­ка­вих пе­ре­ти­нів. Ска­жі­мо, у роз­ді­лі про ура­ні­чних, тоб­то не­бе­сних бо­гів, існує чи­ма­ло вка­зі­вок на те, що біль­шість ар­ха­ї­чних ре­лі­гій у сво­їй су­ті до­сить мо­но­те­їсти­чні. Май­же зав­жди у мі­фах рі­зно­ма­ні­тних пле­мен при­су­тній не­бе­сний бог-тво­рець, до яко­го звер­та­ю­ться ви­клю­чно у ча­си най­біль­ших по­тря­сінь, ка­та­строф або... ве­ли­кої уда­чі, він ста­рі­ший за по­хі­дні та більш «до­ма­шні» фор­ми по­кло­ні­н­ня­рі­зних куль­тур мен­шим бо­же­ствам, їхнім уосо­бле­н­ням та ду­хам: «На­що про­по­ну­ва­ти йо­му жер­тви? — по­яснює або­ри­ген. — Нам не­має чо­го бо­я­ти­ся, бо, на від­мі­ну від на­ших по­мер­лих, він не ро­бить нам ні­чо­го поганого».

Якщо пі­ді­йти до про­чи­та­н­ня­ці­єї книж­ки як до ви­вче­н­ня ма­три­ці ба­га­тьох по­пу­ляр­них і в сьо­го­дні­шній куль­ту­рі обра­зів та ме­та­фор, то ко­жне спів­став­ле­н­ня­бу­де при­но­си­ти осо­бли­ве за­до­во­ле­н­ня. На­при­клад, що спіль­но­го між по­ві­стю бі­ло­ру­сько­го кла­си­ка Во­ло­ди­ми­ра Ко­ро­тке­ви­ча «Ди­ке по­лю­ва­н­ня­ко­ро­ля­Ста­ха» (1958) та ча­сти­ною книж­ки Елі­а­де, при­свя­че­ної сон­цю та со­ляр­ним куль­там? І тут ми зна­хо­ди­мо чу­до­ве по­ясне­н­ня дав­ньої ле­ген­ди, в осно­ві якої ле­жить пра­дав­ній у єв­ро­пей­ських се­лян­ських спіль­но­тах міф про гру­пу фан­та­сти­чних кін­них ми­слив­ців із со­ба­ка­ми, що про­но­ся­ться не­бом, ні­би пе­ре­слі­ду­ю­чи здо­бич; по­ява цьо­го по­лю­ва­н­ня вва­жа­ла­ся­пе­ре­дві­стя м не­щасть. Спо­ча­тку ця істо­рі­я­транс­фор­му­ва­ла­сяу се­ре­дньо­ві­чні про­це­сії з ко­ле­са­ми, які ве­зуть на віз­ках або чов­нах, пе­ре­ро­сла у зви­чай прив’язу­ва­н­ня лю­дей до ко­ліс (під час ри­ту­а­лу Ди­ко­го По­лю­ва­н­ня) і ді­йшла до на­ших днів у ви­гля­ді ці­ка­вих ва­рі­а­цій та ви­до­змін (у ви­пад­ку з Ко­ро­тке- ви­чем — ро­ман­ти­чною ле­ген­дою про не­без­пе­чне шля­хет­ське вій­сько, що ви­ри­нає з пін­ських бо­літ та не­се із со­бою про­кля­т­тя, мор і смерть). Зві­сно, ко­жен у цих текс­тах ма­ти­ме свої не­по­втор­ні зна­хід­ки та до­пов­не­н­ня.

Одним із най­ці­ка­ві­ших з то­чки зо­ру ро­зу­мі­н­ня­ча­су та па­ри «жі­но­че — чо­ло­ві­че» є роз­діл про «Мі­сяць та мі­ся­чну мі­сти­ку». По­чне­мо з то­го, що тра­ди­цій­ний для­біль­шо­сті єв­ро­пей­ців со­ня­чний рік — від­но­сно «мо­ло­де» по­ня­т­тя, адже біль­шість пра­дав­ніх ка­лен­да­рів орі­єн­то­ва­ні на мі­ся­чний, як на­зи­ває йо­го Елі­а­де, «жи­вий» час. Мі­сяць ке­рує во­да­ми (при­пли­ви-від­пли­ви), а зна­чить ро­дю­чі­стю та ро­слин­ні­стю. Ро­ги, жа­ба, спі­раль, пер­ли­на, ви­но­град, му­шля, дощ, вуль­ва, при­ви­ди, змія, смерть, ве­ре­те­но, до­ля — да­ле­ко не пов­ний пе­ре­лік клю­чо­вих слів для­о­пи­су мі­ся­чної сим­во­лі­ки. На­справ­ді ми зу­стрі­ча­є­мо­сяз ру­ди­мен­та­ми пра­дав­ньо­го мі­ся­чно­го сві­ту до­сить ча­сто, во­ни ін­кор­по­ру­ва­ли­сяу но­ві­шу «со­ня­чну стру­кту­ру» і не ста­нов­лять для нас уже чо­гось ду­же від­мін­но­го. Так, ро­слин­ний мо­тив ви­но­гра­дної ло­зи, та­кий лю­бий ано­но­ні­мам укра­їн­ських ба­ро­ко­вих ікон — не що ін­ше, як діо­ні­сій­ський мі­ся­чний атри­бут ви­на — уосо­бле­н­ня­бо­же­ствен­но­го на­пою ві­чно­го жи­т­тя. «Це «бо­же­ствен­на суб­стан­ція» як та­ка, бо во­на пе­ре­тво­рює «жи­т­тя» на «аб­со­лю­тну ре­аль­ність», тоб­то на без­смер­тя. Ам­рі­та, ам­бро­зія, со­ма, ха­о­ма ма­ють свої не­бе­сні про­то­ти­пи, за­ре­зер­во­ва­ні для­бо­гів та ге­ро­їв, але з ци­ми про­то­ти­па­ми пов’яза­ні зем­ні на­пої, та­кі як со­ма, що її пи­ли ін­дій­ці ве­ди­чних часів, або ви­на діо­ні­сій­ських ор­гій і та­ке ін­ше», — ре­зю­мує ав­тор тра­кта­ту.

Ко­жна з ча­стин «Тра­кта­ту з істо­рії ре­лі­гій», чи то роз­по­відь про ві­чне на­ма­га­н­ня­лю­ди­ни озна­чи­ти центр сві­ту — ка­мінь, сві­то­ве де­ре­во, хрест, чи екс­курс у сим­во­ли та ри­ту­а­ли від­нов­ле­н­ня/во­скре­сі­н­ня, — це за­хо­пли­ва при­го­да у дав­ні­ших пла­стах сьо­го­дні­шніх пра­ктик, що су­про­во­джу­ють нас від на­ро­дже­н­ня­до смер­ті і про їхню су­тність ми на­справ­ді ма­є­мо до­сить при­бли­зне уяв­ле­н­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.