Ро­зо­рю­ва­н­ня чи роз­оре­н­ня?

Як уні­каль­ний «Та­ру­тин­ський степ» опи­нив­ся під за­гро­зою зни­ще­н­ня

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

Істо­рія про по­тен­цій­не роз­оре­н­ня одно з най­біль­ших в Укра­ї­ні сте­по­вих об’єктів, за­ка­зни­ка «Та­ру­тин­ський степ», на­га­да­ла ін­шу — про по­ні­ве­че­н­ня «укра­їн­ської Са­ха­ри», На­ціо­наль­но­го при­ро­дно­го пар­ку «Оле­шків­ські пі­ски». В обох ви­пад­ках йде­ться про уні­каль­ні при­ро­дні об’єкти, ко­трі вар­то бе­рег­ти як зі­ни­цю ока, але че­рез за­зі­ха­н­ня чи­нов­ни­ків на ла­сі шма­тки зем­лі во­ни опи­ни­ли­ся під за­гро­зою існу­ва­н­ня.

У ви­пад­ку з «Оле­шків­ськи­ми пі­ска­ми» не­без­пе­ка йшла від Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни, ко­тре ще до ство­ре­н­ня на­ціо­наль­но­го пар­ку орен­ду­ва­ло ча­сти­ну цих зе­мель під вій­сько­вий по­лі­гон. До­го­вір орен­ди дав­но за­кін­чив­ся, але пі­сля по­ча­тку вій­ни з Ро­сі­єю на­вча­н­ня там від­но­ви­ли­ся. На ща­стя, під ти­ском гро­мад­сько­сті та еко­ло­гів вда­ло­ся до­мо­ви­ти­ся з Мі­н­обо­ро­ни про аль­тер­на­тив­ний по­лі­гон, щоб не спо­тво­ри­ти уні­каль­ну пі­ща­ну пу­сте­лю.

ТИ­СЯ­ЧУ ЦІН­НИХ ГЕКТАРІВ — ПІД ОРАНКУ?

В істо­рії з «Та­ру­тин­ським сте­пом» бо­роть­ба тіль­ки по­чи­на­є­ться. За­ка­зник ство­ре­но 2012 ро­ку на те­ри­то­рії ці­ли­ни, що раніше вхо­ди­ла до те­ри­то­рій Та­ру­тин­сько­го вій­сько­во­го по­лі­го­ну. На­ра­зі йо­го пло­ща — 5200 гектарів, під за­по­від­ні зем­лі пла­ну­ва­ло­ся від­да­ти 26 ти­сяч гектарів. Біль­шу ча­сти­ну те­ри­то­рії роз­ора­ли ще до ство­ре­н­ня за­ка­зни­ка. Те­пер за­гро­за чер­го­во­го ро­зо­рю­ва­н­ня на­ви­сла над зем­ля­ми, ко­трі офі­цій­но ма­ють при­ро­до­охо­рон­ний ста­тус.

«10 — 12 жов­тня 2016 ро­ку на­у­ко­ві спів­ро­бі­тни­ки ПП « Центр еко­ло­гі­чно­го управління» ви­яви­ли сіль­сько­го­спо­дар­ську те­хні­ку, що ро­зо­рю­ва­ла за­ка­зник. Він є мі­сцем по­ши­ре­н­ня ба­га­тьох ви­дів ро­слин, за­не­се­них до Чер­во­ної кни­ги України, та осе­лищ, вклю­че­них до Берн­ської кон­вен­ції. «Та­ру­тин­ський степ» — це чи не остан­нє в Укра­ї­ні мі­сце, де збе­ріг­ся рід­кі­сний сте­по­вий сса­вець — ми­шів­ка сте­по­ва», — йде­ться у по­ві­дом­лен­ні Мі­жна­ро­дної бла­го­дій­ної ор­га­ні­за­ції «Еко­ло­гія — Пра­во — Лю­ди­на», що отри­мав «День».

Як з’ясу­ва­ли еко­ло­ги, у за­ка­зни­ку пла­ну­ють ви­ро­щу­ва­ти сіль­сько­го­спо­дар­ські куль­ту­ри. Від­по­від­ний до­го­вір укла­ло при­ва­тне під­при­єм­ство «Шанс» із Біл­го­род-Дні­стров­ською квар­тир­но-екс­плу­а­та­цій­ною ча­сти­ною (КЕЧ), пла­ну­ю­чи ко­ри­сту­ва­ти­ся по­над ти­ся­чею гектарів при­ро­до­охо­рон­них зе­мель. Цей до­го­вір юри­сти вва­жа­ють не­за­кон­ним і на­га­ду­ють: за по­шко­дже­н­ня за­ка­зни­ка пе­ред­ба­че­на кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність.

На­ра­зі Та­ру­тин­ська ра­йон­на дер­жав­на адмі­ні­стра­ція по­да­ла по­зов до Го­спо­дар­сько­го су­ду Оде­ської обла­сті,уя­ко­му­ви­ма­га­є­за­бо­ро­ни­ти­ПП«Шанс»будь-які­сіль­сько­го­спо­дар­ські­ро­бо­ти­та­ви­зна­ти­не­дій­сним­до­го­вір­мі­жни­мі­Біл го­ро­дДні­стров­ською КЕЧ.

«ЗЛІСНЕ ПЕ­РЕ­ВИ­ЩЕ­Н­НЯ ПОВНОВАЖЕНЬ»

Ва­жли­во здо­бу­ти пе­ре­мо­гу до то­го, як фер­ме­ри зо­рють степ. До ре­чі, на від­сто­ю­ва­н­ня «Оле­шків­ських пі­сків» акти­ві­стам зна­до­би­ло­ся кіль­ка мі­ся­ців. На на­ше за­пи­та­н­ня, як ча­сто тра­пля­ю­ться си­ту­а­ції, ко­ли від ді­ю­чо­го об’єкта ПЗФ не­пра­во­мір­но « від­ку­шу­ють » чи­ма­лий шма­ток те­ри­то­рії, юрист «ЕПЛ» Со­фія Шу­тяк вті­ши­ла, що це швид­ше ви­ня­ток із пра­ви­ла.

«Щоб та­ке при­ду­ма­ти, тре­ба сві­до­мо зма­ні­пу­лю­ва­ти за­ко­но­дав­ством. До 2004 ро­ку та­ких ве­ли­ких проблем не бу­ло. Від­то­ді зро­сла ці­на на зем­лю, ста­ло мо­дно жи­ти в осо­бня­ках у гар­них мі­сцях, яки­ми є пе­ре­ва­жно об’єкти при­ро­дно-за­по­від­но­го фон­ду, — за­ува­жує Со­фія Шу­тяк. — Якщо го­во­ри­ти про «Та­ру­тин­ський степ», то за­яв­ля­ти, як це зро­би­ли укла­да­чі до­го­во­ру, що не мо­жна за­хи­сти­ти об’єкт ПЗФ, бо він не­має обме­жу­валь­них зна­ків чи пар­ка­на, — це лу­кав­ство. На за­ка­зник ви­да­є­ться охо­рон­не зо­бов’яза­н­ня на від­по­від­ну райа­дмі­ні­стра­цію, во­на роз­по­ря­джа­є­ться при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми. З дру­го­го бо­ку, є вій­сько­вий КЕЧ, який усві­дом­лює, що є ли­ше ко­ри­сту­ва­чем зе­мель­ної ді­лян­ки. Якщо іти за за­ко­ном та про­це­ду­рою, то ці зем­лі не мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти для сіль­сько­го­спо­дар­ських ці­лей, бо во­ни охо­ро­ня­ю­ться як степ. До то­го ж КЕЧ, ма­ю­чи юри­стів, не може не зна­ти за­ко­нів, що опи­су­ють, які до­го­во­ри ма­ють пра­во укла­да­ти суб’єкти що­до ви­ко­ри­ста­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок. У до­го­во­рі йде­ться про ви­ко­ри­ста­н­ня зем­лі за­ра­ди по­кра­ща­н­ня фі­нан­со­во­го ста­ну КЕЧ. Але що по­кра­щу­ва­ти, якщо обо­рон­ни­ки отри­му­ють фі­нан­су­ва­н­ня від дер­жа­ви? Я вва­жаю, що у да­но­му ра­зі бу­ло злісне пе­ре­ви­ще­н­ня повноважень пев­но­го ря­ду слу­жбо­вих осіб, че­рез що ни­щи­ться за­ка­зник, який є пра­вом вла­сно­сті на­ро­ду України».

«Є ЗДОГАДКИ, ЩО ЦІ СХЕ­МИ ПОКРИВАЄ МІНЕКОЛОГІЇ»

За­по­біг­ти таким кон­флі­ктам мо­жна ли­ше одним шля­хом — при­тя­гну­ти до від­по­від­аль­но­сті вин­них. Та­кож має пра­цю­ва­ти си­сте­ма кон­тро­лю та на­гля­ду. Це — ка­мінь у бік Дер­жав­ної еко­ло­гі­чної ін­спе­кції, ко­тра пер­шою має ре­а­гу­ва­ти на по­ді­бні по­ру­ше­н­ня за­ко­нів. За сло­ва­ми Со­фії Шу­тяк, ві­до­мі ви­пад­ки, ко­ли ін­спе­кто­ри зу­ми­сно скла­да­ють не­пра­виль­ні про­то­ко­ли, щоб не доводити спра­ви до су­ду. Так лег­ше і про­сті­ше пра­цю­ва­ти.

«Я вже не ка­жу про низ­ку між­на­ро­дних зо­бов’язань, яких Україна по­вин­на до­три­му­ва­ти­ся. Та са­ма Уго­да про асо­ці­а­цію з ЄС, у 30-му роз­ді­лі якої є 29 ди­ре­ктив що­до охо­ро­ни при­ро­ди, і п’ять із них сто­су­ю­ться охо­ро­ни біо­ло­гі­чно­го рі­зно­ма­ні­т­тя, ча­сти­ною яко­го є сте­по­ве роз­ма­ї­т­тя, — до­дає юрист. — У нас є здогадки, що усі ці схе­ми на мі­сцях по­кри­ва­ють люди з Мінекології. Є ба­га­то фа­ктів, які вка­зу­ють на це. На­при­клад, акти­ві­сти чу­ли, як із цьо­го при­во­ду спів­ро­бі­тни­ки мі­ні­стер­ства го­во­ри­ли по те­ле­фо­ну з чи­нов­ни­ка­ми в ре­гіо­нах».

Пев­но, проблема роз­шма­ту­ва­н­ня за­по­від­них зе­мель з’яви­ла­ся не ли­ше че­рез ма­ні­пу­ля­ції за­ко­на­ми. Да­є­ться взна­ки від­су­тність еко­ло­гі­чно­го ви­хо­ва­н­ня. Хі­ба юри­сти, які скла­да­ли до­го­вір про ро­зо­рю­ва­н­ня «Та­ру­тин­сько­го сте­пу», не ро­зумі­ли, про які зем­лі йде­ться? І хі­ба чиновники не зна­ли, для чо­го ство­рю­вав­ся за­ка­зник? Лег­ше вда­ти не­ро­зу­мі­н­ня си­ту­а­ції, ніж про­ра­ху­ва­ти на­пе­ред на­слід­ки без­дум­них вчин­ків.

До ре­чі, по­зи­цію Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни що­до си­ту­а­ції озву­чив у со­цме­ре­жах во­лон­тер і ра­дник Пре­зи­ден­та Юрій Бі­рю­ков. Він за­ува­жив, що за­ка­зник не має жо­дної цін­но­сті, а з 2014 ро­ку мі­ністр обо­ро­ни Сте­пан Пол­то­рак по­чав жорс­ткий про­цес по­вер­не­н­ня усіх зе­мель ві­дом­ства, втра­че­них раніше. До них на­ле­жить і «Та­ру­тин­ський степ», ко­трий Мі­н­обо­ро­ни пла­нує зда­ва­ти фер­ме­рам в орен­ду, щоб ма­ти вла­сні над­хо­дже­н­ня. Еко­ло­ги ка­те­го­ри­чно про­ти та­кої по­зи­ції і пра­гнуть осо­би­стої зу­стрі­чі з Юрі­єм Бі­рю­ко­вим.

Ко­ли вер­став­ся но­мер, у Ки­є­ві про­йшла прес-кон­фе­рен­ція що­до си­ту­а­ції з «Та­ру­тин­ським сте­пом». Пред­став­ни­ки рі­зних ор­га­ні­за­цій, зокре­ма WWF в Укра­ї­ні, На­ціо­наль­но­го еко­ло­гі­чно­го центру України та МБО «Еко­ло­гія—Пра­во—Лю­ди­на», по­ві­до­ми­ли, що про­тя­гом двох ти­жнів фер­ме­ри на за­мов­ле­н­ня Мі­н­обо­ро­ни не­за­кон­но роз­ора­ли май­же по­ло­ви­ну за­ка­зни­ка. Так, ста­ном на 4 ли­сто­па­да 2016 ро­ку близь­ко 1300 гектарів «Та­ру­тин­сько­го сте­пу» вже бу­ли роз­ора­ні, і ще близь­ко 1300 гектарів го­ту­ва­ли до оран­ки. Із 3 на 4 ли­сто­па­да ро­бо­ти вда­лось зупинити тіль­ки то­му, що акти­ві­сти за­бло­ку­ва­ли те­хні­ку. За по­пе­ре­дньою оцін­кою за­хи­сни­ків при­ро­ди, су­ма зби­тків, зав­да­них за­по­від­но­му об’єкту, вже ся­гає що­най­мен­ше 60 міль­йо­нів гри­вень.

Пред­став­ни­ки гро­мад­сько­сті, се­ред яких є юри­сти-еко­ло­ги і спе­ці­а­лі­сти з питань охо­ро­ни фло­ри й фа­у­ни, за­кли­ка­ють ке­рів­ни­цтво Мі­н­обо­ро­ни до пу­блі­чно­го діа­ло­гу, на­прав­ле­но­го на при­пи­не­н­ня зни­ще­н­ня «Та­ру­тин­сько­го сте­пу», по­ка­ра­н­ня вин­них згі­дно з чин­ним за­ко­но­дав­ством України та від­нов­ле­н­ня по­шко­дже­ної ча­сти­ни те­ри­то­рії за­ка­зни­ка.

ФО­ТО З САЙ­ТА WIKIMEDIA.ORG

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.