«Яй­ця Фа­бер­же» па­нів­но­го кла­су,

Або Скіль­ки мо­жна ви­яв­ля­ти зло­чин­ну на­їв­ність?

Den (Ukrainian) - - 25 - Ігор ЛО­СЄВ

Весь ми­ну­лий ти­ждень на всіх укра­їн­ських те­ле­ка­на­лах ли­ше й роз­мов бу­ло про еле­ктрон­не де­кла­ру­ва­н­ня де­пу­та­тів і чи­нов­ни­ків. Ре­а­кція су­спіль­ства ста­ла та­кою, як у одні­єї ге­ро­ї­ні До­сто­єв­сько­го: «І в цей мо­мент во­на зро­зумі­ла, що не ко­хає йо­го, хо­ча зна­ла про це зав­жди». Дій­сно, хі­ба ми ра­ні­ше не зна­ли про мо­раль­не облич­чя й жит­тє­ві цін­но­сті тих, хто на­ми пра­вить?

А те­пер ли­ше отри­ма­ли до­ку­мен­таль­но-ци­фро­ве під­твер­дже­н­ня сво­їх знань. То хі­ба не бу­ло ві­до­мо, що ду­хов­ні цін­но­сті у них, м’яко ка­жу­чи, не на пер­шо­му мі­сці? Го­лов­не — це до­ла­ри, єв­ро, грив­ні, зо­ло­то, пла­ти­на, ді­а­ман­ти, ху­тро, сма­ра­гди, ру­бі­ни, кар­ти­ни, ше­дев­ри ми­сте­цтва (над­зви­чай­но до­ро­гі), зокре­ма й тво­ри зна­ме­ни­то­го юве­лір­но­го май­стра Фа­бер­же. А та­кож па­ла­ци, віл­ли, квар­ти­ри, яхти, са­ди­би...

Аб­со­лю­тно не­ймо­вір­но, щоб лю­ди, які не за­йма­ли­ся бі­зне­сом, мо­гли все це за­ро­би­ти че­сною «не­по­силь­ною» пра­цею. То­ді як міль­йо­ни про­стих укра­їн­ців від­да­ють остан­нє на до­по­мо­гу фрон­ту, ці не ква­пля­ться ді­ли­ти­ся з кра­ї­ною під час вій­ни. Не сум­ні­ва­ю­ся, що в ра­зі жор­сто­ко­го ви­бо­ру між Укра­ї­ною і сво­їм ба­ра­хлом, во­ни за­хи­ща­ти­муть своє ба­ра­хло. Як спра­ве­дли­во за­ува­жив Бо­г­дан Гав­ри­ли­шин не­за­дов­го до смер­ті: «Па­трі­о­ти­чних, ком­пе­тен­тних і по­ря­дних лю­дей в укра­їн­ській вла­ді не­має». На що мо­же роз­ра­хо­ву­ва­ти кра­ї­на з та­кою мо­раль­но гни­лою вер­хів­кою? Ба­га­то сто­літь то­му бу­ло на­пи­са­но текст, що на­зи­вав­ся «Сло­во про за­ги­бель Ру­ської Зем­лі», й там та­кі є сло­ва: «Про Сві­тло сві­тлая і укра­сно укра­ше­на Зем­ля Ру­ська і мно­гі кра­со­та­ми удив­ле­на єси, всьо­го єси спов­не­на Зем­ля Ру­ська, але бо­я­ри Ру­ської зем­лі — не до­брі». Ми­ну­ли сто­лі­т­тя, а на­ша си­ту­а­ція з «бо­я­ра­ми» ані­скіль­ки не по­лі­пши­ла­ся. Весь сенс їхньо­го жи­т­тя в то­му, щоб гра­бу­ва­ти Укра­ї­ну, збіль­шу­ва­ти свої не­пра­ве­дні ста­тки. Во­ни чо­мусь ду­ма­ють, що жи­ти­муть ві­чно, а на­гра­бо­ва­не й вкра­де­не за­бе­руть у мо­ги­лу. Я не­що­дав­но ді­знав­ся, що де­які на­ші вер­хов­ні суд­ді отри­му­ють зар­пла­ту 300 тис. гри­вень на мі­сяць. І це в кра­ї­ні, де міль­йо­ни лю­дей ви­жи­ва­ють на 1 ти­ся­чу гри­вень!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.