Спад­ко­ва «гі­бри­дність»

Оле­на СТЯЖКІНА: «Ми сві­до­мо го­во­ри­мо про «де­о­ку­па­цію», адже пра­кти­ка звіль­не­них те­ри­то­рій де­мон­струє, що там, де не­має ро­сій­ської ар­мії, — не­має і вій­ни»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Дня­ми в Укра­їн­сько­му кри­зо­во­му ме­ді­а­цен­трі від­був­ся кру­глий стіл на те­му «Де­о­ку­па­ція: як це пра­цює?». За­яв­ле­на ме­та ана­лі­ти­чно­го цен­тру CONKORDO в пар­тнер­стві з До­не­цьким прес-клу­бом — іні­ці­ю­ва­ти ре­гу­ляр­ну дис­ку­сію(один або два ра­зи на ти­ждень) і за­кли­ка­ти до­лу­ча­ти­ся до ство­ре­н­ня ін­те­ле­кту­аль­но­го гу­ма­ні­тар­но­го фрон­ту Укра­ї­ни у фор­ма­ті спіль­ної дії. До уча­сті в за­хо­ді бу­ло за­про­ше­но істо­ри­ків, во­лон­те­рів, юри­стів та пред­став­ни­ків дер­жа­ви. Основ­ні пи­та­н­ня і ме­се­джі за­хо­ду: Чи го­то­ва кра­ї­на до за­кін­че­н­ня вій­ни? Як ста­ном на сьо­го­дні ви­гля­дає стра­те­гія де­о­ку­па­ції те­ри­то­рій, що бу­дуть ви­зво­ле­ні? Чо­му за­пит на по­ка­ра­н­ня має бу­ти ре­а­лі­зо­ва­ний че­рез «За­кон про ко­ла­бо­ра­цію», а не «За­кон про де­се­па­ра­ти­за­цію»? Чо­му вза­га­лі тер­мі­но­ло­гія ва­жли­ва для пе­ре­мо­ги у вій­ні та фор­му­ва­н­ня істо­ри­чної пам’яті про неї? Якою є фун­кція осві­ти у про­це­сах по­вер­не­н­ня та роз­ви­тку укра­їн­сько­го куль­тур­но­го за­га­лу? Що та­ке «спіль­на дія» та які за­хо­ди слід ре­а­лі­зо­ву­ва­ти вже за­раз?

Пре­дме­том на­ціо­наль­ної пу­блі­чної та екс­пер­тної дис­ку­сії, на дум­ку уча­сни­ків кру­гло­го сто­лу, має ста­ти сві­то­вий до­свід роз­бу­до­ви гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства в зруй­но­ва­но­му вій­но­ю­се­ре­до­ви­щі Дон­ба­су. По­трі­бне ви­вче­н­ня і ви­ко­ри­ста­н­ня при­кла­дів ефе­ктив­но­го від­нов­ле­н­ня звіль­не­них те­ри­то­рій. Що­до остан­ньо­го про­зву­ча­ла дум­ка, що Дон­ба­су по­трі­бно не стіль­ки від­нов­ле­н­ня, скіль­ки пе­ре­о­сво­є­н­ня. Ста­рий, «сов­ко­вий», про­ко­му­ні­сти­чний Дон­бас на­віть пі­сля ви­зво­ле­н­ня озна­ча­ти­ме глу­ху істо­ри­чну ді­ру. Са­ме то­му ці те­ри­то­рії по­тре­бу­ють які­сно но­во­го під­хо­ду до роз­ви­тку.

Слу­шно­ює по­зи­ція спів­ор­га­ні­за­то­ра цьо­го за­хо­ду істо­ри­ка Оле­ни Стяж­кі­ної, яка аб­со­лю­тно то­чно зро­би­ла акцент на тер­мі­ні «де­о­ку­па­ція», нав­ми­сне від­ки­нув­ши ви­зна­че­н­ня «ре­ін­те­гра­ція». Слід на­га­да­ти, що га­зе­та «День» ре­гу­ляр­но по­ру­шує про­бле­ма­ти­ку під­хо­ду до від­нов­ле­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті кра­ї­ни з по­зи­ції збе­ре­же­н­ня дер­жав­но­сті. То­му при­клад — низ­ка ста­тей та ін­терв’ юцьо­го ро­ку («Ре­iн­те­гра­цiя чи де­о­ку­па­ція?», №96-97, 2016 р.; «Стра­те­гія де­о­ку­па­ції чи «осво­ю­ва­н­ня ко­штів»?», №155, 2016 р.; «З чо­го по­чи­на­є­ться де­о­ку­па­ція?», №54, 2016 р.). Справ­ді, від­хід від чі­тко­го ро­зу­мі­н­ня то­го, що ні­якої ре­ін­те­гра­ції оку­по­ва­них те­ри­то­рій апрі­о­рі бу­ти не мо­же без звіль­не­н­ня їх від ро­сій­ської ар­мії і ко­ла­бо­ран­тів, не ли­ше плу­тає за­хі­дний світ (РФ цим ко­ри­сту­є­ться для по­зи­ціо­ну­ва­н­ня вій­ни на Дон­ба­сі са­ме як вну­трі­шній кон­флікт в Укра­ї­ні), а й під­мі­нює по­ня­т­тя.

«Ми сві­до­мо го­во­ри­мо про де­о­ку­па­цію, — на­го­ло­шує Оле­на Стяжкіна, — аб­со­лю­тно ро­зу­мі­ю­чи, що про­цес агре­сії РФ на те­ри­то­рії Укра­ї­ни має ба­га­то ін­ших скла­до­вих, зокре­ма ін­фор­ма­цій­ну, ци­ві­лі­за­цій­ну, ан­ти­о­лі­гар­хі­чну на­пру­же­ність, со­ці­аль­ний кон­текст то­що. Пра­кти­ка звіль­не­них те­ри­то­рії де­мон­струє, що там, де не­має ро­сій­ської ар­мії, тан­ків і «Гра­дів», там не­має й вій­ни. Ча­сто на­ші між­на­ро­дні пар­тне­ри та на­віть вну­трі­шні во­ро­ги ви­ко­ри­сто­ву­ють рі­зні сю­же­ти і те­ми для по­бу­до­ви лі­ній де­се­па­ра­ти­за­ції, ре­ін­те­гра­ції, тоб­то та­ко­го со­бі «ір­ланд­сько­го сце­на­рію». Цей під­хід нав’язу­є­ться си­ла­ми ре­ван­шу, і так за 20 ро­ків ми то­чно мо­же­мо отри­ма­ти ір­ланд­ський ва­рі­ант, а ма­є­мо на­справ­ді отри­ма­ти єди­ну Укра­ї­ну. То­му сло­ва та ви­зна­че­н­ня ду­же ва­жли­ві для пра­виль­но­го ро­зу­мі­н­ня си­ту­а­ції, в якій ми пе­ре­бу­ва­є­мо, й, від­по­від­но, роз­бу­до­ви аде­ква­тних стра­те­гій».

При­су­тні пе­ре­ко­на­ні, що для де­о­ку­па­ції Дон­ба­су по­трі­бен ши­ро­кий спектр ін­стру­мен­та­рію, а не ко­пі­ю­ва­н­ня існу­ю­чих фор­ма­тів ви­рі­шень кон­флі­кту. І, бе­зу­мов­но, не- об­хі­дно роз­ро­бля­ти пра­во­ву стра­те­гі­ю­ви­мог до оку­пан­та що­до ком­пен­са­ції зав­да­ної Укра­ї­ні та гро­ма­дя­нам шко­ди вна­слі­док агре­сії. Про це, зокре­ма, на­го­ло­си­ла кон­суль­тант ко­мі­те­ту ВРУ з пи­тань со­цпо­лі­ти­ки, зайня­то­сті та пен­сій­но­го за­без­пе­че­н­ня Оле­на Ма­лєн­ко­ва.

Окрім то­го, ра­но чи пі­зно по­трі­бен бу­де суд над ко­ла­бо­ран­та­ми. При­чо­му не стіль­ки за­ра­ди їхньо­го за­су­дже­н­ня, скіль­ки для «пра­ва на від­по­від­аль­ність» тих, хто не за вла­сною во­ле­ю­ви­му­ше­ний пра­цю­ва­ти під вла­до­ю­о­ку­пан­та. Оле­на Стяжкіна про­по­нує роз­ро­би­ти за­кон «про ко­ла­бо­ра­цію» з ме­тою «очи­ще­н­ня тих укра­їн­ських гро­ма­дян, які ви­му­ше­но пе­ре­бу­ва­ють на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях». Во­на пе­ре­ко­на­на, що пе­ред укра­їн­ця­ми (і не ли­ше жи­те­лів Дон­ба­су) сто­їть зав­да­н­ня ство­рю­ва­ти ре­аль­ність зав­тра­шньо­го дня з тим, щоб «бу­ти со­ня­шни­ком в по­лях Дон­ба­су на рі­дній зем­лі, а не пи­лом на ро­сій­ських чо­бо­тах».

Адво­кат із Лу­ган­ська На­та­лія Це­ло­валь­ни­чен­ко під за­кін­че­н­ня за­хо­ду взя­ла ко­ро­тке сло­во і ви­сло­ви­ла не­зго­ду з про­по­зи­ці­є­ю­ро­зроб­ки зга­да­но­го за­ко­ну «про ко­ла­бо­ра­цію». Во­на вва­жає, що ця ро­бо­та не вхо­дить до ком­пе­тен­ції істо­ри­ків. Більш то­го, прин­ци­по­вим сто­їть пи­та­н­ня про те, «чи змо­же дер­жа­ва аде­ква­тно під­хо­ди­ти до пи­та­н­ня ко­ла­бо­ра­ції в той час, як у са­мо­го гла­ви дер­жа­ви за­ли­ша­ю­ться акти­ви у РФ, а йо­го під­при­єм­ство спла­чує по­да­тки в бю­джет агре­со­ра».

Гу­ма­ні­тар­на за­барв­ле­ність за­хо­ду кон­тра­сту­ва­ла з та­ко­ю­по­ста­нов­ко­ю­пи­та­н­ня. Хо­ча по­ру­ше­на те­ма від­но­син ви­щої дер­жав­ної лан­ки з оку­пан­том про­ли­ла сві­тло на по­зи­цію— ра­дни­ком мі­ні­стра з оку­по­ва­них те­ри­то­рій Оле­се­ю­Ци­буль­ко. Оста­н­ня за­яви­ла, що в мі­ні­стер­стві во­лі­ють уни­ка­ти ви­зна­че­н­ня «де­о­ку­па­ція», адже це ви­ма­гає три­ва­ло­го ча­су для до­ве­де­н­ня. Ци­буль­ко по­ясни­ла, що, ви­яв­ля­є­ться, в Мі­ні­стер­стві з оку­по­ва­них те­ри­то­рій ви­ко­ри­сто­ву­ють сло­во­спо­лу­че­н­ня «роз­бу­до­ва ми­ру». На жаль, фор­мат зу­стрі­чі не дав мо­жли­во­сті по­ста­ви- ти па­ні Ци­буль­ко за­ко­но­мір­не за­пи­та­н­ня — чи не від агре­со­ра за­ле­жить мир, який йо­го й по­ру­шив? Більш ніж сім со­тень ро­сій­ських тан­ків (не вра­хо­ву­ю­чи ре­актив­ні си­сте­ми зал­по­во­го во­гню, за­ве­зе­ні ка­дро­ві вій­сько­ві то­що) на Дон­ба­сі, ви­яв­ля­є­ться, не є при­во­дом для офі­цій­но­го за­сто­со­ву­ва­н­ня тер­мі­ну «де­о­ку­па­ція».

Звід­ки з’яв­ля­є­ться див­на кво­лість у пред­став­ни­ків дер­жа­ви, ко­ли йде­ться про прин­ци­по­ві мо­мен­ти за­гро­зи дер­жав­но­сті? Ін­ко­ли до­сить на­віть во­лон­те­ро­ві по­тра­пи­ти до вла­дних ка­бі­не­тів, як їхня ри­то­ри­ка змі­ню­є­ться, а ви­зна­че­н­ня прин­ци­по­вих мо­мен­тів роз­ми­ва­є­ться. А са­ме в роз­ми­то­сті ви­зна­чень ча­сто кри­є­ться або чийсь ін­те­рес, при­кри­тий ди­пло­ма­ті­єю, або те, що ми на­зи­ва­є­мо «гі­бри­дно­ю­вій­ною », ко­ли під со­усом при­ми­ре­н­ня по­да­є­ться отру­та ни­ще­н­ня основ дер­жав­но­сті. До ре­чі, са­ме на во­лон­те­рів ча­сто по­кла­де­но мі­сі­юз практичної де­о­ку­па­ції. Адже на­віть звіль­не­ні те­ри­то­рії по­тре­бу­ють у мі­сце­вих де­о­ку­па­ції сві­до­мо­сті. Во­лон­те­ри без­по­се­ре­дньо спіл­ку­ю­ться з на­се­ле­н­ням, во­зять їм до­по­мо­гу, за­йма­ю­ться з ді­тьми в шко­лах, але, як ви­зна­ли при­су­тні, й во­ни ви­сна­жу­ю­ться та вже са­мі по­тре­бу­ють мо­раль­ної до­по­мо­ги. При­чи­на? Від­су­тність си­стем­но­сті та чі­тких орі­єн­ти­рів від са­мої дер­жа­ви.

Ке­рів­ник Ана­лі­ти­чно­го цен­тру «Фа­бри­ка дум­ки Дон­бас» на­вів три­во­жну тен­ден­цію. 18% ме­шкан­ців оку­по­ва­них те­ри­то­рій До­не­цької обла­сті іден­ти­фі­ку­ють се­бе як гро­ма­дя­ни «ДНР». Тут із са­мо­го по­ча­тку тре­ба за­зна­чи­ти, що про­бле­ма­ти­ка са­мо­і­ден­ти­фі­ка­ції на Дон­ба­сі по­ля­га­ла са­ме у від­су­тно­сті та­кої са­мо­і­ден­ти­фі­ка­ції. Та­ким чи­ном, пе­ре­сі­чно­му ме­шкан­цю­схо­ду Укра­ї­ни оку­пант за умов то­таль­но­го во­ло­ді­н­ня ЗМІ лег­ко мо­же на­ві­я­ти будь-які пси­хо­ло­гі­чні прив’яз­ки. До цьо­го мо­жна до­да­ти схиль­ність мі­сце­во­го про­ле­та­рі­а­ту до па­тер­на­лі­зму та без­по­се­ре­дньої близь­ко­сті до РФ. Та го­лов­ним ви­снов­ком зі зга­да­ної ци­фри має бу­ти фа­ктор втра­че­но­го ча­су. За два з по­ло­ви­но­ю­ро­ку оку­па­ції во­рог по­сту­по­во при­вчає на­се­ле­н­ня до свя­тку­ва­н­ня дат, ви­вче­н­ня істо­рії за ро­сій­ськи­ми під­ру­чни­ка­ми, остан­ні з яких да­то­ва­ні 2016 ро­ком.

Уча­сни­ки кру­гло­го сто­лу по­го­ди­лись з тим, що Дон­бас в 90-х ро­ках за ча­сів прав­лі­н­ня Ле­о­ні­да Ку­чми був фа­кти­чно від­да­ний кон­кре­тно­му кла­ну. А от­же, мо­жна ска­за­ти, що оку­па­цій­на гі­бри­дність три­ває ще з мо­мен­ту при­хо­ду до вла­ди 1994 ро­ку зга­да­ної пер­со­ни, який ішов на пре­зи­дент­ство з про­ро­сій­ськи­ми га­сла­ми, а зго­дом — пе­ред дру­гим тер­мі­ном (з 1999-го ро­ку) — при­зна­чив очіль­ни­ка­ми Лу­ган­ської і До­не­цької обла­стей Оле­ксан­дра Єфре­мо­ва та Ві­кто­ра Яну­ко­ви­ча, від­по­від­но. З тих ча­сів про­ро­сій­ські си­ли пло­ди­лись на Дон­ба­сі та в Кри­му зі швид­кі­стю­ба­кте­рій в ба­гні. Про­укра­їн­ські елі­ти з тве­ре­зо­ю­по­зи­ці­є­ю­про­сто не зна­хо­ди­ли ґрунт для роз­ви­тку. На­то­мість фор­му­ва­лись те­чії псев­до­па­трі­о­тів, які на ви­бо­рах ви­ко­ну­ва­ли те­хні­чну роль для про­вла­дних сил.

2004 ро­ку, пі­сля пе­ре­мо­ги так зва­ної По­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції, з’ яви­лась на­дія на укра­ї­ні­за­цію схі­дних ре­гіо­нів. Зре­штою, про­укра­їн­ські си­ли, які за пре­зи­ден­та Ющен­ка під­ня­ли го­ло­ву і фа­кти­чно «за­сві­ти­ли­ся» на Дон­ба­сі, пі­сля ре­ін­кар­на­ції Яну­ко­ви­ча по­тра­пи­ли «під роз­да­чу». До пре­зи­дент­ських ви­бо­рів 2010 ро­ку Дон­бас при­йшов із глев­ким про­укра­їн­ським еле­кто­ра­том, який, на­при­клад, у Лу­ган­ську ні­як не міг зба­гну­ти, чо­му БЮТ пред­став­ляє лю­ди­на, близь­ка до Оле­ксан­дра Єфре­мо­ва, а са­ме — На­та­лія Ко­ро­лев­ська. По всьо­му ви­дно, що ще з 90-х ро­ків та­ка гі­бри­дність бу­ла спад­ко­ва. І са­ме не­юв пев­ний зру­чний мо­мент ско­ри­став­ся агре­сор. Як ска­за­ла Оле­на Ма­лєн­ко­ва: «Агре­сія впа­ла на під­го­тов­ле­ний ґрунт». А от­же, і де­о­ку­пу­ва­ти укра­їн­ські зем­лі мо­жна ли­ше то­ді, ко­ли на «ма­те­ри­ко­вій» Укра­ї­ні бу­де від­пра­цьо­ва­но чі­тку лі­ні­ю­ви­зна­чень.

Про­цес агре­сії РФ на те­ри­то­рії Укра­ї­ни має ба­га­то скла­до­вих, зокре­ма ін­фор­ма­цій­ну, ци­ві­лі­за­цій­ну, ан­ти­о­лі­гар­хі­чну на­пру­жен­ність, со­ці­аль­ний кон­текст то­що. Ча­сто на­ші між­на­ро­дні пар­тне­ри­та на­віть вну­трі­шні во­ро­ги ви­ко­ри­сто­ву­ють рі­зні сю­же­тиі те­ми­для по­бу­до­ви­лі­ній де­се­па­ра­ти­за­ції, ре­ін­те­гра­ції, тоб­то та­ко­го со­бі «ір­ланд­сько­го сце­на­рію». Цей під­хід нав’язу­є­ться си­ла­ми­ре­ван­шу, і так за 20 ро­ків ми­то­чно мо­же­мо отри­ма­ти­ір­ланд­ський ва­рі­ант, а ма­є­мо на­справ­ді отри­ма­ти єди­ну Укра­ї­ну. То­му сло­ва і ви­зна­че­н­ня ду­же ва­жли­ві для пра­віль­но­го ро­зу­мі­н­ня си­ту­а­ції, в якій ми­пе­ре­бу­ва­є­мо, і, від­по­від­но, роз­бу­до­ви­аде­ква­тни х стра­те­гій

ФО­ТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.