У Кне­се­ті роз­гля­нуть ре­зо­лю­цію про Го­ло­до­мор

«Ізра­їль­ська сто­ро­на ро­зу­міє, як це ва­жли­во для Укра­ї­ни», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - Подробиці - На­та­лія ПУШКАРУК

Дня­ми ста­ло ві­до­мо, що пре­зи­дія Кне­се­ту вне­сла у по­ря­док ден­ний роз­гляд пи­та­н­ня про ви­зна­н­ня Го­ло­до­мо­ру ге­но­ци­дом укра­їн­сько­го на­ро­ду. З та­кою іні­ці­а­ти­вою ви­сту­пи­ла де­пу­тат На­ва Бо­кер, яка з гру­пою сво­їх ко­лег від­ві­да­ла в Ки­є­ві му­зей «Ме­мо­рі­ал жертв Го­ло­до­мо­ру».

«Про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків Кне­сет від­мов­ляв­ся від обго­во­ре­н­ня Го­ло­до­мо­ру, не ви­зна­ю­чи йо­го «актом ге­но­ци­ду укра­їн­сько­го на­ро­ду» і «актом на­си­л­ля про­ти люд­ства, який був на­прав­ле­ний ста­лін­ським ре­жи­мом на зни­ще­н­ня лю­дей. При­йшов час це змі­ни­ти», — за­зна­чи­ла де­пу­тат.

Іні­ці­а­то­ром ре­зо­лю­ції про ви­зна­н­ня Го­ло­до­мо­ру ге­но­ци­дом укра­їн­ців став кон­сул Дер­жа­ви Ізра­їль на За­хі­дній Укра­ї­ні Олег ВИШНЯКОВ, який під час за­хо­дів, при­уро­че­них до 75-річ­чя тра­ге­дії в Ба­би­но­му Яру за­про­сив ізра­їль­ську де­ле­га­цію від­ві­да­ти ки­їв­ський на­ціо­наль­ний му­зей «Ме­мо­рі­ал жертв Го­ло­до­мо­ру». Ві­зит до ме­мо­рі­а­лу став пер­шим в істо­рії дво­сто­рон­ніх від­но­син Укра­ї­ни та Ізра­ї­лю. Всту­па­ю­чи на за­хо­ді Олег Вишняков під­кре­слив, що укра­їн­ський та ізра­їль­ський на­ро­ди ма­ють схо­жу істо­рію, то­му кра­ї­ни мо­жуть до­бре зро­зу­мі­ти одна одну. «Го­ло­до­мор — одна з най­сум­ні­ших, тра­гі­чних сто­рі­нок укра­їн­ської істо­рії. Це був справ­жній ге­но­цид про­ти на­ро­ду, ко­ли стра­шною смер­тю по­мер­ли міль­йо­ни лю­дей по во­лі ко­му­ні­сти­чно­го ре­жи­му».

«УКРА­Ї­НА МАЄ БЕЗДОГАННИЙ СПИСОК СВО­ЇХ РІШЕНЬ ЩО­ДО ІЗРА­Ї­ЛЮ» Юрій ЩЕРБАК, пу­блі­цист, по­сол Укра­ї­ни в Iзра­ї­лі (1992—1994 рр.):

— Це ду­же до­бра но­ви­на. Укра­ї­на впро­довж ба­га­тьох ро­ків про­си­ла і на­по­ля­га­ла, аби ізра­їль­ський пар­ла­мент прийняв від­по­від­не рі­ше­н­ня що­до ви­зна­н­ня Го­ло­до­мо­ру, так са­мо як ба­га­то кра­їн, в то­му чи­слі Укра­ї­на, прийня­ли акти що­до за­су­дже­н­ня ге­но­ци­ду єв­ре­їв під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни, Го­ло­ко­сту. І в цьо­му пла­ні Укра­ї­на має бездоганний список сво­їх рішень що­до Ізра­ї­лю. На­га­даю не­дав­ні уро­чи­сті та жа­ло­бні за­хо­ди з при­во­ду пам’яті за­ги­блих єв­ре­їв у Ки­є­ві під час вій­ни в 1941 ро­ці в Ба­би­но­му Яру. Та­ким чи­ном, ми мо­же­мо тіль­ки при­ві­та­ти вклю­че­н­ня пи­та­н­ня про укра­їн­ський Го­ло­до­мор у про­гра­му ді­яль­но­сті Кне­се­ту.

Я бу­ду ду­же ра­дий, якщо йо­го ухва­лять. Але че­сно ка­жу­чи, у ме­не є ду­же ве­ли­кі сум­ні­ви що­до то­го, що цей акт бу­де прийня­тий у за­ко­но­дав­стві. З двох при­чин. По­пер­ше, зав­жди лі­де­ри єв­рей­ської дер­жа­ви нам від­по­від­а­ли, що всі ці пи­та­н­ня їх ма­ло ці­кав­лять, бо го­лов­ний зміст по­лі­ти­ки Ізра­ї­лю — це за­хист єв­рей­сько­го на­ро­ду і йо­го стра­ж­дань під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни, а не ін­ші си­ту­а­ції, вклю­ча­ю­чи Го­ло­до­мор в Укра­ї­ні. Не­о­дно­ра­зо­во бу­ли са­ме та­кі від­по­віді. По-дру­ге, ве­ли­ка за­ле­жність Ізра­ї­лю від Ро­сії та її по­лі­ти­ки на Близь­ко­му Схо­ді. Хо­ча, зви­чай­но, остан­нім ча­сом Ро­сія вжи­ла ду­же во­ро­жих кро­ків що­до Ізра­ї­лю. На­при­клад, пе­ре­да­ча зброї ХАМАСу, араб­ським ре­жи­мам, які є во­ро­жи­ми до Ізра­ї­лю. Тим не мен­ше, Ро­сія за­ли­ша­є­ться мо­гу­тнім фа­кто­ром для Ізра­ї­лю, що стри­мує кра­ї­ну в її сим­па­ті­ях до Укра­ї­ни. То­му я не ду­же ві­рю в те, що та­ке рі­ше­н­ня бу­де прийня­те. Але, якщо во­но бу­де прийня­те, ви­зна­н­ня Го­ло­до­мо­ру ге­но­ци­дом бу­де ду­же по­зи­тив­ним і сут­тє­вим кро­ком з бо­ку Дер­жа­ви Ізра­їль по від­но­шен­ню до Укра­ї­ни та її тра­гі­чної істо­рії.

«ГО­ЛО­ДО­МОР, ЯК І ГОЛОКОСТ, МА­ЮТЬ БУ­ТИ ВИЗНАНІ УНІВЕРСАЛЬНИМИ ТРАГЕДІЯМИ ЛЮД­СТВА» Йо­сип ЗIСЕЛЬС, гро­мад­ський ді­яч і ди­си­дент, го­ло­ва Асо­ці­а­ції єв­рей­ських гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій та об­щин Укра­ї­ни:

— Справ­ді, ми ма­є­мо по­тре­бу в то­му, щоб Го­ло­до­мор, як сво­го ча­су і Голокост, бу­ло ви­зна­но універсальними трагедіями люд­ства, а не ли­ше окре­мої на­ції або етні­чної гру­пи. Тим біль­ше, що під час Го­ло­до­мо­ру за­ги­ну­ли не ли­ше укра­їн­ці, але й ін­ші етні­чні гру­пи на те­ри­то­рії Укра­ї­ни. То­му це ду­же ва­жли­ве пи­та­н­ня.

Але не знаю, чи го­то­вий Кне­сет до цьо­го. Сам факт то­го, що Кне­сет по­ста­вив на роз­гляд це пи­та­н­ня — вже ду­же ва­жли­вий. Про­те ме­ні б хо­ті­ло­ся, щоб у ньо­го бу­ло по­зи­тив­не рі­ше­н­ня. Адже цьо­го ти­жня та­кож бу­де го­ло­су­ва­н­ня в ООН що­до ре­зо­лю­ції з пи­та­н­ня Кри­му. І теж ду­же ва­жли­во, як по­ве­де­ться Ізра­їль у цьо­му го­ло­су­ван­ні. Осо­бли­во пі­сля ві­зи­ту Ме­две­дє­ва, який на­пев­но ло­бі­ю­вав не­га­тив­не го­ло­су­ва­н­ня Ізра­ї­лю що­до ці­єї те­ми. Всі ці пи­та­н­ня ду­же ва­жли­ві. Я, зви­чай­но, хо­тів би, щоб Кне­сет ви­знав від іме­ні ізра­їль­сько­го на­ро­ду Го­ло­до­мор ге­но­ци­дом.

Не ви­клю­че­но, що це пи­та­н­ня мо­же бу­ти роз­гля­ну­те і від­кла­де­не. Але я ду­маю, бу­де не­до­бре, якщо бу­де прийня­то не­га­тив­не рі­ше­н­ня, то­му що це від­тер­мі­нує на до­во­лі три­ва­лий час мо­жли­вість по­втор­но­го роз­гля­ду цьо­го пи­та­н­ня.

Те, що Кне­сет ви­рі­шив обго­во­ри­ти цю те­му — це пи­та­н­ня ло­біст­ських зу­силь, про­су­ва­н­ня роз­ви­тку від­но­син між кра­ї­на­ми. Ізра­їль де­да­лі біль­ше пі­знає Укра­ї­ну, як і Укра­ї­на де­да­лі біль­ше пі­знає Ізра­їль у цьо­му кон­текс­ті від­но­син. Ізра­їль­ська сто­ро­на, при­найм­ні, та гру­па в Кне­се­ті, яка ви­су­ну­ла це пи­та­н­ня на роз­гляд, ро­зу­міє, як це ва­жли­во для Укра­ї­ни.

Ме­ні зда­є­ться, Укра­ї­на вза­га­лі сла­бо пра­цює на зов­ні­шньо­му на­пря­мі, зі зв’яз­ка­ми з рі­зни­ми гро­мад­ськи­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми, пар­ті­я­ми, з пу­блі­ка­ці­я­ми ма­те­рі­а­лів про си­ту­а­цію в Укра­ї­ні. І на­ше по­соль­ство, я ду­маю, ба­га­то в чо­му не­до­пра­цьо­вує. Вва­жаю, Укра­ї­на мо­гла б ро­би­ти зна­чно біль­ше в цьо­му пла­ні. Ми ба­чи­мо, що в де­яких дер­жа­вах це кра­ще про­су­ва­є­ться, на­при­клад, у Ка­на­ді. Ду­же ва­жли­во, щоб в Ізра­ї­лі пу­блі­ку­ва­ло­ся яко­мо­га біль­ше ма­те­рі­а­лів про Укра­ї­ну. При­чо­му не в ро­сій­сько­мов­ній пре­сі, а в ів­ри­то­мов­ній та ан­гло­мов­ній, то­му що біль­шість ізра­їль­тян чи­та­ють са­ме ту пре­су.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.