Жур­на­лі­сти­ка в час Трам­па

Які ви­снов­ки укра­їн­ські ЗМІ ма­ють зро­би­ти пі­сля ви­бо­рів у США

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

Не бу­ду да­ва­ти оцін­ку цим твер­дже­н­ням — во­ни бу­дуть пе­ре­ві­ре­ні ча­сом. По­ки що справ­див­ся ли­ше про­гноз що­до пе­ре­мо­ги Трам­па на ви­бо­рах. Те­пер че­ка­є­мо опри­лю­дне­н­ня зов­ні­шньої по­лі­ти­ки США за но­во­го пре­зи­ден­та що­до Ро­сії та Укра­ї­ни.

Але в будь-яко­му ви­пад­ку ста­т­тя Зе­но­на За­ва­ди зай­вий раз вка­за­ла на те, що в Укра­ї­ні існує стра­шний де­фі­цит справ­жньої між­на­ро­дної жур­на­лі­сти­ки; що є під­ста­ви пі­до­зрю­ва­ти на­ші ЗМІ в по­лі­ти­чній за­ан­га­жо­ва­но­сті, зокре­ма в пи­та­н­нях зов­ні­шньої по­лі­ти­ки; що ме­діа, які на сло­вах від­сто­ю­ють «стан­дар­ти ВВС» та не­упе­ре­дже­ної жур­на­лі­сти­ки, без про­блем ско­чу­ю­ться до одно­сто­рон­ньої по­да­чі ін­фор­ма­ції або від­вер­тих хейт-спі­чей, якщо це — в їхніх ін­те­ре­сах.

Остан­нє твер­дже­н­ня мо­жна від­не­сти як до « мейн­стрім- ЗМІ » (на чо­му на­по­ля­гає Зе­нон За­ва­да), так і до «Де­те­ктор ме­діа», ке­рів­ни­ки яко­го дов­го не по­го­джу­ва­ли­ся ско­ре­гу­ва­ти ста­т­тю За­ва­ди, хо­ча во­на мі­сти­ла за­яви на кшталт: «во­на [ві­до­ма жур­на­ліс­тка] отри­ма­ла по­са­ду го­лов­но­го ре­да­кто­ра зав­дя­ки сво­ій на­ціо­наль­но­сті » , й то­му « під­сві­до­мі емо­ції » , об­умов­ле­ні на­ціо­наль­ною при­на­ле­жні­стю, не да­ва­ли їй «об’єктив­но пе­ре­да­ва­ти но­ви­ни» ви­бор­чої кам­па­нії в США. Ли­ше три­ва­ла су­пе­ре­чка у «Фейс­бу­ці» із за­лу­че­н­ням де­кіль­кох ві­до­мих жур­на­лі­стів зму­си­ла « Де­те­ктор ме­діа» ви­да­ли­ти обра­зли­ві за­яви, що не від­по­від­а­ли не ли­ше жур­на­ліст­ській, а й за­галь­но­люд­ській ети­ці. Чо­му їх вза­га­лі опри­лю­днив сайт ор­га­ні­за­ції, яка за свою ме­ту по­ста­ви­ла бо­роть­бу з «хейт­спі­ча­ми» в ЗМІ, — не маю жо­дно­го уяв­ле­н­ня, але в су­хо­му за­ли­шку за­ли­шив­ся чер­го­вий при­від не до­ві­ря­ти про­мо­у­те­рам кам­па­нії що­до «по­до­ла­н­ня мо­ви во­ро­жне­чі» в укра­їн­ських ме­діа. Якщо во­ни са­мі транс­лю­ють ксе­но­фоб­ські хейт-спі­чі на сво­їх сто­рін­ках, як во­ни мо­жуть утри­ма­ти від цьо­го ін­ші ме­діа?

Те­ма жур­на­ліст­ських стан­дар­тів — це са­ме і є дру­гий ви­мір, в яко­му пе­ред­ви­бор­ча кам­па­нія в США мо­же ма­ти вплив на укра­їн­ську жур­на­лі­сти­ку.

Ви­да­н­ня Текс­ти. org. ua за день до дня ви­бо­рів у Спо­лу­че­них Шта­тах роз­мі­сти­ло пе­ре­клад стат­ті Ді­ла­на Ба­єр­са з CNN Money «То­чність за­мість зба­лан­со­ва­но­сті. Як До­нальд Трамп змі­нив по­лі­ти­чну жур­на­лі­сти­ку США». Ма­те­рі­ал по­чи­на­є­ться сло­ва­ми: «Тра­ди­цій­на мо­дель жур­на­лі­сти­ки — «він ска­зав, во­на ска­за­ла», у якій жур­на­ліст­ські сю­же­ти про­сто ста­ви­ли оби­дві сто­ро­ни по­руч одна з одною, ви­ки­ну­та у ві­кно. За­мість цьо­го по­ста­ла більш агре­сив­на жур­на­лі­сти­ка — де прі­о­ри­тет має то­чність, а не зба­лан­со­ва­ність».

«Ре­а­гу­ю­чи на не­три­ві­аль­ний стиль по­ве­дін­ки До­наль­да Трам­па, йо­го су­пе­ре­чли­ві твер­дже­н­ня та своє­рі­дні сто­сун­ки з прав­дою, ба­га­то жур­на­лі­стів і но­вин­них ор­га­ні­за­цій ста­ли смі­ли­ві­ши­ми у ви­сві­тлен­ні пе­ре­бі­гу ви­бор­чої кам­па­нії — прив’язу­ю­чи свої ма­те­рі­а­ли до кон­текс­ту, пе­ре­ві­ря­ю­чи фа­кти, а в де­яких ви­пад­ках — і да­ю­чи їм ре­да­кцій­ну оцін­ку. Для ба­га­тьох жур­на­лі­стів, по­лі­то­ло­гів і ме­ді­а­екс­пер­тів це бу­ла ба­жа­на змі­на: во­на зня­ла з аме­ри- кан­ської пре­си тя­гар фаль­ши­вої рів­но­зна­чно­сті й пе­ре­тво­ри­ла її на від­по­від­аль­но­го про­від­ни­ка ін­фор­ма­ції » , — кон­ста­тує ав­тор і на­во­дить де­кіль­ка ко­мен­та­рів із цьо­го пи­та­н­ня ві­до­мих аме­ри­кан­ських ме­ді­а­екс­пер­тів.

«Ці ви­бо­ри да­ли лю­дям змо­гу оці­ни­ти клю­чо­ву цін­ність жур­на­лі­сти­ки — ви­яви­ти прав­ду, — вва­жає Сті­вен Гін­зберг, стар­ший по­лі­ти­чний ре­да­ктор Washington Post. — Іно­ді це зна­чить на­зи­ва­ти щось бре­хнею. Іно­ді це зна­чить ка­за­ти — «це не­прав­да».

« Із жур­на­лі­стів зня­ли тя­гар за­галь­но­го ней­тра­лі­те­ту, з яким ми жи­ли до по­яви Трам­па на ви­бо­рах», — ствер­джує Вів’єн Шіл­лер, ко­ли­шній пре­зи­дент та ге­не­раль­ний ди­ре­ктор National Public Radio.

« Ці ви­бо­ри за­би­ва­ють оси­ко­вий кі­лок у сер­це жур­на­ліст­ської мо­де­лі — « він ска­зав, во­на ска­за­ла», — за­явив Брен­дан На­єн, по­лі­то­ло­гі про­фе­сор Уні­вер­си­те­ту Дар­тму­са. « Нам слід за- пам’ята­ти, що жур­на­лі­сти­ка в сти­лі « він ска­зав, во­на ска­за­ла » ні­ко­ли не бу­ла най­кра­щою жур­на­лі­сти­кою»,— на­го­ло­сив Ро­берт Ко­ста, по­лі­ти­чний ре­пор­тер з Washington Post. На йо­го дум­ку, «най­кра­ща жур­на­лі­сти­ка зав­жди бу­ла агре­сив­ною та по­ля­ри­зо­ва­ною».

«Ме­тою має бу­ти пра­гне­н­ня спра­ве­дли­во­сті, Й ця ме­та су­пе­ре­чить пра­гнен­ню об’єктив­но­сті, — ствер­джує Марк Ам­бін­дер, по­лі­ти­чний жур­на­ліст, який пи­ше для USA Today та The Week.

Але Річ Лов­рі, кон­се­рва­тив­ний ко­лум­ніст і ре­да­ктор National Review, вва­жає: якщо пре­са більш агре­сив­на на цьо­му по­лі­ти­чно­му ета­пі, то це ли­ше то­му, що «при­стра­сно йо­го (Трам­па) не­на­ви­дить і пе­ре­ко­на­ла се­бе, що те­пер не­ма по­тре­би збе­рі­га­ти об’єктив­ність». Але ре­зуль­та­том цих по­дій, вва­жає Лов­рі, мо­же ста­ти те, що й у май­бу­тньо­му ЗМІ мен­ше пе­ре­жи­ва­ти­муть що­до цих сво­їх упе­ре­джень.

Якщо Трамп пе­ре­мо­же, ЗМІ май­же на­пев­не збе­ре­жуть свій агре­сив­ний під­хід до ви­сві­тле­н­ня йо­го адмі­ні­стра­ції, ствер­джує ав­тор стат­ті. На­ра­зі існує не­ба­га­то ознак то­го, що пре­са має на­мі­ри змі­ни­ти курс і по­вер­ну­ти­ся до ста­рої мо­де­лі — «він ска­зав, во­на ска­за­ла » . У но­ви­нах, те­ле­ві­зій­них сю­же­тах і осо­бли­во в по­ві­дом­ле­н­нях у « Твіт­те­рі » жур­на­лі­сти не стри­му­ю­ться що­до оці­нок кан­ди­да­тів та їхніх ви­бор­чих кам­па­ній, ко­ли ті бре­шуть або вво­дять лю­дей у ома­ну.

Для Укра­ї­ни та­кий під­хід є но­вим і не­зви­чним для ме­ді­а­се­ре­до­ви­ща, де па­нує стан­дарт «на­да­ва­ти дві то­чки зо­ру, на­віть якщо одна з них, або на­віть оби­дві, є від­вер­тою бре­хнею», і «не спра­ва жур­на­лі­ста да­ва­ти оцін­ки ви­сло­вам по­лі­ти­ків». Шту­чна від­сто­ро­не­ність, уяв­на об’єктив­ність, де­ко­ра­тив­на зба­лан­со­ва­ність і то­ле­ран­тність до аб­сур­ду та не­прав­ди — це є де-фа­кто ти прин­ци­пи, які т.зв. ме­ді­а­спіль­но­та — жур­на­ліст­ські ор­га­ні­за­ції та акти­ві­сти — актив­но про- су­ва­ють в жур­на­ліст­сько­му се­ре­до­ви­ще Укра­ї­ни. Якщо вра­ху­ва­ти, що ко­жний укра­їн­ський по­лі­тик є в тій чи ін­шій мі­рі «трам­пом» за ме­то­да­ми спіл­ку­ва­н­ня з еле­кто­ра­том, а де­які ві­до­мі пер­со­ни ві­тчи­зня­но­го по­лі­ти­ку­му мо­жуть да­ти аме­ри­кан­сько­му ко­ле­зі фо­ру з по­пу­ліст­сько­го змі­сту ви­сту­пів, то фор­мат жур­на­лі­сти­ки — «він ска­зав, во­на ска­за­ла» — в нас мав по­мер­ти, не на­ро­див­шись. Але ма­є­мо те, що ма­є­мо.

Зро­зумі­ло, що укра­їн­ська жур­на­лі­сти­ка, вслід за аме­ри­кан­ською, має про­ана­лі­зу­ва­ти ду­же ба­га­то пи­тань — і що­до справ­жньо­го рів­ня справ­жньої, а не уяв­ної, об’єктив­но­сті, й що­до тра­ди­цій ви­прав­да­н­ня транс­лю­ва­н­ня бре­хні «стан­дар­та­ми», й що­до ре­аль­но­го ста­ну з «мо­вою не­на­ви­сті», якою в нас на­зи­ва­ють зов­сім не те, що в усьо­му ци­ві­лі­зо­ва­но­му сві­ті, й бо­рю­ться, від­по­від­но, з ви­га­да­ни­ми во­ро­га­ми за­мість ре­аль­них. А по­тім жур­на­ліст­ська спіль­но­та має зро­би­ти ви­снов­ки що­до шля­хів роз­ви­тку «че­твер­тої вла­ди» в Укра­ї­ні. Але я ске­пти­чно став­лю­ся до та­ко­го роз­ви­тку по­дій — річ у тім, що для змі­стов­ної дис­ку­сії що­до май­бу­тньо­го укра­їн­ської жур­на­лі­сти­ки не пе­ред­ба­че­но іно­зем­них гран­тів.

На­та­ля ІЩЕНКО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.