Та­єм­ни­ці ста­рої скри­ні

Як у Кам’ян­сько­му від­ро­джу­є­ться уні­каль­ний ми­ко­ла­їв­ський роз­пис

Den (Ukrainian) - - Культура - Ма­рія СЛОБОДЯНИК, м. Кам’ян­ське Ілюстрацію надано ав­то­ром

Єу ме­шкан­ців мі­ста Кам’ ян­сько­го (до пе­ре­йме­ну­ва­н­ня — Дні­про­дзер­жинськ) сла­ве­тні су­сі­ди — май­стри пе­три­ків­сько­го роз­пи­су, який ви­зна­но ЮНЕСКО спад­щи­ною люд­ства. Не­пе­ре­вер­ше­ні у ви­ко­нан­ні де­ко­ра­тив­но­го ма­люн­ка, во­ни що­ра­зу ди­ву­ють світ.

■ Не­що­дав­но у при­мі­щен­ні Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни бу­ло уро­чи­сто пред­став­ле­но Кам’ ян­ське — по­дія від­бу­ла­ся під на­звою «Мі­сто, в яко­го є ду­ша». Ча­сти­ною екс­по­зи­ції бу­ли твор­чі ро­бо­ти учнів мі­ської ди­тя­чої шко­ли ім. І. Пер­шуд­че­ва — ма­люн­ки з па­трі­о­ти­чною те­ма­ти­кою та уні­каль­ний роз­пис. Один із ор­га­ні­за­то­рів ви­став­ки, за­сту­пник ди­ре­кто­ра шко­ли В’ яче­слав Абра­мов роз­по­вів, що у Дні­про­пе­тров­ській обла­сті, бі­ля мі­ста Но­во­мо­сков­ська, є се­ло Ми­ко­ла­їв­ка, в яко­му май­же три­ста ро­ків то­му ви­ни­кла осо­бли­ва те­хні­ка ма­лю­ва­н­ня, до якої вда­ва­ли­ся для оздо­бле­н­ня ме­блів та по­су­ду, але най­біль­ше — для роз­пи­су де­рев’ яних скринь мі­сце­во­го ви­ро­бни­цтва.

■ Май­же за­бу­тий у ра­дян­ський пе­рі­од, ни­ні зав­дя­ки ро­бо­ті кра­є­знав­ців ми­ко­ла­їв­ський роз­пис отри­мав дру­ге жи­т­тя. До ви­вче­н­ня йо­го основ до­лу­чи­ли­ся й учні Кам’ ян­ської ху­до­жньої шко­ли під ке­рів­ни­цтвом до­свід­че­но­го вчи­те­ля Ві­кто­ра Са­мо­ва­ра, який три­ва­лий час ви­вчав ор­на­мен­та­лі­сти­ку укра­їн­сько­го роз­пи­су і на осно­ві зі­бра­но­го ма­те­рі­а­лу на­пи­сав книж­ку « Дже­ре­ла пам’ яті » , ви­да­ну як по­сі­бник для ху­до­жніх шкіл.

— Ми за­про­по­ну­ва­ли ди­плом­ні ро­бо­ти учнів мо­го кла­су, — роз­по­від­ає Ві­ктор Ва­си­льо­вич. — Це пов­но­мас­шта­бні ескі­зи ми­ко­ла­їв­сько­го роз­пи­су фа­са­ду та бі­чних сто­рін скри­ні, ви­ко­на­ні Ка­те­ри­ною Го­ря­ї­но­вою, Єли­за­ве­тою Яки­мен­ко, Дар’єю Яло­вою та Оле­ксан­дром Да­ниль­чен­ком. При­єм­но, що ді­ти ша­ну­ють на­ші тра­ди­ції і ре­тель­но ви­ко­ну­ють до­сить скла­дні зав­да­н­ня.

■ Тон­ко­ща­ми май­стер­но­сті ми­ко­ла­їв­сько­го роз­пи­су В. Са­мо­вар ді­ли­ться з учня­ми на уро­ках ком­по­зи­ції. Пер­шо­о­сно­ва — ви­вче­н­ня еле­мен­тів ма­люн­ку ( кві­тів та ви­но­гра­ду, який та­кож ви­ко­ри­сто­ву­є­ться у роз­пи­сі) з подаль­шим їх си­ме­три­чним роз­та­шу­ва­н­ням без ви­ко­ри­ста­н­ня тра­фа­ре­тів. Для ви­ко­на­н­ня роз­пи­су фа­са­ду ар­куш ді­ли­ться на три ча­сти­ни по вер­ти­ка­лі, адже три­діль­ність — чи не го­лов­ний по­ка­зник за­зна­че­ної те­хні­ки — сим­во­лі­зує по­кло­ні­н­ня пра­дав­ньо­му бо­гу Ро­ду та бе­ре­ги­ням в обра­зі ма­те­рі й до­чки. Ма­лю­нок бу­ду­є­ться за прин­ци­пом де­ре­ва жи­т­тя — кві­ти у ва­зо­ні, які не­зрід­ка ми ба­чи­мо на ви­ши­тих ру­шни­ках, пи­сан­ках та ін­ших етні­чних пре­дме­тах. Ві­ктор Ва­си­льо­вич вва­жає, що при­та­ман­на ми­ко­ла­їв­сько­му роз­пи­су при­глу­ше­на га­ма ко­льо­рів по­ді­бна до на­ро­дної кар­тин­ки із зо­бра­же­н­ням ко­за­ка­бан­ду­ри­ста або Ма­мая, де до­мі­ну­ють охра та ко­ри­чне­ві й це­гли­сті від­тін­ки. Тем­не, за­зви­чай зе­ле­не, тло є сим­во­лом при­ро­ди, яке в по­єд­нан­ні з роз­пи­сом ство­рює есте­ти­чну гар­мо­нію. На­пев­но, та­ка га­ма ко­льо­рів пов’ яза­на са­ме з роз­пи­сом скринь, які ма­ли бу­ти не­нав’ язли­вою при­кра­сою в ха­тньо­му ін­тер’ єрі й бу­ли при­зна­че­ні не ли­ше для збе­рі­га­н­ня одя­гу та рі­зних ре­чей, а й ма­ли в по­бу­ті уні­вер­саль­ний ха­ра­ктер: їх ста­ви­ли на по­ку­ті під обра­за­ми, ко­ри­сту­ва­ти­ся ни­ми як сто­ла­ми або ле­жа­ли на них.

■ З по­явою су­ча­сних ме­блів ста­рі ви­яви­ли­ся не­по­трі­бни­ми, й від­так від­па­ла по­тре­ба у ви­ко­ри­стан­ні роз­пи­су. Ба­бу­си­ні скри­ні пе­ре­ко­чу­ва­ли в са­раї, в них за­си­па­ли збіж­жя чи скла­да­ли вся­кий не­по­тріб. На жаль, на те­ри­то­рії Дні­про­пе­тров­ської обла­сті зна­йде­но небагато скринь з ми­ко­ла­їв­ським роз­пи­сом. Хі­ба що подаль­ші по­шу­ки до­слі­дни­ків да­дуть по­зи­тив­ні ре­зуль­та­ти.

■ Мо­жна вва­жа­ти рід­кі­сним та­ла­ном чи на­го­ро­дою до­лі за лю­бов до на­ціо­наль­них тра­ди­цій одну при­єм­ну по­дію, що від­бу­ла­ся в жит­ті Ві­кто­ра Са­мо­ва­ра: він отри­мав за­мов­ле­н­ня на ре­став­ра­цію скри­ні з ми­ко­ла­їв­ським роз­пи­сом. Спо­ча­тку пе­ре­свід­чив­ся у від­по­від­но­сті до ка­но­нів ці­єї те­хні­ки, по­тім ро­зі­брав­ся з рів­нем по­шко­дже­н­ня по­верх­ні скри­ні і... зба­гнув, що не мо­жна за­ма­льо­ву­ва­ти уні­каль­ну ро­бо­ту ста­ро­го май­стра. З вну­трі­шньо­го бо­ку кри­шки по­зна­че­на да­та її ви­го­тов­ле­н­ня — тра­вень 1915 ро­ку. Ви­ко­на­на скри­ня в ха­ра­ктер­ній ма­не­рі то­го ча­су — з до­ще­чок ли­пи, вкри­та сто­ляр­ним кле­єм, на який ще у во­ло­го­му ста­ні на­не­се­ний по­ро­шко­вий пі­гмент тем­но- зе­ле­но­го ко­льо­ру для ство­ре­н­ня тла під ма­лю­нок. Для са­мо­го роз­пи­су у фар­би до­да­но яє­чний жов­ток, а оста­то­чної міцності до­да­ло по­кри­т­тя ла­ком зі зва­ре­ної олі­фи. Сьо­го­дні скри­ня слу­жить екс­по­на­том для ви­вче­н­ня ми­ко­ла­їв­сько­го роз­пи­су в ху­до­жній шко­лі мі­ста Кам’ ян­сько­го.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.