Iсто­рія одні­єї сім’ї, яка ста­ла жер­твою «зе­мель­ної ре­фор­ми»,

Або Як по­да­ток на при­са­ди­бну ді­лян­ку зда­тен «обі­бра­ти до ни­тки»

Den (Ukrainian) - - Економіка - Оле­ксій ОПАНАСЮК

Ві­ктор Ко­злов­ський грає на флей­ті. Усе жи­т­тя.

Не ска­за­ти б, що він вва­жає му­зи­ку сво­їм ве­ли­ким по­кли­ка­н­ням. Ні. Про­сто флей­та — це те, що він уміє ро­би­ти. Це те, що він зав­жди вмів ро­би­ти. Спи­тай­те про це у йо­го сту­ден­тів у Жи­то­мир­сько­му му­зи­чно­му учи­ли­щі. У тих, хто те­пер під­ко­рює Єв­ро­пу та­ким са­мим вмі­н­ням — пе­ре­ма­га­ю­чи та за­йма­ю­чи при­зо­ві мі­сця на рі­зних кон­кур­сах.

Ще у Ві­кто­ра Ко­злов­сько­го є дру­жи­на, яка та­кож грає на флей­ті, троє ді­тей, які всі пра­гнуть до му­зи­ки, і бу­ди­нок на Кро­шні, у «при­ва­тно­му се­кто­рі» Жи­то­ми­ра.

З сім’єю і ро­бо­тою у Ві­кто­ра все га­разд. А от бу­ди­нок у ньо­го мо­жуть одно­го дня за­бра­ти. Йо­му на­ра­ху­ва­ли п’ятнад­цять ти­сяч гри­вень по­да­тків на йо­го зем­лю (12 со­ток) за ми­ну­лий рік, за цей рік по­обі­ця­ли на­ра­ху­ва­ти ще двад­цять ти­сяч.

Це май­же вся Ві­кто­ро­ва рі­чна ви­кла­да­цька зар­пла­та.

Якщо не за­пла­тить, май­но опи­шуть. Уже при­сла­ли про це й офі­цій­но­го ли­ста. Він так і на­зи­ва­є­ться — «Про опис май­на у по­да­тко­ву за­ста­ву».

ФОРМУЛА

В х Нп Цн = ———— х Кф х Км

Нк

де Км = Км1 х Км2 х Км3 За ці­єю фор­му­лою Укр­дер­жгео­ка­дастр обра­хо­вує так зва­ну нор­ма­тив­но-гро­шо­ву оцін­ку або НГО зе­мель­ної ді­лян­ки, по­зна­че­ну в фор­му­лі як «Цн».

Це ду­же про­ста формула. Для тих, ко­го в ін­сти­ту­ті вчи­ли про­е­кту­ва­ти ко­смі­чні ко­ра­блі чи си­квен­сту­ва­ти ДНК.

У всіх ін­ших во­на ви­кли­кає... ну­дьгу.

У Ві­кто­ра Ко­злов­сько­го во­на ви­кли­кає ще й страх.

Вза­га­лі, ма­те­ма­ти­ка ста­ла до­сить ну­дною на­у­кою в наш час. Ма­гія цифр чо­мусь все мен­ше за­ча­ро­вує сво­єю зна­чу­щі­стю.

Для ба­га­тьох лю­дей, з ким ме­ні до­во­ди­ло­ся спіл­ку­ва­ти­ся, го­ту­ю­чи цей ма­те­рі­ал, є ціл­ко­ви­тою не­спо­ді­ван­кою, що на­віть не­ве­ли­кі змі­ни в ко­жно­му ко­е­фі­ці­єн­ті по­ви­що­го рів­ня­н­ня мо­жуть спри­чи­ни­ти гран­діо­зні змі­ни в йо­го ре­зуль­та­ті.

Ска­жі­мо, ко­е­фі­ці­єнт фун­кціо­наль­но­го при­зна­че­н­ня, по­зна­че­ний у фор­му­лі як «Кф», має ме­жі від 0,1 до 2,5. Це ду­же ши­ро­ка став­ка. Обра­хун­ки для двох вла­сни­ків зем­лі, що її фун­кціо­наль­не при­зна­че­н­ня роз­хо­ди­ться (один вла­сник має на цій зем­лі ма­га­зин, на­віть якщо він зби­тко­вий, а дру­гий не­має ні­чо­го), мо­же від­рі­зня­ти­ся в два з по­ло­ви­ною ра­зи.

Те са­ме сто­су­є­ться ко­е­фі­ці­єн­тів Км1, Км2, Км3. Так, су­то для за­галь­но­го роз­ви­тку, Км1 — ко­е­фі­ці­єнт, який вра­хо­вує зна­че­н­ня та ста­тус на­се­ле­но­го пун­кту в за­галь­но­дер­жав­ній, ре­гіо­наль­ній і мі­сце­вій си­сте­мах ви­ро­бни­цтва і роз­се­ле­н­ня; Км2 — ко­е­фі­ці­єнт, який вра­хо­вує мі­сто­бу­дів­ну цін­ність те­ри­то­рії в ме­жах на­се­ле­но­го пун­кту; Км3 — ко­е­фі­ці­єнт, який вра­хо­вує мі­сце роз­та­шу­ва­н­ня зе­мель­ної ді­лян­ки в ме­жах еко­но­мі­ко-пла­ну­валь­ної зо­ни. Ми по­вер­не­мо­ся до них пі­зні­ше. Уже го­то­ву нор­ма­тив­но-гро­шо­ву оцін­ку юри­ди­чна осо­ба мо­же за­мо­ви­ти в Дер­жгео­ка­да­стрі за пу­блі­чною ка­да­стро­вою кар­тою і то­ді са­ма по­ра­ху­ва­ти свій по­да­ток чи орен­дну пла­ту за ко­ри­сту­ва­н­ня зем­лею. Фі­зи­чній же осо­бі, та­кій як Ві­ктор Ко­зловсь- кий, за ці­єю ж фор­му­лою одра­зу ви­став­ля­ють ра­ху­нок на спла­ту. І ра­ху­нок те­пер не­аби­який. Ці­єю ма­те­ма­ти­кою ра­ні­ше ма­ло хто ці­ка­вив­ся, бо по­да­тки й орен­дна пла­та бу­ли по­мір­ни­ми (у ви­пад­ку Ві­кто­ра це бу­ло при­бли­зно 600 гри­вень на рік), і ко­ри­сту­ва­чі рів­но­цін­них зе­мель­них ді­ля­нок пла­ти­ли при­бли­зно одна­ко­во.

Те­пер на­ста­ли змі­ни, що ма­ють вплив на всю Укра­ї­ну.

В Рів­нен­ській обла­сті, на­при­клад, лю­ди ма­со­во від­мов­ля­ю­ться від орен- ди зем­лі, на якій во­ни ма­ли свої го­ро­ди, бо орен­дна пла­та ра­птом ви­ро­сла в 33 ра­зи. За де­сять со­ток го­ро­ду пен­сіо­не­ри ма­ють за­пла­ти­ти 8 ти­сяч гри­вень що­ро­ку. Гро­ма­дя­ни по­да­ли в мі­ськра­ду вже со­тні від­мов від орен­ди, а мі­ськра­да — стіль­ки ж по­зо­вів у су­ди про­ти них про те, що «брак гро­шей не мо­же бу­ти при­чи­ною від­мо­ви від орен­ди». То що ж ста­ло­ся? Та те, що й зав­жди.

ЗДО­РО­ВИЙ ГЛУЗД

Здо­ро­вий глузд рід­ко бу­ває силь­ною сто­ро­ною укра­їн­сько­го чи­нов­ни­цтва.

За за­ко­ном, під­ста­вою до на­ра­ху­ва­н­ня по­да­тків є да­ні Дер­жгео­ка­да­стру. Всі ці ко­е­фі­ці­єн­ти, про які йшло­ся ви­ще, що їх обра­хо­вує Дер­жгео­ка­дастр, а та­кож що­рі­чна ін­фля­цій­на ін­де­кса­ція ма­ють вплив на ве­ли­чи­ну по­да­тків та орен­дної пла­ти.

Най­біль­ші змі­ни від­бу­ва­ю­ться то­ді, ко­ли про­хо­дить пе­ре­оцін­ка зе­мель. За за­ко­ном, НГО має про­во­ди­ти­ся один раз на п’ять — сім ро­ків для всіх зе­мель не­сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня. На цю нор­му ра­ні­ше не зва­жа­ли, оцін­ку не про­во­ди­ли, до­по­ки че­рез змі­ни в бю­дже­тно­му за­ко­но­дав­стві пи­то­ма ва­га пла­ти за зем­лю по­ча­ла зро­ста­ти і мі­сце­ві бю­дже­ти по­ба­чи­ли тут мо­жли­вість отри­ма­ти до­да­тко­ві над­хо­дже­н­ня за ра­ху­нок під­ня­т­тя НГО.

Для при­кла­ду, се­ло Лю­бар­ці Бо­ри­спіль­сько­го ра­йо­ну на Ки­їв­щи­ні. Там не­що­дав­но про­ве­ли но­ву НГО, за­твер­ди­ли її, ні­де не опу­блі­ку­ва­ли, і пла­та за зем­лю зро­сла у по­над 30 ра­зів. Ін­ши­ми сло­ва­ми, на кор­до­нах се­ла те­пер є ді­лян­ки аб­со­лю­тно одна­ко­вої яко­сті, одна­ко­во­го при­зна­че­н­ня, з рі­зни­цею на по­да­тках у де­ся­тки ра­зів, то­му що одна ді­лян­ка по­па­дає в ме­жі се­ла, а — ні.

Чо­му це від­бу­ва­є­ться? Ну, зві­сно, мі­сце­ві ке­рів­ни­ки хо­чуть біль­ше над- хо­джень у бю­джет. Ін­ша річ, чи­нов­ни­ки ні­ко­ли не дба­ють про сти­му­лю­ю­чий ефект по­да­тко­вої по­лі­ти­ки, як і про здо­ро­вий глузд на за­гал. Во­ни не зна­ють, або не хо­чуть зна­ти про ме­жі, за яки­ми лю­ди про­сто пе­ре­ста­ють пла­ти­ти. Або во­ни ціл­ком сві­до­мі то­го, що та­кі су­ми бу­дуть пла­ти­ти оди­ни­ці, ре­шта не бу­дуть, а шу­ка­ти­муть спо­сіб до­мо­ви­ти­ся. Ро­би­ться це ціл­ком офі­цій­но і нор­ма­тив­но ні­би пра­виль­но.

Є кіль­ка ба­зо­вих до­ку­мен­тів, які до­зво­ля­ють чи­нов­ни­кам гра­ти­ся в цю ари­фме­ти­ку. Це — ста­т­тя 205 Зе­мель­но­го кодексу, За­кон Укра­ї­ни «Про оцін­ку зе­мель» та по­ста­но­ва Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни «Про Ме­то­ди­ку нор­ма­тив­ної гро­шо­вої оцін­ки зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня та на­се­ле­них пун­ктів » . Оста­н­ня бу­ла прийня­та ще 1995 ро­ку. Згі­дно з ни­ми, є три ме­то­ди­ки оцін­ки: НГО зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, НГО не­сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня і екс­пер­тна оцін­ка.

Екс­пер­тна оцін­ка за­сто­со­ву­є­ться те­пер ча­сті­ше, ніж ра­ні­ше і ось чо­му. Ко­е­фі­ці­єн­ти Км2 і Км3, які ми зга­да­ли ви­ще, — це су­то ло­каль­ні ко­е­фі­ці­єн­ти. Пер­ший із них ви­мі­рює за­ле­жить від рен­тної до­хі­дно­сті зе­мель­ної ді­лян­ки, а дру­гий — від її близь­ко­сті до рі­зних ін­фра­стру­ктур­них та де­мо­гра­фі­чних пе­ре­ваг.

Для мі­ста з та­кою кіль­кі­стю на­се­ле­н­ня, як Жи­то­мир, Км2 вста­нов­ле­но в ме­жах від 0,3 до 3,5, а Км3 в ме­жах від 0,5 до 1,5.

Екс­перт, яко­го за­лу­ча­ють до ви­зна­че­н­ня ве­ли­чи­ни цих ко­е­фі­ці­єн­тів для окре­мої зе­мель­ної ді­лян­ки, як пра­ви­ло, один на все мі­сто. Він ні­ко­ли не по­яснює, чо­му він одно­му ко­ри­сту­ва­чу на­ра­ху­вав по мі­ні­му­му, а ін­шо­му — по ма­кси­му­му, або, якщо й по­яснює, то не по­си­ла­є­ться на жо­дні кон­кре­тні нор­ма­ти­ви чи вка­зів­ки. Тут уже ма­є­мо си­ту­а­цію, ко­ли два по­ді­бних ма­га­зи­ни, які сто­ять по­руч, мо­жуть пла­ти­ти по­да­тки за зем­лю, які від­рі­зня­ти­му­ться в ра­зи. І екс­перт мо­же роз­по­ві­сти, що ста­ло­ся це то­му, що один із цих ма­га­зи­нів зна­хо­ди­ться ближ­че до зу­пин­ки ав­то­бу­са, аж... на 5 ме­трів.

Та­ка ши­ро­та дис­кре­ції (віль­но­го роз­су­ду) екс­пер­тів є ні­що ін­ше, як за­про­ше­н­ня до ко­ру­пції. Рі­ше­н­ня, яке чи­нов­ни­ку за­кон до­зво­ляє прийня­ти на свій роз­суд, ні­ко­ли не бу­ває де­ше­вим.

НІ­ХТО НЕ ГО­ВО­РИВ, ЩО БУ­ДЕ ЛЕГ­КО

Жи­то­мир­ські підприємці, орен­да­рі зем­лі — на­род та­кий же на­стир­ний, як і ма­ло по­кір­ний. До­ві­ри до чи­нов­ни­цтва у них ні­ко­ли не бу­ло, а ві­ра в ефе­ктив­ні ре­фор­ми ні­ко­ли й не зро­джу­ва­ла­ся.

Во­ни взя­ли­ся за мі­ську вла­ду. Пі­сля кіль­кох ле­кцій пе­ред де­пу­та­та­ми мі­ськра­ди на те­му мно­же­н­ня ці­лих чи­сел на не ці­лі й про те, що вчи­тель­ка ма­те­ма­ти­ки в мо­лод­ших кла­сах не бу­ла вже аж та­кою за­ну­дою, до де­пу­та­тів по­ча­ло до­хо­ди­ти, що з ка­зу­їсти­кою об­чи­слень у Дер­жгео­ка­да­стрі щось тре­ба ро­би­ти, якщо во­ни хо­чуть, щоб над­хо­дже­н­ня в бю­джет за орен­ду зем­лі три­ма­ли­ся хо­ча би на то­му са­мо­му рів­ні й не бу­ло ма­со­вої від­мо­ви від орен­ди зем­лі.

Ми­ну­ло­го ро­ку Жи­то­мир­ська мі­ська ра­да ухва­ли­ла рі­ше­н­ня №931, яким обме­жи­ла Км2 до ма­кси­маль­но­го зна­че­н­ня — 0,306, а Км3 — до 1.

Всі зі­тхну­ли з по­лег­ше­н­ням. Дер­жгео­ка­дастр, до ре­чі, — та­кож, бо він то­го рі­ше­н­ня і не ду­мав ви­ко­ну­ва­ти.

Мі­ськра­да звер­ну­ла­ся до су­ду, що­би зму­си­ти Управ­лі­н­ня Дер­жгео­ка­да­стру в Жи­то­мир­сько­му ра­йо­ні слі­ду­ва­ти сво­є­му рі­шен­ню.

Суд ви­знав не­за­кон­ним не­ви­ко­на­н­ня Жи­то­мир­ським Дер­жгео­ка­да­стром рі­ше­н­ня мі­ськра­ди, але від­мо­вив у зо­бов’язан­ні ви­ко­ну­ва­ти це рі­ше­н­ня, бо не ви­знав мі­ськра­ду по­стра­жда­лою сто­ро­ною, оскіль­ки та не мо­же по­ка­за­ти втра­ти, які во­на по­не­сла че­рез та­кі дії від­по­від­а­ча.

Те, що ін­ве­сти­цій­ний клі­мат у мі­сті й над­хо­дже­н­ня до бю­дже­ту те­пер за­гро­же­ні че­рез ари­фме­ти­ку Дер­жгео­ка­да­стру і що це є пря­ма шко­да по­зи­ва­че­ві, Апе­ля­цій­ний суд до ува­ги не взяв.

Одним сло­вом, чи­нов­ни­ки Дер­жгео­ка­да­стру те­пер зна­ють, що їхня від­мо­ва під­ко­ря­ти­ся рі­шен­ню мі­ськра­ди є не­за­кон­ною, бо так ска­зав суд, але ко­ри­ти­ся во­ни все одно не бу­дуть, бо не­має фор­маль­но­го на­ка­зу. Як вам та­ке? Не­що­дав­но підприємці з тої роз­пу­ки пі­ке­ту­ва­ли Управ­лі­н­ня Дер­жгео­ка­да­стру в Жи­то­ми­рі. Го­ло­ва йо­го очі­ку­ва­но пі­шов на лі­кар­ня­ний. І єди­ною по­мі­тною по­ді­єю то­го дня бу­ло те, що на­віть по­ки уста­но­ву пі­ке­ту­ва­ли, там... бра­ли ха­ба­рі. Си­ло­ви­ки за­три­ма­ли то­ді на га­ря­чо­му одно­го з чи­нов­ни­ків, ко­ли той отри­му­вав не­пра­во­мір­ну ви­го­ду від двох Жи­то­ми­рян за ре­є­стра­цію зе­мель­них ді­ля­нок та при­сво­є­н­ня їм ка­да­стро­вих но­ме­рів.

Ба­зо­ва оцін­ка зем­лі має бу­ти рин­ко­вою, якщо дер­жа­ва ко­лись за­хо­че і тут спро­бу­ва­ти на­ве­сти лад. Та­ка мо­дель пов­ні­стю би від­по­від­а­ла прин­ци­пам спра­ве­дли­во­сті й ро­зум­но­сті й різ­ко зни­жу­ва­ла би ви­тра­ти на адмі­ні­стру­ва­н­ня. Як зав­жди, на це по­трі­бна по­лі­ти­чна во­ля. В то­му чи­слі тих чи­нов­ни­ків, які мо­жуть че­рез ці змі­ни біль­ше не за­ли­ши­ти­ся в си­сте­мі.

СИ­СТЕ­МА

Кри­ти­ка си­сте­ми нор­ма­тив­но­гро­шо­во­го оці­ню­ва­н­ня лу­нає вже дав­но. Сво­го ча­су в ра­ді під­при­єм­ців при Ка­бі­не­ті Мі­ні­стрів від­бу­ла­ся на­ра­да що­до цьо­го і бу­ло ство­ре­но ро­бо­чу гру­пу для пе­ре­гля­ду ме­то­ди­чни­хпідх одів та­ко­го оці­ню­ва­н­ня. Що­прав­да, до змін так і не ді­йшло.

Тим ча­сом си­сте­ма да­лі хи­бить. На ба­га­тьо­хрів­нях . На­віть на су­то фі­ло­соф­сько­му.

Ось, на­при­клад, зна­че­н­ня «В» у фор­му­лі, про яку йде­ться, — це ви­тра­ти на осво­є­н­ня та обла­шту­ва­н­ня те­ри­то­рії зе­мель­ної ді­лян­ки. Ко­ли вла­сник ма­га­зи­ну про­кла­дає но­ву лі­нію те­пло­по­ста­ча­н­ня чи еле­ктро­пе­ре­дач сво­єю ді­лян­кою до сво­го ма­га­зи­ну, це при­зво­дить до збіль­ше­н­ня НГО не тіль­ки на йо­го зем­лю, а й на зем­лю ін­ши­хко­ри­сту­ва­чів у йо­го ра­йо­ні. І це при то­му, що він вкла­дає свої, а не дер­жав­ні гро­ші, у цей про­ект, умов­но по­кра­щу­ю­чи за­галь­ну ін­фра­стру­кту­ру ра­йо­ну, чим по­вин­на за­йма­ти­ся вла­да, яка зби­рає на це по­да­тки. При цьо­му еко­но­мі­чна си­ту­а­ція в ра­йо­ні мо­же да­лі за­ли­ша­ти­ся де­пре­сив­ною, і збіль­ше­н­ня по­да­тків не ма­ти­ме жо­дно­го еко­но­мі­чно­го сен­су.

Або, уяві­мо, що якесь мо­но­поль­не ін­фра­стру­ктур­не під­при­єм­ство в ме­жа­хмі­ста ви­рі­ши­ло ку­пи­ти для сво­го ди­ре­кто­ра вер­то­літ і збу­ду­ва­ти вер­то­лі­тний май­дан­чик, при цьо­му збіль­шу­ю­чи свою ка­пі­та­лі­за­цію. Це та­кож збіль­шить НГО і від­по­від­ні по­да­тки для нав­ко­ли­шні­хко­ри­сту­ва­чів зем­лі, не при­но­ся­чи їм вза­мін жо­дни­х­еко­но­мі­чних пе­ре­ваг.

Ко­жний сту­дент юри­ди­чно­го фа­куль­те­ту знає, що в си­сте­мі ци­віль­но­го пра­ва в Укра­ї­ні пе­ре­ва­жа­ють за­са­ди спра­ве­дли­во­сті, сум­лін­но­сті, ро­зум­но­сті.

Зна­ють це та­кож і суд­ді, які слу­ха­ють по­зо­ви про­ти Дер­жгео­ка­да­стру.

У фор­му­лі НГО і в то­му, як Дер­жгео­ка­дастр по­слу­го­ву­є­ться нею, не­має, як мі­ні­мум, спра­ве­дли­во­сті та ро­зум­но­сті. Чи­нов­ни­цтво на рі­зни­хща­блях­дер­жав­ної дра­би­ни ні­ко­ли не по­слу­го­ву­є­ться за­ко­ном, ко­ли ви­гі­дні­ше гля­ну­ти ли­ше на йо­го бу­кву, на якусь за­чі­пку. І ве­ли­кої рі­зни­ці між суд­дею Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду, який під­га­няв кон­сти­ту­цію під Яну­ко­ви­ча, та чи­нов­ни­ком, який так оці­нює зем­лю без­ро­бі­тній пен­сіо­нер­ці, що во­на му­сить за­пла­ти­ти 20 000 грн по­да­тків, то­ді ко­ли її су­сід май­же ні­чо­го не пла­тить, тут не­має. Оби­два по­ясню­ють свої дії ціл­ком кон­кре­тним і під­хо­дя­щим па­ра­гра­фом у за­ко­ні. Але не йо­го ду­хом.

У ство­рен­ні си­ту­а­ції, де су­сі­ди пла­тять по­да­тки, які від­рі­зня­ю­ться в де­ся­тки ра­зів і де по­да­тки збіль­шу­ю­ться, ко­ли змен­шу­є­ться рен­та­бель­ність ко­ри­сту­ва­ча зем­лі, не­має ні спра­ве­дли­во­сті, ні ро­зум­но­сті.

Си­сте­ма ду­же слаб­ка пе­ред ма­ні­пу­ля­ці­я­ми. У змі­нах­до 128- ї статті Зе­мель­но­го кодексу бу­ло пе­ред­ба­че­но, що оцін­ку зем­лі ма­ють про­во­ди­ти на за­мов­ле­н­ня про­дав­ця. В ор­га­нів мі­сце­во­го уря­ду­ва­н­ня, які ви­сту­па­ють за­мов­ни­ка­ми, є спосо­би впли­ва­ти на та­ку оцін­ку. В Ки­є­ві, ска­жі­мо, во­на має бу­ти за­ре­цен­зо­ва­ною де­пар­та­мен­том май­на КМДА, а там її ре­цен­зу­ють у бік за­ви­ще­н­ня. Оцін­ка ко­му­наль­но­го май­на в Ки­є­ві те­пер, як пра­ви­ло, ви­ще рин­ко­вої. То­му в цьо­му ро­ці є ба­га­то від­мов від орен­ди та­ко­го май­на на ко­ристь при­ва­тно­го.

Рі­єл­те­ри та­кож ра­пор­ту­ють, що з по­ча­тком осе­ні на рин­ку сто­ли­ці ви­став­ле­но на про­даж ду­же ба­га­то не­жи­тло­вої не­ру­хо­мо­сті че­рез кар­ди­наль­не, в де­ся­тки ра­зів, збіль­шен- ня зе­мель­но­го по­да­тку. Вла­сни­ки при­мі­щень на цо­коль­ни­хта пер­ших по­вер­хах, крім по­да­тку на не­ру­хо­мість, пла­тять ще за орен­ду зем­лі й при­бу­дин­ко­вої те­ри­то­рії. Ча­сто ця су­ма є біль­ша за ту, яку вла­сник міг би ді­ста­ва­ти від зда­чі в орен­ду та­ко­го май­на.

АЛЬТЕРНАТИВА

В Укра­ї­ні ри­нок зем­лі не­сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня існує вже по­над 20 ро­ків. Зем­лі про­да­ють і ку­пу­ють, зда­ють в орен­ду, обмі­ню­ють, пе­ре­да­ють у за­ста­ву, во­ни пе­ре­хо­дять у спа­док, по­зи­ча­ю­ться, аре­што­ву­ю­ться, за­не­дбу­ю­ться, і на­віть ви­пад­ко­во гу­бля­ться і по­тім їхзнах одять.

Ко­жний вла­сник зем­лі те­пер має уяву, скіль­ки за йо­го ка­ва­лок мо­жуть да­ти гро­шей, скіль­ки йо­го шмат мо­же ко­шту­ва­ти на віль­но­му рин­ку. Ко­жний, тіль­ки не чи­нов­них Дер­жгео­ка­да­стру.

Ри­нок є не­по­га­ним оці­ню­ва­чем вар­то­сті зем­лі. До­во­лі спра­ве­дли­вим і ро­зум­ним.

Чо­му до­сі не за­сто­со­ву­ють рин­ко­вий ана­ліз для під­го­тов­ки оцін­ки вар­то­сті зе­мель­ної ді­лян­ки — за­гад­ка.

Ка­жуть, ри­нок цей ще не до­ско­на­лий. Що ко­ли­шні про­да­жні ці­ни мо­жуть бу­ти шту­чно за­ви­ще­ні для тих, хто хо­че від­ми­ти ко­шти, або за­ни­же­ні для тих, хто хо­че змен­ши­ти ви­тра­ти, пов’яза­ні з про­да­жем, і що та­кі да­ні мо­жуть ви­крив­ля­ти справ­жній ри­нок. Мо­жуть, але не бу­дуть. Як і в ре­шті сві­ту, оці­ню­ва­чі ви­во­дять ме­ді­ан­ну ці­ну і екс­тре­маль­ні ці­ни від­ки­да­ють як та­кі, що не від­обра­жа­ють рин­ко­ви­хре­а­лій.

Усі да­ні про про­да­жі вже дав­но ре­є­стру­ю­ться в Мі­ні­стер­стві юсти­ції, і все, що тре­ба зро­би­ти, — це від­кри­ти да­ні про ці­ни та­ки­х­про­даж.

Ба­зо­ва оцін­ка зем­лі має бу­ти рин­ко­вою, якщо дер­жа­ва ко­лись за­хо­че і тут спро­бу­ва­ти на­ве­сти лад.

Та­ка мо­дель пов­ні­стю би від­по­від­а­ла прин­ци­пам спра­ве­дли­во­сті й ро­зум­но­сті й різ­ко зни­жу­ва­ла би ви­тра­ти на адмі­ні­стру­ва­н­ня.

Як зав­жди, на це тре­ба по­лі­ти­чна во­ля. В то­му чи­слі ти­хчи­нов­ни­ків, які мо­жуть че­рез ці змі­ни біль­ше не за­ли­ши­ти­ся в си­сте­мі.

ВІ­КТОР

Пред­ки Ві­кто­ра Ко­злов­сько­го бу­ли му­зи­кан­та­ми. Дід ди­ри­гу­вав ор­ке­стром. Йо­го ре­пре­су­ва­ли і роз­стрі­ля­ли як поль­сько­го шпи­гу­на в 1937 р.

Ко­ли ба­тько по­вів Ві­кто­ра за­пи­су­ва­ти­ся в му­зи­чну шко­лу, він обрав флей­ту. Бо ду­же не хо­тів ба­я­на, до яко­го схи­ляв ба­тько.

Ко­ли Ві­ктор Ко­злов­ський ку­пу­вав у Жи­то­ми­рі ста­ре­зну ха­ту, він ра­дів, що на тій са­мій ді­лян­ці ко­лись мо­жна бу­де по­ста­ви­ти ще одну, но­ву. Ді­лян­ка, хоч і не ду­же ве­ли­ка, але це до­зво­ля­ла. Йо­го син са­ме по­лю­бив гра­ти на удар­ни­хін­стру­мен­тах, і він уже пла­ну­вав ро­би­ти там окре­му кім­на­ту для йо­го вправ.

Він хо­тів збу­ду­ва­ти ха­ту сам, сво­ї­ми ру­ка­ми. Ро­ди­на ве­ли­ка, троє ді­тей. Ко­жно­му — по кім­на­ті, й усім — за­лу для ре­пе­ти­цій.

Му­зи­кан­там зав­жди важ­ко з при­мі­ще­н­ня­ми.

Ві­ктор на­віть на­ймав­ся на бу­до­ви, щоб на­вчи­ти­ся бу­ді­вель­ної спра­ви.

Паль­цям, що зви­кли до флей­ти, бу­ло тяж­ко зви­кну­ти до мо­ло­тків. Але він не рем­ству­вав. Ко­ли ти з на­тхне­н­ням пра­цю­єш, ци­ту­вав він ко­гось із ві­до­мих, то ти і так є флей­тою, че­рез чиє сер­це ше­піт го­дин пе­ре­тво­рю­є­ться на му­зи­ку.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.