Пер­ший успіх ан­ти­і­ді­лів­ської ко­а­лі­ції

Узя­т­тя Мо­су­ла сер­йо­зно обме­жує мо­жли­во­сті Мо­скви в ти­ску на Ки­їв

Den (Ukrainian) - - День Планети - Юрій РАЙХЕЛЬ

■ Ірак­ська ар­мія уві­йшла до Мо­су­ла. Ви­ма­лю­вав­ся пер­ший успіх сил ко­а­лі­ції. У за­пе­кло­му бою ірак­ським вій­сько­вим уда­ло­ся взя­ти під кон­троль бу­ди­нок те­ле­ка­на­лу.

■ Мі­сто Мо­сул рі­чка Тигр ді­лить на дві ча­сти­ни. На схі­дно­му бе­ре­зі біль­шість на­се­ле­н­ня кур­ди, тур­ко­ма­ни (турк­ме­ни) й ара­би. Не див­но, що си­ли ко­а­лі­ції ві­тає мі­сце­ве на­се­ле­н­ня. Про­бле­ми в тих, хто на­сту­пає, зро­ста­ти­муть з їхнім про­су­ва­н­ням у за­хі­дні ра­йо­ни мі­ста. Там біль­шість на­се­ле­н­ня ста­нов­лять ара­би-су­ні­ти, які не те що у за­хва­ті від ІДІЛ, але зна­чно біль­ше по­бо­ю­ю­ться під­роз­ді­лів ара­бів-ши­ї­тів. При- клад Ель-Фал­лу­джі, в якій ши­ї­ти пі­сля від­сту­пу ІДІЛ ре­пре­су­ва­ли ду­же ба­га­то мі­сце­вих су­ні­тів ме­шкан­ців за­хі­дної ча­сти­ни Мо­су­ла, від­вер­то ля­ка­ють.

■ Так чи іна­кше, си­ли ко­а­лі­ції по­сту­по­во ви­ті­сня­ти­муть бо­йо­ви­ків із Мо­су­ла. Ду­же ве­ли­кі си­ли ма­ють у сво­є­му роз­по­ря­джен­ні про­тив­ни­ки ІДІЛ, що на­сту­па­ють. При цьо­му ви­ни­ка­ють не стіль­ки вій­сько­во-те­хні­чні, та­кти­чні й стра­те­гі­чні про­бле­ми, скіль­ки по­лі­ти­чні. Ду­же рі­зно­рі­дні си­ли ви­сту­пи­ли про­ти ІДІЛ, і ду­же су­пе­ре­чли­ві у них ін­те­ре­си. Усе це чу­до­во ро­зу­мі­ють лі­де­ри те­ро­ри­стів. Для них жит­тє­во ва­жли­во за­тя­гну­ти опір якнай­дов­ше. Зва­жа­ю­чи не ли­ше на си­ту­а­цію в Іра­ку, а йу Си­рії.

■ З ви­ти­ску­ва­н­ням те­ро­ри­стів з ча­стин Мо­су­ла во­ни пе­ре­мі­ща­ти­му­ться до Си­рії. Че­рез гео­гра­фі­чні й то­по­гра­фі­чні при­чи­ни пе­ре­шко­ди­ти цьо­му про­це­су ко­а­лі­ція, на­віть з ура­ху­ва­н­ням па­ну­ва­н­ня в по­ві­трі, не змо­же. Це чин­ник не ли­ше вій­сько­вий, а й зна­чною мі­рою по­лі­ти­чний. Ро­зре­кла­мо­ва­на ро­сій­ськи­ми офі­цій­ни­ми осо­ба­ми і ЗМІ опе­ра­ція си­рій­ської ар­мії із за­хва­ту Алеп­по сти­ка­є­ться з ве­ли­ки­ми про­бле­ма­ми, оскіль­ки до опо­зи­ціо­не­рів пі­ді­йшли під­крі­пле­н­ня, й во­ни не ли­ше обо­ро­ня­ю­ться, а й на­сту­па­ють у ре­зуль­та­ті вель­ми вда­лих кон­тра­так. У будь-яко­му ра­зі пе­ре­мог­ти в Алеп­по швид­ко не ви­йшло, біль­ше то­го, вза­га­лі не­має впев­не­но­сті, що пе­ре­мог­ти ви­йде. Як на­слі­док успі­хи ко­а­лі­ції в Мо­су­лі озна­ча­ти­муть збіль­ше­н­ня тру­дно­щів для си­рій­ської ар­мії, а та­кож Іра­ну й Ро­сії, що сто­ять за нею.

На­тхнен­на хо­ро­шим пе­ре­бі­гом опе­ра­ції в Мо­су­лі ко­а­лі­ція на чо­лі з США вже пла­нує опе­ра­цію зі звіль­не­н­ня від ІДІЛ дру­гої сто­ли­ці так зва­но­го ха­лі­фа­ту, Рак­ки. Одно­ча­сно з Мо­су­лом на­вряд чи ви­йде, але по­слі­дов­но ціл­ком мо­жли­во. І це озна­ча­ти­ме, що зна­чні си­ли іді­лів­ців ви­ру­ша­ти­муть до ін­ших ра­йо­нів Си­рії й тим са­мим під­си­лю­ва­ти­муть опір си­рій­ської ар­мії.

■ Опе­ра­ція зі звіль­не­н­ня Мо­су­ла ма­ти­ме да­ле­кі на­слід­ки для всьо­го ком­пле­ксу між­на­ро­дних від­но­син.

■ В Іра­ні на­бли­жа­ю­ться пре­зи­дент­ські ви­бо­ри, і там має від­бу­ти­ся чер­го­ва за­пе­кла бо­роть­ба між так зва­ни­ми лі­бе­ра­ла­ми, в мі­сце­во­му ро­зу­мін­ні, на чо­лі з ни­ні­шнім пре­зи­ден­том Ру­ха­ні й кон­сер­ва­то­ра­ми. Мо­сква під­три­мує остан­ніх, хо­ча якою бу­де їхня по­лі­ти­ка не зро­зумі­ло. Що сто­су­є­ться ни­ні­шніх лі­бе­ра­лів, то з ни­ми со­юз у Си­рії має си­ту­а­тив­ний ха­ра­ктер, і скла­дно­щі між Мо­сквою й Те­ге­ра­ном ли­ше збіль­шу­ю­ться.

■ Си­рій­ська не­ви­зна­че­ність ста­вить Мо­скву у вель­ми скла­дне ста­но­ви­ще. Зу­стріч у Бер­лі­ні по­ка­за­ла ме­жу мо­жли­во­стей для Крем­ля в сен­сі за­го­стрень із За­хо­дом. У той же час во­рон­ка за­лу­че­но­сті до си­рій­сько­го кон­флі­кту за­тя­гує де­да­лі силь­ні­ше. Ві­дно­сно те­хні­чне пи­та­н­ня за­прав­ки ро­сій­ських вій­сько­вих ко­ра­блів у іспан­ській Се­у­ті ви­ро­сло до та­ких мас­шта­бів, що від цьо­го ро­сій­ським адмі­ра­лам до­ве­ло­ся від­мо­ви­ти­ся. Те­пер для не­на­жер­ли­вих ко­ра­блів гру­пи на чо­лі з авіа­но­сним крей­се­ром «Адми­рал Ку­зне­цов» до­во­ди­ти­ся шу­ка­ти ін­ші до­рож­чі ва­рі­ан­ти за­пра­вок. Уже зро­зумі­ло, що ро­сій­ське угру­по­ва­н­ня в Си­рії не в змо­зі за­без­пе­чи­ти пе­ре­мо­гу си­рій­ської ар­мії. Вій­сько­ві ви­ма­га­ють її збіль­ше­н­ня. За ра­ху­нок чо­го? Вну­трі­шніх ре­сур­сів для цьо­го вже не­має. За­ли­ша­є­ться за ра­ху­нок Дон­ба­су. Не­ви­пад­ко­во з’яви­ли­ся по­ві­дом­ле­н­ня, що се­па­ра­ти­стів з До­не­цька й Лу­ган­ська від­прав­ля­ють під Алеп­по.

■ З дру­го­го бо­ку, пре­зи­дент Асад по­чав ви­яв­ля­ти пев­ну не­зго­ду з лі­ні­єю Мо­скви. У ін­терв’ю «Ком­со­моль­ській прав­ді» си­рій­ський лі­дер до­зво­лив со­бі не ли­ше ан­ти­ту­ре­цькі ви­па­ди, а й ан­ти­і­зра­їль­ські. На­пев­но, не без під­трим­ки з Те­ге­ра­на. В умо­вах вель­ми хис­тко­го при­ми­ре­н­ня Мо­скви й Ан­ка­ри та­кі ви­слов­лю­ва­н­ня не мо­жна роз­гля­да­ти іна­кше як спро­бу вби­ти клин у хоч якось на­ла­го­дже­ні від­но­си­ни. З Ізра­ї­лем ще гір­ше. По­гро­зи Аса­да на адре­су Тель-Аві­ва вель­ми не­без­пе­чні, оскіль­ки втру­ча­н­ня остан­ньо­го в си­рій­ський кон­флікт мо­же кар­ди­наль­но змі­ни­ти всю кон­фі­гу­ра­цію на Близь­ко­му Схо­ді. У Да­ма­ску це чу­до­во ро­зу­мі­ють, але йдуть на пря­ме по­ру­ше­н­ня мо­сков­ських ін­те­ре­сів. З одні­єю ме­тою — за­лу­чи­ти Кремль у кон­флікт ще силь­ні­ше.

■ Уже оче­ви­дно, що два кон­флі­кти в Си­рії й Укра­ї­ні ве­сти Ро­сії не під си­лу. І це сер­йо­зно обме­жує мо­сков­ські мо­жли­во­сті зокре­ма й у ти­ску на Ки­їв. За­ли­ша­є­ться по­си­лю­ва­ти об­стрі­ли на Дон­ба­сі спо­ді­ва­ю­чись, що Укра­ї­на не ви­три­має, й ді­жда­ти­ся під­сум­ків ви­бо­рів у США. На­ве­сні щось тре­ба бу­де ро­би­ти. Пе­ре­д­усім на Дон­ба­сі.

«ВА­ЖЛИ­ВО, ЩО РО­СІЯ ВИМУШЕНА ВСІ ВЕ­ЛИ­КІ РЕСУРСИ ВИТРАЧАТИ НА СВОЇ БЛИЗЬКОСХІДНІ АВАНТЮРИ»

Iгор СЕМИВОЛОС, ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор Цен­тру Близь­ко­схі­дних до­слі­джень:

— Що сто­су­є­ться за­лу­че­но­сті Ро­сії у близькосхідні про­бле­ми, зокре­ма в Си­рії, і як це мо­же по­зна­чи­ти­ся на ста­но­ви­щі на Дон­ба­сі. Це два па­ра­лель­ні про­це­си. Для Укра­ї­ни ва­жли­во, що Ро­сія вимушена всі ве­ли­кі ресурси витрачати на свої близькосхідні авантюри. Біль­ше то­го, Мо­сква на­стіль­ки втя­гну­ла­ся в Си­рії пря­мо і в Іра­ку опо­се­ред­ко­ва­но, що про­сти­ми ді­я­ми во­на звід­ти пі­ти вже не змо­же. Ви­гля­дає так, що то­чку не­по­вер­не­н­ня Кремль уже про­йшов. Час, ко­ли ще мо­жна бу­ло кра­си­во пі­ти, як то ка­жуть, без втра­ти облич­чя, дав­но ми­нув. Ще на­по­ча­тку ро­ку мо­жна бу­ло до­мо­ви­ти­ся із За­хо­дом і ухва­ли­ти якусь ре­зо­лю­цію з при­во­ду пе­ре­мир’ я й прийня­т­тя сан­кцій про­ти по­ру­шни­ків. На це Мо­сква не пі­шла, й те­пер ду­же важ­ко уяви­ти, що щось по­ді­бне вза­га­лі мо­жли­во.

Звід­си ви­пли­ває, що Кремль не має ін­ших ва­рі­ан­тів, крім де­да­лі біль­ше втя­гу­ва­ти­ся в близь­ко­схі­дний кон­флікт. За всі­ма озна­ка­ми си­рій­ський кон­флікт де­да­лі біль­ше на­га­дує не аф­ган­ський, а в’єтнам­ський. Не­ве­ли­кий кон­тин­гент аме­ри­кан­ських військ і ра­дни­ків ду­же швид­ко ви­ріс до мас­шта­бів ве­ли­кої ар­мії. По­ки ду­же тяж­ко Ро­сія два кон­флі­кти — у Си­рії й на Дон­ба­сі — ви­три­мує, але на­дов­го її не ви­ста­чить.

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.