Ге­ракл вто­мив­ся

«21.10-03.11.2016»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­дрій ПЛАХОНІН

От бу­ло б ці­ка­во по­чу­ти, що го­во­ри­ли жи­те­лі Елі­ди про сво­го ца­ря і Ге­ра­кла, ко­ли із ста­єнь Ав­гія хлю­пну­ло... на­зве­мо тут це сло­вом «во­да». Втім, за остан­ні дні ми вже чо­гось та­ко­го, ну, або ду­же близь­ко, на­слу­ха­ли­ся. М’яко ка­жу­чи, не­при­єм­но ви­гля­дає і па­хне, ось тіль­ки, мо­же, не вар­то під­хо­ди­ти до су­пу­тніх про­це­су екс­це­сів із мір­кою, якою мо­жна оці­ни­ти ли­ше йо­го результат.

■ Ну так, по­ки де­ся­тки ти­сяч укра­їн­ців, і на­віть Президент, хоч як це при­кро бу­де ко­мусь ви­зна­ти, хто по ко­пій­ці, а хто й де­ся­тка­ми міль­йо­нів зби­ра­ють на ар­мію, до­ла­ро­вий муль­ти­міль­йо­нер Му­ра­єв і де сят ки йо го ко лег- де пу та тів, зокре­ма й тих, що во­ло­ді­ють не­ру­хо­мі­стю в Ки­є­ві та йо­го пре­сти­жних око ли цях, от ри му ють ас т ро - но­мі­чні ком­пен­са­ції на жи­тлі, на­ма­га­ю­ться одним де­пу­тат­ським за дом вліз ти в де сят ки квар тир і до ро гих ав то мо бі лів. У ко гось Кар­па­ти, а у ко­гось на­віть Гі­ма­лаї го тів ко вої ва лю ти, ко лек ції кар - тин, іко­ни, мо­щі і ці­лі хра­ми — в най­бі­дні­шій кра­ї­ні Єв­ро­пи це ви­гля­дає як зо­ло­ті мі­ста Ель­до­ра­до по­се­ред джун­глів і пер­ві­сних в са­мих пов’яз­ках на сте­гнах пле­мен.

■ Не мож на ска за ти, що до сьо­го­дні укра­їн­ці не зна­ли, що де­пу­та­ти і ви­щі чи­нов­ни­ки не бі­ду­ють; зна­ли на­віть, хто з них до­ла­ро­вий муль­ти­міль­йо­нер, а хто без пре­фі­кса муль­ти-. Що­дня з Май­да­ну ви­ру­ша­ють екс­кур­сії до Ме­жи гір’ я, та й під зем ни ми ла бі - рин та ми, пов ни ми скар бів, під особ ня ка ми чи нов ни ків у нас ні - ко­го не зди­ву­єш. Але ось, опу­блі­ко­ва­но е-де­кла­ра­ції — і укра­їн­ці ма­со­во вда­ри­ли­ся хто в де­пре­сію, хто в па ні ку, а хтось уже по чав зби­ра­ти­ся на но­вий Май­дан. Не те щоб за­де­кла­ро­ва­но ба­га­то, ну що та­ке жа­лю­гі­дний де­ся­ток мі­льяр­дів до ла рів на всіх — будь- який до віль но взя тий ряд крі сел Дер - жав­ної ду­ми з ки­шень­ко­вих гро­шей ку пить їх і зно ву про дасть. Усі ба чи ли ма єт ки, го дин ни ки, ма ши ни чи нов ни ків і де пу та тів, по­ті­ша­ли­ся на сай­ті «Ра­гу­лі» не­сма ком ба га тих вбрань чи нов - ни­цьких дру­жин...

■ От­же, що змі­ни­ло­ся, чо­му ви­не­се­ний сьо­го­дні на сві­тло цей се­крет По­лі­ши­не­ля викликав за­галь ний шок? Не вже ми че ка ли чо гось іще? Най гір кі ша прав да кра ща за най со лод шу брех ню, і ви­кли­ком укра­їн­цям на­справ­ді є не за дек ла ро ва ні ба гат ст ва — їх по­хо­дже­н­ня те­пер пиль­но ви­вча­ти меть ся, а на впа ки — ну льо ва де кла ра ція Ти мо шен ко або без - глуз дий жарт Мель ни чу ка про триль йон. Так, бу ду чи роз кри - тим, гній ник удві чі огид ні ший, але опе­ра­ція, як і подаль­ше лі­ку­ван ня, — це не при єм на не об хід - ність, єди­ний спо­сіб ви­лі­ку­ва­ти хво­ро­бу, що за­гро­жує існу­ван­ню всьо­го ор­га­ні­зму. І те­пер, перш ніж від рі зу ва ти ру ку, чи не кра­ще про­сто про­ми­ти ра­ну і на­вчи­ти­ся на­да­лі ко­рис ту ва ти ся еле мен тар ни - ми пра­ви­ла­ми гі­гі­є­ни?

■ Я ро­зу­мію ще, ко­ли з при­во­ду де­пу­тат­ських міль­йо­нів ре­фле­ксу­ють ті, хто остан­ні три ро­ки від­дає остан­нє — спер­шу на Май­дан, по­тім для фрон­ту. Але ж біль­шість най­рі­шу­чі­ше налаштованих го­ло­сів чу­ти від тих, хто не по­дав де­кла­ра­ції, — хто крав і про­дов­жує кра­сти, не пре­тен­ду­ю­чи на вла­дні ка­бі­не­ти, або, як Ти­мо­шен­ко, про­сто збре­хав у сво­їй де­кла­ра­ції. Не­хай ста­ра «по­лі­ти­чна елі­та», але у вла­ду при­йшло но­ве по­ко­лі­н­ня по­лі­ти­ків «від на­ро­ду», «ан­ти­ко­ру­пціо­не­ри» — і па­ри ро­ків не ми­ну­ло, а вже до­ро­гі по­да­рун­ки від свя­то­го Ми­ко­лая, без­від­со­тко­ві ше­сти­зна­чні у ва­лю­ті кре­ди­ти на пре­сти­жну квар­ти­ру і ті са­мі свя­ті очі — по­ди­ві­ться на них, на їхньо­му фо­ні я ні­чо­го не крав. Адже це не Ле­щен­ко ска­зав, так ко­жен укра­ї­нець ви­прав­до­вує своє пра­во су­ди­ти.

■ «Укра­ї­на не бі­дна, во­на про­сто по­гра­бо­ва­на», — про­ко­мен­ту­вав Ро­ман Скри­пін е-де­кла­ра­ції. Впі­зна­ли ста­рий, зви­чний, ком­фор­тний ком­плекс жер­тви: Я бі­дний не то­му що дур­ний, ле­да­чий, зло­дій­ку­ва­тий, а то­му що ме­не по­гра­бу­ва­ли? Са­ме так, ви­прав­до­ву­ю­чи свою бі­дність, сто­лі­т­тя­ми тут гро­ми­ли і рі­за­ли єв­ре­їв, у ХХ сто­літ­ті дві­чі під ко­рінь ви­ни­щи­ли «кур­ку­лів» — дбай­ли­вих го­спо­да­рів на се­лі. Са­ме так нам і сьо­го­дні хо­чуть нав’яза­ти со­ці­аль­ний кон­флікт, із яко­го ні­хто не ви­йде пе­ре­мож­цем. Так, ба­га­тих ста­не мен­ше, але в де­ся­тки, в со­тні ра­зів ста­не біль­ше бі­дних і го­ло­дних, то­му що ста­не ще пра­цю­ю­ча ча­сти­на еко­но­мі­ки, то­му що з нею за­ги­не й Укра­ї­на, як ги­ну­ла у во­гні со­ці­аль­них бун­тів уже не раз.

■ Що б зро би ли жи те лі Елі - ди, щоб удру­ге не до­ве­ло­ся зва­ти Ге рак ла? Зда єть ся, най по пу ляр - ні­ший ре­цепт від ни­ні­шніх укра­їн­ців — це за­мі­ни­ти ко­ней у стай­ні Ав­гія яки мись ін ши ми, як що не мож на від них від мо ви ти ся зов­сім. Тіль­ки стай­ні за­смі­чу­ю­ться не че рез шкід ли вий ха рак тер тва­рин, а у зв’яз­ку з при­ро­дни­ми за­ко­на­ми і то­му що ні­хто за ци­ми кінь­ми не при­би­рає. «Ко­ні не вин­ні» — вже про­ба­чте ме­не за цю ба­наль ну ци та ту. На ша елі та та ка то­му, що й ми з ва­ми та­кі. Її сма­ки, її зло­чин­ні зви­чки ціл­ком від­по ві да ють стан дар там сус піль ст - ва, в яко му ми жи ве мо, стан дар - там, які і ми фор му є мо. Во ни — це до­ве­де­ні до аб­сур­ду ми. І якщо не змі­ни­мо­ся ми са­мі, скіль­ки не мі няй ко ней, раз по раз зна до - би­ться чер­го­вий Ге­ракл.

■ Ме­ні спо­до­ба­ла­ся про­по­зи­ція се­кре­та­ря На­ціо­наль­ної ра­ди ре­форм Дми­тра Шим­кі­ва, яка за­ли­ши­лась пра­кти­чно не­по мі­че - ною: роз­по­всю­ди­ти пра­кти­ку е-де­кла­ра­цій на всіх гро­ма­дян Укра­ї­ни, як це вже ба­га­то ро­ків зро­бле­но у Нор­ве­гії. Не ли­ше по­лі­ти­ки, все сус піль ст во по вин но жи ти за одни­ми за­ко­на­ми, сві­тло по­вин­но од на ко во сві ти ти скрізь. Ма ло очи­сти­ти стай­ню. Щоб істо­рія не по вто ри ла ся, ви чис ти ти раз і на - зав­жди по­трі­бно всю Елі­ду. Адже ди­во тра­пля­є­ться ли­ше один раз. Ге ракл вто мив ся, Ге ракл до нас зно­ву не при­йде.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.