Про си­му­ля­кри і роз­ра­ху­нок

Як в Укра­ї­ні з’яви­ли­ся гру­зин­ський та поль­ський по­лі­ти­чні ан­кла­ви?

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»; Наталія БЕЗВОЗЮК, Оде­са

Пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко прийняв від­став­ку Ми­хе­ї­ла Са­а­ка­шві­лі. Те­пер остан­ній вже ні очіль­ник Оде­ської ОДА, ні ра­дник Пре­зи­ден­та. Але чи бу­де Са­а­ка­шві­лі пов­но­цін­ним укра­їн­ським по­лі­ти­ком? Те, як він гу­чно грю­кнув две­ри­ма, обви­ну­ва­тив­ши гла­ву дер­жа­ви в пе­ре­шко­джан­ні здій­снен­ню ре­форм, говорить про те, що Са­а­ка­шві­лі, по-пер­ше, дій­сно хо­че за­че­пи­тись на по­лі­ти­чно­му не­бо­схи­лі і, по-дру­ге, на­ма­га­є­ться по­ясни­ти, чо­му йо­му зре­штою не вда­ло­ся ре­а­лі­зу­ва­ти зга­да­ні ре­фор­ми. По­ясни­ти до­сить при­мі­тив­но — че­рез обви­ну­ва­че­н­ня Пре­зи­ден­та і не ли­ше йо­го. Вза­га­лі-то фра­зи «по­трі­бні ре­фор­ми», «не­об­хі­дність змін» та «бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю» в су­спіль­стві дав­но при­їлись оско­ми­ною і вже від­да­ють ра­дян­ськи­ми пе­ре­бу­дов­ни­ми ман­тра­ми на кшталт «углу­бить», «улу­чшить» та «пе­ре­строи­ться».

На що роз­ра­хо­ву­вав Са­а­ка­шві­лі, ко­ли по­го­джу­вав­ся на по­са­ду, яку за ста­рою хи­бною зви­чкою на­зи­ва­ють «гу­бер­на­тор­ством»? На­га­да­є­мо, що пер­ше, чим за­пам’ятав­ся він на цій ви­клю­чно чи­нов­ни­цький по­са­ді, так це тур­не по Укра­ї­ні з ан­ти­ко­ру­пцій­ни­ми ле­кці­я­ми та «на­їзда­ми» на про­тив­ни­ків Пре­зи­ден­та. Тоб­то ви­клю­чно по­лі­ти­чни­ми, а ча­сто ме­дій­ни­ми кро­ка­ми. Йо­го обійми з Ле­о­ні­дом Ку­чмою на фо­ру­мі олі­гар­ха Пін­чу­ка «YES» сам Са­а­ка­шві­лі по­ясню­вав вдя­чні­стю ко­ли­шньо­му пре­зи­ден­то­ві Укра­ї­ни за вій­сько­ву до­по­мо­гу, хо­ча в 2004-му Са­а­ка­шві­лі ви­сту­пав зі сце­ни на «по­ма­ран­че­во­му» Май­да­ні, який зі­брав­ся про­ти то­го ж Ку­чми, кри­ти­ку­ю­чи остан­ньо­го. Зре­штою, йо­го на­ма­га­н­ня емо­цій­но до­но­си­ти зов­сім не ори­гі­наль­ні дум­ки те­пер більш схо­жі на без­по­мі­чні по­ту­ги за­яви­ти, що він дій­сно ба­жає бу­ти са­мо­стій­ною фі­гу­рою.

Пер­со­на Ми­хе­ї­ла Са­а­кшві­лі на тлі ін­ших «ва­ря­гів» за­слу­го­вує осо­бли­вої ува­ги для від­по­від­них ви­снов­ків. Все ж та­ки йде­ться про дві­чі пре­зи­ден­та, який по­го­див­ся не ли­ше обійня­ти по­са­ду го­ло­ви обла­сті, але й на де­який час ста­ти цер­бе­ром в роз­бор­ках мі­сце­вих «еліт». Цер­бе­ром, що те­пер огри­за­є­ться на тих, хто йо­го ж і за­про­сив.

Хто «вмон­ту­вав» «гру­зин­ське лоб­бі» в укра­їн­ську по­лі­ти­ку? А поль­ське? Чо­му пра­кти­ка за­лу­че­н­ня іно­зем­ців не да­ла по­зи­тив­но­го ефе­кту? Де ме­жа між ре­аль­ни­ми сти­му­ла­ми іно­зем­ців до ефе­ктив­них дій і по­пу­лі­змом?

«СА­А­КА­ШВІ­ЛІ ДОЗВОЛЯВ СЕ­БЕ ВИ­КО­РИ­СТО­ВУ­ВА­ТИ»

Ми­ки­та ПОТУРАЄВ,

експерт:

— У за­про­шен­ні іно­зем­ців я не ба­чу ні­чо­го по­га­но­го. Це для Укра­ї­ни мо­гла бу­ти ко­ри­сна пра­кти­ка, як­би ці іно­зем­ці з са­мо­го по­ча­тку не ви­ко­ри­сто­ву­ва­лись вла­дою ви­клю­чно як пі­ар-за­со­бу. Си­сте­ма апрі­о­рі не зби­ра­лась ре­фор­му­ва­тись. За остан­ні два ро­ки пі­сля Май­да­ну ця си­сте­ма іде на якісь змі­ни тіль­ки пі­сля по­ту­жно- го ти­ску за­хі­дних пар­тне­рів Укра­ї­ни. Тоб­то ко­ли остан­ні говорять — або ро­біть кон­кре­тні змі­ни, або ви не отри­ма­є­те кре­дит. А без кре­ди­тів ця вла­да кра­ї­ну утри­ма­ти не мо­же, адже не мо­же по­до­ла­ти в со­бі тя­жі­н­ня до гра­бі­жни­цтва. Те­пер, пі­сля опри­лю­дне­н­ня е-де­кла­ра­цій, всім ста­ло ві­до­мо, що ни­ні­шня вла­да гра­бує не мен­ше за по­пе­ре­дню. Са­ме су­спіль­ство без­по­се­ре­дньо ти­сну­ти на вла­ду так і не на­вчи­лось, а ли­ше до­но­си­ло за­хо­ду пев­ні за­пи­ти.

Що тор­ка­є­ться без­по­се­ре­дньо Са­а­ка­шві­лі, то він до­сить дов­го дозволяв се­бе ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти. З са­мо­го по­ча­тку Са­а­ка­шві­лі пі­шов на ком­про­міс з на­шою си­сте­мою вла­ди і кон­кре­тно Пре­зи­ден­том Пе­тром По­ро­шен­ком. Як на­слі­док, цей ком­про­міс до­ро­го йо­му ко­шту­вав. Ко­ли йде­ться про ре­фор­ми, якщо, зви­чай­но, їх лю­ди­на щи­ро зби­ра­є­ться ро­би­ти, то ком­про­мі­си — це най­не­ефе­ктив­ні­ший спо­сіб до ре­а­лі­за­ції які­сних змін. Про­тя­гом двох пер­ших мі­ся­ців пе­ре­бу­ва­н­ня на по­са­ді го­ло­ви Оде­ської ОДА мо­жна бу­ло зро­зу­мі­ти, що ні­хто не зби­ра­є­ться впро­ва­джу­ва­ти ре­фор­ми, а йо­го роль бу­де зво­ди­тись до імі­та­ції. Хо­ча, в прин­ци­пі, це мо­жна бу­ло зба­гну­ти і пе­ред тим як всту­пи­ти на цю від­по­від­аль­ну по­са­ду дер­жав­но­го чи­нов­ни­ка. Але це при­зна­че­н­ня він, однак, прийняв і на­чеб­то щось на­ма­гав­ся зро­би­ти. По фа­кту ж Са­а­ка­шві­лі сво­їм імі­джем під­три­му­вав Пре­зи­ден­та і цю вла­ду. При­чо­му під­три­му- вав до­сить дов­го. І як­би він її під­три­му­вав ли­ше сво­їм імі­джем, то це бу­ло пів­бі­ди. На жаль, він її під­три­му­вав сво­ї­ми пу­блі­чни­ми ді­я­ми. До­сить зга­да­ти йо­го ду­же га­не­бний ві­зит до Чер­ні­го­ва під час до­ви­бо­рів до Вер­хов­ної Ра­ди. То­ді він — го­ло­ва Оде­щи­ни — від­кри­то ви­сту­пив за про­пре­зи­дент­сько­го кан­ди­да­та Сер­гія Бе­ре­зен­ка. Від­кри­ті дії Са­а­ка­шві­лі по йо­го під­трим­ці бу­ли про­сто гань­бою, і всі по­ба­чи­ли, що він пра­цює на ін­те­ре­си кон­кре­тних лю­дей у вла­ді. Зго­дом він ви­сту­пав про­ти тих, хто був опо­нен­том Пре­зи­ден­та, в то­му чи­слі про­ти Яце­ню­ка.

«ПЕР­ШЕ, ЧИМ ЗА­ПАМ’ЯТАВ­СЯ СА­А­КА­ШВІ­ЛІ, — ЦЕ РОЗБОРКАМИ З ОПОНЕНТАМИ ГО­ЛО­ВИ ДЕР­ЖА­ВИ»

Ген­на­дій ДРУЗЕНКО,

гро­мад­ський ді­яч, ке­рів­ник Пер­шо­го до­бро­воль­чо­го шпи­та­лю ім. Пи­ро­го­ва:

— Те, за яки­ми прин­ци­па­ми в Укра­ї­ну за­про­шу­ва­лись іно­зем­ці на клю­чо­ві по­са­ди, вар­то спи­та­ти у Сер­гія Лож­кі­на. Адже їх на­ймав са­ме Лож­кін, хоч і на за­гал го­во­ри­лось про ре­кру­тин­го­ві агент­ства і кон­кур­си. Ні­я­ких кон­кур­сів не бу­ло. Бу­ли си­му­ля­кри і осо­би­стий роз­ра­ху­нок. І, су­дя­чи з ре­зуль­та­тів ро­бо­ти «ва­ря­гів», цей від­бір здій­сню­вав­ся то­чно не за прин­ци­пом про­фе­сіо­на­лі­зму. Якщо го­во- ри­ти про гру­зин­ську ко­ман­ду, то тут укра­їн­ців ста­ли за­ру­чни­ка­ми мі­фу про гру­зин­ські ре­фор­ми, який в кра­що­му ви­пад­ку на­по­ло­ви­ну від­по­від­ав дій­сно­сті. Я сам не­о­дно­ра­зо­во бу­вав в Гру­зії і мо­жу свід­чи­ти, що там мар­ке­то­ло­ги бу­ли ви­ще за бу­ді­вель­ни­ків но­вої Гру­зії.

Ми ба­чи­мо, що жо­дно­го про­ри­ву від та­ко­го се­ле­брі­ті, як Са­а­ка­шві­лі до ні­ко­му до то­го не­ві­до­мо­го Абра­мя­ві­чу­са чи Яре­сько, не від­бу­ло­ся. Яре­сько, на­при­клад, ко­лись бу­ла успі­шним бан­кі­ром, але ні­чим не за­пам’ята­лась як мі­ністр фі­нан­сів, окрім її ре­стру­кту­ри­за­ції, яка нас за­гна­ла в бор­ги на кіль­ка по­ко­лінь впе­ред. Все це говорить про те, що спе­ці­а­лі­стів нам тре­ба шу­ка­ти не десь, а не сво­їй зем­лі. Бе­зу­мов­но, іно­зем­ні ра­дни­ки і кон­суль­тан­ти — це нор­маль­но. На дер­жав­ні ж по­са­ди тре­ба ста­ви­ти лю­дей, які бу­дуть, як мі­ні­мум, не­сти від­по­від­аль­ність за на­слід­ки сво­їх рі­шень. Во­ни не ма­ють бу­ти га­стро­ле­ра­ми.

Та­ким чи­ном, на­при­клад, пер­ше, чим за­пам’ятав­ся той же Са­а­ка­шві­лі, — це розборками з опонентами гла­ви дер­жа­ви. Для цьо­го він ви­ко­ри­сто­ву­вав свій ав­то­ри­тет ко­ли­шньо­го пре­зи­ден­та Гру­зії, а По­ро­шен­ко ви­ко­ри­сто­ву­вав са­мо­го Са­а­ка­шві­лі. Вар­то та­кож при­га­да­ти йо­го во­я­жі по Укра­ї­ні з фо­ру­ма­ми, де він ви­сту­пав не як дер­жав­ний чи­нов­ник, а як по­лі­тик. Це яскра­вий при­клад то­го, як лю­ди­на за­йма­лась не сво­єю без- по­се­ре­дньою ро­бо­тою, обов’яз­ки якої бу­ли на ньо­го по­кла­де­ні і які він прийняв. На­справ­ді Са­а­ка­шві­лі вже дав­но ма­ли б звіль­ни­ти з по­са­ди го­ло­ви Оде­ської ОДА як та­ко­го, хто не від­по­від­ає по­са­ді із за­пи­сом в Тру­до­ву книж­ку.

З са­мо­го по­ча­тку бу­ла оче­ви­дна тен­ден­ція, що за­мість ре­аль­них ре­форм пре­зи­дент­ська ко­ман­да на­ба­га­то кра­ще во­ло­діє пі­ар-ма­ні­пу­ля­ці­я­ми. Від­по­від­но, і Са­а­ка­шві­лі ці­ка­вив По­ро­шен­ка са­ме як ме­дій­на пер­со­на. Са­а­ка­шві­лі в цьо­му пла­ні не­по­га­но по­пра­цю­вав, адже до йо­го пер­со­ни дій­сно бу­ло при­ку­то ба­га­то ува­ги в ЗМІ, йо­го ци­ту­ва­ли, йо­го дум­ка­ми ці­ка­ви­лись. Але ж очіль­ник ОДА — це не се­ле­бре­ті і не ве­ду­чий то­кшоу, а чи­нов­ник, дер­жав­ний слу­жбо­вець, що не є по­лі­ти­чною по­са­дою. Від­по­від­но, оцін­ка йо­го ро­бо­ти має по­ля­га­ти в кон­кре­тних еко­но­мі­чних по­ка­зни­ках, а не в кіль­ко­сті по­яв в ефі­рах. Та­ких по­ка­зни­ків не­має, а от­же, для то­го, щоб ви­прав­да­ти се­бе він по­чав за­яв­ля­ти, що йо­му про­сто не да­ли ре­а­лі­зу­ва­ти ре­фор­ми, які він пра­гнув здій­сни­ти. Але для цьо­го ж то­ді тре­ба бу­ло не їзди­ти з во­я­жа­ми по Укра­ї­ні і не за­йма­тись пі­а­ром, а зран­ку до но­чі сум­лін­но пра­цю­ва­ти над кон­кре­тни­ми зав­да­н­ня­ми. Са­а­ка­шві­лі сво­ї­ми зви­ну­ва­че­н­ня­ми в мо­мент, ко­ли по­ли­шав по­са­ду, ні­чо­го но­во­го нам не роз­по­вів. Нев­же він до то­го не знав, хто та­кий Ко­но­нен­ко, чи хто є наш Пре­зи­дент? По­ро­шен­ко вза­га­лі був «при па­ра­ді» при всіх вла­дах.

Тож роз­по­від­а­ти про те, що всі й так зна­ють, і грю­кну­ти две­ри­ма озна­чає ли­ше спо­сіб уни­кну­ти вла­сної від­по­від­аль­но­сті та ще й за­ро­би­ти якісь по­лі­ти­чні ди­ві­ден­ди гу­чни­ми за­ява­ми. Якщо ж він знав все з са­мо­го по­ча­тку, з ким він зв’язу­є­ться, то на­ві­що бу­ло по­го­джу­ва­тись? Нев­же він не ро­зу­мів, що ста­не ма­ріо­не­ткою в ру­ках кон­кре­тних сил, а то­чні­ше — при дво­рі «йо­го ве­ли­чно­сті»? Та­ким чи­ном Са­а­ка­шві­лі про­сто пе­ре­грав са­мо­го се­бе. В Гру­зії про ньо­го за­бу­ва­ють, в Оде­сі він ні­чо­го не зро­бив. По­стає пи­та­н­ня — чи справ­ді Мі­хо є ве­ли­ким ре­фор­ма­то­ром, чи він про­сто ве­ли­кий шо­у­мен? Осо­би­сто моя дум­ка по­ля­гає в то­му, що по­лі­ти­чна зір­ка Са­а­ка­шві­лі за­ко­ти­лась.

«СА­А­КА­ШВІ­ЛІ ВСЕ ЛИ­ШЕ РОЗХИТАВ, АЛЕ НІ­ЧО­ГО НЕ УКРІПИВ. ПОПУЛІЗМ — СТРАШНА РІЧ»

Iри­на МЕДУШЕВСЬКА,

бло­гер:

— Перш за все, ме­не зди­ву­ва­ло, як ко рес пон ден ти Deutsche Welle про­во­ди­ли ву­ли­чне опи­ту - ван ня що до то го, як гро ма дя ни став­ля­ться до від­став­ки Са­а­ка­шві­лі. Все би до­бре, як­би во­ни йо­го про во ди ли в Оде сі, а не в Ки є ві. У під сум ку вий ш ло, що на род Са­а­ка­шві­лі обо­жнює!

Я по­стій­но став­лю пи­та­н­ня: «На­ві­що?». На­ві­що в та­ко­му скла­дно­му мі­сті (я йо­го на­зи­ваю

«пост­трав­ма­ти­чним» пі­сля по­дій 2 трав­ня), мі­сті, ва­жли­во­му для Укра­ї­ни, мі­сті, яке тре­ба зши­ва­ти за­мість то­го, щоб під­ні­ма­ти одних на бо­роть­бу з ін­ши­ми... Як мо­жна тут бу­ло вла­шту­ва­ти та­ку аван­тю­ру? Я не ро­зу­мію, чия це гра, і ко­му це по­трі­бно.

Мі­хе­їл Са­а­ка­шві­лі по­ка­зав чу­до­вий май­стер-клас укра­їн­сько­му по­лі­ти­ку­му: «Гу­чно, чі­тко, твер­до бре­ши, бре­ши, бре­ши! І рей­тинг бу­де під­ні­ма­ти­ся». Однак ми ба­чи­мо, що це три­ває не біль­ше ро­ку. По­тім рей­тинг по­чи­нає зни­жу­ва­ти­ся, що й про­де­мон­стру­вав Са­а­ка­шві­лі. Ба­га­то лю­дей з рі­зних міст та кра­їн ме­ні пи­шуть, що, ви­яв­ля­є­ться, Са­а­ка­шві­лі про­вів усі ре­фор­ми в Укра­ї­ні — зокре­ма по­лі­ції та охо­ро­ни здо­ров’я. І я не мо­жу по­ясни­ти їм, що цьо­го всьо­го він не ро­бив. Для ме­не популізм — страшна річ. Ко­ли ти обі­ця­єш пі­клу­ва­ти­ся про лю­дей, але зов­сім не зби­ра­є­шся цьо­го ро­би­ти... Я вва­жаю, що це стра­шні­ше пря­мої агре­сії. Всіх роз’єд­на­ти, не ро­зу­мі­ю­чи мен­та­лі­те­ту мі­ста. Еко­лог Іван Ру­сєв б’ється в Та­тар­бу­на­рах із бра­ко­ньє­ра­ми, які зни­щу­ють при­ро­до­охо­рон­ну те­ри­то­рію. А він при­їжджає під ка­ме­ра­ми по­пи­ру­ва­ти з ци­ми бра­ко­ньє­ра­ми. Зав­жди під ка­ме­ра­ми. Ого­ло­си­ти го­лов­ним во­ро­гом Оде­си Тру­ха­но­ва? Та в те­бе ж тут по­ряд Кі­ва­лов, який на­пи­сав «кон­сти­ту­цію Оде­ської на­ро­дної ре­спу­блі­ки». Я вже не го­во­рю про пе­ре­се­лен­ців. Во­ни не мо­гли зна­йти го­ло­ву Оде­ської ОДА, щоб він під­пи­сав до­ку­мен­ти про гро­шо­ві ви­пла­ти, бо він був у той час в Ки­є­ві. Він у ро­бо­чий час їздить кра­ї­ною з ан­ти­ко­ру­пцій­ни­ми ло­зун­га­ми. Ство­ри­ти фонд «На бла­го Оде­си», зро­бив­ши до­но­ра­ми цьо­го фон­ду одіо­зних осіб — Ка­у­фма­на, Гра­нов­сько­го, Кі­ва­на. Жи­ти за цей ра­ху­нок і ро­би­ти мер­ську кам­па­нію Са­ші Бо­ро­ви­ка на ці гро­ші... Якщо це не ко­ру­пція, то що це? Що зро­бив Са­а­ка­шві­лі на ми­тни­ці? Він ска­зав, що ми не бу­де­мо роз­ми­тню­ва­ти «ки­тай» та «тур­цію». Але в нас в Оде­сі «ки­тай» та «тур­ція» — це го­лов­ний то­ва­ро­обіг. А по­ло­ви­на гро­шей із до­хо­ду ми­тни­ці має йти на до­ро­ги! Сі­сти в па­ла­тку на тра­сі «Оде­са — Ре­ні» під ка­ме­ра­ми та про­си­ти гро­шей у вла­ди? Та ти ж сам ма­єш їх за­ро­би­ти!

На­ві­що йо­го зро­би­ли го­ло­вою Оде­ської обла­сної адмі­ні­стра­ції? Чо­му не в Пол­та­ві, Дні­прі то­що. Оде­са — стра­те­гі­чне мі­сто. 13 ли­сто­па­да в нас по­ряд від­бу­ду­ться ви­бо­ри в Мол­до­ві. А в 2015 ро­ці кан­ди­дат у пре­зи­ден­ти Ігор До­дон ві­тав « се­па­ра­тист­ський ша­баш» в Оде­сі. Це ду­же сер­йо­зно. Са­а­ка­шві­лі все ли­ше розхитав, але ні­чо­го не укріпив. Ме­не хви­лює без­пе­ка.

Якщо це та­кий хи­трий план « як втра­ти­ти Оде­су » , то він успі­шно вті­лю­є­ться в жи­т­тя. В ме­ре­жі вже з’яв­ля­ю­ться за­кли­ки — «Оде­са для оде­си­тів, ви­же­не­мо гру­зи­нів». Лю­ди ра­ні­ше ра­ді­ли, що пі­шов Па­ли­ця, те­пер зно­ву сма­жать ша­шли­ки на честь від­став­ки Са­а­ка­шві­лі. Але бу­ла ж на­дія. Як говорять: «Не оча­ро­вывай­тесь и не ра­зо­ча­ру­е­тесь». Але тре­ба за­кін­чи­ти на по­зи­тив­ній но­ті. Оде­са — це Укра­ї­на. Кра­пка.

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Ві­до­мі іме­на і гу­чні про­мо­ви «ва­ря­гів» на ви­со­ких дер­жав­них по­са­дах, що вже бу­ло по­мил­кою, біль­ше на­га­ду­ва­ли пі­ар і не ко­ре­лю­ва­ли з ре­аль­ни­ми спра­ва­ми. Де­ко­го ж з них вза­га­лі від­вер­то ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли у вну­трі­шніх роз­бор­ках.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.