Мо­ли­тви у ри­тмах... бо­са­но­ви

Den (Ukrainian) - - Культура - Оль­га ГОЛИНСЬКА, му­зи­ко­зна­вець

Про­гра­ма « Дві ме­си у сти­лі Jazz» ви­кли­ка­ла ве­ли­кий ре­зо­нанс у пу­блі­ки. Про­зву­ча­ли «Ма­лень­ка джа­зо­ва ме­са (A Little Jazz Mass)» Ро­бер­та (Бо­ба) Чіл­кот­та (Ве­ли­ко­бри­та­нія) і «Ме­са у сти­лі ла­ти­на ( The Latin Jazz Mass)» Мар­ті­на Вол­лін­ге­ра (Ні­меч­чи­на — Швей­ца­рія). Оби­два тво­ри ви­ко­ну­ва­ли в Укра­ї­ні впер­ше. Із за­хі­дних філь­мів ми зна­є­мо, що ка­но­ні­чні, ча­сом тра­гі­чні текс­ти бо­го­слу­жінь там ча­сто роз­спі­ву­ють у джа­зо­вій ( а у нас зде­біль­шо­го чи­та­є­ться як лег­ко­ва­жна) ма­не­рі. Не зви­кли ми чу­ти сло­ва, при­мі­ром, «Го­спо­ди, по­ми­луй» не те щоб у швид­ко­му тем­пі, а в ін­то­на­цій­но­му кон­текс­ті, по­збав­ле­но­му бла­го­го­вій­но­сті, свя­то­сті у на­шо­му, зви­чно­му до сми­рен­ної пра­во­слав­ної му­зи­чної сти­лі­сти­ки, ро­зу­мін­ні.

Як роз­по­ві­ла хор­мей­стер- по­ста­нов­ник і ди­ри­гент Ан­же­ла Ма­слен­ни­ко­ва, для хо­ру це ста­но­ви­ло ве­ли­ку скла­дність. « В Укра­ї­ні не­має та­кої тра­ди­ції, — ска­за­ла во­на. — Хо­ри­стам бу­ло не­про­сто увійти в цю ау­ру, але їм та­ки вда­ло­ся».

Ідея не­зви­чно­го, тим па­че для му­зи­чно­го те­а­тру, про­е­кту на­ле­жить ди­ри­ген­то­ві- по­ста­нов­ни­ку Оле­ксію Ба­же­но­ву. Він іще ми­ну­ло­го ро­ку звер­нув­ся до А. Ма­слен­ни­ко­вої, чий хор уже не раз за­свід­чив ви­со­кий ви­ко­нав­ський по­тен­ці­ал ши­ро­ко­го сти­лі­сти­чно­го спе­ктра, з про­по­зи­ці­єю здій­сни­ти, зда­ва­ло­ся б, не­здій­снен­не.

Упро­довж три­ва­ло­го ча­су пред­став­ни­ки уста­но­ви пе­ре­пи­су­ва­ли­ся з ав­то­ра­ми му­зи­ки що­до до­зво­лу на ви­ко­на­н­ня й аран­жу­ва­н­ня тво­рів. Уре­шті-решт те­атр про­пла­вив не­об­хі­дні ко­шти.

Боб Чіл­котт ( нар. 1955 р.) — бри­тан­ський ком­по­зи­тор, ди­ри­гент і спів­ак — до­зво­лу на аран­жу­ва­н­ня не дав, то­му йо­го «Ма­лень­ка ме­са» ви­ко­ну­ва­ла­ся в ори­гі­на­лі — хо­ром у су­про­во­ді джа­зо­во­го тріо ( Ді­а­на Зу­є­ва — фор­те­пі­а­но, Єгор Сла­вин­ський — кон­тра­бас, Дми­тро Орел — удар­ні).

Мар­тін Вол­лін­гер (нар. 1977 р.) — ні­ме­цький ком­по­зи­тор, ор­га­ніст і ди­ри­гент — по­го­див­ся з умо­ва­ми те­а­тру. Тож йо­го твір зву­чав у аран­жу­ван­ні Олексія Ба­же­но­ва.

Ви­ня­ток ста­но­ви­ла ча­сти­на Ave Maria, що ви­ді­ли­ло її з- по­між ін­ших і до­зво­ли­ло скла­сти пев­не уяв­ле­н­ня про му­зи­чну сти­лі­сти­ку ав­то­ра тво­ру. Хор a cappella вель­ми ви­ра­зно

ви­ко­нав цю не­про­сту му­зи­ку: чо­ло­ві­ки про­мов­ля­ли текст, а жін­ки ви­во­ди­ли ме­ло­дію. Спо­ча­тку зву­ча­н­ня бу­ло ви­три­ма­но аб­со­лю­тно в су­ча­сній ака­де­мі­чній ма­не­рі ком­по­зи­тор­сько­го ви­слов­лю­ва­н­ня, а по­тім « уві­мкну­ла­ся » джа­зо­ва ри­тмі­ка. Хор бли­ску­че упо­рав­ся з та­ким не­про­стим зав­да­н­ням.

Якщо го­во­ри­ти про аран­жу­ва­н­ня, то во­но роз­ра­хо­ва­но на ма­лий склад сим­фо­ні­чно­го ор­ке­стру. Аран­жу­валь­ник і ди­ри­гент Оле­ксій Ба­же­нов ви­три­мав ор­ке­стру­ва­н­ня біль­шою мі­рою, на мій по­гляд, у ду­сі естра­дно-сим­фо­ні­чної, ніж джа­зо­вої сти­лі­сти­ки. Тож пев­не по­ле для до­о­пра­цю­ва­н­ня у цьо­му пла­ні за­ли­ши­ло­ся, що аб­со­лю­тно нор­маль­но.

У ці­ло­му ж слід за­зна­чи­ти, що ми ста­ли свід­ка­ми не­пе­ре­сі­чної по­дії, й це за­свід­чи­ла бур­хли­ва, за­хо­плю­ю­ча ре­а­кція пу­блі­ки. Та­кі ова­ції не зав­жди по­чу­єш у на­ших му­зи­чних те­а­трах! Хор під ору­дою Ан­же­ли Ма­слен­ни­ко­вої й ор­кестр Ки­їв­сько­го му­ні­ци­паль­но­го ака­де­мі­чно­го те­а­тру опе­ри і ба­ле­ту для ді­тей та юна­цтва під про­во­дом Олексія Ба­же­но­ва під­твер­ди­ли істи­ну: справ­жні про­фе­сіо­на­ли зав­жди пе­ре­бу­ва­ють у по­шу­ку й зна­хо­дять шля­хи для твор­чої ре­а­лі­за­ції.

У Ки­їв­сько­му му­ні­ци­паль­но­му ака­де­мі­чно­му те­а­трі опе­ри і ба­ле­ту для ді­тей та юна­цтва від­бу­ла­ся прем’єра, яку пред­ста­ви­ли хор

і ор­кестр

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.