По­гляд углиб кра­ї­ни

XVIII Мі­жна­ро­дна фо­то­ви­став­ка «Дня» в Ки­є­ві за­кін­чи­лась. Які сто­рін­ки «Сі­мей­но­го аль­бо­му Укра­ї­ни» най­біль­ше вра­зи­ли від­ві­ду­ва­чів?

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, Ва­дим ЛУБЧАК, Ми­ко­ла СІРУК, «День», На­та­лія ПУШКАРУК

Сні­го­ва бу­ря, що ви­ру­ва­ла 13 ли­сто­па­да, не за­ва­ди­ла ба­га­тьом ді­ста­ти­ся ки­їв­ської га­ле­реї « Лав­ра», щоб по­ба­чи­ти на­шу цьо­го­рі­чну фо­то­ви­став­ку в остан­ній день її ро­бо­ти. Ці смі­лив­ці ще й до­по­мо­гли нам під­ра­ху­ва­ти «бю­ле­те­ні» з го­ло­са­ми від­ві­ду­ва­чів, щоб ви­зна­чи­ти во­ло­да­ря «При­зу гля­да­цьких сим­па­тій», — а це бу­ло не­про­сто, адже за­га­лом ви­став­ку по­ди­ви­лось май­же де­сять ти­сяч осіб.

Зі­зна­є­мо­ся, для нас ді­зна­ти­ся пе­ре­мож­ця у цій но­мі­на­ції зав­жди ду­же ці­ка­во. Це під­су­мок пев­но­го со­ціо­ло­гі­чно­го до­слі­дже­н­ня, зав­дя­ки яко­му ми ба­чи­мо, що на­ші гро­ма­дя­ни вва­жа­ють ва­жли­вим у жит­ті кра­ї­ни. І цьо­го ро­ку ми не обме­жи­лись ви­зна­че­н­ням трьох пе­ре­мож­ців, а ство­ри­ли ТОП-10 знім­ків, які най­біль­ше спо­до­ба­ли­ся гля­да­чам. Хо­че­мо, щоб ви мо­гли по­рів­ня­ти цей рей­тинг із вла­сни­ми впо­до­ба­н­ня­ми.

От­же, ТОП-10 кра­щих сві­тлин на дум­ку від­ві­ду­ва­чів ви­гля­дає так:

«На­о­дин­ці з дру­гом», Ана­ста­сія Іва­но­ва, се­ли­ще мі­сько­го ти­пу Лю­ба­шів­ка, Оде­ська область.

«А гу­со­чку не від­дам», На­та­лія Ша­ро­мо­ва, мі­сто Ки­їв. «Сер­це Кар­пат», Єв­ген Ма­ло­лє­тка, мі­сто Ки­їв.

«Зо­ря­не не­бо над на­ми і мо­раль­ний за­кон усе­ре­ди­ні нас», Єв­ген Ма­ло­лє­тка, мі­сто Ки­їв.

«Ти зна­єш, ку­ди йти?», Оле­ксій Іва­нов, мі­сто Ки­їв.

«По­пит і про­по­зи­ція » , Оле­ксандр Ко­злов­ський, мі­сто Кро­пив­ни­цький.

«Бе­ре­ги­ня», Ан­на Ча­па­ла, мі­сто Пол­та­ва.

«Пам’ятник укра­їн­сько-ро­сій­ській дру­жбі » , Єв­ген Сте­па­нен­ко, мі­сто Ки­їв.

« Іди­лія » , Ар­тем Слі­па­чук, мі­сто Ки­їв.

« До­ро­га гільз » , Юрій Ве­ли­чко, се­ли­ще Мо­ло­ді­жне Дні­про­пе­тров­ської обла­сті. До­да­мо, що во­ло­да­рі пер­ших трьох місць у но­мі­на­ції « Приз гля­да­цьких сим­па­тій » отри­ма­ють по­да­рун­ки від ре­да­кції — рі­чну пе­ред­пла­ту на га­зе­ту « День » , гля­нець « Мар­шрут № 1 » , книж­ки « Си­ла м’ яко­го зна­ка » , « По­вер­не­н­ня в Цар­го­род», «Укра­ї­на Incognita. ТОП-25», «Се­стра моя, Со­фія...» і на­ші «скри­ні скар­бів».

ФІЛОСОФІЯ І ТРОХИ ГУМОРУ

Одра­зу впа­дає в очі, що на­рів­ні з опти­мі­сти­чни­ми ро­бо­та­ми, які тра­ди­цій­но отри­му­ють «Приз гля­да­цьких сим­па­тій», у рей­тин­гу пред­став­ле­ні сві­тли­ни з тра­гі­чни­ми сю­же­та­ми. Це мо­жна ска­за­ти і про пе­ре­мож­ця — ро­бо­ту «На­о­дин­ці з дру­гом», де вій­сько­вий ле­жить по­руч із мо­ги­лою по­бра­ти­ма. Са­ма ав­тор­ка Ана­ста­сія Іва­но­ва так на­пи­са­ла у Facebook про цей зні­мок: «Спо­ді­ва­юсь, що, по­гля­нув­ши на це фото, ко­жен за­ми­сли­ться над тим, чи вар­тий він та­ко­го Дру­га...».

Та­кож се­ред ро­біт, які най­біль­ше впо­до­ба­ли від­ві­ду­ва­чі, — вра­жа­ю­чий у про­сто­ті зні­мок «Пам’ятник укра­їн­сько-ро­сій­ській дру­жбі» зі сна­ря­дом, що стир­чить із зем­лі. А ще — ме­та­фо­ри­чна «До­ро­га гільз».

Лю­ди від­зна­ча­ють й іро­ні­чні жит­тє­ві фото. Як, на­при­клад, «По­пит і про­по­зи­ція» — хо­ча ця сві­тли­на чор­но-бі­ла, во­на на­си­че­на емо­ці­я­ми, ду­же со­ко­ви­та. Та­кса з не­до­ві­рою ози­ра­є­ться на го­спо­да­ря, во­ни ра­зом бре­дуть у силь­ний сніг, пе­сик на­че пи­тає: «Ти зна­єш, ку­ди йти?», — та­кий сю­жет ще одно­го фото зі скла­де­но­го гля­да­ча­ми рей­тин­гу.

Очі­ку­ва­но, що у ТОП-10 по­тра­пи­ли одра­зу кіль­ка сві­тлин во­ло­да­ря цьо­го­рі­чно­го При­зу При­зів «Зо­ло­тий День» Єв­ге­на Ма­ло­лє­тки. Ро­бо­ти Єв­ге­на ду­же рі­зні за сю­же­та­ми і ха­ра­кте­ра­ми. «Зо­ря­не не­бо над на­ми і мо­раль­ний за­кон усе­ре­ди­ні нас», сві­тли­на, що вла­сне отри­ма­ла Приз При­зів, зро­бле­на на Дон­ба­сі, але на пер­ший план ви­хо­дить не так вій­сько­ва те­ма­ти­ка, як філософія, роз­ду­ми про цей са­мий мо­раль­ний за­кон. А от «Сер­це Кар­пат» — це про кра­су, яку тре­ба бе­рег­ти. На цій фо­то­гра­фії зо­бра­же­но озе­ро Си­не­вир з ви­со­ти у кіль­ка­сот ме­трів.

«ЗДАЛОСЯ, ЩО ЦИФЕРБЛАТ ГОДИННИКА ЗНИК»

Се­ред сві­тлин, які від­зна­чи­ла «Чор­но­мор­ська те­ле­ра­діо­ком­па­нія», одна по­тра­пи­ла і в ТОП-10 від гля­да­чів — це «Бе­ре­ги­ня» Ан­ни Ча­па­ли. Дру­га ро­бо­та, яка отри­ма­ла на­го­ро­ду від ТРК, — «Та­то­ві ру­ки» Ві­та­лія Но­са­ча. «Ці не­ймо­вір­ні, до гли­би­ни чут­тє­ві, щи­рі та від­кри­ті ди­тя­чі очі, ці спов­не­ні лю­бо­ві та ні­жно­сті ба­тьків­ські обійми та вул­кан емо­цій, — ка­же про «Та­то­ві ру­ки» Лю­бов Ко­роп, тим­ча­со­во ви­ко­ну­ю­ча обов’яз­ки пре­зи­ден­та «Чор­но­мор­ської те­ле­ра­діо­ком­па­нії». — У на­го­ро­дже­них на­ми двох сві­тли­нах — ду­ша. Жи­т­тя і смерть. Лю­бов і плач. Все це за­хо­плює, за­тя­гує ма­гі­чною си­лою. Вчить нас біль­ше лю­би­ти жи­т­тя, ці­ну­ва­ти ко­жну хви­ли­ну, лю­би­ти тих, хто зав­жди че­кає вдо­ма. А вза­га­лі вра­же­н­ня від фо­то­ви­став­ки чу­до­ві. Ко­ли зна­йо­ми­ла­ся зі сві­тли­на­ми, пред­став­ле­ни­ми на цьо­го­рі­чно­му кон­кур­сі, бу­ло від­чу­т­тя, що циферблат годинника зник, і ти роз­чи­нив­ся в мит­тє­во­сті, яку так вда­ло і та­ла­но­ви­то пе­ре­да­ли фо­то­ми­тці. Зав­дя­ки та­ким за­хо­дам, як ва­ша ви­став­ка, ми мо­же­мо спо­гля­да­ти й ми­лу­ва­ти­ся ге­ні­аль­ні­стю і щи­рі­стю на­шо­го на­ро­ду. Це не­пе­ре­вер­ше­на мо­жли­вість для укра­їн­ських фо­то­ми­тців про­я­ви­ти свою твор­чість, вмі­н­ня і по­гля­ди».

А от По­соль­ство Ре­спу­блі­ки Ту­реч­чи­на в Укра­ї­ні на­го­ро­ди­ло сві­тли­ну «Фрон­тмен», зро­бле­ну дев’яти­рі­чним Де­ни­сом Гри­щу­ком із Ки­є­ва. «На цій фо­то­гра­фії зо­бра­же­ні ді­ти, і її ав­то­ром та­кож є ди­ти­на. Це для нас ду­же сим­во­лі­чно, оскіль­ки цьо­го ро­ку в Ан­та­лії три­ва­ла ви­став­ка Antalya EXPO, одні­єю з тем якої бу­ли ді­ти. Не за­бу­вай­тє, що ді­ти — це на­ше май­бу­тнє», — по­яснив ви­бір Бе­рат Йил­диз, ата­ше з пи­тань куль­ту­ри та ін­фор­ма­ції По­соль­ства Ре­спу­блі­ки Ту­реч­чи­на в Укра­ї­ні, вель­ми зво­ру­ше­ний знім­ком, на яко­му хло­пчик три­має мі­кро­фон для ма­лю­ка, що вмо­стив­ся за син­те­за­то­ром.

Сві­тли­ну, де зо­бра­же­ні ді­ти, на­го­ро­ди­ло й По­соль­ство Азер­бай­джан­ської Ре­спу­блі­ки в Укра­ї­ні. Йде­ться про ро­бо­ту «Ці­ка­ві ха­ра­кте­ри» дав­ньої уча­сни­ці на­шо­го фо­то­кон­кур­су На­та­лії Крав­чук. «Обра­ли цю фо­то­гра­фію, то­му що в одно­му ка­дрі по­ка­за­ні рі­зні емо­ції ді­тей, — ко­мен­тує Фа­рід Ба­ба­єв, пер­ший се­кре­тар по­соль­ства Азер­бай­джан­ської Ре­спу­блі­ки в Укра­ї­ні. — Вза­га­лі вра­же­н­ня від ви­став­ки ду­же хо­ро­ші. Ми ре­гу­ляр­но під­три­му­є­мо цей проект і зав­жди ра­ді та­кій спів­пра­ці. Спо­ді­ва­є­мо­ся, во­на про­дов­жу­ва­ти­ме­ться».

Фо­то­гра­фу Оле­ксію Ко­ма­ров­сько­му близь­кі ро­бо­ти з пта­ха­ми (на­га­да­є­мо, у на­шо­му кон­кур­сі дав­но існує но­мі­на­ція «Пта­хи во­дойм Укра­ї­ни»). Оле­ксій є акти­ві­стом ру­ху бьор­дво­тчін­гу (від ан­глій­сько­го ви­ра­зу «bird watching», тоб­то «спо­сте­ре­же­н­ня за пта­ха­ми»), йо­го ро­бо­та «Бі­лі ко­мір­ці» отри­ма­ла приз від гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Укра­їн­ське то­ва­ри­ство охо­ро­ни пта­хів». «Фо­то­ви­став­ка «Дня» — це щось не­ймо­вір­не! І по­руч з порт­ре­та­ми вій­сько­вих, сві­тли­на­ми з АТО, обра­за­ми по­лі­ти­ків для ме­не осо­бли­ве зна­че­н­ня ві­ді­гра­ють ро­бо­ти, при­свя­че­ні пта­хам. Зви­чай­но, не міг не на­ді­сла­ти свої спо­сте­ре­же­н­ня на кон­курс «Дня». Зро­бив це впер­ше, однак моя ро­бо­та про­йшла й одра­зу отри­ма­ла від­зна­ку, — роз­по­від­ає Оле­ксій. — Фо­то­гра­фія —

це не­ймо­вір­ний ін­стру­мент бо­роть­би, зокре­ма за пра­ва тва­рин і пта­хів, адже мо­же пе­ре­да­ти со­ці­аль­не зна­че­н­ня яви­ща, по­ка­за­ти йо­го ха­ра­ктер. Однак моя ро­бо­та має більш ху­до­жнє зна­че­н­ня, по­ка­зує есте­ти­ку при­ро­ди. «Бі­лі ко­мір­ці» зро­бив у сто­ли­ці, на Свя­то­шин­ських озе­рах. На знім­ку — озер­ні чай­ки, які жи­вуть в на­шо­му мі­сті, гні­здя­ться у ме­жах на­се­ле­но­го пун­кту і не бо­я­ться лю­дей».

«НЕДОЛЮБЛЕНИЙ САД» І ЖИТТЄРАДІСНА «ГУСОЧКА»

Що­ро­ку ви­став­ку «Дня» від­ві­дує чи­ма­ло шко­ля­рів, при­чо­му, не ли­ше з Ки­є­ва. Так уже втре­тє ко­ле­ктив­ний ві­зит на фо­то­ви­став­ку ро­блять на­ші дру­зі з Лі­тків­ської за­галь­но­осві­тньої шко­ли іме­ні М.П. Стель­ма­ха, що у Бро­вар­сько­му ра­йо­ні Ки­їв­ської обла­сті. Цьо­го ро­ку вчи­тель істо­рії Яро­слав Са­цьків при­їхав на ви­став­ку ра­зом з учня­ми во­сьмо­го, дев’ято­го і де­ся­то­го кла­сів і з одні­єю дів­чин­кою-се­ми­кла­сни­цею.

«Дав­но че­ка­ли ці­єї по­дії! — ка­же Яро­слав Фран­ко­вич. — Ця ви­став­ка від­рі­зня­є­ться від ми­ну­ло­рі­чної. То­рік був акцент на АТО, за­раз іна­кше. Ді­ти одра­зу на­бра­ли та­лон­чи­ків для го­ло­су­ва­н­ня. Ме­не осо­би­сто одра­зу вра­зи­ла фо­то­гра­фія «По­зив­ний «Гал» Юрія Ве­ли­чка. А най­біль­ше за­кар­бу­ва­лась у пам’яті ро­бо­та «На­о­дин­ці з дру­гом». Дов­го сто­я­ли пе­ред нею, дів­ча­та про­сльо­зи­ли­ся, сві­тли­на ви­кли­ка­ла ба­га­то емо­цій. Ще є фан­та­сти­чна ро­бо­та «Недолюблений сад» Оле­ксан­дра Кли­мен­ка. Ді­ти пи­та­ли, чо­му сад на фото недолюблений. По­я­сню­вав: там стіль­ки яблук, і во­ни вже по­гни­ли, ні­хто їх не взяв. Яблу­ня вро­ди­ла, а ні­ко­му її пло­ди не по­трі­бні. Уя­віть, як це — бу­ти ні­ко­му не по­трі­бним?».

Шко­ля­рам спо­до­ба­ли­ся і жит­тє­ра­ді­сні сві­тли­ни, як-от «А гу­со­чку не від­дам» На­та­лії Ша­ро­мо­вої, ди­на­мі­чні знім­ки з пта­ха­ми. «З на­ми по­їхав один хло­пчи­на із трохи про­блем­ною по­ве­дін­кою. Але на ви­став­ці тре­ба бу­ло йо­го ба­чи­ти! Бі­гав, по­ка­зу­вав на рі­зні сві­тли­ни, кри­чав: «Ди­ві­ться, яка тут фо­то­гра­фія!», — усмі­ха­є­ться Яро­слав Фран­ко­вич. — І стенд із при­зе­ра­ми ці­ка­во бу­ло по­ба­чи­ти. Адже у нас є мо­біль­на фо­то­га­ле­рея з ро­бо­та­ми з ва­ших кон­кур­сів, і там є сві­тли­на «По­зив­ний «Со­кіл», що й на цьо­му стен­ді».

До Лі­ток на­ші дру­зі по­їха­ли з по­да­рун­ка­ми — ли­стів­ка­ми і га­зе­та­ми.

«СВІ­ТЛИ­НА З «Дня» — ЯК ОБЕРІГ МОЇМ ХЛОПЦЯМ»

Дав­но дру­жить із «Днем» і ки­їв­ська за­галь­но­осві­тня шко­ла № 180. Вчи­тель­ка На­та­лія Ку­ри­ляк ча­сто ви­ко­ри­сто­вує ма­те­рі­а­ли з на­ших кни­жок і га­зе­ти на уро­ках і, зві­сно, во- на не мо­гла пропу­сти­ти фо­то­ви­став­ку. На по­дію при­їха­ла з п’ ятьма кла­са­ми, у яких ви­кла­дає ху­до­жню куль­ту­ру, за­ру­бі­жну лі­те­ра­ту­ру та хри­сти­ян­ську ети­ку.

« Вра­жень ду­же ба­га­то! Ді­ти актив­но го­ло­су­ва­ли, зні­ма­ли на свої га­дже­ти фо­то­гра­фії і по­тім обго­во­рю­ва­ли їх з ба­тька­ми і в шко­лі. Зби­ра­ли­ся при­йти на ви­став­ку ще, з ро­ди­на­ми, — ді­ли­ться На­та­лія Ку­ри­ляк. — Дів­ча­там спо­до­ба­лась ро­бо­та «А гу­со­чку не від­дам» — у них са­мих є мо­лод­ші бра­ти й се­стри­чки, то­му так за­пам’ята­лась ро­бо­та. А ще — « Ру­ка­ви­чки для ма­ми » Оле­ксан­дра Хо­мен­ка».

У шко­лі № 180 сві­тли­ни «Дня» ви­ко­ри­сто­ву­ють у ро­бо­ті. «Зав­дя­ки ва­шим фото ро­би­ли ін­ста­ля­цію « Дві вій­ни » : з одно­го бо­ку — Дру­га сві­то­ва, з дру­го­го — ни­ні­шні укра­їн­сько-ро­сій­ські ви­зволь­ні зма­га­н­ня на схо­ді. А в кла­сі ви­сить фо­то­гра­фія з « Дня » , на якій ма­ти зу­стрі­чає си­на. Це як оберіг моїм хлопцям», — роз­по­від­ає На­та­лія Ку­ри­ляк.

За­раз у шко­лі пе­ре­чи­ту­ють кни­ги Джейм­са Мей­са з на­шої Бі­блі­о­те­ки — учні го­ту­ю­ться до Дня пам’яті жертв Го­ло­до­мо­ру. « Якось на книж­ко­вій ви­став­ці звер­ну­ла ува­гу на стенд «Дня». По­тім ку­пи­ла ва­ші « Ек­стра­кти » . За­ці­ка­ви­лась, при­не­сла до шко­ли ко­ле­гам. Пі­сля при­дба­ла «Укра­ї­ну Incognita » , « Бро­не­бій­ну пу­блі­ци­сти­ку » — за­раз не маю тіль­ки но­вин­ки « Се­стра моя, Со­фія...», — зга­дує зна­йом­ство з «Днем» вчи­тель­ка. — Ва­ші ма­те­рі­а­ли да­ють мо­жли­вість за­ці­ка­ви­ти ді­тей, во­ни по­чи­на­ють іна­кше ба­чи­ти світ. Важ­ко зна­йти та­кий кон­цен­тро­ва­ний ма­те­рі­ал. Ва­ші кни­ги — як пі­лі­гри­ми, хо­дять по шко­лі з рук у ру­ки і по­вер­та­ю­ться».

« День » на­віть сти­му­лює учнів шко­ли до во­лон­тер­ської ді­яль­но­сті. Пі­сля пу­блі­ка­ції на­шо­го ко­ре­спон­ден­та з Дні­пра Ва­ди­ма Риж­ко­ва про Дні­про­пе­тров­ську обла­сну клі­ні­чну лі­кар­ню ім. Ме­чни­ко­ва учні зі сво­їх ко­штів зі­бра­ли ти­ся­чу гри­вень на при­дба­н­ня де­фі­бри­ля­то­ра і пе­ре­сла­ли їх до за­кла­ду.

Та­кі роз­по­віді нас за­спо­ко­ю­ють — шко­ла «Дня» пра­цює, і ско­ро ми по­ба­чи­мо, як її «ви­пу­скни­ки» роз­бу­до­ву­ють не­за­ле­жну Укра­ї­ну.

До ре­чі, про­тя­гом усьо­го ча­су ро­бо­ти фо­то­ви­став­ки у Ки­є­ві нас роз­пи­ту­ва­ли, ку­ди по­їде цьо­го­рі­чна екс­по­зи­ція. При­єм­но, що вже ма­є­мо за­про­ше­н­ня до Глу­хо­ва Сум­ської обла­сті та до Ми­ко­ла­є­ва. Все це все­ляє на­дію, що су­спіль­ство го­то­ве спри­йма­ти сми­сли, які ми не­се­мо. Мо­жли­во, не по всій Укра­ї­ні, але ду­же ва­жли­во, що «острів­ки ро­зу­мі­н­ня» існу­ють. І за­ра­ди та­кої зво­ро­тної ре­а­кції ми го­то­ві їзди­ти мі­ста­ми і мі­сте­чка­ми кра­ї­ни. Тож слід­куй­те за на­ши­ми анон­са­ми...

ФОТО АНАСТАСІЇ ІВАНОВОЇ

«На­о­дин­ці з дру­гом»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.