Чи зда­тна ООН зу­пи­ни­ти вій­ну в Укра­ї­ні?

«Я не ба­чу жо­дних мо­жли­во­стей ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми там, де сто­ро­ною є Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

«Біль­шість су­ча­сних кон­флі­ктів є транскор­дон­ною чи гі­бри­дною. Укра­ї­на на вла­сно­му до­сві­ді ді­зна­ла­ся, що та­ке аси­ме­три­чні за­гро­зи, ко­ли про­ти неї був за­сто­со­ва­ний те­ро­ри­сти­чний еле­мент гі­бри­дної вій­ни». Про це за­явив по­за­вчо­ра мі­ністр за­кор­дон­них справ Укра­ї­ни Пав­ло Клім­кін під час від­кри­тих де­ба­тів РБ ООН на те­му «Під­три­ма­н­ня між­на­ро­дно­го ми­ру та без­пе­ки: аси­ме­три­чні за­гро­зи та опе­ра­ції з під­три­ма­н­ня ми­ру». Він на­га­дав, що згі­дно із до­по­від­дю­Ви­со­ко­го ко­мі­са­ра ООН з прав лю­ди­ни про си­ту­а­цію в Укра­ї­ні, «ци­віль­не на­се­ле­н­ня за­пла­ти­ло ве­ли­ку ці­ну за цей кон­флікт». Зокре­ма, по­чи­на­ю­чи з 2014 ро­ку, за­фі­ксо­ва­но 9640 уби­тих, вклю­ча­ю­чи по­над 2 тис. ци­віль­них, і 22431 бу­ло по­ра­не­но.

За сло­ва­ми мі­ні­стра, змі­ни у при­ро­ді кон­флі­ктів ви­ма­га­ють пе­ре­гля­ду спро­мо­жно­сті ООН ре­а­гу­ва­ти вча­сно і ефе­ктив­но на но­ві ви­кли­ки і об­ста­ви­ни. Укра­ї­на, про­дов­жив він, як не­по­стій­ний член РБ ООН під­три­мує на­да­н­ня мі­сі­ям ООН чі­тких ман­да­тів, які б пе­ред­ба­ча­ли мо­жли­вість за­сто­су­ва­н­ня ни­ми си­ли у ра­зі без­по­се­ре­дньої за­гро­зи пер­со­на­лу чи ци­віль­но­му на­се­лен­ню.

«Ми­ро­твор­чі мі­сії по­тре­бу­ють за­со­бів і ре­сур­сів не­об­хі­дних для ефе­ктив­но­го мо­ні­то­рин­гу і ве­ри­фі­ка­ції при­пи­не­н­ня во­гню, від­ве­де­н­ня важ­ких озбро­єнь згі­дно із стан­дар­та­ми ООН що­до роз­збро­є­н­ня, де­мо­бі­лі­за­ції і ре­ін­те­гра­ції. Ста­ла де­е­ска­ла­ція та ім­пле­мен­та­ція еле­мен­тів вре­гу­лю­ва­н­ня кон­флі­кту і ми­ро­твор­чо­сті, вклю­ча­ю­чи про­ве­де­н­ня ви­бо­рів, не­мо­жли­ва без на­дій­ної між­на­ро­дної без­пе­ко­вої при­су­тно­сті, спро­мо­жної за­без­пе­че­н­ня і мо­ні­то­рин­гу ім­пле­мен­та­ції усіх пов’яза­них з без­пе­ко­ю­у­мов до­по­ки не бу­де ство­ре­но ле­гі­тим­ні пра­во­охо­рон­ні ін­сти­ту­ції», — на­го­ло­сив Клім­кін.

Крім то­го, він за­ува­жив, що Укра­ї­на під­три­мує не­об­хі­дність більш ті­сної ін­те­гра­ції су­ча­сних те­хно­ло­гій і роз­ві­ду­валь­них мо­жли­во­стей в опе­ра­ці­ях з під­три­ма­н­ня ми­ру. За йо­го сло­ва­ми, ва­жли­во, щоб кра­ї­ни-кон­три­бу­то­ри бу­ли пов­но­ю­мі­ро­ю­за­без­пе­че­ні опе­ра­тив­но­ю­ін­фор­ма­ці­є­ю­про си­ту­а­ці­юв пи­та­н­нях без­пе­ки на мі­сцях.

«З ПРАКТИЧНОЇ ТО­ЧКИ ЗО­РУ, НЕ­МАЄ ЖОДНОЇ ПЕР­СПЕ­КТИ­ВИ ВИ­РІ­ШЕ­Н­НЯ ЦЬО­ГО КОН­ФЛІ­КТУ В ООН»

Во­ло­ди­мир ОГРИЗКО, екс-мі­ністр за­кор­дон­них справ Укра­ї­ни:

— Укра­ї­на ні­як не мо­же ско­ри­ста­ти­ся ме­ха­ні­зма­ми ООН для ви­рі­ше­н­ня кон­флі­кту. Ні ООН, ні Ра­да Без­пе­ки не зда­тна ви­рі­ши­ти кон­флікт, без від­но­сно то­го, чи це в Укра­ї­ні, чи в Гва­те­ма­лі. Ко­ли роз­хо­дя­ться дум­ки по­стій­них чле­нів РБ ООН, то ні про які рі­ше­н­ня, як ми до­бре зна­є­мо, йти­ся не мо­же. Оскіль­ки один член Ра­дбе­зу є агре­со­ром, то ду­же скла­дно уяви­ти со­бі, що бу­де ухва­ле­но спіль­не рі­ше­н­ня. То­му всі на­ші роз­мо­ви про якісь мі­сії, вру­ча­н­ня ООН, не біль­ше ніж каз­ка для тих, хто у цій си­сте­мі ні­чо­го не ро­зу­міє. Я не ба­чу жо­дних мо­жли­во­стей ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми там, де сто­ро­ною є Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція. Бо про­ти се­бе во­на при­йма­ти жо­дних рі­шень не бу­де. Го­во­ри­ти в ООН мо­жна ба­га­то, але зро­би­ти ця ор­га­ні­за­ція не змо­же і не бу­де, оскіль­ки кра­ї­на-агре­сор є чле­ном най­ва­жли­ві­шо­го ор­га­ну, який має слід­ку­ва­ти і не­сти осо­бли­ву від­по­від­аль­ність за мир і без­пе­ку у всьо­му сві­ті. То як цей ор­ган мо­же ді­я­ти, якщо має у сво­є­му скла­ді агре­со­ра.

Якщо го­во­ри­ти про мо­жли­во­сті Укра­ї­ни, то її про­по­зи­цію мо­жуть бу­ти ли­ше по­лі­ти­чно­го ха­ра­кте­ру з ме­тою на­ма­га­ти­ся три­ма­ти цю те­му на по­ряд­ку ден­но­му, щоб про неї не за­бу­ва­ли, щоб во­на обго­во­рю­ва­ла­ся, щоб кра­ї­ни зна­ли про по­то­чну си­ту­а­цію і про те, що з ви­ни агре­со­ра вій­на не за­кін­чу­є­ться. Але не біль­ше. Це май­дан­чик для ін­фор­му­ва­н­ня сві­то­вої спіль­но­ти про си­ту­а­цію. Мо­жли­во май­дан­чик для прийня­т­тя чер­го­вої ре­зо­лю­ції, яку у Мо­скві пе­ре­ін­тер­пре­ту­ють на свою ко­ристь. На жаль, з практичної то­чки зо­ру, не­має жодної пер­спе­кти­ви ви­рі­ше­н­ня цьо­го кон­флі­кту в ООН.

«У НАС ВИ­НИ­КНУТЬ ПЕВ­НІ ПРО­БЛЕ­МИ У ДОВЕДЕННІ ЗВ’ЯЗ­КУ АСИМЕТРИЧНИХ ЗАГРОЗ ІЗ «ГІ­БРИ­ДНОЮ ВІЙНОЮ»

Ми­ко­ла КАПIТОНЕНКО, ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор Цен­тру до­слі­дже­н­ня між­на­ро­дних від­но­син, Ки­їв:

— Де­ба­ти бу­ли при­свя­че­ні ми­ро­твор­чій ді­яль­но­сті ООН в умо­вах асиметричних кон­флі­ктів, зокре­ма, при сут­тє­во­му зро­стан­ні те­ро­ри­сти­чних ри­зи­ків. До­по­відь мі­ні­стра за­кор­дон­них справ Укра­ї­ни ціл­ком до­ре­чно ви­сві­тли­ла ті про­бле­ми, які з цим пов’яза­ні. Ми­ро­твор­чі опе­ра­ції ООН, оче­ви­дно, не по­вин­ні за­ли­ша­ти­ся на рів­ні ви­кли­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя, і Укра­ї­на — актив­на дер­жа­ва уча­сник — го­то­ва до­лу­ча­ти­ся до про­це­су змін. Си­ту­а­ція на схо­ді Укра­ї­ни — окре­ма й скла­дна те­ма. З одно­го бо­ку, роз­гор­та­н­ня тут ми­ро­твор­чої мі­сії ООН пра­кти­чно не­мо­жли­ве, з огля­ду на пра­во ве­то Ро­сії у Ра­ді Без­пе­ки. З ін­шо­го, в нас ви­ни­кнуть пев­ні про­бле­ми у доведенні зв’яз­ку асиметричних загроз, у то­му чи­слі те­ро­ри­зму, із тим, що в нас так ча­сто й не­до­ре­чно на­зи­ва­ють «гі­бри­дною війною». Ми на­стіль­ки зви­кли до цьо­го сло­во­спо­лу­че­н­ня, що не по­мі­ча­є­мо ню­ан­сів. А між тим, ООН — не те мі­сце, де мо­жна со­бі це до­зво­ли­ти. Гі­бри­дна вій­на — це кон­флікт, де стер­то ме­жу між ком­ба­тан­та­ми та не-ком­ба­тан­та­ми, і в та­кій фор­мі це яви­ще має дав­ню істо­рію. Біль­ше то­го, пе­ре­ва­жна біль­шість війн за остан­ні сім­де­сят ро­ків бу­ли «гі­бри­дни­ми». Ні­яких но­вих рис кон­флікт на Схо­ді Укра­ї­ни не має. На­то­мість, він має озна­ки при­хо­ва­ної агре­сії з бо­ку Ро­сії. При­хо­ва­ної Крем­лем, але час­тко­во ви­зна­ною сві­то­вим спів­то­ва­ри­ством. Са­ме по­гли­бле­н­ня та­ко­го ви­зна­н­ня, актив­на ро­бо­та в між­на­ро­дно-пра­во­вій пло­щи­ні — є шля­хом до роз­ши­ре­н­ня мо­жли­во­стей будь-якої ми­ро­твор­чої ді­яль­но­сті на те­ри­то­рії кон­флі­кту. Спро­би прив’яза­ти кон­флікт в Укра­ї­ні до асиметричних ви­кли­ків між­на­ро­дній без­пе­ці та по­ста­ви­ти знак рів­но­сті між «гі­бри­дною війною» та те­ро­ри­змом — це хи­бна стра­те­гія. З то­чки зо­ру до­сві­ду кон­флі­ктів остан­ніх де­ся­ти­літь, від­мін­но­сті над­то ве­ли­кі. До гі­бри­дно­сті су­ча­сних війн всі зви­кли, а от те­ро­ризм за­ли­ша­є­ться акту­аль­ним ви­кли­ком. На схо­ді Укра­ї­ни — не те­ро­ри­сти, а ма­ріо­не­тко­ві утво­ре­н­ня, ство­ре­ні для кон­сер­ва­ції слаб­ко­сті. Їм не­має сен­су вда­ва­ти­ся до те­ро­ри­сти­чної та­кти­ки, яка при­зве­де до оста­то­чної втра­ти реш­тки ле­гі­тим­но­сті. Най­більш аде­ква­тний тер­мін для них — «бан­ди­ти». За­мість кон­цен­тру­ва­ти­ся на пе­ре­ко­нан­ні ООН в то­му, що кон­флікт в Укра­ї­ні сто­їть в ря­ду між­на­ро­дно-те­ро­ри­сти­чних ви­кли­ків, нам слід шу­ка­ти шля­хи за­лу­че­н­ня тре­тіх сто­рін до не ли­ше при­мар­ної ми­ро­твор­чої ді­яль­но­сті, але й спо­сте­ре­же­н­ня та уча­сті у всіх йо­го аспе­ктах та про­я­вах.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.