«Мол­до­ва не ста­не «ве­жею Крем­ля»

Екс-президент Мол­до­ви Пе­тро ЛУЧИНСЬКИЙ — про при­чи­ни про­ро­сій­ських на­стро­їв у су­спіль­стві, вплив олі­гар­хів та При­дні­стров’я

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ана­ста­сія РУДЕНКО, «День»

Упер­ше за 20 ро­ків гро­ма­дя­ни Мол­до­ви ма­ли мо­жли­вість ви­бра­ти пря­мим го­ло­су­ва­н­ням пре­зи­ден­та кра­ї­ни. Дов­ко­ла ці­єї по­лі­ти­чної гон­ки роз­гор­ну­ли­ся дис­ку­сії не стіль­ки про пер­со­на­лії, скіль­ки про гео­по­лі­ти­чну орі­єн­та­цію та цін­ні­сний ви­бір. Про­ро­сій­ський по­лі­тик, лі­дер Пар­тії со­ці­а­лі­стів ( ПРСМ) Ігор До­дон на­брав 48,6% го­ло­сів ви­бор­ців і був за крок від пе­ре­мо­ги в пер­шо­му ту­рі. На дру­го­му мі­сці — орі­єн­то­ва­на на за­хі­дний ве­ктор роз­ви­тку лі­дер пар­тії « Дія і со­лі­дар­ність » Майя Сан­ду, за яку від­да­ли го­ло­си по­над 38%. І те­пер ці два кан­ди­да­ти зма­га­ти­му­ться у дру­го­му ту­рі, який від­бу­де­ться 13 ли­сто­па­да.

«День» зв’язав­ся із дру­гим пре­зи­ден­том Мол­до­ви Пе­тром ЛУЧИНСЬКИМ, щоб за­пи­та­ти про тен­ден­ції в мол­дав­ській по­лі­ти­ці та еле­кто­раль­них про­гно­зах. Він ке­ру­вав кра­ї­ною в остан­ні ро­ки існу­ва­н­ня «ра­дян­ської ім­пе­рії» — був пер­шим се­кре­та­рем ЦК Ком­пар­тії Мол­до­ви, по­тім — гла­вою пар­ла­мен­ту Мол­до­ви, а про­тя­гом 1996— 2001 рр.— пре­зи­ден­том. Са­ме Лучинський іні­ці­ю­вав від­да­ле­н­ня Мол­до­ви від СНД і по­во­рот у бік Єв­ро­пи.

«УСІ ЦІ РО­КИ ВЛА­СТІ ПОСИЛЮВАЛИ ДАВНІ ПРО­БЛЕ­МИ КОРУПЦІЇ ТА КУМІВСТВА»

— Чо­му в Мол­до­ві, на ва­шу дум­ку, по­при кон­флікт у При­дні­стров’ї та ін­тер­вен­цію в Укра­ї­ну, до­мі­ну­ють про­ро­сій­ські по­гля­ди?

— Пер­ше, це за­галь­на про­бле­ма ба­га­тьох пост­ра­дян­ських ре­спу­блік — мен­таль­ність, на якій від­кар­бу­ва­ли­ся дов­гі ро­ки пе­ре­бу­ва­н­ня в СРСР. За­разв актив­ної ча­сти­ни су­спіль­ства, яка пі­шла на ви­бо­ри, пік пра­це­зда­тно­сті ви­пав на 70— 90- ті ро­ки, і во­ни ма­ють ілю­зор­не уяв­ле­н­ня, що ті ча­си та со­ці­аль­ні ре­а­лії мо­жна по­вер­ну­ти. Хо­ча ро­зу­мом усві­дом­лю­ють, що Ра­дян­сько­го Со­ю­зу не­має, і вже ство­рив­ся аб­со­лю­тно ін­ший між­на­ро­дний кон­текст, тим біль­ше — у на­шо­му ре­гіо­ні. Дру­ге — склад на­се­ле­н­ня че­рез істо­ри­чні при­чи­ни. Мол­до­ва — ду­же ба­га­то­на­ціо­наль­на дер­жа­ва, де­які етні­чні гру­пи фор­му­ва­ли­ся со­тня­ми ро­ків. Ще в пе­рі­од цар­ської Ро­сії, ко­ли бу­ла по­бу­до­ва­на за­лі­зни­ця, при­йшли га­га­у­зи, бол­га­ри, ста­ро­ві­ри. Ба­га­то ро­сі­ян, які опи­ни­ли­ся тут не за сво­єю во­лею, укра­їн­ців, що при­хо­ди­ли у по­шу­ках кра­щих зе­мель. Та­ким чи­ном, склад на­се­ле­н­ня стро­ка­тий, і ба­га­то хто до цих пір ду­має, що всі го­во­ри­ти­муть ро­сій­ською мо­вою. Скла­дно при­вчи­ти до то­го, щоб зна­ли мо­ву кра­ї­ни, в якій пе­ре­бу­ва­ють. По- тре­тє — еко­но­мі­чні об­ста­ви­ни. Ма­са на­ших гро­ма­дян пра­цює в Ро­сії, осо­бли­во ве­ли­кий по­тік був до си­ту­а­ції зУкра­ї­ною. Ри­нок ве­ли­кою мі­рою орі­єн­то­ва­ний ту­ди ж. Ба­га­то мо­ло­ді й актив­них пра­ців­ни­ків ви­їха­ло за кор­дон, за­ли­ши­ли­ся лю­ди лі­тньо­го ві­ку, пе­ре­ва­жно — в се­лах, а Мол­до­ва — сіль­ська ре­спу­блі­ка. Це якраз­та ча­сти­на су­спіль­ства, яка ві­рить в кра­си­ві обі­цян­ки, ни­ми лег­ко ма­ні­пу­лю­ва­ти.

— У Мол­до­ви бу­ло 25 ро­ків, щоб за­крі­пи­ти єв­ро­пей­ський ви­бір кон­кре­тни­ми кро­ка­ми. Чо­му по­лі­ти­ки не зро­би­ли цьо­го?

— Мол­до­ва в ін­сти­ту­цій­но­му пла­ні се­ред май­же усіх кра­їн пост­ра­дян­сько­го про­сто­ру — най­ближ­ча до Єв­ро­пи. Бу­ла під­пи­са­на Уго­да про Асо­ці­а­цію, вве­де­ний без­ві­зо­вий ре­жим. У Мол­до­ві ба­га­то єв­ро­пей­ських ін­ве­сти­цій, ве­ли­че­зна кіль­кість про­е­ктів — май­же на ко­жне се­ло ви­ді­ля­є­ться від 10 до 30 тис. до­ла­рів на ре­монт ди­тя­чо­го сад­ка, ви­рі­ше­н­ня іри­га­цій­них про­блем і так да­лі. Близь­ко 95% дрі­бних і се­ре­дніх фер­мер­ських го­спо­дарств за­ді­я­но в та­ких про­е­ктах. Та­кож у Єв­ро­пі пра­цює ба­га­то на­ших гро­ма­дян.

Але все­ре­ди­ні кра­ї­ни пра­кти­чно всі ці ро­ки вла­сті посилювали давні про­бле­ми корупції та кумівства. Це роз­ча­ру­ва­ло лю­дей — на­че б йде­мо до Єв­ро­пи, а ні­чо­го не змі­ню­є­ться. Гу­чний скан­дал кра­діж­ки мі­льяр­да здер­жав­но­го бан­ку оста­то­чно де­зо­рі­єн­ту­вав лю­дей. Усе зве­ли до зви­ну­ва­чень За­хо­ду в не­зда­тно­сті впли­ну­ти на си­ту­а­цію, хо­ча це на­ші вну­трі­шні про­бле­ми. От­же, окре­мі про­гре­сив­ні до­ся­гне­н­ня за­пля­мо­ва­ні вну­трі­шньою по­лі­ти­кою. А це клю­чо­ве — не ва­жли­во, ку­ди ми йде­мо, го­лов­не, щоб ме­ха­ні­зми та си­сте­ма вла­ди за­до­воль­ня­ли лю­дей. Так, лю­ди на хви­лі роз­ча­ру­ва­н­ня по­ві­ри­ли в схі­дний ве­ктор, і як їм по­ясни­ти, що там ли­ше гір­ше! Є ли­ше два спосо­би — на ре­аль­них ци­фрах або на до­сві­ді. У ко­трий раз­пе­ре­ко­ну­ю­ся, що на­віть на до­сві­ді лю­ди ні­чо­му не вча­ться. Зда­ва­ло­ся б, скіль­ки ра­зів мо­жна про­хо­ди­ти че­рез­о­дне і те ж? Ко­му­ні­сти в Мол­до­ві вже пе­ре­ма­га­ли, обі­ця­ли по­вер­ну­ти ков­ба­су по 2.20, і що змі­ни­ло­ся? За­раз, пі­сля тим­ча­со­во­го ем­бар­го Ро­сії на вве­зе­н­ня мол­дав­ських то­ва­рів, на­строї за­го­стри­ли­ся, оскіль­ки зля­ка­ли­ся за­ли­ши­ти­ся без­ро­сій­сько­го рин­ку.

«ВА­ЖЛИ­ВО МОБІЛІЗУВАТИ ПРОЄВРОПЕЙСЬКИ НАЛАШТОВАНИХ ГРО­МА­ДЯН»

— На ва­шу дум­ку, чо­го че­ка­ти від дру­го­го ту­ру? Чи змо­же Майя Сан­ду мобілізувати свій еле­кто­рат?

— У Мол­до­ві зав­жди дру­гий тур актив­ні­ший, ніж пер­ший. Це сто­су­є­ться і мо­го обра­н­ня, ко­ли у пер­шо­му ту­рі мав 28% го­ло­сів про­ти 38% у Снє­гу­ра, і я по­тім ви­грав. І зав­жди про­тя­гом цих 25 ро­ків, ко­ли у дру­го­му ту­рі зу­стрі­ча­ли­ся пред­став­ник від лі­вих сил про­ти кан­ди­да­та єв­ро­пей­сько­го та­бо­ру, то пе­ре­ма­гав остан­ній.

За­ра­з­актив­ність у сіль­ській мі­сце­во­сті бу­ла на­ба­га­то ви­ща, ніж у сто­ли­ці. І мо­ло­ді ві­ком 18 — 25 ро­ків при­йшло ли­ше 10%. То­му ва­жли­во мобілізувати цю ча­сти­ну су­спіль­ства, мол­да­ван за кор­до­ном, роз’ясни­ти лю­дям, що до­бра від по­пу­лі­зму че­ка­ти не вар­то. На­дія на пе­ре­мо­гу Сан­ди є.

— У лон­дон­сько­го про­фе­со­ра Ен­дрю Віл­со­на є кон­це­пція « веж Крем­ля». Який ри­зик, що Мол­до­ва ста­не опо­рою Пу­ті­на в Єв­ро­пі?

— За­галь­ні на­строї лю­дей одно­зна­чно про­єв­ро­пей­ські, то­му не при­пу­скаю мо­жли­во­сті, що Мол­до­ва мо­же змі­ни­ти свою цін­ні­сну орі­єн­та­цію. Пев­на ци­клі­чність від­ко­тів у еле­кто­раль­них сим­па­ті­ях є. Пер­ші де­сять ро­ків ми йшли зчі­ткою єв­ро­пей­ською орі­єн­та­ці­єю. По­тім при­йшли ко­му­ні­сти і по­вер­ну­ли на схід. Але не спра­цю­ва­ло, нав­па­ки, сим­па­тії до ЄС по­вер­ну­ли­ся у 70% лю­дей. За на­сту­пні шість ро­ків ви­бор­ці че­рез­дії ни­ні­шньої вла­ди, ма­су ви­пад­ків корупції та кра­ді­жок зно­ву хо­чуть но­вих рі­шень. Але роз­ча­ру­ва­н­ня сто­су­є­ться кон­кре­тних ви­пад­ків, а не єв­ро­пей­сько­го пра­по­ру в ці­ло­му.

— Які ва­рі­ан­ти роз­ви­тку по­дій у ра­зі обра­н­ня До­до­на пре­зи­ден­том, чи змо­же він ви­ко­на­ти свої обі­цян­ки і ро­зі­рва­ти Уго­ду про Асо­ці­а­цію та увійти до Ми­тно­го со­ю­зу з Ро­сі­єю, чи це за­ли­ши­ться ли­ше обі­цян­ка­ми?

— Бу­де ці­ка­во по­ба­чи­ти, як До­дон бу­де ухи­ля­ти­ся від ви­ко­на­н­ня обі­ця­нок у ра­зі сво­єї пе­ре­мо­ги. Ва­же­лів у пре­зи­ден­та ду­же ма­ло, та і без­єв­ро­пей­ської під­трим­ки Мол­до­ві не обі­йти­ся. Чим мо­жна за­мі­ни­ти по­над 900 про­е­ктів що­до на­се­ле­них пун­ктів? За­яви До­до­на — це де­ше­вий по­пу­лізм, щоб при­йти до вла­ди. На жаль, на­ші ви­бор­ці го­ло­су­ють не ро­зу­мом, а під впли­вом емо­цій, тим біль­ше — в сіль­ській мі­сце­во­сті.

«ПО­ВЕР­НУ­ТИ ПРИ­ДНІ­СТРОВ’Я ЗМО­ЖЕ ЛИ­ШЕ УСПІШНА, РЕФОРМОВАНА МОЛ­ДО­ВА»

— При­дні­стров­ський кон­флікт уже дав­но пе­ре­бу­ває в за­мо­ро­же­но­му ста­ні. Але є дум­ка, що якщо йти­ме мо­ва про вхо­дже­н­ня Мол­до­ви в ЄСу пев­ній ча­со­вій пер­спе­кти­ві, При­дні­стров’ я мо­же де­ста­бі­лі­зу­ва­ти­ся у будь-який мо­мент із ме­тою ма­ні­пу­ля­ції. Чи є план ди­пло­ма­ти­чних дій або ін­те­гра­ції що­до цих те­ри­то­рій?

— Ре­аль­ність по­ля­гає в то­му, що за ці ро­ки ми вже зви­кли­ся жи­ти без­При­дні­стров’я. Ра­зом із­тим ба­га­то хто ро­зу­міє, що в цьо­му кон­флі­кті ко­лись по­трі­бно бу­де по­ста­ви­ти кра­пку, і ре­спу­блі­ка по­вин­на роз­ви­ва­ти­ся у ме­жах сво­їх ко­ли­шніх кор­до­нів. Бю­джет Мол­до­ви пе­ред­ба­чає якісь гро­ші на При­дні­стров’я, ЄС та­кож на­ма­га­є­ться по­ши­рю­ва­ти свої про­е­кти на цю те­ри­то­рію. Але фі­нан­со­ві вли­ва­н­ня Ро­сії на­ба­га­то біль­ші — во­на дає їм гро­ші, за­без­пе­чує ви­пла­ту пен­сій, там не пла­тять за газ. Який сенс ро­би­ти це? Три­ма­ти за­гро­зу під бо­ком Ки­ши­не­ва? Але Мол­до­ву це не зу­пи­нить на шля­ху до Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу. По­ста­ви­ти там вій­сько­ву ба­зу? Це не­мо­жли­во у зв’яз­ку з си­ту­а­ці­єю в Укра­ї­ні. Ме­ні зда­є­ться, що те­ри­то­рія зне­виз на­че­ним ста­ту­сом ба­га­тьом ви­гі­дна — кон­тра­бан­да, ви­ро­бни­цтво чо­го хо­чеш то­що. І на Дон­ба­сі хо­ті­ли зро­би­ти по­ді­бне не- кон­тро­льо­ва­не без­ум­ство, але Укра­ї­на ви­три­мує прин­ци­по­ву по­зи­цію, що цьо­го не бу­де.

Аль­тер­на­ти­ви мир­но­му шля­ху в Мол­до­ви не­має. Упев­не­ний, як­би в на­шій дер­жа­ві рі­вень жи­т­тя став які­сно ви­щим, кон­флікт ви­рі­шив­ся б на­ба­га­то швид­ше. Ко­ли ми змо­же­мо щось за­про­по­ну­ва­ти При­дні­стров’ ю, ство­ри­ти кра­щі умо­ви — спра­ва бу­де. Я не ба­чу ін­шо­го спосо­бу, окрім спіл­ку­ва­н­ня з лю­дьми. Будь- які ви­бо­ри та ре­фе­рен­ду­ми ви­клю­че­ні, Мол­до­ва їх не ви­знає. Так са­мо, як у вас з Дон­ба­сом, нор­маль­не во­ле­ви­яв­ле­н­ня в не­рів­них умо­вах не­мо­жли­ве. Пер­спе­кти­ви При­дні­стров­сько­го кон­флі­кту за­ле­жать від між­на­ро­дної си­ту­а­ції в ре­гіо­ні та ре­форм у са­мій Мол­до­ві.

— До­дон про­по­нує фе­де­ра­лі­за­цію Мол­до­ви, цю ідею про­штов­хує і Ро­сія. Су­пе­ре­чли­ва про­по­зи­ція, на­при­клад, Га­га­у­зія — скла­дний ре­гіон із силь­ни­ми про­ро­сій­ськи­ми на­стро­я­ми. Чи вва­жа­є­те ви та­ку ре­фор­му ко­ри­сною для Мол­до­ви?

— Я не ро­блю із­фе­де­ра­ліз ації стра­шил­ку, але Мол­до­ва одно­зна­чно не го­то­ва до цьо­го. Фе­де­ра­лі­за­ція мо­же при­зве­сти до та­ко­го ви­бу­ху се­па­ра­ти­зму по всій на­шій ма­лень­кій кра­ї­ні, що стра­шно уяви­ти. На жаль, ми не Швей­ца­рія. Для та­ко­го кро­ку по­трі­бна ве­ли­ка під­го­тов­ча ро­бо­та і ясність у вза­є­ми­нах цен­тру зсуб’єкта­ми фе­де­ра­ції. Але це ли­ше на рів­ні про­па­ган­ди, по­пу­лі­зму, не біль­ше.

«СПОДІВАЮСЯ НА ВАЖЕЛІ СТРИМУВАННЯ ОЛІГАРХІЧНОГО ПОРЯДКУ»

— Не се­крет, що олі­гарх Пла­хо­то­нюк у по­лі­ти­чній си­сте­мі Мол­до­ви має зна­чну ва­гу. Ко­ли він став та­ким впли­во­вим, і чи змо­же но­вий президент ста­ти йо­му про­ти­ва­гою?

— Він дав­но вві­йшов у еко­но­мі­чне жи­т­тя, ве­де бі­знес на дер­жав­них під­при­єм­ствах. За­лу­че­ний в пар­тію, яка за­раз у вла­ді, актив­но фі­нан­сує її. Він не пу­блі­чний, але ко­ор­ди­нує пар­ла­мент­ську біль­шість. Йо­му ба­га­то що при­пи­су­ють, але Пла­хо­то­нюк і сам ро­бить одіо­зні за­яви. Він хо­тів ста­ти прем’ єр­мі­ні­стром при тій си­сте­мі, але не ви­йшло. Президент у сво­їх пов­но­ва­же­н­нях мо­же ма­ло що, про­те зро­би­ти важелі ба­лан­су­ва­н­ня та за­бо­ро­ни мо­же. По­вин­на з’яви­ти­ся то­чка си­ли, яка не так ду­має і діє, як за­разз а олігархічного порядку.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.