110 по­ло­тен Йо­си­па Бо­кшая

В Ужго­ро­ді — юві­лей­на ви­став­ка спів­за­снов­ни­ка за­кар­пат­ської шко­ли жи­во­пи­су

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Ва­силь ІЛЬНИЦЬКИЙ, Ужго­род, фо­то­ре­про­ду­кції ав­то­ра

На честь 125-річ­чя від дня на­ро­дже­н­ня одно­го з най­ві­до­мі­ших ху­до­жни­ків та спів­за­снов­ни­ка за­кар­пат­ської шко­ли жи­во­пи­су Йо­си­па Бо­кшая йо­го сьо­го­дні­шні ко­ле­ги по ми­сте­цько­му це­ху вла­шту­ва­ли юві­лей­ну пер­со­наль­ну ви­став­ку, яку ци­ми дня­ми від­кри­ли у му­зеї йо­го іме­ні. Фа­хів­ці твер­дять, що ни­ні­шня екс­по­зи­ція є чи не най­кра­щою з усіх до­сі пред­став­ле­них.

За сло­ва­ми ди­ре­кто­ра му­зею, ону­ка ве­ли­ко­го май­стра Фран­ци­ска Ер­фа­на, до ни­ні­шньої екс­по­зи­ції уві­йшло 110 по­ло­тен ви­ко­на­них у рі­зні ча­си та у рі­зних сти­лях, се­ред яких є й та­кі, що екс­по­ну­ю­ться упер­ше, а та­кож ар­хів­ні ма­те­рі­а­ли, до­ку­мен­ти та сві­тли­ни.

За своє три­ва­ле і над­зви­чай­но про­ду­ктив­не твор­че жи­т­тя (а на­ма­лю­вав він біль­ше 1000 по­ло­тен), та­ла­но­ви­тий ху­до­жник спро­бу­вав се­бе чи не в усіх жан­рах і сти­лях, ство­рив­ши низ­ку мо­ну­мен­таль­них ше­дев­рів. Але, за оцін­ка­ми фа­хів­ців, най­біль­шо­го успі­ху Й. Бо­кшай до­сяг у са­краль­но­му жи­во­пи­сі. Най­ви­щим йо­го до­ся­гне­н­ням у цій ца­ри­ні є роз­пи­си гре­ко-ка­то­ли­цько­го Хре­сто­во­здви­жен­сько­го ка­фе­драль­но­го со­бо­ру в Ужго­ро­ді.

За­йма­ти­ся са­краль­ним ми­сте­цтвом, на дум­ку Ф.Ер­фа­на, йо­го ді­да спо­ну­ка­ли по­дії Пер­шої сві­то­вої вій­ни, уча­сни­ком якої він був. Пі­сля за­кін­че­н­ня 1914 ро­ку на­вча­н­ня у Бу­да­пешт­сько­му ко­ро­лів­сько­му ху­до­жньо­му ін­сти­ту­ті у пер­ші ж дні вій­ни Й. Бо­кшая мо­бі­лі­зу­ва­ли до ав­стро-угор­ської ар­мії. 24 бе­ре­зня 1915 ро­ку по­бли­зу мі­сте­чка Тур­ка Львів­ської обла­сті він по­тра­пив у ро­сій­ський по­лон, який від­бу­вав у Тур­ке­ста­ні, Ка­зах­ста­ні, Узбе­ки­ста­ні, а остан­ньою зу­пин­кою пе­ред звіль­не­н­ням був Вер­хньо­дні­провськ то­ді­шньої Ка­те­ри­но­слав­ської гу­бер­нії. На­ве­сні 1918 ро­ку йо­го, ра­зом з ін­ши­ми вій­сько­во­по­ло­не­ни­ми, при­ве­зли до Пра­ги. Лю­ди­на, ко­тра пропу­сти­ла че­рез вла­сну сві­до­мість вій­ну, убив­ства, му­ки, на­си­л­ля і не­спра­ве­дли­вість, — не мо­гла не від­ре­а­гу­ва­ти на ці про­бле­ми люд­ства у сво­їй твор­чо­сті.

На жаль, сьо­го­дні біль­шість мо­ну­мен­таль­ної са­краль­ної спад­щи­ни на За­кар­пат­ті втра­че­на або за­не­дба­на, на від­мі­ну від чи­слен­них ро­біт май­стра в Угор­щи­ні та Сло­вач­чи­ні, оскіль­ки за ко­му­ні­сти­чно­го ре­жи­му ча­сти­на хра­мів із роз­пи­са­ми Й. Бо­кшая бу­ла зни­ще­на, — ка­же ми­сте­цтво­зна­вець Оле­на При­ходь­ко. Ті ж са­краль­ні ро­бо­ти ко­ри­фея, які ни­ні збе­рі­га- ються у За­кар­пат­сько­му ху­до­жньо­му му­зеї, на по­ча­тку 1950-х ро­ків ма­ли бу­ти ви­лу­че­ні з фон­дів і зни­ще­ні, оскіль­ки за со­ці­а­лі­зму во­ни бу­ли «шкі­дли­ви­ми». На ща­стя, і в ті ча­си зна­йшли­ся лю­ди, ко­трим вдалося схо­ва­ти без­цін­ні по­ло­тна і тіль­ки у ча­си Не­за­ле­жно­сті їх ви­лу­чи­ли із за- па­сни­ків та по­ка­за­ли ши­ро­ко­му за­га­лу.

Якщо го­во­ри­ти про мо­ну­мен­таль­ні жи­во­пи­сні по­ло­тна, які сьо­го­дні по пра­ву мо­жна вва­жа­ти на­ціо­наль­ним куль­тур­ним на­дба­н­ням, то їх важ­ко від­не­сти до яко­гось одно­го пе­рі­о­ду, адже ро­бо­ту над ци­ми по­ло­тна- ми ху­до­жник по­чи­нав ще у до­во­єн­ний пе­рі­од, а за­вер­шив уже у ра­дян­ські ча­си.

Юві­лей­ну ви­став­ка Йо­си­па Бо­кшая «Лю­ди­на ві­ри. Ху­до­жник прав­ди» у за­лах За­кар­пат­сько­го ху­до­жньо­го му­зею охо­чі змо­жуть огля­ну­ти до 7 гру­дня.

Ужго­род­ський за­мок

Бо­ко­ра­ші

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.