Про «по­жи­ву» для дис­кри­мі­на­ції

16 ли­сто­па­да світ від­зна­чає Між­на­ро­дний день то­ле­ран­тно­сті. Чи го­то­ві ми по­слі­дов­но від­сто­ю­ва­ти свої пра­ва?

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

Зві­сно, на цю те­му тре­ба го­во­ри­ти ча­сті­ше ра­зу на рік. Але ско­ри­ста­є­мось да­тою, за­про­ва­дже­ною ЮНЕСКО 1995 ро­ку, як при­во­дом на­га­да­ти про існу­ю­чі про­бле­ми.

Ре­лі­гій­ні чи по­лі­ти­чні пе­ре­ко­на­н­ня, се­ксу­аль­на орі­єн­та­ція, ко­лір шкі­ри — це най­ві­до­мі­ші озна­ки, за яки­ми дис­кри­мі­ну­ють. Акти­ві­сти кам­па­нії « Ди­скри­мі­на­ція обме­жує. Про­ти­дій! » на­га­ду­ють ще про та­кі аспе­кти: стать, вік, стан здо­ров’я. З по­ча­тком вій­сько­вої агре­сії на схо­ді Укра­ї­ни осо­бли­во акту­аль­на для кра­ї­ни про­бле­ма — ди­скри­мі­на­ція пе­ре­се­лен­ців із Дон­ба­су.

У ве­ре­сні на ву­ли­цях та у гро­мад­сько­му транс­пор­ті Ки­є­ва з’ яви­ли­ся пла­ка­ти, що уна­о­чню­ють про­бле­ми, пов’яза­ні з дис­кри­мі­на­ці­єю. На­при­клад, один із по­сте­рів був з та­ким вір­ши­ком: «Мар­ко — гар­ний спец, йо­го зви­кли хва­ли­ти, та ді­знав­шись про ВІЛ, швид­ко пра­гнуть звіль­ни­ти». Це від­бу­ва­лось у рам­ках кам­па­нії про­е­кту «Ди­скри­мі­на­ція обме­жує. Про­ти­дій! » . Ініціатива про­хо­ди­ла під сло­га­ном «Не­спра­ве­дли­вість? Ди­скри­мі­на­ція!».

«То­ле­ран­тність — це вну­трі­шнє став­ле­н­ня лю­ди­ни до ін­ших, прийня­т­тя або ні іна­кшо­сті, то­ді як ди­скри­мі­на­ція є пра­во­по­ру­ше­н­ням, що ка­ра­є­ться за­ко­ном. І від не­то­ле­ран­тно­сті до дис­кри­мі­на­ції один ма­лень­кий крок, — акцен­тує Іри­на ТЕКУЧОВА, ко­ор­ди­на­тор­ка кам­па­нії «Ди­скри­мі­на­ція обме­жує. Про­ти­дій!» . — У рам­ках осін­ньої кам­па­нії ми го­во­ри­ли про чо­ти­ри озна­ки дис­кри­мі­на­ції: те, що лю­ди­на є вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­ною осо­бою, про ген­дер­ний та ві­ко­вий аспе­кти і дис­кри­мі­на­цію за ста­ном здо­ров’ я. Ми отри­ма­ли хо­ро­ший від­гук, до нас по­ча­ли над­хо­ди­ти за­яв­ки з про­ха­н­ня­ми роз’ ясни­ти ту чи ін­шу си­ту­а­цію. Це вка­зує на ве­ли­кий про­грес кам­па­нії, але у мас­шта­бах Укра­ї­ни є кра­плею у мо­рі. Тре­ба пра­цю­ва­ти не один рік, щоб збу­ду­ва­ти у нас то­ле­ран­тне су­спіль­ство, яке ро­зу­міє, що та­ке пра­ва ін­шої лю­ди­ни».

Фа­хі­вець вва­жає, що не­то­ле­ран­тність свід­чить на­сам­пе­ред про за­кри­тість су­спіль­ства. «Ось ни­ні­шня си­ту­а­ція з вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­ни­ми осо­ба­ми. Йде­ться про на­ших спів­гро­ма­дян, одна ча­сти­на Укра­ї­ни не при­ймає лю­дей з ін­шої ча­сти­ни. Та­ка ди­скри­мі­на­ція — ре­зуль­тат за­кри­то­сті, сте­ре­о­ти­пів, не­то­ле­ран­тно­го став­ле­н­ня», — про­дов­жує Іри­на Текучова.

Акти­ві­сти кам­па­нії «Ди­скри­мі­на­ція обме­жує. Про­ти­дій!» по­стій­но мо­ні­то­рять сай­ти і сто­рін­ки у со­цме­ре­жах, де про­по­ну­ють жи­тло у рі­зних мі­стах. Іри­на Текучова за­зна­чає, що за­раз хви­лю дис­кри­мі­на­ції що­до пе­ре­се­лен­ців вда­лось тро­хи сти­ши­ти, але цей про­цес по­віль­ний. «Бу­ли ве­ли­кі про­те­сти й обу­ре­н­ня лю­дей зі схі­дних обла­стей, во­ни про­во­ди­ли свою ро­бо­ту і цим ду­же до­по­мо­гли нам. На­при­клад, во­ни хо­ди­ли до ро­бо­то­дав­ців, до тих, хто здає квар­ти­ри, і роз­по­від­а­ли про се­бе, — до­дає екс­пер­тка. — Ва­жли­во йти на діа­лог і роз­ві­ю­ва­ти сте­ре­о­ти­пи осо­би­сто».

Від­по­від­аль­ність за дис­кри­мі­на­цію пе­ред­ба­че­на укра­їн­ськи­ми за­ко­на­ми, але ча­сто про це не знає ані жер­тва, ані сам дис­кри­мі­на­тор. «Су­до­ва пра­кти­ка тіль­ки по­чи­нає на­пра­цьо­ву­ва­ти­ся. А вза­га­лі на­віть за пу­блі­ка­цію дис­кри­мі­на­цій­но­го ого­ло­ше­н­ня існує адмі­ні­стра­тив­на від­по­від­аль­ність. Лю­ди­ні, яка, на­при­клад, опу­блі­ку­ва­ла ого­ло­ше­н­ня з ві­ко­ви­ми обме­же­н­ня­ми, за­гро­жує штраф до 15 ти­сяч гри­вень. Це про­пи­са­но у за­ко­нах Укра­ї­ни «Про ре­кла­му» та «Про зайня­тість населення», — ка­же Іри­на Текучова.

У рам­ках кам­па­нії про­ти дис­кри­мі­на­ції акти­ві­сти на­ма­га­ю­ться зо­рі­єн­ту­ва­ти лю­дей у то­му, що вла­сне є дис­кри­мі­на­ці­єю. На сво­є­му сай­ті на­во­дять та­кі озна­ки цьо­го яви­ща: обме­же­н­ня пра­ва на осві­ту, від­мо­ва у ме­ди­чній до­по­мо­зі, без­при­чин­ні ути­ски на ро­бо­ті та від­мо­ва у на­дан­ні пев­них по­слуг. Іри­на Текучова ко­мен­тує: «Ми не роз­жо­ву­є­мо все, а ки­да­є­мо хлі­бні кри­хти, зав­дя­ки яким лю­ди змо­жуть ана­лі­зу­ва­ти свої си­ту­а­ції і ро­зу­мі­ти, чи бу­ло по­ру­ше­н­ня. Сьо­го­дні це по­га­но пра­цює — ми отри­му­є­мо ба­га­то за­явок, які аб­со­лю­тно не сто­су­ю­ться дис­кри­мі­на­ції, на кшталт: «У ме­не вдо­ма вста­но­ви­ли до­мо­фон без мо­єї зго­ди».

Без актив­них дій жер­тви дис­кри­мі­на­ції до­мог­ти­ся спра­ве­дли­во­сті фа­кти­чно не­мо­жли­во. У цьо­му пла­ні в Укра­ї­ні існу­ють про­бле­ми. «По-пер­ше, лю­ди ча­сто не ро­зу­мі­ють, що їх дис­кри­мі­ну­ють. По-дру­ге, бу­ває що і зна­ють про це, але не хо­чуть по­да­ти голос, — ви­знає Іри­на Текучова. — У нас бу­ло кіль­ка яскра­вих дис­кри­мі­на­цій­них си­ту­а­цій, з яки­ми звер­та­ли­ся до Офі­су Упов­но­ва­же­но­го Вер­хов­ної Ра­ди з прав лю­ди­ни, але по­тім са­мі жер­тви пе­ре­ста­ва­ли ви­хо­ди­ти на кон­такт. У лю­ди­ни має бу­ти си­ла во­лі, силь­не ба­жа­н­ня від­сто­я­ти своє пра­во».

Якщо ви вва­жа­є­те, що сти­кну­ли­ся з дис­кри­мі­на­ці­єю, мо­жна на­пи­са­ти до Офі­су Ом­буд­сме­на — на сай­ті Упов­но­ва­же­но­го є кон­та­кти для по­да­н­ня скар­ги, про­тя­гом ви­зна­че­но­го пе­рі­о­ду звід­ти ма­ють на­ді­сла­ти офі­цій­ну від­по­відь. Та­кож у ко­жно­му ре­гіо­ні існу­ють цен­три на­да­н­ня без­ко­штов­ної пра­во­вої до­по­мо­ги, ку­ди мо­жна звер­ну­ти­ся за кон­суль­та­ці­єю. Кно­пка для он­лайн- кон­суль­та­цій є і на сай­ті кам­па­нії «Ди­скри­мі­на­ція обме­жує. Про­ти­дій! » . Іри­на Текучова ді­ли­ться: «Як мі­ні­мум три спра­ви пла­ну­є­мо від­кри­ти у но­во­му ро­ці, щоб ство­ри­ти юри­ди­чний пре­це­дент, на який мо­жна бу­де орі­єн­ту­ва­ти­ся у май­бу­тньо­му. А щоб ве­сти їх пов­но­цін­но, по­трі­бні актив­ні лю­ди, го­то­ві за­хи­ща­ти свої пра­ва і не зу­пи­ня­ти­ся на пів­до­ро­зі».

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

У зо­ні осо­бли­вої ува­ги. Цен­траль­ний за­лі­зни­чний вок­зал у Ки­є­ві, 9 лю­то­го 2015 ро­ку. Пред­став­ни­ця Дер­жав­ної слу­жби з над­зви­чай­них си­ту­а­цій пра­цює з ді­тьми-пе­ре­се­лен­ця­ми із Дон­ба­су, які щой­но при­їха­ли до сто­ли­ці. Вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­ні осо­би зі схо­ду Укра­ї­ни не­рід­ко сти­ка­ю­ться з дис­кри­мі­на­ці­єю з бо­ку ме­шкан­ців ін­ших ре­гіо­нів кра­ї­ни, але за­раз ця хви­ля не­га­ти­ву тро­хи спа­ла

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.