КІНОЗАЛ «Дня»

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

На по­зір, «До­ктор Стрендж» — це ще одна за­ба­ва з ци­клу сту­дії «Мар­вел», при­свя­че­но­го ко­мі­ксо­вим су­пер­ге­ро­ям на кшталт Ка­пі­та­на Аме­ри­ки чи За­лі­зної Лю­ди­ни. Сті­вен Стрендж (Бе­не­дікт Кам­бер­бетч) — ци­ні­чний, але ге­ні­аль­ний ней­ро­хі­рург, який пі­сля ав­то­мо­біль­ної ава­рії ви­був із про­фе­сії й у по­шу­ках зці­ле­н­ня по­дав­ся до Не­па­лу. Там він зна­йшов гу­ру у ви­ко­нан­ні Тіль­ди Су­ін­тон, по­збав­ле­ної ро­слин­но­сті на го­ло­ві. Як на­слі­док, від- крив у со­бі над­при­ро­дні зді­бно­сті, по­чав во­ю­ва­ти зі злом в астраль­них ви­мі­рах. Ге­рої та сю­же­ти «Мар­ве­ла» пе­ре­ва­жно су­то ма­те­рі­аль­ні — на­віть ті, яких на­зи­ва­ють «бо­га­ми» (по­зи­че­ні зі скан­ди­нав­сько­го епо­су Тор і Ло­кі). Стрендж — чи не єдиний, хто по­би­ва­є­во­ро­га ма­гі­чни­ми па­са­ми.

У діа­ло­гах, зві­сно, пов­но па­те­ти­чних ба­наль­но­стей на зра­зок: «Якщо ви­йдеш за ме­жі сво­го йо­го — си­ла по­ве­де те­бе». На­дмір бо­їв де­що врів­но­ва­же­ний справ­ді до­те­пни­ми ре­плі­ка­ми й си­ту­а­ці­я­ми, а та­кож ще­дри­ми спе­це­фе­кта­ми. Але єще де­що.

Ко­мікс про Стрен­джа з’ явив­ся у 1960-ті. Що це бу­ла за епо­ха, ві­до­мо ко­жно­му: хі­пі, сту­дент­ські за­во­ру­ше­н­ня, ін­тен­сив­ні мі­сти­чні по­шу­ки, що про­яв­ля­лись, з одно­го бо­ку, в роз­кві­ті рі­зно­ма­ні­тних ду­хов­них пра­ктик, а з дру­го­го — в екс­пе­ри­мен­ту­ван­ні з га­лю­ци­но­ген­ни­ми нар­ко­ти­ка­ми. Це швид­ко офор­ми­лось у пев­ну пси­хо­де­лі­чну есте­ти­ку — як ві­зу­аль­ну, так і му­зи­чну. Чи не най­яскра­ві­ши­ми пред­став­ни­ка­ми остан­ньої бу­ли бри­тан­ські рок-без­ум­ці Pink Floyd. На об­кла­дин­ці їхньо­го дру­го­го аль­бо­му («A Saucerful of Secrets», 1968) зо­бра­же­ні пер­со­на­жі з ко­мі­ксу про Стрен­джа, а в одній з пі­сень на­сту­пно­го ди­ска зву­чать сло­ва «до­ктор Стрендж усе змі­ню­є­ро­змір». Тож ціл­ком ло­гі­чно ви­гля­да­єе­пі­зод на по­ча­тку кар­ти­ни, ко­ли Стрендж зби­ра­є­ться на ве­чір­ку під зна­ме­ни­ту ін­стру­мен­таль­ну ком­по­зи­цію ран­ніх «Флой­дів» — Interstellar Overdrive.

Щось сце­на­ри­сти вне­сли в істо­рію за­для вла­сної роз­ва­ги (як се­кун­дний кадр з ав­то­ром ори­гі­наль­но­го ко­мі­ксу Сте­ном Лі, що чи­тає«Две­рі сприйня­т­тя» Ол­до­са Ха­кслі — ма­ні­фест пси­хо­де­лі­чно­го про­сві­тле­н­ня), але то­чно не спи­шеш на ра­ху­нок вну­трі­шньо­го гу­мо­ру ту ві­зу­аль­ну анар­хі­чність, ко­трої не­ма­єв ін­ших «Мар­вел»-філь­мах, — при­мі­ром, ко­ли ге­рой про­лі­та­є­крізь за­па­мо­ро­чли­ві га­лю­ци­на­тор­ні про­сто­ри й ту­не­лі, при­чо­му це три­ва­є­на­ба­га­то дов­ше, аніж по­трі­бно для сю­же­тної до­ціль­но­сті, не ка­жу­чи вже про ву­ли­ці й бу­дин­ки, що ма­ло не у ву­зол зав’язу­ю­ться у сце­нах бі­йок. 1960-ті на­зи­ва­ють епо­хою ди­тин­ства (хі­пі — «ді­ти-кві­ти»), і ре­жи­сер, оче­ви­дно, на­ма­га­є­ться спов­ни­ти фільм енер­гі­єю тих ро­ків.

Чи ста­не «До­ктор Стрендж» про­ві­сни­ком при­ше­стя сно­ви­дної по­е­ти­ки до су­то фун­кціо­наль­но­го сві­ту кі­но­ко­мі­ксів? Це най­ці­ка­ві­ше за­пи­та­н­ня, що ви­ни­ка­є­пі­сля фі­наль­них ти­трів.

ФО­ТО НАДАНО КІНОЦЕНТРОМ «КИ­ЇВ»

Го­лов­ну роль у стрі­чці «Сті­вен Стрендж» зі­грав по­пу­ляр­ний бри­тан­ський актор Бе­не­дікт Кам­бер­бетч Но­вий гол­лі­вуд­ський блок­ба­стер «До­ктор Стрендж» мі­стить не­спо­ді­ва­ні алю­зії на «пси­хо­де­лі­чну ре­во­лю­цію» 1960-х

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.