На­ві­що во­ни їздять до Мо­скви?

Де­кіль­ка слів про укра­їн­ських екс­пер­тів у ефі­рі ро­сій­ських те­ле­ві­зій­них шоу

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Юрій РАЙХЕЛЬ

На ро­сій­сько­му те­ле­ба­чен­ні жанр ток-шоу до­сить по­ши­ре­ний. В пер­шу чер­гу, на фе­де­раль­них ка­на­лах. Не­зва­жа­ю­чи на те, що те­ма Крым­наш, Дон­бас у ці­ло­му від­хо­дить на дру­гий план у ро­сій­ській про­па­ган­ді, на збо­рах так зва­них екс­пер­тів і по­лі­то­ло­гів у сту­ді­ях укра­їн­ське пи­та­н­ня обов’яз­ко­во на­яв­не. Та­кож обов’яз­ко­ва при­су­тність екс­пер­тів із Ки­є­ва.

■ При цьо­му ста­ло пев­ним ри­ту­а­лом пі­сля бу­кваль­но двох-трьох слів укра­їн­сько­го го­стя від­ра­зу на ньо­го на­ки­ну­ти­ся, не да­ти ска­за­ти те, що він хо­че. Бу­ва­ли ви­пад­ки, ко­ли ки­їв­ський по­лі­то­лог­пі­сля пи­та­н­ня ве­ду­чо­го ще не встиг уза­га­лі ні­чо­го ска­за­ти, як уся зграя на­ки­да­є­ться на ньо­го — аж до ру­ко­при­клад­ства. Роль ве­ду­чих теж да­ле­ка від за­галь­но­прийня­тих у ци­ві­лі­зо­ва­но­му те­ле­ба­чен­ні норм. Во­ни не ли­ше не збе­рі­га­ють без­сто­рон­ність, чо­го по­вин­ні до­три­му­ва­ти­ся, нав­па­ки, ча­сто ста­ють про­во­ка­то­ра­ми га­ла­су та ха­о­су, який на­си­лу зу­пи­ня­є­ться.

■ Склад ро­сій­ських уча­сни­ків до­сить по­стій­ний. Це прокрем­лів­ські по­лі­то­ло­ги та за­про­ше­ні так зва­ні гро­мад­ські ді­я­чі. Як пра­ви­ло, при­су­тні фі­гу­ран­ти ре­жи­му Яну­ко­ви­ча, що вте­кли до Ро­сії. Все це те­ле­ві­зій­не во­їн­ство ви­ко­нує одне зав­да­н­ня — тро­ли­ти і за­ти­ка­ти ро­ти го­стям із Ки­є­ва. При на­го­ді по­ка­за­ти на їхньо­му при­кла­ді, як по­трі­бно бу­ло вчи­ня­ти з ре­во­лю­ці­єю на Май­да­ні.

■ Склад укра­їн­ських екс­пер­тів і по­лі­то­ло­гів, яких за­про­шу­ють на мо­сков­ські ток-шоу, теж вель­ми одно­ма­ні­тний. За­зви­чай це Ва­дим Ка­ра­сьов, Оле­ся Яхно та В’яче­слав Ков­тун.

■ Хо­ча всі во­ни не обі­йма­ють жо­дних офі­цій­них по­сад, гля­да­ча під­во­дять до дум­ки, що во­ни пред­став­ля­ють ки­їв­ську вла­ду і по­вин­ні за все від­по­від­а­ти. Так ство­рю­є­ться жи­виль­не ін­фор­ма­цій­не се­ре­до­ви­ще для ру­ко­при­клад­ства як у пря­мо­му ефі­рі, так і по­за ним.

■ Осо­бли­во ді­ста­є­ться В’яче­сла­ву Ков­ту­ну. В пе­ре­р­ві зйо­мок про­гра­ми «Вре­мя по­ка­жет» на Пер­шо­му ка­на­лі йо­го по­бив ко­ли­шній го­ло­ва так зва­ної ра­ди мі­ні­стрів ДНР Оле­ксандр Бо­ро­дай. На те­ле­ка­на­лі ро­сій­сько­го Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни «Зве­зда» йо­го уда­рив по облич­чю гла­ва де­пар­та­мен­ту ін­фор­ма­ції «Ко­ми­те­та спа­се­ния Украи­ны» Юрій Кот. А 2015 ро­ку на ньо­го під час зйо­мок про­гра­ми «Ба­рьер» на­ки­нув­ся одіо­зний Во­ло­ди­мир Олей­ник. Ро­збо­ро­нив їх ве­ду­чий Во­ло­ди­мир Со­лов­йов, який де­кіль­ка хви­лин із за­до­во­ле­н­ням спо­сте­рі­гав за тим, що від­бу­ва­є­ться. У бе­ре­зні 2016-го на ви­хо­ді з ка­на­лу не­ві­до­мі встро­ми­ли Ков­ту­на в торт.

■ Апо­фе­о­зом став епі­зод у ве­ре­сні на пе­ре­да­чі НТВ «Ме­сто встре­чи». Ве­ду­чий Ан­дрій Нор­кін ви­штов­хав зі сту­дії укра­їн­сько­го по­лі­то­ло­га Сер­гія За­по­розь­ко­го. Гля­да­чам ве­ду­чий по­ві­до­мив, що не по­тре­бує по­рад «уся­ко­го ба­ра­на».

■ На­пев­но, на­стіль­ки зу­хва­лий хід ток-шоу зму­сив ке­рів­ни­цтво, при­найм­ні, Пер­шо­го ка­на­лу, на­да­ти дій­ству більш ре­спе­кта­бель­но­го ви­гля­ду. Пе­ре­да­ча «Вре­мя по­ка­жет» на Пер­шо­му ка­на­лі 31 жов­тня по­ча­ла­ся до­сить спо­кій­но. Більш то­го, при­бли­зно 1 хви­ли­ну і 21 се­кун­ду Ков­ту­ну да­ли го­во­ри­ти спо­кій­но, але да­лі все пе­ре­йшло в стан­дар­тну си­ту­а­цію. Кри­ки, га­лас, вза­єм­ні зви­ну­ва­че­н­ня. Тоб­то, ці ток-шоу не став­лять сво­їм завданням до­ве­сти до гля­да­ча по­гля­ди про­ти­ле­жної сто­ро­ни. До то­го ж і ар­гу­мен­та­ція Ков­ту­на бу­ла яко­юсь не­ви­ра­зною. Від­чу­ва­ла­ся спро­ба якось пом’якши­ти кон­фрон- та­цію. Від­вер­то слаб­ким був па­саж, що спра­ва при­пи­не­н­ня во­гню — в ру­ках вій­сько­вих. Опо­нен­ти це від­ра­зу від­чу­ли і по­ча­ли клю­ва­ти Ков­ту­на, яко­му до­ве­ло­ся за­хи­ща­ти­ся під­ви­ще­н­ням го­ло­су і ста­ва­ти схо­жим на опо­нен­тів. Див­но, що він не ска­зав про те, що бо­йо­ви­ки та їхні ро­сій­ські ку­ра­то­ри роз­та­шо­ву­ють свої во­гне­ві то­чки в жи­тло­вих ра­йо­нах, при­кри­ва­ю­чись мир­ни­ми жи­те­ля­ми як жи­вим щи­том. Так са­мо, як те­ро­ри­сти в Іра­ку та Си­рії.

■ При­чи­ни, що спо­ну­ка­ють Мо­скву вва­жа­ти за не­об­хі­дне ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти тих чи ін­ших зго­дних на всі при­ни­же­н­ня укра­їн­ських екс­пер­тів, ціл­ком оче­ви­дні.

■ По-пер­ше. В та­кий спо­сіб де­мон­стру­є­ться так зва­на сво­бо­да сло­ва в ро­сій­сько­му ро­зу­мін­ні. Мов­ляв, за­про­шу­є­мо на­віть лю­дей з во­ро­жої дер­жа­ви і на­віть на де­кіль­ка се­кунд, ін­ко­ли і хви­лин да­є­мо їм сло­во.

■ По-дру­ге. На екра­ні де­мон­стру­є­ться при­су­тність в Укра­ї­ні лю­дей, які хоч щось мо­жуть ска­за­ти в умо­вах па­ну­ва­н­ня про­за­хі­дно­го ре­жи­му. І та­ким чи­ном не­пря­мо про­ду­ку­є­ться дум­ка, що сво­бо­да сло­ва є в Ро­сії, а в Укра­ї­ні її не­має. Ось і до­во­ди­ться хоч за та­кою, але їха­ти до Бі­ло­кам’яної.

■ По-тре­тє. У Мо­скві на­по­ле­гли­во шу­ка­ють тих, хто хоч у чо­мусь мо­же вва­жа­ти­ся якщо не про­ро­сій­ським, то хоч би на мі­лі­метр на­бли­зи­ти­ся до та­ких. Від­вер­то про­ро­сій­ських зна­йти мо­жна, але во­ни на­стіль­ки мар­гі­наль­ні, що на­віть не­ви­мо­гли­вим що­до цьо­го мо­сков­ським те­ле­ка­на­лам во­ни не по­трі­бні.

■ Зов­сім ін­ше пи­та­н­ня: на­ві­що укра­їн­ським екс­пер­там уза­га­лі їзди­ти в су­сі­дню сто­ли­цю, де їх від­вер­то тре­ти­ру­ють і при­ни­жу­ють?

■ На­чеб­то є ва­жли­ва ме­та — до­не­сти хоч за де­кіль­ка се­кунд аль­тер­на­тив­ний по­гляд. Те­о­ре­ти­чно це так, та тіль­ки ре­аль­ність зов­сім ін­ша.

■ Ро­сій­сько­му ін­тер­нет-пор­та­лу «Лен­та.ру» Ва­дим Ка­ра­сьов по­яснив, що участь у ро­сій­ських шоу — це «не­кий чел­лендж, про­вер­ка про­ф­при­го­дно­сти». Крім то­го, «Ми в Ро­сії ви­ко­ну­є­мо роль опо­зи­ції. Опо­зи­ціо­не­ри, на­віть якщо во­ни хо­дять на шоу, ду­же обе­ре­жні у ви­сло­вах. У нас обме­жень не­має. Ми мо­же­мо ска­за­ти і про Ро­сію, і про Укра­ї­ну те, що хо­че­мо і вва­жа­є­мо пра­виль­ним». Ці­ка­во, Ка­ра­сьов на­справ­ді ві­рить у все ска­за­не чи уни­кає від­по­віді?

■ Хто б за­пе­ре­чу­вав про­ти уча­сті укра­їн­ських екс­пер­тів у ро­сій­ських пе­ре­да­чах, як­би це бу­ли справ­жні дис­ку­сії, під час яких мо­жна до­не­сти наш по­гляд на про­бле­ми. Ні­чо­го цьо­го не­має. Більш то­го, в їх осо­бі при­ни­жу­ють усю на­шу дер­жа­ву. Цей факт на­дає всьо­му, що від­бу­ва­є­ться на ро­сій­ських екра­нах, зов­сім ін­ший сенс. Див­но, що фа­хів­ці-по­лі­то­ло­ги вда­ють, що цьо­го не ро­зу­мі­ють.

■ Який же ви­хід. До­ве­де­ться на­бра­ти­ся тер­пі­н­ня і до­че­ка­ти­ся, ко­ли в Ро­сії бу­де аде­ква­тні­ша вла­да. То­ді бу­дуть усі під­ста­ви їзди­ти до Мо­скви. По­ки цьо­го не­має, ро­би­ти на фе­де­раль­них ка­на­лах ні­чо­го. Якщо зго­дні на при­ни­же­н­ня, то про кра­ї­ну все-та­ки тре­ба по­ду­ма­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.