Гро­шо­ма­нія

Пси­хо­ло­гі­чний по­гляд на е-де­кла­ра­ції укра­їн­ських по­са­дов­ців

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Єв­ген СЕРЕДА

Одне з най­по­ши­ре­ні­ших пи­тань, які ви­кли­ка­ло е- де­кла­ру­ва­н­ня, — на­ві­що чи­нов­ни­кам стіль­ки гро­шей і роз­ко­ші? Зда­ва­ло­ся б, все ціл­ком зро­зумі­ло, але це ли­ше на пер­ший по­гляд.

На не­стрим­ну тя­гу до ма­те­рі­аль­них благ мо­жна ди­ви­ти­ся під рі­зни­ми ку­та­ми — еко­но­мі­чним, по­лі­ти­чним, со­ціо­ло­гі­чним, мо­раль­ним. Во­дно­час не менш цін­ним бу­де пси­хо­ло­гі­чний по­гляд, ви­хо­дя­чи з то­го, що де­яким лю­дям вла­сти­во не що ін­ше, як за­ле­жність від гро­шей.

Усі ми в пев­но­му сен­сі за­ле­жні від них. Про­бле­ма по­чи­на­є­ться там, де аде­ква­тне пра­гне­н­ня до по­лі­пше­н­ня ма­те­рі­аль­но­го ста­но­ви­ща пе­ре­тво­рю­є­ться в нав’язли­ву жа­гу по­збу­ти­ся «лом­ки», про­ди­кто­ва­ної не при­ро­дни­ми по­тре­ба­ми, а хво­ро­бли­ви­ми пси­хі­чни­ми про­це­са­ми.

До сло­ва, це мо­же сто­су­ва­ти­ся не тіль­ки міль­йо­не­рів і мі­льяр­де­рів, а й лю­дей із більш скром­ним фі­нан­со­вим ста­ту­сом. Адже справ­жні нар­ко­ма­ни — це не тіль­ки ті, хто си­дить на до­ро­гих сти­му­ля­то­рах.

БАГАТСТВО Й ПУСТОТА

Га­бор Ма­те, ка­над­ський лі­кар, який пра­цює із за­ле­жни­ми лю­дьми, ви­зна­чає нар­ко­ма­нію як будь-яку по­ве­дін­ку, яка дає тим­ча­со­ве по­лег­ше­н­ня і за­до­во­ле­н­ня, але в дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві зав­дає шко­ди, при цьо­му лю­ди­на не мо­же від цьо­го від­мо­ви­ти­ся, по­при весь не­га­тив.

Ви­хо­дя­чи з та­ко­го ви­зна­че­н­ня, за­зна­чає Ма­те, мо­жна ви­ді­ли­ти без­ліч за­ле­жно­стей, зокре­ма від вла­ди і гро­шей. Вра­хо­ву­ю­чи, що пер­ше ча­сто пе­ре­слі­ду­є­ться, щоб на­си­ти­ти не­втом­ну спра­гу до дру­го­го, і нав­па­ки.

При­страсть до ма­те­рі­аль­них благ і кон­тро­лю­над ін­ши­ми лю­дьми, як і нар­ко­ма­нія, не тіль­ки по­збав­ляє лю­ди­ну пов­но­ти жи­т­тя, а й за­гро­жує рі­зни­ми пси­хі­чни­ми роз­ла­да­ми та фі­зи­чни­ми за­хво­рю­ва­н­ня­ми. Якщо за­ле­жність від нар­ко­ти­ків має пря­мий вплив на фі­зіо­ло­гію, у ра­зі з хво­ро­бли­во­ю­тя­го­ю­до вла­ди та гро­шей це мо­же ви­ра­жа­ти­ся пси­хо­со­ма­ти­чним чи­ном.

При­страсть до ста­ту­сної та май­но­вої пе­ре­ва­ги над ін­ши­ми, на дум­ку ка­над­сько­го до­кто­ра, пов’яза­но з ба­жа­н­ням при­ду­ши­ти ек­зи­стен­ці­аль­ну біль, отри­ма­ти при­єм­ні емо­ції та во­зве­ли­чи­ти­ся, що ча­сом штов­хає на ан­ти­гро­мад­ську по­ве­дін­ку і по­ру­ше­н­ня за­ко­ну. За­ле­жність від вла­ди і гро­шей зав­жди пе­ред­ба­чає вну­трі­шню­по­ро­жне­чу, яку лю­ди­на на­ма­га­є­ться за­пов­ни­ти ззов­ні, під­кре­слює Ма­те. І до­дає: по­лі­ти­ки й бі­зне­сме­ни — не­рід­ко най­більш пу­сті лю­ди у сві­ті.

Но­ві ви­ди за­ле­жно­сті ви­ни­ка­ють не са­мі по со­бі, так чи іна­кше всі во­ни є про­ду­ктом ча­су, мо­ди і про­па­ган­ди. І пов’яза­ні, як пра­ви­ло, з пев­ни­ми су­спіль­ни­ми куль­та­ми. Уко­рі­не­н­ня спо­жив­чо­го та ге­до­ні­сти­чно­го став­ле­н­ня до жи­т­тя при­зве­ло до то­го, що су­ча­сна лю­ди­на про­е­ктує на гро­ші ма­ло не ре­лі­гій­ні по­чу­т­тя, ві­ря­чи, що зо­ло­тий ті­лець від­кри­ває до­ступ до ні­би­то єди­но мо­жли­во­го раю— цар­ства ма­те­рі­аль­них благ і за­до­во­лень.

У цьо­му кон­текс­ті Ві­ктор Пе­ле­він у книж­ці «Бе­тмен Апол­ло» іро­ні­чно опи­сує пев­ну фі­ло­соф­сько-пра­кти­чну про­бле­му: «Ре­лі­гія гро­шей, не­зва­жа­ю­чи на сво­ю­аб­со­лю тну пе­ре­мо­гу в усіх кра­ї­нах сві­ту, не має сьо­го­дні кон­кре­тно­го об’єкта по­кло­ні­н­ня. Це пов’яза­но з тим, що зо­ло­тий ті­лець пе­ре­став бу­ти фі­зи­чним зо­ло­том і став чи­стим ду­хом, еле­ктрон­но­ю­аб­стра­кці­єю ». І тут на до­по­мо­гу «про­гре­сив­ній ві­рі», на дум­ку пи­сьмен­ни­ка, при­хо­дить пси­хо­ана­ліз, що до­зво­ляє за­мі­ни­ти по­кло­ні­н­ня гро­шам ажі­о­та­жем нав­ко­ло сим­во­лі­чно­го не­по­тре­бу, що ого­ло­шу­є­ться «куль­ту­рою».

ВТЕКТИ ВІД...

Пси­хо­лог і пси­хо­те­ра­певт Сер­гій Ко­ва­льов за­зна­чає, що в пер­ші пів­то­ра ро­ку жи­т­тя в не­сві­до­мо­му за­кла­да­є­ться, чи бу­де лю­ди­на жи­ти або ви­жи­ва­ти — чи бу­де во­на йти до ща­стя і до­ся­гнень або біг­ти від бід і нев­дач.

У дру­го­му ви­пад­ку фор­му­є­ться біо­ви­жи­валь­ний ком­плекс, го­во­рить Ко­ва­льов. При цьо­му він за­ува­жує, що де­які лю­ди, які стра­жда­ють цим ком­пле­ксом, уже дав­но зро­зумі­ли, що гро­ші є го­лов­ним біо­ви­жи­валь­ним за­со­бом. І чим їх біль­ше, тим кра­ще мо­жна ви­жи­ти — ку­пи­ти кра­щу ме­ди­ци­ну, охо­ро­ну і за­мкну­ти­ся в ма­є­тку за п’яти­ме­тро­вим пар­ка­ном.

Але іно­ді лю­ди­ні, за­ле­жній від гро­шей, до­сить схо­ва­ти­ся в сим­во­лі­чній вла­ді, яку дає багатство. Один із най­більш яскра­вих лі­те­ра­тур­них при­кла­дів — баль­за­ків­ський Гоб­сек. Він — жорс­ткий ка­пі­та­ліст, який без­жаль­но бо­ре­ться з кон­ку­рен­та­ми і екс­плу­а­тує клі­єн­тів. Во­ло­ді­ю­чи міль­йо­на­ми, Гоб­сек жи­ве в ста­рій кім­на­ті та пи­ша­є­ться тим, що пла­тить ли­ше сім фран­ків по­да­тків.

До­слі­джу­ю­чи за­ко­ни су­спіль­но­го жи­т­тя, він до­хо­дить ви­снов­ку, що го­лов­но­ю­ру­шій­но­ю­си­лою є гро­ші. Тор­ка­ю­чись зо­ло­та, Гоб­сек пе­ре­стає кон­тро­лю­ва­ти се­бе і втра­чає ро­зум, вті­лю­ю­чи в со­бі ту хи­жа­цьку си­лу, яка на­по­ле­гли­во про­би­ва­є­ться до вла­ди. Йо­го ба­зо­вий прин­цип по­ля­гав у то­му, що в жит­ті по­трі­бно спи­ра­ти­ся на щось та­ке, що дасть мо­жли­вість за­до­воль­ни­ти вла­сний его­їзм і впли­ва­ти на ін­ших. Усе жи­т­тя Гоб­се­ка під­по­ряд­ко­ву­є­ться слу­жін­ню­зо­ло­ту, він ви­ко­ри­сто­вує ці­лу си­сте­му са­мо­ви­хо­ва­н­ня і стає одним із «сі­рих кар­ди­на­лів» Па­ри­жа.

Пі­сля йо­го смер­ті ви­яв­ля­є­ться, що в бу­дин­ку слу­жи­те­ля зо­ло­то­го тіль­ця за­хо­ва­ні не­мі­ря­ні за­па­си — хар­чо­ві про­ду­кти, до­ро­гий по­суд, книж­ки, ва­зи, кар­ти­ни й, зро­зумі­ло, гро­ші. При­чи­но­ю­та­ко­го на­гро­ма­дже­н­ня бу­ла жа­ді­бність Гоб­се­ка. Ба­жа­ю­чи за­ро­би­ти все біль­ше й біль­ше, він ви­став­ляв за­над­то ви­со­кі ці­ни на то­ва­ри.

Баль­зак по­ка­зує, що культ ма­те­рі­аль­но­го і бай­ду­жість до мо­раль­них про­блем ка­лі­чить вну­трі­шній світ лю­ди­ни. Так са­мо, як він по­ні­ве­чив йо­го ху­до­жньо­го пер­со­на­жа, який, при всіх сво­їх зді­бно­стях і та­лан­тах, де­гра­ду­вав і пе­ре­тво­рив­ся в ду­хов­но-пси­хо­ло­гі­чно­го ін­ва­лі­да.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.