Со­ці­о­ло­гія тре­тьої рі­чни­ці Єв­ро­май­да­ну: «без ку­пюр»

Ек­сперт: «Між вла­дою і на­ро­дом зно­ву від­чу­ва­є­ться ве­ли­ка прір­ва, що є ду­же три­во­жним сим­пто­мом»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Пе­ре­кри­ті цен­траль­ні ву­ли­ці, спо­ро­жні­лий Хре­ща­тик, про­мо­ва Пре­зи­ден­та з обі­цян­ка­ми по­бу­ду­ва­ти му­зей Ре­во­лю­ці­ї­Гі­дно­сті та ку­па мі­тин­гів — та­ким є фа­сад від­зна­че­н­ня тре­тьо­ї­рі­чни­ці по­ча­тку по­дій на Май­да­ні, яку на­зва­ли Днем Гі­дно­сті і Сво­бо­ди. По­дій, від­зна­че­н­ня яких ви­ма­гає не стіль­ки свя­тку­вань з ма­ні­фе­ста­ці­я­ми, скіль­ки ро­бо­ти над по­мил­ка­ми.

Су­спіль­ство до­сі до­сте­мен­но не зна­йшло від­по­віді на при­чи­ни то­го, що від­бу­ло­ся три ро­ки то­му. А по­лі­ти­ки і вла­да за­мість пе­ре­о­сми­сле­н­ня по­вто­рю­ють ман­три про єв­ро­пей­ський ви­бір укра­їн­ців, без­ві­зо­вий ре­жим і те, як до­бре, що ті­є­ї­зи­ми з 2013-го на 2014-й бу­ло по­ва­ле­но ре­жим Яну­ко­ви­ча. Що­прав­да, є лю­ди, се­ред уча­сни­ків Єв­ро­май­да­ну зокре­ма, яким за­раз вже не стра­шно ви­зна­ти: по­ва­ле­ним був ли­ше Яну­ко­вич, а ось з ре­жи­мом ви­яви­лось не все так про­сто (де­таль­ні­ше у ма­те­рі­а­лі про обго­во­ре­н­ня тре­тьої рі­чни­ці Єв­ро­май­да­ну з йо­го уча­сни­ка­ми — «2017 рік ста­не ви­рі­шаль­ним», «День» від 18-19 ли­сто­па­да).

«Ми є най­більш єв­ро­опти­мі­сти­чна на­ція», — уро­чи­сто про­го­ло­сив учо­ра Пе­тро По­ро­шен­ко в «Ми­сте­цько­му Ар­се­на­лі». Та й тут у за­га­лу ви­ни­кає пи­та­н­ня як що­до по­сту­пу до Єв­ро­пи, так і що­до опти­мі­зму вза­га­лі. З опти­мі­змом, як і рей­тин­га­ми до­ві­ри до влади, в на­ро­ді дій­сно про­бле­ми, і про це по­стій­но твер­дить со­ці­о­ло­гія. І при­чи­на цьо­го на­віть не в то­му, що до­лар на рин­ку зро­стає в уні­сон з пар­ка­на­ми на Ін­сти­тут­ський, а в то­му, що між вла­дою і на­ро­дом все біль­ше від­чу­ва­є­ться ди­стан­ція. Для Яну­ко­ви­ча та­ка ди­стан­ція скін­чи­лась осо­би­стим па­ді­н­ням у «прір­ву». Для кра­ї­ни во­на ви­ли­лась у втра­че­ні те­ри­то­рі­їі ти­ся­чі за­ги­блих.

Ри­то­ри­ка По­ро­шен­ка на ви­сту­пі в по­не­ді­лок зво­ди­лась до то­го, що на­род в 2013 ро­ці обрав про­єв­ро­пей­ський шлях і сто­яв на Май­да­ні са­ме за це. «Яну­ко­вич ві­ді­брав ве­ли­ку єв­ро­пей­ську мрію у мо­ло­ді», — ска­зав Пре­зи­дент у офі­цій­но­му ві­део­звер­нен­ні, а під час ви­сту­пу в «Ми­сте­цько­му Ар­се­на­лі» до­дав: «Цьо­го че­твер­га я ви­ру­шаю до Брюс­се­ля на са­міт Укра­ї­на — ЄС. На­го­ло­шую, що на­ша кра­ї­на ви­ко­на­ла 144 пун­кти Пла­ну дій з ві­зо­вої лі­бе­ра­лі­за­ції, чим до­ве­ла всьо­му сві­то­ві на­шу спро­мо­жність впро­ва­джу­ва­ти єв­ро-орі­єн­то­ва­ні ре­фор­ми будь-яко­го рів­ня скла­дно­сті».

На­га­да­є­мо ав­то­рам про­мо­ви Пре­зи­ден­та, що на­справ­ді рів­но три ро­ки то­му кіль­ка со­тень укра­їн­ців ви­йшли про­ти роз­гор­ну­то­го на 180 гра­ду­сів кур­су Яну­ко­ви­ча, який до то­го на­чеб­то спо­від­у­вав на­мір під­пи­са­ти уго­ду з ЄС. Але ма­со­во­сті про­тест на­був са­ме пі­сля по­би­т­тя сту­ден­тів в ніч з 30 ли­сто­па­да на 1 гру­дня 2013 ро­ку. До ре­чі, в по­не­ді­лок По­ро­шен­ко при­сво­їв зва­н­ня Ге­роя Укра­ї­ни по­смер­тно Сер­гію Та­ба­лі з по­зив­ним «Сє­вєр», який то­го са­мо­го 1 гру­дня стя­гнув По­ро­шен­ка з ві­до­мо­го грей­де­ра на Бан­ко­вій.

Тоб­то лю­дей в 2013 ро­ці ці­ка­вив не стіль­ки «без­віз», скіль­ки обу­рив «бє­спрє­дєл». Бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю, не­об­хі­дність ре­форм, єв­ро­ін­те­гра­ція — це все ма­я­чки для за­паль­них про­мов по­лі­ти­ків, ба­га­то хто з яких по­тра­пив до Вер­хов­но­ї­Ра­ди на хви­лі Май­да­ну. На­род не стер­пів зну­ща­н­ня. Ме­жа тер­пі­н­ня — це той фа­ктор, який є ви­рі­шаль­ним для про­те­сту. Та для змін не­об­хі­дне ще й ясне ба­че­н­ня подаль­ших кро­ків. А цьо­го, як по­ка­зав цикл ін­те­ле­кту­аль­них дис­ку­сій в ре­да­кції«Дня», не бу­ло.

На жаль, вла­да й до­сі ко­ри­сту­є­ться від­су­тні­стю у на­ро­ду ба­че­н­ня чі­тких ве­кто­рів роз­бу­до­ви дер­жа­ви, за­мість то­го, щоб ці ве­кто­ри фор­му­ва­ти і вті­лю­ва­ти. Ро­згу­бле­ність і бі­дність на­ро­ду, при яв­ній по­лі­ти­чні апа­ти­чно­сті, ство­рює тло для ма­ні­пу­ля­цій. Кра­ї­на до­сі жи­ве в па­ра­лель­них ре­аль­но­стях вій­ни і ми­ру, зу­бо­жі­н­ня одних і не­ймо­вір­но­го зба­га­че­н­ня ін­ших, що і є при­чи­ною зга­да­них ди­стан­цій, які не­ми­ну­че пе­ре­тво­рю­ю­ться на прір­ву. Лю­дей до­сі мо­жна «ку­пи­ти» на ви­бо­рах та за лі­че­ні грив­ні зі­гна­ти на мі­тинг. Чо­му так? «День» шу­кав від­по­віді на це за­пи­та­н­ня у... со­ціо­ло­гії.

«ДОВІРА СУ­СПІЛЬ­СТВА ДО НИНІШНЬОЇ ВЛАДИ ЩЕ НИЖЧА, НІЖ ДО ПОПЕРЕДНЬОЇ»

Iри­на БЕКЕШКIНА, ди­ре­ктор фон­ду «Де­мо­кра­ти­чні іні­ці­а­ти­ви»:

— Довіра до нинішньої влади у су­спіль­ства ще нижча, ніж до попередньої. За ці три ро­ки став­ле­н­ня до вла­дної вер­хів­ки впа­ло сут­тє­во. На по­ча­тку Май­да­ну в 2013 ро­ці вже пі­сля пер­шо­го мі­ся­ця рі­вень до­ві­ри до низ­ки пер­сон за­шка­лю­вав. До Кли­чка бу­ла довіра до 50 від­со­тків у гру­дні 2013-го. До По­ро­шен­ка і Яце­ню­ка — за 40. До Тя­гни­бо­ка до­ві­ри бу­ло тро­шки мен­ше, але в ме­жах 35%, що так са­мо є до­сить по­ту­жним по­ка­зни­ком. За­раз про та­кі рів­ні до­ві­ри мо­жна ли­ше мрі­я­ти.

У су­спіль­стві існує ве­ли­ке роз­ча­ру­ва­н­ня, яке, без­умов­но, пов’яза­не перш за все з по­ча­тко­вим за­ча­ру­ва­н­ням. Зда­ва­лось, що пі­сля та­ких ви­про­бу­вань і жертв но­ва вла­да вже не допу­стить по­ми­лок ста­рої. При­чо­му цих лю­дей су­спіль­ство бу­кваль­но ви­не­сло до влади. То­му лю­ди бу­ли пе­ре­ко­на­ні, що те­пер си­ту­а­ція бу­де ін­шою. На­то­мість на­род ба­чить, що віз і ни­ні там.

Зви­чай­но, проблема по­ля­га­ла й у то­му, що Май­дан по­єд­нав рі­зних лю­дей, з рі­зни­ми по­гля­да­ми, і як та­кої кон­кре­ти­ки у ви­мо­гах до влади не бу­ло. Бу­ли про­єв­ро­пей­ські на­строї, бу­ли на­строї обу­ре­н­ня по­би­т­тям сту­ден­тів, бу­ло ба­жа­н­ня бо­роть­би з ко­ру­пці­єю, але не бу­ло чі­ткої кон­це­пції, за яки­ми ме­ха­ні­зма­ми тре­ба бу­ду­ва­ти дер­жа­ву.

Зви­чай­но, лю­ди зде­біль­шо­го пе­ре­бу­ва­ли в ста­ні на­їв­но­сті. Ба­га­то хто вва­жав, що вар­то Май­да­ну пе­ре­мог­ти — і Укра­ї­на ста­не пов­но­цін­ною ча­сти­ною Єв­ро­пи, у нас бу­де ман­на не­бе­сна з ви­со­кою зар­пла­тою і гі­дним рів­нем жи­т­тя. Та­кий, я б ска­за­ла, «лі­вий ро­ман­тизм» не міг не на­штов­хну­тись на хви­лю роз­ча­ру­ва­н­ня.

Бу­ли лю­ди з яскра­во ви­ра­же­ни­ми на­ціо­на­лі­сти­чни­ми пе­ре­ко­на­н­ня­ми і пе­ре­мо­гу Май­да­ну во­ни пов’язу­ва­ли са­ме з пе­ре­мо­гою на­ції з до­сить ра­ди­каль­ни­ми за­кли­ка­ми. Мен­ші­стю на Май­да­ні бу­ли лі­бе­ра­ли, які га­да­ли, що пі­сля Май­да­ну одра­зу по­чну­ться рин­ко­ві ре­фор­ми. От­же, єди­не, що об’єд­ну­ва­ло цих лю­дей — це пе­ре­ко­на­н­ня то­го, що та вла­да ма­ла пі­ти геть.

Зви­чай­но, та­кож до­мі­ну­ва­ло пе ре­ко нан ня в то му, що Укра їна має ру­ха­ти­ся в бік єв­ро­пей­сько­го ви­бо­ру, але цей пункт сто­яв дру­гим пі­сля ви­мог де­мон­ту­ва­н­ня існу­ю­чо­го ре­жи­му Яну­ко­ви­ча.

Без­умов­но, то­ді­шня вла­да на­ро­би­ла ба­га­то див­них по­ми­лок, які ні­як не в’яза­лись зі здо­ро­вим глу­здом. На­при­клад, аб­со­лю­тно не зро­зумі­ло бу­ло, на­що роз­га­ня­ти сту­ден­тів, які зі­бра­лись на Май­да­ні. Во­ни че­рез пев­ний час са­мі мо­гли ро­зійтись і роз’їха­тись. Дій­сно, від­чу­т­тя, що існу­ва­ли якісь «під­во­дні си­ли», які штов­ха­ли Яну­ко­ви­ча до по­ми­лок. На­віть пі­сля по­би­т­тя сту­ден­тів мо­жна бу­ло по­ка­зо­во по­ка­ра­ти де­яких «бер­ку­тів­ців» та звіль­ни­ти За­хар­чен­ка. Це б до­зво­ли­ло на­ро­ду за­спо­ко­ї­тись, отри­мав­ши пев­ну са­ти­сфа­кцію. Але Яну­ко­вич впер­то три­мав лі­нію на за­го­стре­н­ня си­ту­а­ції. На­че вла­да нав­ми­сно по­гір­шу­ва­ла своє ста­но­ви­ще. Я пі­до­зрюю, що да­ле­ко не все ви­рі­шу­вав Яну­ко­вич. Він не був ди­кта­то­ром за сво­єю су­т­тю. Зви­чай­но, від­чу­т­тя та­ке, що йо­го ви­гна­ли, спи­са­ли на ньо­го по­ро­ки, а са­ма по­ро­чна си­сте­ма за­ли­ши­лась.

Пе­ре­ко­на­на: не зва­жа­ю­чи на те, що ни­ні­шній Пре­зи­дент сут­тє­во від­рі­зня­є­ться від по­пе­ре­дньо­го, не мо­жна не вра­хо­ву­ва­ти по­ми­лок ми­ну­ло­го ре­жи­му. Не­об­хі­дно звер­ну­ти ува­гу на па­ді­н­ня рей­тин­гів і вза­га­лі на від­су­тність у лю­дей ба­жа­н­ня ма­ти спра­ву з по­лі­ти­кою.

Між вла­дою і на­ро­дом зно­ву від­чу­ва­є­ться ве­ли­ка прір­ва, що є ду­же три­во­жним сим­пто­мом. При цьо­му біль­ша по­ло­ви­на су­спіль­ства вза­га­лі не хо­че іти на ви­бо­ри і не ба­чить пар­тій, за які хо­ті­ло­ся б го­ло­су­ва­ти. А це озна­чає, що не сфор­мо­ва­но від­по­від­но­ї­по­лі­ти­чно­їаль­тер­на­ти­ви.

Єв­ген ГОЛОВАХА,

за­сту­пник ди­ре­кто­ра Iн­сти­ту­ту со­ціо­ло­гії НАН Укра­ї­ни:

— Ні для ко­го не є се­кре­том, що рі вень до ві ри до вла ди за остан­ні три ро­ки сут­тє­во змен­шив­ся.

На жаль, се­ред тих, що, так би мо ви ти, вий ш ли з Май да ну, з’яви­лось ба­га­то лю­дей, які та­ким чи­ном зро­би­ли со­бі кар’єру. Є ті, що ста­ли де­пу­та­та­ми, пі­шли в уряд, і не мо­жна ска­за­ти, що у всьо­му во­ни ви­пра­вда­ли спо­ді­ва­н­ня. Во­ни зли­ли­ся з ін­шою ма­сою де­пу­та­тів, і ні­хто окре­мо їхні рей­тин­ги не ви­мі­рює. Са­му ж Вер­хов­ну Ра­ду в ни­ні­шньо­му скла ді сус піль ст во сприй має вкрай не­га­тив­но. Так і ви­йшло, що хтось за­ги­нув, а хтось кар’єру зро­бив.

При цьо­му не­об­хі­дно за­зна­чи­ти, що ко­ли ми го­во­ри­мо про Май­дан, то ре­во­лю­ці­єю йо­го ми на­зи­ва­є­мо ли­ше умов­но. За 25 ро­ків в Укра­ї­ні жодної революції не від­бу­ло­ся. Бу­ли ма­со­ві про­те­сти. Революції ви­ма­га­ють суттєвої змі­ни інституціональних засад жи­т­тя су­спіль­ства. По­ки що ми цьо­го не спо­сте­рі­га­є­мо.

Але при цьо­му тре­ба звер­ну­ти ува­гу на те, що за ти­ся­ча­ми лю­дей на Май­да­ні сто­я­ли міль­йо­ни ін­ших лю­дей, які їм спів­чу­ва­ли і під­три­му­ва­ли. Це об’єктив­но існу­ю­че актив­не се­ре­до­ви­ще, си­лу і дух яко­го про­сто не­об­хі­дно спря­мо­ву­ва­ти на роз­бу­до­ву дер­жа­ви.

По­ки ж ми ба­чи­мо оче­ви­дну ві­дір­ва­ність влади від су­спіль­ства. Ті пар­ка­ни в цен­трі сто­ли­ці на­справ­ді є обра­зом від­чу­же­но­сті. Вла­да й те­пер не зби­ра­є­ться три­ма­ти ру­ку на пуль­сі су­спіль­ства, що мо­же при­зве­сти до то­го, що цим ско­ри­ста­є­ться хтось ін­ший: той же Пу­тін. Вра­хо­ву­ю­чи, що у нас є зов­ні­шній во­рог, це ду­же не­без­пе­чна си­ту­а­ція, адже за­раз як ні­ко­ли вла­да має бу­ти бу­кваль­но пе­ре­пле­те­на з на­ро­дом.

«ЗА 25 РО­КІВ В УКРА­Ї­НІ ЖОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НЕ ВІД­БУ­ЛО­СЯ... РЕВОЛЮЦІЇ ВИ­МА­ГА­ЮТЬ СУТТЄВОЇ ЗМІ­НИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ЗАСАД»

ФОТО МИ­ХАЙ­ЛА МАРКІВА

21 ли­сто­па­да 2016 ро­ку. «Ми­сте­цький Ар­се­нал». Уро­чи­сто­cті з на­го­ди Дня Гі­дно­сті та Сво­бо­ди

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.