Осо­бли­ва на­го­ро­да

24 ли­сто­па­да «День» уво­сьме на­го­ро­джу­ва­ти­ме ла­у­ре­а­та Пре­мії іме­ні Джейм­са Мей­са

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»

Не­за­ба­ром в Укра­ї­ні від­бу­ду­ться ме­мо­рі­аль­ні дні вша­ну­ва­н­ня жертв Го­ло­до­мо­ру. Що­ро­ку па­ра­лель­но із ци­ми без пе­ре­біль­ше­н­ня ек­зи­стен­цій­ни­ми для на­шої на­ції ро­ко­ви­на­ми га­зе­та «День» при­су­джує Пре­мію «За гро­ма­дян­ську по­зи­цію в га­лу­зі пу­блі­ци­сти­ки» іме­ні Джейм­са Мей­са — щоб від­зна­чи­ти тих, хто спри­яє утвер­джен­ню істо­ри­чної пам’яті на­ро­ду, йо­го на­ціо­наль­ної са­мо­сві­до­мо­сті й са­мо­бу­тно­сті, ви­зна­н­ня Го­ло­до­мо­ру 1932—1933 ро­ків ге­но­ци­дом про­ти укра­їн­ців. На­га­да­є­мо, що пре­мію за­сно­ва­но го­лов­ним ре­да­кто­ром га­зе­ти « День » Ла­ри­сою Ів­ши­ною, і вру­ча­ють її вже во­сьмий рік по­спіль.

■ У по­пе­ре­дні ро­ки ла­у­ре­а­та­ми Пре­мії ста­ли ві­до­мі пу­блі­ци­сти й ав­то­ри « Дня » : Ігор ЛОСЄВ ( 2009), Ігор СЮНДЮКОВ ( 2010), Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ (2011), Оле­ксандр ПАЛІЙ ( 2012), Пе­тро КРАЛЮК та Во­ло­ди­мир БОЙ­КО ( 2013), Ва­лен­тин ТОРБА ( 2014), Іван КАПСАМУН (2015).

« Га­зе­та « День » є одним із най­більш ав­то­ри­те­тних ви­дань в Укра­ї­ні, — вва­жає до­ктор істо­ри­чних на­ук, член Гро­мад­ської ра­ди з при­су­дже­н­ня Пре­мії іме­ні Джейм­са Мей­са Ста­ні­слав КУЛЬЧИЦЬКИЙ. — З по­ва­гою до неї став­ля­ться, зокре­ма, й ті лю­ди, що сто­ять при вла­ді. Всі ла­у­ре­а­ти Пре­мії ім. Джейм­са Мей­са — або по­стій­ні ав­то­ри га­зе­ти « День » , які май­же ко­жно­го ти­жня дру­ку­ють там статті, або ж вла­сне спів­ро­бі­тни­ки ви­да­н­ня. Те, що во­ни ро­блять, ви­кли­кає у су­спіль­ства ін­те­рес до га­зе­ти. Зро­зумі­ло, що Пре­мія орі­єн­то­ва­на на істо­рію, не ли­ше на Го­ло­до­мор, але й на по­ст­ге­но­ци­дне су­спіль­ство, як на­зи­вав йо­го Мейс у сво­їх ав­тор­ських ко­лон­ках у га­зе­ті « День » . По­ст­ге­но­ци­дне су­спіль­ство — це на­ше що­ден­не жи­т­тя. Зав­дя­ки га­зе­ті ми кра­ще ро­зу­мі­є­мо тенденції роз­ви­тку, су­ча­сне ста­но­ви­ще Укра­ї­ни. Ба­га­то по­ва­жних лю­дей, ав­то­ри­те­тів і в еко­но­мі­ці, і в гу­ма­ні­тар­ній сфе­рі ці­ну­ють це ви­да­н­ня й пе­рі­о­ди­чно ви­сту­па­ють у ньо­му зі ста­т­тя­ми, які ці­кав­лять су­спіль­ство. Пе­ре­ко­на­ний, що Пре­мію слід при­су­джу­ва­ти або жур­на­лі­стам, або на­у­ков­цям, які по­єд­ну­ють на­у­ку із жур­на­лі­сти­кою. Осо­бли­во ме­ні ім­по­нує ре­да­ктор ру­брик сто­рі­нок « Істо­рія та « Я » та «Укра­ї­на Incognita» Ігор Сюндюков, яко­го знаю від­то­ді, ко­ли він тіль­ки- но при­йшов у га­зе­ту. За­раз він зов­сім ін­ша лю­ди­на. Якщо ра­ні­ше пи­сав ли­ше на­у­ко­во-по­пу­ляр­ні статті, то те­пер — й акту­аль­ні ана­лі­ти­чні ма­те­рі­а­ли».

Во­дній зі сво­їх остан­ніх ста­тей для га­зе­ти «День» (див. ма­те­рі­ал «Як і чо­му ді­яв «те­рор го­ло­дом» в № 190-191 від 21— 22 жов­тня) Ста­ні­слав Кульчицький по­ру­шив низ­ку пи­тань, пов’яза­них із тим, що істо­ри­чні мі­фи, які на­гро­ма­ди­ли­ся нав­ко­ло про­блем Го­ло­до­мо­ру, не зни­ка­ють. « 2018 ро­ку ми­на­ють 85- ті ро­ко­ви­ни Го­ло­до­мо­ру, — роз­по­від­ає Ста­ні­слав Кульчицький. — Пе­ре­ко­на­ний, що Укра­ї­на по­вин­на зно­ву звер­ну­ти­ся до Ге­не­раль­ної Асам­блеї ООН що­до ви­зна­н­ня Го­ло­до­мо­ру ге­но­ци­дом — цьо­го ра­зу ми ма­ти­ме­мо зна­чно біль­ше шан­сів, ніж 10 ро­ків то­му. Однак вла­да на­ра­зі не ро­бить кро­ків у цьо­му на­пря­мі. Во­ни зайня­ті ни­ні­шнім не­про­стим ста­но­ви­щем у кра­ї­ні, але ж пев­ною мі­рою це ста­но­ви­ще ви­кли­ка­не й тим, що Укра­ї­на за­ли­ша­є­ться по­ст­ге­но­ци­дним су­спіль­ством. Пе­ре­ко­на­ний, що за ці два ро­ки ми по­вин­ні акти­ві­зу­ва­ти не до­слі­дже­н­ня

(во­ни вже дав­но здій­сне­ні), а їхню по­пу­ля­ри­за­цію се­ред на­се­ле­н­ня. Рі­ше­н­ня Вер­хов­ної Ра­ди й су­ду не­до­ста­тньо — Го­ло­до­мор має ви­зна­ти ООН».

По­дії остан­ніх ро­ків про­де­мон­стру­ва­ли, які важ­кі на­слід­ки для су­ча­сно­сті мо­жуть ма­ти не­ви­вче­ні уро­ки ми­ну­ло­го. « На схо­ді Укра­ї­ни, де Го­ло­до­мор 1932—1933 ро­ків ви­ру­вав з не мен­шою лю­т­тю, ніж у цен­траль­ній і пів­ден­ній ча­сти­ні на­шої кра­ї­ни, че­рез пів­сто­лі­т­тя да­ле­ко не всі ста­ви­ли­ся до ньо­го сер­йо­зно, — роз­по­від­ає жур­на­ліст га­зе­ти «День» й ла­у­ре­ат Пре­мії 2014 ро­ку Ва­лен­тин Торба. — Так, щось бу­ло, вми­ра­ли лю­ди, але ж і на По­волж­жі вми­ра­ли, і під час ве­ли­кої вій­ни ги­ну­ли міль­йо­на­ми... Та­ким чи­ном ра­дян­ська про­па­ган­да та ви­крив­ле­на істо­рі­о­гра­фія по­сту­по­во з кіль­кох по­ко­лінь ви­ча­ви­ла не про­сто пам’ ять про Го­ло­до­мор, а го­лов­не — про йо­го ви­то­ки, при­чи­ни. Ви­ро­сли лю­ди, які втра­ти­ли від­чу­т­тя не­без­пе­ки, що зре­штою й ві­ді­гра­ло злу роль. Ба­га­то хто ка­же, що мій рі­дний Дон­бас іден­ти­фі­кує се­бе з Ро­сі­єю, і са­ме то­му две­рі для оку­пан­та там бу­ли від­чи­не­ні. Ні. Бі­да в то­му, що Дон­бас зде­біль­шо­го се­бе ні­як не іден­ти­фі­ку­вав, що й ста­ло тлом для ши­ро­ко­го по­ля ін­фор­ма­цій­них ма­ні­пу­ля­цій. Оку­пант пе­ред тим, як за­гар­ба­ти на­ші зем­лі, ви­чав­лю­вав на­шу пам’ять. Зре­штою, війна вже три­ває — укра­їн­цям від­рі­за­ють ру­ки з три­зу­бом і са­джа­ють « на під­вал» за ви­ві­шу­ва­н­ня укра­їн­сько­го пра­по­ра. І якщо ми не бу­де­мо ро­би­ти все, щоб при­во­ди­ти до тя­ми ці­лі пла­сти укра­їн­ців, то нам до­ве­де­ться зно­ву пе­ре­жи­ти етап по­ст­ге­но­ци­дно­сті й по­ство­єн­но­сті. Тіль­ки ще че­рез 50 ро­ків вже мо­же не на­ро­ди­тись ще одно­го аме­ри­кан­ця Джейм­са Мей­са, який би зро­бив за нас на­шу ро­бо­ту. Зре­штою, Пре­мія іме­ні Джейм­са Мей­са, яку за­по­ча­тку­ва­ла го­лов­ний ре­да­ктор га­зе­ти «День» Ла­ри­са Івшина, й по­кли­ка­на зро­би­ти на­го­лос на ва­жли­во­сті гро­ма­дян­ської по­зи­ції тих, хто має цю пам’ять бе­рег­ти та пра­виль­но вка­зу­ва­ти на ви­то­ки тра­ге­дій».

Ім’я цьо­го­рі­чно­го ла­у­ре­а­та Пре­мії іме­ні Джейм­са Мей­са ста­не ві­до­мим 24 ли­сто­па­да — ді­зна­йте­ся йо­го пер­ши­ми в га­зе­ті «День» та на сай­ті ви­да­н­ня.

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.