Гу­ма­ні­тар­не «по­те­плі­н­ня»

Під ти­ском во­лон­те­рів Мін­со­цпо­лі­ти­ки обі­цяє по­лі­пши­ти за­ко­но­дав­чу ба­зу що­до бла­го­дій­них ван­та­жів

Den (Ukrainian) - - Суспільство -

ма­га­є­які­сних змін у ро­бо­ті мі­ні­стер­ства. Са­мі во­лон­те­ри ка­за­ли, що та­кою бло­ка­дою ві­дом­ство во­лі­є­у­су­ну­ти акти­ві­стів від спів­пра­ці та са­мо­стій­но кон­тро­лю­ва­ти сфе­ру гу­ма­ні­тар­ки, без зай­вих вух та очей.

Пі­сля скан­да­лу во­лон­тер­ські ав­то­мо­бі­лі та­ки по­тра­пи­ли на фронт. Акти­ві­сти підготували від­кри­тий лист на ім’я ві­це-прем’єр-мі­ні­стра Пав­ла Ро­зен­ка з про­ха­н­ням удо­ско­на­ли­ти гу­ма­ні­тар­не за­ко­но­дав­ство. Зокре­ма, пе­ре­ве­сти ді­яль­ність ро­бо­чих груп у пу­блі­чну пло­щи­ну, з опе­ра­тив­ни­ми пу­блі­ка­ці­я­ми на сайті Мін­со­цу про їхнє­рі­ше­н­ня. Та­кож акти­ві­сти про­си­ли за­твер­ди­ти фі­ксо­ва­ний па­кет до­ку­мен­тів, який ма­ють на­да­ва­ти во­лон­тер­ські ор­га­ні­за­ції при отри­ман­ні ван­та­жів, а рі­ше­н­ня про ви­зна­н­ня ван­та­жів гу­ма­ні­тар­ним пе­ре­да­ва­ти ми­тни­кам про­тя­гом одно­го-двох днів, не за­тя­гу­ю­чи це на мі­ся­ці. На­ре­шті Мі­ні­стер­ство со­ці­аль­ної політики за­де­кла­ру­ва­ло шанс на змі­ни.

ЗА­КОН НЕ ПРА­ЦЮЄ... 16 РО­КІВ

«З пред­став­ни­ком від мі­ні­стер­ства Оле­ксан­дром При­ва­ло­вим до­мо­ви­лись про та­ке: на­ка­зи про ви­зна­н­ня ван­та­жів (ро­біт, по­слуг та ко­штів) гу­ма­ні­тар­ни­ми з’яв­ля­ти­му­ться на сайті у перший по­не­ді­лок пі­сля за­сі­да­н­ня ро­бо­чої гру­пи. Буде на­ла­го­дже­на ко­му­ні­ка­ція та ви­рі­ше­на проблема пе­ре­да­ва­н­ня на­ка­зу до Дер­жав­ної фі­скаль­ної служби про­тя­гом одно­го

«Із 2000 ро­ку ді­є­за­кон про гу­ма­ні­тар­ні ван­та­жі, але до­сі не­ма­є­ні фор­ми, ні по­ряд­ку то­го, як скла­да­ти по них зві­ти. Не­ма­є­тер­мі­нів, ко­ли ці зві­ти тре­ба зда­ти. За­кон про гу­ма­ні­тар­ну до­по­мо­гу ма­є­пе­ре­дба­ча­ти пу­блі­чність всьо­го цьо­го про­це­су, зокре­ма і то­го, хто єна­бу­ва­чем до­по­мо­ги — щоб люди мо­гли кон­тро­лю­ва­ти, що та­ка-то кіль­кість лі­ків пі­шла в та­ку-то лі­кар­ню. На­ра­зі ця інформація при­хо­ву­є­ться», — по­ясню­є­Окса­на Су­хо­ру­ко­ва.

«НЕ­МАЄ ТА­КО­ГО БЕЗПОРЯДКУ, ЯК РАНІШЕ»

Ці по­прав­ки чиновники ма­ють про­пи­са­ти у по­ста­но­вах Ка­бмі­ну. Якщо суть не­об­хі­дних змін до­бре ро­зу­мі­ють во­лон­те­ри, да­ле­кі від за­ко­но­твор­чої кру­го­вер­ті, чо­му та­ко­го розуміння не­ма­єу спів­ро­бі­тни­ків мі­ні­стер­ства? Чи змі­ни бло­ку­ю­ться уми­сно? Хо­ча пев­не по­те­плі­н­ня у сто­сун­ках між ві­дом­ством та акти­ві­ста­ми все-та­ки від­чу­ва­є­ться.

«Та­ко­го безпорядку, як кіль­ка мі­ся­ців то­му, вже не­має. Нас не зму­шу­ють по­го­джу­ва­ти якісь ре­чі з уря­до­вим упов­но­ва­же­ним, во­лон­те­рів не чі­па­ють так від­вер­то, як раніше. Якщо вже від­си­ла­ють ван­таж на­зад, зна­чить, га­ран­то­ва­но щось не так з до­ку­мен­та­ми, — до­да­є­Окса­на Су­хо­ру­ко­ва. — Але за­раз ми ста­ви­мо ін­ші пи­та­н­ня. Нас не ці­кав­лять ви­клю­чно во­лон­тер­ські ван­та­жі, ми вни­кли в си­ту­а­цію і ба­чи­мо, що під ви­гля­дом гу­ма­ні­тар­них ван­та- ре­да­ти ма­ши­ну швид­кої до­по­мо­ги, бо у Мін­со­ці ви­ма­га­ють до­ку­мен­ти, які вза­га­лі не пе­ред­ба­че­ні нор­везь­ким за­ко­но­дав­ством, і пе­ча­тки, якої у при­ро­ді не існує. Був ви­па­док, ко­ли у на­ка­зі Мін­со­цу не про­пи­са­ли два сло­ва — «по­стіль­на бі­ли­зна», і че­рез це ви­ни­кли про­бле­ми з роз­ми­тне­н­ням, а ми із за­ко­но­слу­хня­них гро­ма­дян ста­ли кон­тра­бан­ди­ста­ми. У Нор­ве­гії все це оформ­лю­є­ться че­рез Ін­тер­нет. Іноді зда­є­ться, що Мін­со­цу на­ша гу­ма­ні­тар­ка не по­трі­бна, натомість тре­ба яко­мо­га біль­ше пе­ча­ток з па­пір­ця­ми».

На дум­ку во­лон­тер­ки, аб­сур­дни­ми ви­да­ю­ться де­я­кі ви­мо­ги мі­ні­стер­ства до бла­го­дій­них фон­дів. На­при­клад, те, що ор­га­ні­за­ції по­вин­ні ма­ти сер­ти­фі­ко­ва­ний ми­тною слу­жбою склад з ві­део­спо­сте­ре­же­н­ням та охо­ро­ною. На це по­трі­бні не­ма­лі фі­нан­со­ві ре­сур­си.

«То­ді й ви­хо­дить, що бла­го­дій­ність в Укра­ї­ні — це до­ро­ге за­ня­т­тя, бо про­сто лю­ди­на або гру­па іні­ці­а­тив­них лю­дей не мо­жуть нею займатися. Або ма­ють час­тко­во про­да­ва­ти отри­ма­не, щоб за­пла­ти­ти за ви­мо­ги ми­тни­ці, за паль­не, а там вже й до вла­сної ки­ше­ні не да­ле­ко. Це без­глу­здя. Є й ін­ший ва­рі­ант роз­ви­тку по­дій — це са­мо­пі­ар по­лі­ти­ків і бі­зне­сме­нів. Во­ни ма­ють ре­сурс для спла­ти за­ба­га­нок ми­тни­ці і на­віть, мо­жли­во, зна­йом­ства у Мін­со­цпо­лі­ти­ки, щоб ло­бі­ю­ва­ти свої ван­та­жі. Моя осо­би­ста дум­ка та­ка, що всі ці су­пер­кон­тро­лі да­ють один ефект — ко­ру­пцію».

ФО­ТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

3 ли­сто­па­да 2014 ро­ку, Ки­їв. Акти­ві­сти бла­го­дій­но­го фон­ду «Під­три­май ар­мію України» спа­ко­ву­ють по­сил­ки для українських во­ї­нів. За­клик на фо­то є гар­ним по­ба­жа­н­ням не ли­ше для вій­сько­вих, а й для во­лон­те­рів, які пе­ре­прав­ля­ють для них гу­ма­ні­тар­ні ван­та­жі й кіль­ка мі­ся­ців то­му по­ча­ли зі­штов­ху­ва­ти­ся з пе­ре­по­на­ми від Мін­со­цпо­лі­ти­ки

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.