Гі ВЕПХОРФСТАДТ,

екс-прем’єр-мі­ністр Бель­гії:

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Гі ВЕПХОРФСТАДТ

ЄС по­ви­нен сприйня­ти обра­н­ня Трам­па як за­клик до то­го, щоб про­ки­ну­ти­ся і взя­ти на се­бе від­по­від­аль­ність за вла­сну до­лю. Кон­флі­кти, що три­ва­ють, та­кі як кри­ва­ва гро­ма­дян­ська вій­на в Си­рії, а та­ко­жа­не­ксія Ро­сі­єю Кри­му та її ін­тер­вен­ція в Схі­дній Укра­ї­ні, без­по­се­ре­дньо впли­ва­ють на без­пе­ку, еко­но­мі­ку та су­спіль­ну си­ту­а­цію в кра­ї­нах-чле­нах ЄС. І, втім, до­сі до­лю Укра­ї­ни, як і до­лю ін­ших кра­їн єв­ро­пей­сько­го по­гра­нич­чя, ви­зна­ча­ють ро­сі­я­ни й аме­ри­кан­ці, а не єв­ро­пей­ці. Як на­слі­док, ЄС, по су­ті, втра­тив кон­троль над сво­єю вла­сною без­пе­кою, тор­го­вель­ни­ми від­но­си­на­ми і мі­гра­цій­ни­ми по­то­ка­ми

Як і опи­ту­ва­н­ня пе­ред бри­тан­ським ре­фе­рен­ду­мом «Бре­ксіт», опи­ту­ва­н­ня на­пе­ре­до­дні аме­ри­кан­ських пре­зи­дент­ських ви­бо­рів да­ли не­вір­ний ре­зуль­тат. І так са­мо, як і під час «Бре­ксі­ту», ста­ло­ся не­ми­сли­ме: До­нальд Трамп обра­ний пре­зи­ден­том США, зна­ме­ну­ю­чи тор­же­ство на­ти­ві­зму над ін­тер­на­ціо­на­лі­змом. У зма­ган­ні між від­кри­ти­ми і за­кри­ти­ми су­спіль­ства­ми остан­ні яв­но пе­ре­ма­га­ють, а лі­бе­раль­на де­мо­кра­тія швид­ко пе­ре­тво­рю­є­ться на рух опо­ру.

За Трам­па в Бі­ло­му до­мі США по­чнуть за­йма­ти­ся ли­ше со­бою. Мо­жна з упев­не­ні­стю ска­за­ти, що пар­тнер­ство з транс­а­тлан­ти­чної тор­гів­лі й ін­ве­сти­цій між США і ЄС по­мер­ло, ще не на­ро­див­шись. Але пре­зи­дент­ство Трам­па не­га­тив­но по­зна­чи­ться на Єв­ро­пі не ли­ше в цьо­му від­но­шен­ні. Са­ма те­ри­то­рі­аль­на ці­лі­сність ЄС те­пер під за­гро­зою.

Трамп аб­со­лю­тно ясно дав зро­зу­мі­ти, що йо­го прі­о­ри­те­ти в зов­ні­шній по­лі­ти­ці не вклю­ча­ти­муть єв­ро­пей­ської без­пе­ки. Він не ви­знає стра­те­гі­чної не­об­хі­дно­сті НАТО, а йо­го ін­те­рес до транс­а­тлан­ти­чних від­но­син ви­яв­ляв­ся ли­ше то­ді, ко­ли він на­тя­кав на не­о­пла­че­ні ра­хун­ки. Пре­зи­дент­ство Трам­па при­зве­де до гран­діо­зної гео­по­лі­ти­чної змі­ни: впер­ше з 1941 ро­ку Єв­ро­па не мо­же роз­ра­хо­ву­ва­ти на «обо­рон­ну па­ра­соль­ку» США; те­пер во­на са­ма по со­бі.

Єв­ро­па бу­ла тіль­ки ра­да по­лег­ши­ти со­бі жи­т­тя. Упро­довж ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя транс­а­тлан­ти­чні від­но­си­ни при­хо­ва­но на­слі­ду­ва­ли збо­че­ну ди­на­мі­ку: що ак- тив­ні­ши­ми бу­ли США, то біль­ше спа­ла Єв­ро­па. Ко­ли аме­ри­кан­ці втру­ча­ли­ся в за­ру­бі­жні спра­ви, — як во­ни це зро­би­ли в Іра­ку, — Єв­ро­па від­по­від­а­ла де­мон­стра­тив­ни­ми но­та­ці­я­ми про «ім­пер­ські за­ма­шки». А ко­ли аме­ри­кан­ці не втру­ча­ли­ся, або ко­ли во­ни втру­ча­ли­ся пі­зно чи ма­ло­ефе­ктив­но — як у Си­рії і Лі­вії, — єв­ро­пей­ці ви­ма­га­ли біль­шо­го ке­рів­ни­цтва з бо­ку США.

Те­пер цій епо­сі кі­нець. Трамп знає, що у ЄС є гро­ші, те­хно­ло­гії та ноу-хау, щоб ста­ти сві­то­вою дер­жа­вою, рів­ною США, і не йо­го про­бле­ма, що у Єв­ро­пи не ви­ста­чає по­лі­ти­чної во­лі, щоб ви­ко­ри­ста­ти свій по­тен­ці­ал пов­ні­стю. Ми, єв­ро­пей­ці, ду­же дов­го вва­жа­ли, що де­шев­ше і без­пе­чні­ше до­зво­ля­ти США ви­рі­шу­ва­ти на­ші про­бле­ми, на­віть на на­шо­му ж за­дньо­му дво­рі. З обра­н­ням Трам­па (і з ура­ху­ва­н­ням то­го, що зов­ні­шня по­лі­ти­ка Аме­ри­ки в рі­зні ча­си бу­ла ду­же рі­зною) ми по­вин­ні від­мо­ви­ти­ся від цьо­го пе­ре­ко­на­н­ня.

ЄС по­ви­нен сприйня­ти обра­н­ня Трам­па як за­клик до то­го, щоб про­ки­ну­ти­ся і взя­ти на се­бе від­по­від­аль­ність за вла­сну до­лю. Кон­флі­кти, що три­ва­ють, та­кі як кри­ва­ва гро­ма­дян­ська вій­на в Си­рії, а та­кож ане­ксія Ро­сі­єю Кри­му та її ін­тер­вен­ція в Схі­дній Укра­ї­ні, без­по­се­ре­дньо впли­ва­ють на без­пе­ку, еко­но­мі­ку та су­спіль­ну си­ту­а­цію в кра­ї­нах-чле­нах ЄС. І, втім, до­сі до­лю Укра­ї­ни, як і до­лю ін­ших кра­їн єв­ро­пей­сько­го по­гра­нич­чя, ви­зна­ча­ють ро­сі­я­ни й аме­ри­кан­ці, а не єв­ро­пей­ці. Як на­слі­док, ЄС, по су­ті, втра­тив кон­троль над сво­єю вла­сною без­пе­кою, тор­го­вель­ни­ми від­но­си­на­ми і мі­гра­цій­ни­ми по­то­ка­ми.

2014 ро­ку в ін­тер­нет про­со­чи­ла­ся по­ка­зо­ва роз­мо­ва між по­мі­чни­ком держ­се­кре­та­ря США у спра­вах Єв­ро­пи та Єв­ра­зії Ві­кто­рі­єю Ну­ланд і ко­ли­шнім по­слом США в Укра­ї­ні Джеф­фрі Пайєт­том. Обго­во­рю­ю­чи ре­а­кцію США на по­дії в Укра­ї­ні — пі­сля то­го, як ко­ли­шній укра­їн­ський пре­зи­дент Ві­ктор Яну­ко­вич утік до Ро­сії, — Ну­ланд ска­за­ла: «Біс із ним, із ЄС». Ось яке став­ле­н­ня до се­бе до­зво­ли­ла Єв­ро­па. Хо­ча по­чу­ти та­ку дум­ку від пред­став­ни­ка адмі­ні­стра­ції Оба­ми бу­ло до­во­лі не­при­єм­но, мо­жна ли­ше уяви­ти, з чим ми зі­ткне­мо­ся за Трам­па, який мо­же на­віть не ви­рі­ши­ти за по­трі­бне при­зна­чи­ти від­по­від­аль­но­го з «пи­тань Єв­ро­пи та Єв­ра­зії».

Ось чо­му ЄС біль­ше не мо­же від­кла­да­ти по­бу­до­ву вла­сно­го Єв­ро­пей­сько­го обо­рон­но­го спів­то­ва­ри­ства і роз­роб­ку вла­сної стра­те­гії без­пе­ки. По­чи­на­ти слід з опти­мі­за­ції та роз­ши­ре­н­ня дво­сто­рон­ніх і ре­гіо­наль­них від­но­син, не в остан­ню чер­гу між кра­ї­на­ми Бал­тії та Скан­ди­на­вії, між Бель­гі­єю та Ні­дер­лан­да­ми, а та­кож Ні­меч­чи­ною і Фран­ці­єю. Всі ці рі­зно­рі­дні зв’ яз­ки ма­ють бу­ти об’єд­на­ні під егі­дою за­галь­но­єв­ро­пей­сько­го управ­ля­ю­чо­го цен­тру із за­галь­ним фі­нан­су­ва­н­ням і за­галь­ною си­сте­мою обо­рон­но­го по­ста­ча­н­ня.

ЄС по­ви­нен ста­ти зда­тним са­мо­стій­но за­без­пе­чи­ти вла­сну без­пе­ку. Іна­кше збе­рег­ти йо­го те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність не ви­да­є­ться мо­жли­вим. Це важ­ке, але жит­тє­во ва­жли­ве рі­ше­н­ня, яке ЄС від­кла­дав ду­же дов­го. Те­пер, ко­ли пре­зи­ден­том обра­ний Трамп, біль­ше че­ка­ти не мо­жна.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.