Стус сте­ре­о­ско­пі­чний

Den (Ukrainian) - - Українці – Читайте! -

Кор­пус кни­жок, при­свя­че­них ви­да­тно­му укра­їн­сько­му по­е­ту, бор­цю про­ти то­та­лі­та­ри­зму, по­літв’язню Ва­си­лю Сту­су по­пов­нив­ся­ще одним осо­бли­вим ви­да­н­ням. Це — «Птах під­не­бе­сний», спо­га­ди Сві­тла­ни Ки­ри­чен­ко, які по­ба­чи­ли світ у ви­дав­ни­цтві «Смо­ло­скип».

Вар­то на­га­да­ти, що Сві­тла­на Ки­ри­чен­ко по­мер­ла 22 кві­тня­цьо­го ро­ку. Во­на теж бу­ла се­ред клю­чо­вих по­ста­тей ко­ла най­ві­два­жні­ших укра­їн­ських ди­си­ден­тів, пра­во­за­хи­сни­ків, а її чо­ло­ві­ком є по­літв’язень Юрій Ба­дзьо. Сво­го ча­су Ки­ри­чен­ко актив­но за­йма­ла­ся роз­по­всю­дже­н­ням і збе­рі­га­н­ням за­бо­ро­не­них ма­те­рі­а­лів, до­по­ма­га­ла в’язням і їхнім ро­ди­нам, пе­ре­да­ва­ла про них ін­фор­ма­цію. Ві­два­жно і ви­кли­чно по­во­ди­ла­ся­під час «су­ду» над Ва­си­лем Сту­сом, про­мо­вив­ши то­ді зна­ме­ни­ті сло­ва про те, що во­на свід­чи­ти­ме ли­ше на то­му су­ді, на яко­му Стус бу­де обви­ну­ва­чем.

«Птах під­не­бе­сний» — книж­ка, зо­се­ре­дже­на на вра­же­н­нях Сві­тла­ни Ки­ри­чен­ко від спіл­ку­ва­н­няз Ва­си­лем Сту­сом. А на­зва її — вті­ле­н­ня­емо­цій від їхньо­го зна­йом­ства. Ки­ри­чен­ко зга­ду­ва­ла, як упер­ше по­ба­чи­ла Сту­са на ву­ли­ці, йшла за ним, і ця­ще не­ві­до­ма їй лю­ди­на зда­ва­ла­ся­справ­жнім лег­ким не­зем­ним пта­хом. Вза­га­лі під­не­се­ні й трем­тли­ві емо­ції ав­тор­ки по­стій­но су­про­во­джу­ють по­е­та в цих спо­га­дах, і то не ли­ше в ге­ро­ї­чних, дра­ма­ти­чних чи гли­бо­ко кон­це­пту­аль­них мо­мен­тах, а й у ре­чах про­стих і по­бу­то­вих — зви­чай­ні зу­стрі­чі, спіль­ні фо­то­гра­фії в гур­то­жи­тку, по­до­рож до Мо­скви пла­цкар­том...

Пси­хо­ло­гі­яв «Пта­ху під­не­бе­сно­му» стру­ктур­но до­мі­нує над істо­рі­єю. Від­так ма­є­мо не пе­ре­лік до­ку­мен­таль­них фа­ктів, а сю­жет емо­цій, вра­жень, пе­ре­жи­вань. Під­сум­ком яко­го ло­гі­чно по­стає своє­рі­дний пси­хо­ло­гі­чний порт­рет Ва­си­ля­Сту­са у ви­ко­нан­ні Сві­тла­ни Ки­ри­чен­ко. Хоч яким би був під­не­се­ним, обо­жню­ва­ним цей порт­рет, Стус у ньо­му зов­сім не аб­стра­ктно-мо­ну­мен­таль­ний. Це жи­ва лю­ди­на з яскра­ви­ми, ча­сом па­ра­до­ксаль­ни­ми ри­са­ми. Гор­дий, са­мо­впев­не­ний, але де­лі­ка­тний, вра­зли­вий, чу­тли­вий, але стій­кий, ін­те­ле­кту­аль­ний, однак не зав­жди пла­сти­чний, без­мір­но від­да­ний обра­ній спра­ві, до­лі та сві- до­мий то­го, що ця­спра­ва і до­ля­над­зви­чай­но ва­жли­ва, тож за­ра­ди неї мо­жна пі­ти ба­га­то на що.

Бе­зу­мов­ний за­хват Сту­сом не за­ва­див ав­тор­ці опи­са­ти і ті йо­го по­гля­ди чи ри­си, які мо­жна на­зва­ти не­о­дно­зна­чни­ми чи не близь­ки­ми са­мій Сві­тла­ні Ки­ри­чен­ко. На­при­клад, це те, як во­на тра­ктує йо­го по­зи­ції з ген­дер­но­го пи­та­н­ня. Він, мов­ляв, го­во­рив, що для ін­те­ле­кту­аль­но­го, ду­хов­но­го спіл­ку­ва­н­ня є чо­ло­ві­че то­ва­ри­ство і лі­те­ра­ту­ра, а жін­ка — то зов­сім ін­ша сфе­ра.

Зо­бра­жує Ки­ри­чен­ко і не­по­ро­зу­мі­н­ня­між Сту­сом та йо­го си­ном-під­лі­тком, зга­дує, як по­ет обу­рю­вав­ся, що Дми­тро ду­має ли­ше про фут­бол. Вра­жа­ли йо­го й ін­ші осо­бли­во­сті пе­ре­хі­дно­го ві­ку.

Кар­ти­на тих часів, за­про­по­но­ва­на Сві­тла­ною Ки­ри­чен­ко, — не одно­бо­ка, а сте­ре­о­ско­пі­чна, ба­га­то­пла­но­ва. І якщо рі­вень прав­ди­во­сті яки­хось свід­чень мо­жуть під­ва­жи­ти ін­ші свід­ки (версії фа­ктів і тра­кту­вань тут про­сто не мо­жуть іде­аль­но в усіх збі­га­ти­ся), то роз­ма­ї­тість і ді­а­ле­кти­чність її під­хо­ду аб­со­лю­тно не­за­пе­ре­чні. По­єд­на­н­ня­емо­цій­ної під­не­се­но­сті, кри­ти­чно­го ми­сле­н­ня, ува­ги до де­та­лей, ме­то­ди­чно­сті в спо­га­дах Сві­тла­ни Ки­ри­чен­ко — річ від­вер­то не­бу­ден­на. Во­на є до­стой­ним при­во­дом звер­ну­ти до­да­тко­ву, осо­бли­ву ува­гу до спад­щи­ни ці­єї лю­ди­ни.

Олег КОЦАРЕВ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.