Кр­ама­торськ – із «По­смі­шкою»

Як мі­сто при­кра­си­ли май­же 30 яскра­вих і по­зи­тив­них де­рев’яних скуль­птур

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Ва­жли­вою по­ді­єю цьо­го ро­ку для ду­хов­но­го жи­т­тя ки­ян бу­ло від­кри­т­тя при Ви­ду­би­цько­му чо­ло­ві­чо­му мо­на­сти­рі скуль­пту­ри Ар­хи­стра­ти­га Ми­ха­ї­ла. Ав­тор її — за­слу­же­ний скуль­птор Укра­ї­ни В’яче­слав Гу­ти­ря. Пра­цю­ю­чи у сьо­го­ден­ні, май­стер тво­рить на ві­ки. У се­бе на До­неч­чи­ні, як і у ба­га­тьох мі­стах Укра­ї­ни та за­ру­біж­жя, В’яче­слав зво­дить скуль­пту­ри сві­тлі, ви­тон­че­ні у пла­сти­ці, на­пов­не­ні енер­гі­єю до­бро­ти та лю­бо­ві до пре­кра­сно­го.

Май­же во­дно­час із ро­бо­тою над про­е­ктом для Ки­є­ва він за­ду­мав ство­ри­ти для рі­дно­го Кр­ама­тор­ська скуль­птур­ний ком­плекс під на­звою «По­смі­шка». Цю ідею під­три­ма­ли пред­став­ни­ки мі­сце­во­го клу­бу під­при­єм­ців Во­ло­ди­мир та Іри­на Сер­гі­єн­ко. Во­ни ство­ри­ли усі не­об­хі­дні умо­ви для твор­чо­сті та за­про­по­ну­ва­ли В’яче­сла­ву зро­би­ти скуль­пту­ри з де­рев’яних бру­сів, які ма­ли в се­бе на під­при­єм­стві. Оскіль­ки скуль­птор за­зви­чай пра­цю­єз ка­ме­нем та ме­та­лом, а від ори­гі­наль­ної про­по­зи­ції не хо­тів від­мов­ля­ти­ся, то й за­про­сив він до спів­пра­ці ху­до­жни­ка з Ки­є­ва — чле­на На­ціо­наль­ної спіл­ки ху­до­жни­ків Укра­ї­ни Сер­гія Ла­у­шкі­на. Сер­гій більш ві­до­мий як май­стер жи­во­пи­сних по­ло­тен, та в ньо­го до­сить рід­кі­сний дар — від­чу­ва­ти стру­кту­ру, пла­сти­ку де­ре­ва і ство­рю­ва­ти з ньо­го мо­но­лі­тні або зі­бра­ні з окре­мих гі­ло­чок обра­зи лю­дей і ян­го­лів, пта­хів і тва­рин. Те­пер го­лов­ним зав­да­н­ням для май­стрів бу­ло вті­ле­н­ня по­ді­бних тем у пла­скі фор­ми на кшталт аплі­ка­цій з де­ре­ва.

Пра­цю­ва­ти бу­ло і скла­дно, і ці­ка­во, і ре­зуль­та­том цьо­го твор­чо­го про­це­су ста­ло май­же 30 яс- кра­во роз­ма­льо­ва­них, ве­ли­ких і се­ре­дньо­го роз­мі­ру де­рев’ яних скуль­птур. « Біль­шу ча­сти­ну ро­біт вста­но­ви­ли бі­ля ко­ли­шньо­го Бу­дин­ку піо­не­рів, — роз­по­від­ає В’яче­слав Гу­ти­ря. — У 2014 ро­ці, ко­ли Кр­ама­торськ по­тра­пив у зо­ну вій­сько­вих дій, сю­ди при­йшло мі­сце­ве на­се­ле­н­ня з пра­по­ра­ми, у ви­ши­ван­ках, і се­па­ра­ти­сти з ав­то­ма­та­ми від­сту­пи­ли. Від­то­ді на День не­за­ле­жно­сті що­ро­ку звід­си по­чи­на­є­ться уро­чи­ста хо­да Кр­ама­тор­ськом... Мі­сто по­тро­ху ожи­ває, від­нов­лю­є­ться. І куль­ту­ра тут по­вин­на бу­ти на пер­шо­му мі­сці, а по­тім вже все ін­ше. Що ж сто­су­є­ться про­сто­ро­вої скуль­пту­ри — во­на зна­хо­ди­ться у се­ре­до­ви­щі і ор­га­ні­зо­ву­є­йо­го, і та­ким чи­ном ма­є­вплив на ство­ре­н­ня по­зи­ти­ву у на­строї лю­дей».

Ін­ші ви­тво­ри ми­тців вста­но­ви­ли на ди­тя­чо­му май­дан­чи­ку та у пар­ку, яко­му на по­ча­тку цьо­го ро­ку по­вер­ну­ли йо­го істо­ри­чну на­зву — сад ім. Бер­на­цько­го. На свя­тку­ва­н­ня Дня мі­ста сю­ди при­йшли і ста­ро­жи­ли, які ще пам’ята­ють ці за­ти­шні ку­то­чки від­по­чин­ку, що з ча­сом пе­ре­тво­ри­ли­ся на ха­щі, і акти­ві­сти з на­ро­ду, які на­ве­сні ви­са­джу­ва­ли де­ре­ва та ку­щі у пар­ко­вій зо­ні. За­ві­та­ли на свя­то від­ро­дже­н­ня за­ко­ха­ні й сім’ї з ма­лю­ка­ми, у ба­га­тьох ви­ни­кло ба­жа­н­ня сфо­то­гра­фу­ва­ти­ся бі­ля не­зви­чай­них скуль­птур. Усі по­смі­ха­ли­ся. І це бу­ло го­лов­ною ме­тою май­стрів у твор­чо­му про­е­кті, яких по­пе­ре­ду ще чи­ма­ло.

Ма­рія СЛОБОДЯНИК, сту­ден­тка КДТУ

ФОТО НАДАНО АВ­ТО­РОМ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.