Пу­тiн ма­нев­рує...

У Вал­даї ро­сій­ський лі­дер про­де­мон­стру­вав від­ступ. Cло­ве­сно

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії -

сві­ту», по­то­чна по­лі­ти­ка на ньо­му бу­ла до­мі­ну­ю­чою. Се­ред іно­зем­них го­стей мо­жна ви­ді­ли­ти ко­ли­шніх пре­зи­ден­тів Фін­лян­дії Тар’я Ха­ло­нен, Ав­стрії — Хайн­ца Фі­ше­ра і Пів­ден­ної Афри­ки — Та­бо Мбе­кі.

Як по­ве­ло­ся, за кіль­ка днів до фо­ру­му ко­ли­шній ке­рів­ник адмі­ні­стра­ції ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та, а ни­ні ра­дник Пу­ті­на Сер­гій Іва­нов в ін­терв’ю ан­глій­ській га­зе­ті The Financial Times дав зро­зу­мі­ти, що га­ря­чої вій­ни, і тим біль­ше атом­ної, не бу­де, але бу­де сво­го ро­ду сло­ве­сний га­ря­чий мир. «Ко­ли ми го­во­ри­мо про ядер­ну зброю і гі­по­те­ти­чну мо­жли­вість тре­тьої сві­то­вої вій­ни, я вва­жаю, всі до­ста­тньо ро­зум­ні, щоб не до­во­ди­ти спра­ву до га­ря­чої вій­ни. Але якщо ми го­во­ри­мо про хо­ло­дну вій­ну, ін­фор­ма­цій­ну вій­ну, про­па­ган­дист­ську вій­ну, то це жит­тє­вий факт. Ми ба­чи­мо це що­дня».

Дру­гий си­гнал по­дав, і це теж сво­го ро­ду тра­ди­ція, го­лов­ний ре­да­ктор жур­на­лу «Рос­сия в гло­баль­ной по­ли­ти­ке», го­ло­ва Ра­ди із зов­ні­шньої й обо­рон­ної по­лі­ти­ки, на­у­ко­вий ди­ре­ктор клу­бу «Вал­дай» Фе­дір Лук’янов у сво­їй стат­ті в офі­цій­ній « Рос­сий­ской га­зе­те » . Дов­гий пе­ре­лік йо­го по­сад на­о­чно по­ка­зує, що він ча­сто фор­му­лює не ли­ше ню­ан­си і ви­ги­ни ро­сій­ської зов­ні­шньої по­лі­ти­ки, а та­кож за­пу­скає про­бні ку­лі пе­ред її змі­на­ми. Так і цьо­го ра­зу він по­зна­чив за­вер­ше­н­ня трі­а­ди. « 2014 ро­ку йшло­ся про «но­ві пра­ви­ла

Ви­ступ Пу­ті­на на фо­ру­мі і подаль­ші від­по­віді на за­пи­та­н­ня по­вин­ні бу­ли слу­гу­ва­ти са­ме цій ме­ті.

З одно­го бо­ку, За­хід обви­ну­ва­чу­вав­ся у всьо­му по­га­но­му, во­дно­час акцен­ти бу­ли роз­став­ле­ні так, щоб ви­ни­кло вра­же­н­ня про де­е­ска­ла­цію. При­найм­ні, сло­ве­сну. « По­стій­но штам­пу­ю­ться за­гро­зи ви­га­да­ні, мі­фі­чні, на кшталт го­ре­зві­сної ро­сій­ської во­єн­ної за­гро­зи... Про­те річ у тім, що Ро­сія ні на ко­го на­па­да­ти не зби­ра­є­ться. Та й смі­шно це. Не­ми­сли­мо про­сто, без­глу­здо і не­ре­а­лі­сти­чно. В са­мій ли­ше Єв­ро­пі 500 млн — і всі чле­ни НАТО. За­галь­на чи­сель­ність на­се­ле­н­ня кра­їн НАТО — 800 млн осіб, у Ро­сії — 146 млн. Про­сто смі­шно про це на­віть го­во­ри­ти, але це все одно ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для до­ся­гне­н­ня сво­їх по­лі­ти­чних ці­лей».

Це та­кож пев­на да­ни­на клі­ше ще ра­дян­ської про­па­ган­ди. СРСР зав­жди бо­ров­ся за мир на­віть то­ді, ко­ли втор­гав­ся в ін­ші кра­ї­ни. За­хід зав­жди був агре­сив­ним і за­гро­жу­вав та­бо­ру со­ці­а­лі­зму у всьо­му сві­ті. Аме­ри­ка що, хі­ба ба­на­но­ва кра­ї­на чи що? Аме­ри­ка — це ве­ли­ка дер­жа­ва. Якщо я не пра­вий — ви­прав­те ме­не, будь ла­ска». Тут яв­ний хід у бік май­бу­тньої но­вої адмі­ні­стра­ції. Ні­яко­го втру­ча­н­ня, тіль­ки по­ва­га ви­бо­ру аме­ри­кан­сько­го на­ро­ду.

Одно­ча­сне за­су­дже­н­ня За­хо­ду вза­га­лі і зокре­ма, ви­хід США із до­го­во­ру що­до ПРО 2002 ро­ку. Пе­ре­лік обви­ну­ва­чень у бік так зва­них пар­тне­рів ви­явив­ся до­во­лі дов­гим. По­чи­на­ю­чи від пра­гне­н­ня змі­ни­ти на свою ко­ристь стра­те­гі­чний ба­ланс до озбро­є­н­ня те­ро­ри­сти­чних ор­га­ні­за­цій. У ре­зуль­та­ті у сві­ті зро­стає ха­ос, який штов­хає лю­дей до пе­ре­се­ле­н­ня та мі­гра­ції.

Утім, у якийсь мо­мент ро­сій­ський пре­зи­дент спо­хва­тив­ся. «Мо­жна скіль­ки зав­го­дно пі­кі­ру­ва­тись, тре­ба пе­ре­рва­ти це по­ро­чне ко­ло. Але ви нас не про­во­куй­те на актив­ний за­хист на­ших ін­те­ре­сів».

Звер­та­ю­чись до за­яв­ле­ної те­ми зу­стрі­чі — май­бу­тній устрій сві­ту, Пу­тін ска­зав, що він не під­три­мує ство­ре­н­ня но­вих між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій, а про­по­нує по­кра­щи­ти ви­ко­ри­ста­н­ня тих, що вже є. Пе­ред­усім це сто­су­єть- ска­зав ні­чо­го но­во­го, окрім по­вто­ре­н­ня ві­до­мої по­зи­ції Мо­скви про без­аль­тер­на­тив­ність мін­ських про­то­ко­лів і пе­ре­кла­да­н­ня на Ки­їв про­ви­ни за не­ви­рі­ше­ність кон­флі­кту на Дон­ба­сі. У цьо­му пи­тан­ні жо­дно­го про­су­ва­н­ня не про­гля­да­є­ться. При­найм­ні, по­ки що.

Весь ви­ступ Пу­ті­на но­сив де­що су­пе­ре­чли­вий ха­ра­ктер. Тон де­що зни­жу­є­ться, і на­віть де­мон­стру­є­ться пев­на від­сто­ро­не­ність від най­більш одіо­зних па­са­жів ро­сій­ської про­па­ган­ди. Зокре­ма, це сто­су­ва­лось і ві­до­мої фра­зи те­ле­ве­ду­чо­го Дми­тра Ки­се­льо­ва про мо­жли­вість Ро­сії «пе­ре­тво­ри­ти США на ра­діо­актив­ний по­піл». «Бряз­ка­ти атом­ною збро­єю — оста­н­ня спра­ва. Я цьо­го не ві­таю». Про­те жорс­тко­сті ви­ста­ча­ло й цьо­го ра­зу.

У ці­ло­му про­мо­ва Пу­ті­на свід­чить про те, що в Крем­лі усві­до­ми­ли дві ре­чі.

По-пер­ше. За­ля­ка­ти За­хід не вда­ло­ся. Там не ли­ше не зля­ка­ли­ся, але й по­чи­на­ють до­во­лі хво­ро­бли­во від­по­від­а­ти. По­зна­че­на la mince ligne rouge — тон­ка чер­во­на лі­нія, до якої Ро­сія так не­о­ба­чно на­бли­зи­ла­ся. Всту­па­ти в го­стрий кон­флікт не­мо­жли­во. Не­має для цьо­го у Крем­ля сил і за­со­бів. Ось чо­му, не­хай і сло­ве­сно, де­мон­стру­є­ться від­ступ.

По- дру­ге. З ни­ні­шньою адмі­ні­стра­ці­єю у Ва­шинг­то­ні Кремль роз­мов­ля­ти не ба­жає. Зни­же­н­ня на­пру­же­н­ня го­во­рить про те, що до ве­сни май­бу­тньо­го ро­ку за­йма­є­ться ви­чі­ку­валь­на по­зи­ція. Там да­лі ви­дно бу­де.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.