Як ро­сій­ські ЗМI оби­ра­ли пре­зи­ден­та Укра­ї­ни

Кремль сам ві­рить у ті каз­ки, які на йо­го за­мов­ле­н­ня роз­по­від­ає ство­ре­на йо­го ж ста­ра­н­ня­ми ме­дій­на ма­ши­на

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Пі­сля то­го як в Аме­ри­ці обра­ли пре­зи­ден­том Трам­па, по­лі­ти­чне жи­т­тя в Ро­сії акти­ві­зу­ва­ло­ся. По-пер­ше, прем’єр-мі­ністр Дми­тро Ме­две­дєв за­про­по­ну­вав ка­ву аме­ри­ка­но пе­ре­йме­ну­ва­ти в ру­сі­а­но. По-дру­ге, пре­зи­дент Во­ло­ди­мир Пу­тін дав аси­ме­три­чну від­по­відь про­ку­ро­ро­ві Між­на­ро­дно­го кримінального су­ду в Га­а­зі Фа­ту Бен­су­ді, яка у сво­є­му зві­ті на­зва­ла ро­сій­ську оку­па­цію Кри­му — ро­сій­ською оку­па­ці­єю, а ути­ски й пе­ре­слі­ду­ва­н­ня крим­ських та­тар — ути­ска­ми й пе­ре­слі­ду­ва­н­ня­ми. Пу­тін у від­по­відь на це не­гай­но під­пи­сав указ про ви­хід Ро­сії з Рим­сько­го ста­ту­ту, яким цей Між­на­ро­дний кри­мі­наль­ний суд за­сно­ва­ний. Так ро­сій­ський пре­зи­дент дав чу­до­ву по- ра­ду всім кри­мі­наль­ним зло­чин­цям пла­не­ти, як лег­ко по­зба­ви­ти­ся від­по­від­аль­но­сті: до­ста­тньо про­сто за­яви­ти про­ку­ро­ро­ві, що ви йо­го не ви­зна­є­те.

Ро­сій­ські ЗМІ теж бу­ли зайня­ті сер­йо­зною й ва­жли­вою спра­вою — по­ря­тун­ком Укра­ї­ни. Річ у тім, що Укра­ї­на за­ги­ну­ла. Ну, або ги­не. От уже три ро­ки, від­то­ді як там, у ли­сто­па­ді 2013 ро­ку, почався Євромайдан. І з тих пір не ми­нає й дня, щоб у ро­сій­ських ЗМІ не з’яви­ло­ся ва­жли­ве по­ві­дом­ле­н­ня, що за­ги­бель Укра­ї­ни ста­не­ться з хви­ли­ни на хви­ли­ну. Що ось-ось во­на роз­па­де­ться на дрі­бні й кіль­ка ве­ли­ких шма­тків, при­чо­му ве­ли­кі не­гай­но по­пов­зуть до Ро­сії, а дрі­бні за­хо­пить Поль­ща.

■ Па­ра­лель­но в Укра­ї­ні йде ще один про­цес: па­ді­н­ня ре­жи­му По­ро­шен­ка. Цей про­цес роз­по­чав­ся 7.06.2014 ро­ку, у мить, ко­ли Пе­тро По­ро­шен­ко був обра­ний пре­зи­ден­том Укра­ї­ни.

■ От тіль­ки-но обра­ли, й він одра­зу по­чав па­да­ти. А оскіль­ки ри­тмі­чні ого­ло­ше­н­ня про па­ді­н­ня По­ро­шен­ка по­ча­ли вже пу­блі­ку уко­ли­су­ва­ти, від чо­го за­мість По­ро­шен­ка по­ча­ли па­да­ти рейтинги від­по­від­них ЗМІ, а от­же, й їхні до­хо­ди, до­га­дли­ві га­зе­тя­рі й те­ле­ві­зій­ни­ки по­ча­ли роз­ва­жа­ти пу­блі­ку при­зна­че­н­ням в Укра­ї­ні рі­зних пре­зи­ден­тів, один кра­ще за ін­шо­го.

■ У те­ле­ві­зій­но­му ка­стин­гу на укра­їн­ське пре­зи­дент­ство ка­нал «Ро­сія-1» ча­сті­ше за ін­ших схи­ляв­ся до кан­ди­да­ту­ри За­хар­чен­ка, ва­таж­ка «ДНР». «Ось уже ско­ро вій­ська «ДНР» ві­зьмуть Київ, і За­хар­чен­ко ста­не пре­зи­ден­том Укра­ї­ни», — та­кі ре­плі­ки по­де­ко­ли по­лю­бляє ми­мо­хідь ки­да­ти у сво­їх пе­ре­да­чах Во­ло­ди­мир Со­лов­йов. З лі­та 2016 ро­ку у де­яких ро­сій­ських ЗМІ по­ча­ли мрі­я­ти про Сав­чен­ко. У хо­ро­шо­му сен­сі. Щоб во­на ста­ла пре­зи­ден­том Укра­ї­ни.

■ На сай­ті най­по­пу­ляр­ні­шої ро­сій­ської га­зе­ти, «Ком­со­моль­ской прав­ды», ви­сить ста­т­тя Іва­на Гра­чо­ва «Сав­чен­ко ста­ла пре­зи­ден­том Укра­ї­ни», на­пи­са­на в жан­рі ан­ти­у­то­пії. Ав­тор «Ком­со­мол­ки» за­гля­дає у ве­сну 2019 ро­ку і ба­чить там та­ку кар­ти­ну. «ДНР» і «ЛНР» про­цві­та­ють, з ни­ми весь світ тор­гує. ВУкра­ї­ні від на­се­ле­н­ня за­ли­ши­ла­ся половина, всі ін­ші ви­їха­ли на за­ро­бі­тки до Ро­сії й Дон­ба­су, а на­род на­ре­шті обрав пре­зи­ден­том Сав­чен­ко. І тут ав­тор на­ма­га­є­ться вра­зи­ти чи­та­ча по­льо­том фан­та­зії, але якось у ньо­го ви­хо­дить по­ну­ро. Да­лі то­го, що Сав­чен­ко від­ня­ла у По­ро­шен­ка всі цу­кер­ки, а з бан­ків ви­гре­бла всі гро­ші, й усе це роз­да­ла гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни, фан­та­зія у Іва­на Гра­чо­ва не йде. Ди­тя­чий ра­нок якийсь ви­йшов, а не ан­ти­у­то­пія.

■ Ін­ша спра­ва на будь-яко­му з «Ве­чо­рів» у Со­лов­йо­ва, де що­ра­зу «за­жи­га­ли не по-дет­ски». У то­му «Ве­чо­рі», що ви­йшов 16.11.16 на ка­на­лі «Рос­сия-1», Во­ло­ди­мир Со­лов­йов уро­чи­сто від­ре­ко­мен­ду­вав як кан­ди­да­та в пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни Во­ло­ди­ми­ра Олій­ни­ка. Цьо­го чо­ло­ві­ка, швид­ше за все, гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни вже всти­гли за­бу­ти, оскіль­ки він уже май­же три ро­ки є вті­ка­чем, бу­ду­чи ого­ло­ше­ним у роз­шук у зв’ яз­ку з кри­мі­наль­ним пе­ре­слі­ду­ва­н­ням. Ге­не­раль­на про­ку­ра­ту­ра Укра­ї­ни зви­ну­ва­чує ко­ли­шньо­го де­пу­та­та Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни Во­ло­ди­ми­ра Олій­ни­ка в ор­га­ні­за­ції не­за­кон­но­го го­ло­су­ва­н­ня в укра­їн­сько­му пар­ла­мен­ті 16.01.14. Це ко­ли шля­хом сфаль­си­фі­ко­ва­них про­то­ко­лів го­ло­су­ва­н­ня бу­ли ого­ло­ше­ні ухва­ле­ни­ми за­ко­ни, які зни­щу­ють сво­бо­ду сло­ва в Укра­ї­ні, що ви­кли­ка­ло у кра­ї­ні хви­лю про­те­стів. Вер­хов­на Ра­да одра­зу ска­су­ва­ла ди­кта­тор­ські за­ко­ни, «ухва­ле­ні» шля­хом фаль­си­фі­ка­ції, Во­ло­ди­мир Олій­ник втік, по­тім ра­зом з ко­ли­шнім ( і теж вті­ка­чем) прем’єром Аза­ро­вим ство- рив « Ко­мі­тет по­ря­тун­ку Укра­ї­ни» й не­гай­но ви­су­нув се­бе в пре­зи­ден­ти. І ось те­пер у Со­лов­йо­ва є свій вла­сний кан­ди­дат на най­ви­щу по­са­ду в Укра­ї­ні, яко­го мо­жна в ра­зі чо­го ді­ста­ти й пред’яви­ти пу­блі­ці.

■ У сту­ді­ях ро­сій­сько­го те­ле­ба­че­н­ня от уже май­же три ро­ки ство­рю­є­ться й по­да­є­ться ро­сі­я­нам див­на кар­ти­на укра­їн­ської по­лі­ти­ки. У цій кар­ти­ні ре­аль­ні укра­їн­ські по­лі­ти­ки, пре­зи­дент, де­пу­та­ти Вер­хов­ної Ра­ди бли­ма­ють, мов ті­ні, їхні ка­ри­ка­тур­ні зо­бра­же­н­ня ін­ко­ли вно­сять до сту­дій, ли­ше щоб по­смі­я­ти­ся, а ре­аль­ни­ми суб’ єкта­ми укра­їн­ської по­лі­ти­ки ви­сту­па­ють ті, хто, як пра­ви­ло, в Укра­ї­ні або в роз­шу­ку, або дав­но по­за по­лі­ти­кою.

■ Окрім Во­ло­ди­ми­ра Олій­ни­ка, укра­їн­ську по­лі­ти­ку в пе­ре­да­чі Со­лов­йо­ва пред­став­ля­ли: Ігор Мар­ков, який теж пе­ре­бу­ває в роз­шу­ку, а та­кож Ми­ко­ла Лев­чен­ко й Спи­ри­дон Ки­лін­ка­ров, лю­ди, яких в Укра­ї­ні, ма­буть, ма­ло хто вже пам’ятає. Усі во­ни, зві­сно, роз­по­від­а­ли, що в Укра­ї­ні су­ціль­ний ко­шмар, який най­ближ­чим ча­сом на­ре­шті за­кін­чи­ться.

■ « Ре­жим По­ро­шен­ка най­ближ­чим ча­сом ля­же», — со­лі­дно й з пов­ною від­по­від­аль­ні­стю ого­ло­сив Мар­ков. І тут- та­ки по­жар­ту­вав: « Там йде бо­роть­ба — план «Ша­тун» про­ти пла­ну «Кра­дун». Оскіль­ки під пла­ном «Ша­тун » укра­їн­ський по­лі­ти­чний фоль­клор ни­ні має на ува­зі ро­сій­ську агре­сію, а пла­ном « Кра- дун» про­ро­сій­ська опо­зи­ція на­зи­ває спро­би Пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка цій агре­сії про­ти­сто­я­ти, Во­ло­ди­мир Олей­ник одра­зу ви­рі­шив вне­сти зро­зумі­лість.

■ Ще раз від­ре­ко­мен­ду­вав­шись як кан­ди­дат в укра­їн­ські пре­зи­ден­ти, Олій­ник зро­бив два ва­жли­ві ого­ло­ше­н­ня. По-пер­ше, по­ві­до­мив, що «Ша­тун» — це По­ро­шен­ко, оскіль­ки він роз­хи­тує Укра­ї­ну. При цьо­му Во­ло­ди­мир Олій­ник не по­яснив, хто в цьо­му ви­пад­ку хо­ва­є­ться за пла­ном «Кра­дун». Це так і за­ли­ши­ло­ся за­гад­кою, оскіль­ки не­мо­жли­во уяви­ти, щоб Олій­ник, який пе­ре­хо­ву­є­ться від кримінального пе­ре­слі­ду­ва­н­ня в Ро­сії, на­звав кра­ї­ну, що при­хи­сти­ла йо­го, ор­га­ні­за­то­ром пла­ну «Кра­дун». Пі­сля чо­го кан­ди­дат у пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни уро­чи­сто ого­ло­сив, що в Укра­ї­ні бу­де бунт, і на­дов­го за­мовк.

■ Тут ва­жли­во за­ува­жи­ти, що ляль­ки, які вда­ють із се­бе укра­їн­ських по­лі­ти­ків у со­лов­йов­сько­му те­а­трі, ма­ють де­я­кі від­мін­но­сті у пла­ні сво­єї жит­тє­вої си­ту­а­ції. А звід­си ви­ни­ка­ють де­я­кі від­мін­но­сті в ри­то­ри­ці. Во­ло­ди­мир Олій­ник і Ігор Мар­ков, які пе­ре­бу­ва­ють у роз­шу­ку за зви­ну­ва­че­н­ням у кри­мі­наль­них зло­чи­нах, ро­зу­мі­ють, що до Укра­ї­ни во­ни вже не по­вер­ну­ться, і своє май­бу­тнє з ці­єю кра­ї­ною не пов’язу­ють. То­му у сло­вах се­бе не обме­жу­ють і з на­ді­єю пе­ред­рі­ка­ють Укра­ї­ні за­ги­бель, роз­пад, бун­ти й усі­ля­кі ін­ші бі­ди.

■ Де­що ін­ша жит­тє­ва си­ту­а­ція у Ми­ко­ли Лев­чен­ка, у яко­го в Укра­ї­ні за­ли­ши­ли­ся до­сить сер­йо­зні ін­те­ре­си, які він на­ма­га­є­ться за­хи­ща­ти, зокре­ма, й у сту­дії Со­лов­йо­ва. Про ці ін­те­ре­си Лев­чен­ка у цій сту­дії всі зна­ють, і то­му ін­ко­ли йо­му цим до­ко­ря­ють, на­зи­ва­ю­чи за­хи­сни­ком олі­гар­хів і дар­мо­їдом. Ін­ко­ли це бу­ває до­сить гру­бо, й бі­дно­го Лев­чен­ка, який на­ма­га­є­ться одно­ча­сно до­го­ди­ти і сво­їм го­спо­да­рям в Укра­ї­ні, й до­мі­ну­ю­чим на ро­сій­сько­му те­ле­ба­чен­ні при­бі­чни­кам ро­сій­ської агре­сії, бу­ває на­віть шко­да. Лев­чен­ку ду­же хо­че­ться, щоб в Укра­ї­ні змі­ни­ла­ся вла­да, за­па­ну­ва­ли «пра­виль­ні» олі­гар­хи, але при цьо­му йо­му ду­же не хо­че­ться, щоб Укра­ї­ну про­ков­тну­ла Ро­сія, оскіль­ки він чу­до­во ро­зу­міє, що в цьо­му ви­пад­ку йо­му то­чно ні­чо­го не сві­тить. «В Укра­ї­ні йде змі­на вла­ди...» — спро­бу­вав ви­кла­сти свою «м’яку» вер­сію Ми­ко­ла Лев­чен­ко, але був не­гай­но пе­ре­р­ва­ний одним з го­лов­них со­лов­йов­ських ястру­бів, Дми­тром Ку­ли­ко­вим. «Не­має ні­якої Укра­ї­ни!» — злі­сно пе­ре­рвав дво­ру­шни­ка Лев­чен­ка ро­сій­ський по­лі­то­лог. І був не­гай­но ви­на­го­ро­дже­ний за свою рі­шу­чу по­зи­цію бур­хли­ви­ми опле­ска­ми в сту­дії.

■ До всьо­го цьо­го те­ле­ві­зій­но­го па­но­пти­ку­му мо­жна бу­ло б ста­ви­ти­ся ви­клю­чно з іро­ні­єю, але за­ва­жає одна об­ста­ви­на. А са­ме, що Кремль сам ві­рить у ті каз­ки, які на йо­го за­мов­ле­н­ня роз­по­від­ає ство­ре­на йо­го ж ста­ра­н­ня­ми ме­дій­на ма­ши­на. У якийсь мо­мент сю­жет те­ле­ві­зій­ної каз­ки мо­жуть спро­бу­ва­ти вті­ли­ти в ре­аль­но­му жит­ті.

МА­ЛЮ­НОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.