Спі­во­чі екс­пе­ди­ції Мі­кло­ша Бо­та

Угор­ський му­зи­кант зі­брав, си­сте­ма­ти­зу­вав і за­пи­сав 450 ав­тен­ти­чних укра­їн­ських пі­сень

Den (Ukrainian) - - Культура - Ва­силь ІЛЬНИЦЬКИЙ, для «Дня» з Бу­да­пе­шта

Древ­ню­і­сти­ну, що ве­ли­ке ба­чи­ться зда­ле­ка, під­твер­див та­ла­но­ви­тий угор­ський му­зи­кант Мі­клош Бот, від­крив­ши сво­ї­ми фоль­клор­ни­ми екс­пе­ди­ці­я­ми в укра­їн­ські се­ла ці­лий пласт по­сту­по­во зни­ка­ю­чої ав­тен­ти­чної му­зи­чної куль­ту­ри.

Під час зу­стрі­чі з па­ном Мі­кло­шом у Па­ла­ці ми­стецтв Бу­да­пе­шта він роз­по­вів, що зби­ра­н­ням пі­сен­но­го скар­бу на­ро­дів сві­ту за­йма­є­ться дав­но. Здій­снив де­кіль­ка екс­пе­ди­цій до Ки­таю, Іра­ну, Ін­дії. До Укра­ї­ни йо­го шлях впер­ше про­ліг 2014 ро­ку — на фе­сти­валь в Пол­тав­ську область, де він впер­ше в жит­ті по­чув ту укра­їн­ську ав­тен­ти­чну на­ро­дну му­зи­ку, яку не зна­ють не ли­ше в Єв­ро­пі, ай у са­мій Укра­ї­ні.

Прийняв­ши рі­ше­н­ня шу­ка­ти пі­сен­ну ав­тен­ти­ку на бе­ре­гах Дні­пра, М.Бот спо­ча­тку при­їхав до Ки­є­ва про­кон­суль­ту­ва­ти­ся з фа­хів­ця­ми, ку­ди са­ме йо­му слід ор­га­ні­зу­ва­ти екс­пе­ди­цію, щоб за­пи­са­ти взір­ці са­ме ав­тен­ти­чно­го фоль­кло­ру. Йо­му від­по­ві­ли, що кон­кре­тні на­се­ле­ні пун­кти на­зва­ти не мо­жуть, але по­ра­ди­ли ува­жно роз­гле­ді­ти ма­пи. Якщо се­ло має рів­ні пря­мі ву­ли­ці, то во­но не є дав­нім, і там шу­ка­ти ав­тен­ти­ку — да­рем­на спра­ва. Якщо ву­ли­чки по­кру­че­ні, за­бу­до­ва ви­гля­дає ха­о­ти­чною— то це то­чно ста­ре се­ло, й там, мо­жли­во, якраз і жи­вуть ті лю­ди, ко­трі є но­сі­я­ми та­ко­го фоль­кло­ру.

Спо­ча­тку Бот ду­мав, що обме­жи­ться одні­є­ю­дво­мі­ся­чно­ю­екс­пе­ди­ці­єю . Ко­ли ж про­ана­лі­зу­вав пер­ші зі­бра­ні ма­те­рі­а­ли — зро­зу­мів, що є під­ста­ви для роз­гор­та­н­ня ці­ло­го про­е­кту. У ре­зуль­та­ті екс­пе­ди­ції М.Бо­та впро­довж двох ро- ків зі­бра­ли у 26 на­се­ле­них пун­ктах Укра­ї­ни ве­ли­че­зний ма­сив ін­фор­ма­ції. Во­ни за­пи­су­ва­ли ау­діо— і ві­део­ряд ви­со­кої те­хні­чної яко­сті на най­но­ві­шо­му обла­днан­ні, з тим, щоб ма­ти ори­гі­наль­ний ви­хі­дний ма­те­рі­ал, адже ко­лись в Укра­ї­ні, мо­же, за­ці­кав­ля­ться скар­ба­ми на­ро­дно­го ми­сте­цтва. Та­кий про­цес сьо­го­дні має мі­сце в Угор­щи­ні, ко­ли мі­ські жи­те­лі, пра­кти­чно з чи­сто­го ли­ста, осво­ю­ють взір­ці фоль­кло­ру, щоб оста­то­чно не за­гу­би­ти йо­го. В Угор­щи­ні та­кий про­ект на­зи­ва­є­ться «Дім тан­ців» і пе­ре­бу­ває під охо­ро­но­ю­ЮНЕСКО. Отож до­свід су­сі­дів, мо­же, ко­лись зна­до­би­ться і в Укра­ї­ні.

Пан Мі­клош на­го­ло­шує, що в Угор­щи­ні справ­жніх но­сі­їв ав­тен­ти­чно­го фоль­кло­ру вже пра­кти­чно не існує. В Укра­ї­ні, че­рез 20— 30 рі­чне від­ста­ва­н­ня, во­ни ще за­ли­ши­ли­ся і є справ­жньо­ю­скар­бни­це­ю­на­ціо­наль­ної куль­ту­ри. Зде­біль­шо­го це пе­ред­гло­ба­лі­за­цій­не по­ко­лі­н­ня, однак і та­ла­но­ви­ті мо­ло­ді лю­ди за­люб­ки за­йма­ю­ться ав­тен­ти­чним спів­ом. У них це за­кла­де­но ге­не­ти­чно. І по­чу­ти це з пер­ших вуст — не­аби­яка вда­ча.

Го­лов­на від­мін­ність угор­ської на­ро­дної пі­сні від укра­їн­ської по­ля­гає в тім, що в одній угор­ській пі­сні — одна ме­ло­дія, а в укра­їн­ській — мо­же бу­ти два-три му­зи­чні ря­ди. Укра­їн­ська му­зи­ка зву­чить по­лі­фо­ні­чно.

Спі­во­чі екс­пе­ди­ції М.Бо­та сфо­ку­су­ва­ли­ся зде­біль­шо­го на Цен­траль­ну Укра­ї­ну — Пол­тав­ська, Ки­їв­ська, За­по­різь­ка, Чер­ні­гів­ська, а та­кож Рів­нен­ська і, зві­сно ж, За­кар­пат­ська обла­сті, ре­гіон по­се­ле­н­ня гу­цу­лів у Кар­па­тах, а та­кож мі­сця про­жи­ва­н­ня етні­чних угор­ців. Та все ж най­біль­ше Мі­кло­ша вра­зи­ла Пол­тав­щи­на. Сво­ю­пер­шу екс­пе­ди­ці­ю­у­гор­ський му­зи­кант-вір­ту­оз ор­га­ні­зу­вав сам, за­лу­чив­ши ли­ше пе­ре­кла­да­чів. Ни­ні вже має ко­лег в Укра­ї­ні, які до­по­ма­га­ють йо­му, — це Іл­ля Фе­ті­сов та Сю­зан­на Кар­пен­ко.

Пе­ред кон­цер­том у Па­ла­ці ми­стецтв Бу­да­пе­шта, що від­був­ся не­що­дав­но, нам вдалося по­спіл­ку­ва­ти­ся з без­по­се­ре­дні­ми но­сі­я­ми укра­їн­ських на­ціо­наль­них му­зи­чних скар­бів і дру­зя­ми М.Бо­та з Пол­тав­щи­ни, уча­сни­ка­ми му­зи­чно­го гур­ту «Пі­сне­грай» із се­ла По­пів­ка Мир­го­род­сько­го ра­йо­ну — Ні­но­ю­Бе­бик та Ми­ко­ло­ю­Ку­лі­шем — і со­ліс­тка­ми ан­сам­блю «Дре­во» із се­ла Би­чків­ка Пи­ря­тин­сько­го ра­йо­ну — Ні­но­ю­Ре­во­ю­та На­ді­є­ю­Ро­здо­ба­рою .

«Мі­клош із кіль­кох про­по­зи­цій обрав По­пів­ку і при­їздив до нас три­чі, — роз­по­від­ає Ні­на Бе­бик. — Наш ке­рів­ник Ку­ліш зі­брав нас, і ми за­спі­ва­ли на­шу ста­ро­вин­ну пі­сню«По­над на­шим яром». Мі­кло­ша во­на про­сто вра­зи­ла. У на­шо­му ко­ле­кти­ві за­ли­ши­ло­ся всьо­го се­ме­ро уча­сни­ків. У мо­ло­до­сті я пра­цю­ва­ла до­яр­кою, в по­лі. Все жи­т­тя на ро­бо­ті спів­а­ла. Жи­т­тя бу­ло не­ве­се­ле, тож пі­сня скра­шу­ва­ла йо­го. Ми на­вчи­ли й Мі­кло­ша спів­а­ти на­ших пі­сень.

Вдо­ма ми ви­сту­па­є­мо в се­лах, на яр­мар­ках, їзди­ли до на­ших во­я­ків у АТО. Але на­ші лю­ди ве­ли­ко­го ін­те­ре­су до цих ви­сту­пів не ма­ють. Та­ке вра­же­н­ня, що тут, в Угор­щи­ні, біль­ше ці­кав­ля­ться спів­о­чим ми­сте­цтвом — і ма­лі, й ста­рі при­хо­дять на кон­цер­ти, хо­ча й на­шої мо­ви не ро­зу­мі­ють».

Ми­ко­ла Ку­ліш, ху­до­жній ке­рів­ник «Пі­сне­грая»: «Наш ко­ле­ктив сфор­му­вав­ся на ба­зі хо­ру, ор­га­ні­зо­ва­но­го мною1968 ро­ку. Ми отри­ма­ли зва­н­ня «на­ро­дний», об’їзди­ли з кон­цер­та­ми чи не всю­Укра­ї­ну. А по­тім по­ча­ли ста­рі­ти, а до­стой­них за­мін не зна­йшло­ся... У жі­нок, які до­сі спів­а­ють у на­шо­му гур­ті, рід­кі­сні го­ло­си, які во­ни успад­ку­ва­ли від сво­їх пред­ків. Я вдя­чний до­лі, що зве­ла ме­не з ни­ми. А Мі­клош Бот для нас — як по­да­ру­нок до­лі. Він відчув нас ду­шею. Як по­чув пі­сню «По­над на­шим яром» — ки­нув апа­ра­ту­ру й по­чав ли­ше слу­ха­ти, а по­тім під­спі­ву­вав. Він — справ­жній по­дви­жник, з ве­ли­кої лі­те­ри Лю­ди­на...»

Кон­церт укра­їн­ських ко­ле­кти­вів ви­ко­нав­ців ав­тен­ти­чно­го фоль­кло­ру в най­пре­сти­жні­шій кон­цер­тній за­лі Бу­да­пе­шта справ­ді ви­дав­ся на сла­ву. Впро­довж го­ди­ни но­сії ав­тен­ти­ки з Пол­тав­щи­ни, Чер­ні­гів­щи­ни, Рів­нен­щи­ни та ін­ших обла­стей, яких при­віз до Бу­да­пе­шта зби­рач сві­то­вої му­зи­чної на­ро­дної спад­щи­ни Мі­клош Бот, да­ру­ва­ли пу­блі­ці ше­дев­ри на­ро­дно­го ми­сте­цтва. А пе­ре­пов­не­на жи­те­ля­ми Бу­да­пе­шта за­ла сто­я­чи, з ви­гу­ка­ми «Бра­во!» дов­го апло­ду­ва­ла са­мо­ді­яль­ним ми­тцям з Укра­ї­ни.

На ве­сну в Мі­кло­ша за­пла­но­ва­но ще одну три­ва­лу екс­пе­ди­цію. Він про­сить за­ці­кав­ле­них осіб в Укра­ї­ні до­лу­чи­ти­ся до спра­ви збе­ре­же­н­ня куль­тур­но­го на­дба­н­ня на­ції. До­лу­чи­ти­ся мо­жуть усі — від фа­хів­ців до ме­це­на­тів. Мо­жли­во, є сенс ство­ри­ти за­галь­но­на­ціо­наль­ний рух зі збе­ре­же­н­ня на­ціо­наль­них на­дбань му­зи­чної куль­ту­ри. Укра­їн­ська на­ро­дна пі­сня — сві­то­ва куль­тур­на спад­щи­на, але в її збе­ре­жен­ні ма­ють бу­ти за­ці­кав­ле­ні пе­ред­усім са­мі укра­їн­ці.

Ав­тор ви­слов­лює по­дя­ку за­сту­пни­ко­ві Ге­не­раль­но­го кон­су­ла Угор­щи­ни в Ужго­ро­ді па­ну Ла­сло Ві­да за все­бі­чну до­по­мо­гу в під­го­тов­ці ма­те­рі­а­лу.

ФОТО АВ­ТО­РА

Но­сії ав­тен­ти­ки з Пол­тав­щи­ни, Чер­ні­гів­щи­ни, Рів­нен­щи­ни та ін­ших обла­стей вра­зи­ли пу­блі­ку Бу­да­пе­шта. За­ла сто­я­чи і з ви­гу­ка­ми «Бра­во!» дов­го апло­ду­ва­ла са­мо­ді­яль­ним ми­тцям

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.