Пра­во­вий ви­мір вій­ни

Оле­ксій МЕЛЬНИК: «Усі, що во­ю­ють про­ти Укра­ї­ни, ма­ли б бу­ти ви­зна­ні не те­ро­ри­ста­ми чи се­па­ра­ти­ста­ми, а ко­ла­бо­ран­та­ми кра­ї­ни-агре­со­ра»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Іри­на КИРИЧЕНКО

Жи­т­тя со­ці­у­му, унор­мо­ва­не за спра­ве­дли­ви­ми пра­ви­ла­ми, пе­ре­бу­ває у пло­щи­ні пра во вих по нять. Це той са мий ви па док, ко ли лю ди жи­вуть одно­ча­сно за пра­ви­ла­ми і за «по­ня­т­тя­ми». І по­тре­ба у пра­ві та у юри­ди­чних но­ва­ці­ях гра­ни­чно за гос т рю єть ся за во єн но го ча - су. Наш спів­ро­змов­ник — ди­ре­ктор про­грам зов­ні­шньої по­лі­ти­ки та між на род ної без пе ки Цен т ру Ра зум ко ва Олек сій МЕЛЬНИК. Він від слу жив двад цять ро ків у вій­сько­во-по­ві­тря­них си­лах, брав участь у ми ро твор чій опе ра ції, про хо див на вчан ня у війсь ко вих ву­зах у США і Ве­ли­ко­бри­та­нії.

«ПЕРЕВАЖНА БІЛЬ­ШІСТЬ ГРОМАДЯН АДЕКВАТНО ОЦІНЮЄ ПРИРОДУ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ В УКРА­Ї­НІ»

— Чи не за­ма­ло у нас ре­а­лі­зо­ва­ні ін­те­ре­си во­я­ків, і чи не за­ба­га­то у них суд­дів з бо­ку оби­ва­те­лів мі­сте­чко­во­го шти­бу, у то­му чи­слі про­вла­дних? Ко­ли вій­ну у дер­жа­ві не ви­зна­но вій­ною, чи не по­тра­пля­є­мо ми усі до аб­сур­дної си­ту­а­ції, ко­ли за­хист кра­ї­ни є спра­вою ви­клю­чно са­мих її обо­рон­ців?

— Пе ре важ на біль шість гро - ма дян Укра ї ни аб со лют но адек - ват но оці нює при ро ду зброй но го конфлікту в Укра­ї­ні.

Одна з го­лов­них про­блем, яка ускла­днює «гі­бри­дність» сьо го­дні­шньої си­ту­а­ції, по­ля­гає у не­від­по­від­но­сті обра­но­го фор­ма­ту (пра­во­вих та ор­га­ні­за­цій­них основ) про­ти­дії зброй­ній агре­сії. Да­та 20 лю­то­го 2014 ро­ку ви­зна­че­на по­ча­тком зброй­ної агре­сії Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції про­ти дер­жа­ви Укра­ї­на, на­слід­ка­ми якої ста­ли ане­ксія Крим­сько­го пів­остро­ва, а зго­дом — втор­гне­н­ня та три­ва­лі бо­йо­ві дії на схо­ді Укра­ї­ни.

Рі­ше­н­ня про по­ча­ток ан­ти­те­ро­ри­сти­чної опе­ра­ції (АТО) у кві­тні 2014 ро­ку бу­ло ухва­ле­не вже пі­сля то­го, як ча­сти­на укра­їн­ської те­ри­то­рії бу­ла оку­по­ва­на. Мо­жли­во, та­ке рі­ше­н­ня бу­ло ви­прав­да­не з вну­трі­шньо­по­лі­ти­чних і вій­сько­вих мір­ку­вань до мо­мен­ту обра­н­ня пре­зи­ден­та. Однак не слід за­бу­ва­ти, що озна­ки агре­сії бу­ли одно­ча­сно при­хо­ва­ни­ми і оче­ви­дни­ми від са­мо­го по­ча­тку конфлікту, а у сер­пні 2014 ро­ку на­бу­ли аб­со­лю­тно не­при­хо­ва­них форм, і в за­ко­но­дав­стві Укра­ї­ни чі­тко про­пи­са­но: факт агре­сії — во­єн­ний стан. Про­те ви­ще по­лі­ти­чне і вій­сько­ве ке­рів­ни­цтво дер­жа­ви про­дов­жи­ло ігно­ру­ва­ти ви­мо­ги на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства сто­сов­но офі­цій­но­го ви­зна­н­ня фа­кту агре­сії, ухва­ле­н­ня рі­ше­н­ня про за­про­ва­дже­н­ня во­єн­но­го ста­ну, мо­бі­лі­за­цію, за­сто­су­ва­н­ня Зброй­них сил та ін­ших вій­сько­вих фор­му­вань згі­дно з Кон­сти­ту­ці­єю і За­ко­ном «Про обо­ро­ну Укра­ї­ни».

Існує до­ве­де­ний факт зброй­ної агре­сії про­ти Укра­ї­ни з бо­ку Ро­сії за що­най­мен­ше п’ятьма озна­ка­ми, пе­ред­ба­че­ни­ми між­на­ро­дни­ми і на­ціо­наль­ни­ми до­ку­мен­та­ми. Від­по­від­но, з по­явою пер­ших ознак агре­сії ма­ли бу­ти ви­ко­на­ні пун­кти 19 і 20 стат­ті 106 Кон­сти­ту­ції, ста­т­тя 4 За­ко­ну «Про обо­ро­ну», які чі­тко ви­ма­га­ють: «у ра­зі зброй­ної агре­сії про­ти Укра­ї­ни або за­гро­зи на­па­ду на Укра­ї­ну пре­зи­дент Укра­ї­ни при­ймає рі­ше­н­ня про за­галь­ну або час­тко­ву мо­бі­лі­за­цію, за­про­ва­дже­н­ня во­єн­но­го ста­ну в Укра­ї­ні або в окре­мих її мі­сце­во­стях, за­сто­су­ва­н­ня Зброй­них сил Укра­ї­ни, ін­ших вій­сько­вих фор­му­вань, утво­ре­них від­по­від­но до за­ко­нів Укра­ї­ни, по­дає йо­го Вер­хов­ній Ра­ді на схва­ле­н­ня чи за­твер­дже­н­ня, а та­кож вно­сить до Вер­хов­ної Ра­ди по­да­н­ня про ого­ло­ше­н­ня ста­ну вій­ни.

У за­ко­но­дав­стві не­має жо­дно­го сло­ва про пра­во пре­зи­ден­та чи Вер­хов­ної Ра­ди від­сту­па­ти від ви­мог за­ко­ну з огля­ду на мір­ку­ван - ня до­ціль­но­сті — чи то про­ве­де­н­ня до­стро­ко­вих ви­бо­рів, чи не­об­хі­дність отри­ма­н­ня чер­го­во­го фі­нан со во го тран шу. До ре чі, від - су­тність не­об­хі­дних рі­шень з бо­ку пре зи ден та не є ви прав дан ням без ді яль нос ті ін ших по са до вих осіб. Ор­га ни дер жав ної вла ди та ор га ни війсь ко во го управ лін ня, не че­ка­ю­чи ого­ло­ше­н­ня ста­ну вій­ни, вжи­ва­ють за­хо­дів для від­сі­чі агре­сії. За­ко­ном та­кож пе­ред­ба­че­на від­по­від­аль­ність за по­ру­ше­н­ня за­ко­но­дав­ства про обо­ро­ну Укра­ї­ни ( стат тя 20). Від по від но, по ру - шу ю чи ви мо ги За ко ну « Про обо - ро­ну Укра­ї­ни», по­са­до­ві осо­би ма­ють бу­ти сві­до­мі то го, що їм до­ве­де­ться не­сти не ли­ше по­лі­ти­чну, а й кри мі наль ну від по ві даль ність. У не­ми­ну чос ті та кої пер спек ти­ви не має пов ної впев не нос ті, але не мож на й ви клю ча ти від по від них су­до­вих по­зо­вів від іме­ні про­стих громадян чи по­лі­ти­ків.

Важ­ко одно­зна­чно ствер­джу­ва­ти, на­скіль­ки рі­ше­н­ня про за­сто­су­ва­н­ня фор­ма­ту АТО, а не обо­ро­ни (вій­ни) на­бли­зи­ло би нас до пе­ре­мо­ги. Але йо­го від­су­тність ство­ри­ла ці­лу низ­ку до­да­тко­вих про­блем. На­сам­пе­ред це сто­су­є­ться не­мо­жли­во­сті ефе­ктив­но­го за­сто­су­ва­н­ня норм між­на­ро­дно­го пра­ва сто­сов­но вій­сько­во­по­ло­не­них, ста­ту­су оку­по­ва­них те­ри­то рій, при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті кра­ї­ни-агре­со­ра та ко­ла­бо­ра­ціо­ні­стів.

Акції акти­ві­стів на крим­сько­му пе­ре­ший­ку чи з бло­ку­ва­н­ня ро­сій­ських фур — це ре­а­кція су­спіль­ства на ігно­ру­ва­н­ня вла­дою ви­мог на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства, на під­мі­ну ін­те­ре­сів на­ціо­наль­ної без­пе­ки по­лі­ти­чни­ми чи бі­зне­со­ви­ми ін­те­ре­са­ми окре­мих груп укра­їн­сько­го істе­блі­шмен­ту. До­віль­не тра­кту­ва­н­ня, а по су­ті, не­ви­ко­на­н­ня за­ко­нів пред­став­ни­ка­ми влади під­ри­ває їх ав­то­ри­тет та ле­гі­тим­ність у су­спіль­стві, в очах між­на­ро­дних пар­тне­рів, а та­кож зна­чною мі­рою за­охо­чує дії агре­со­ра та спри­яє їм.

На прик лад, за галь но ві до мі Же невсь кі кон вен ції 1949 р. про пра ви ла ве ден ня вій ни не да ють від­по­від­ей чи ре­це­птів на всі си­ту­а­ції, але сто­сов­но по­ло­не­них, оку­по­ва­них те­ри­то­рій да­ють під­ста­ви для « мо бі лі за ції » і Чер во но го Хрес та, і ООН. Як­би сво го ча су Укра­ї­ною бу­ло прийня­те від­по­від­не рі­ше­н­ня, то всі гу­ма­ні­тар­ні пи­та­н­ня сто­сов­но за­без­пе­че­н­ня оку - по­ва­них те­ри­то­рій сьо­го­дні адре­су­ва­ли­ся би до кра­ї­ни-оку­пан­та, а не кра­ї­ни-жер­тви.

«ЧЕРГОВА ПОРЦІЯ ОБІЦЯНИХ ПІЛЬГ — ЦЕ ЗВИЧАЙНИЙ ПОПУЛІЗМ»

— До ре­чі, ба­га­то хто з укра­їн­ців з ви ну ва чує дер жа ву в то му, що во на обі ця ла во я кам пре фе - рен ції, піль ги, май но, квар ти ри ( усві дом лю ю чи, що не мо же і не зби­ра­є­ться цьо­го ро­би­ти) та ще й ді­я­ла у твер­до­му пе­ре­ко­нан­ні, що так і має бу­ти.

— Це на ша дав ня проб ле ма. Чергова порція обіцяних пільг — це звичайний популізм. Дер­жа­ва не спро мож на де ся ти літ тя ми за - без пе чи ти мо ти ва цій ний па кет для сво­їх за­хи­сни­ків і вда­є­ться до ви­про­бу­ва­них ме­то­дів мно­же­н­ня піль го ви ків. Не ду маю, що ду же муд рим бу ло рі шен ня про до дат - ко ві ви пла ти за під би ту во ро жу те­хні­ку. По­ді­бна ко­мер­ці­а­лі­за­ція вій ни не се не без пе ку не ли ше злов жи вань, але мо же сти му лю - ва­ти не­ви­прав­да­ний та не­до­ціль­ний ри­зик для жи­т­тя бій­ців. Вій­на ве деть ся не за ра ди зни щен ня яко­мо­га біль­шо­го чи­сла жи­вої си­ли чи тан­ків.

Сво­го ча­су (під час на­вча­н­ня у США) я мав роз­мо­ву сто­сов­но по­нят тя « ста тус учас ни ка бой о вих дій» з аме­ри­кан­ським вій­сько­вим льот чи ком, який, до ре чі, прой - шов май­же че­рез всі аме­ри­кан­ські « га ря чі точ ки » . Він сприй няв це як па­ра­докс: «Я ж вій­сько­вий. На ві що ще якийсь до дат ко вий ста тус до то го, що ти на бу ва єш з мо мен ту всту пу на війсь ко ву слу­жбу, ко­ли ти при­ся­гнув від­да­ва­ти дер­жа­ві здо­ров’я і жи­т­тя».

— Яким чи ном дер жа ва має за­лу­ча­ти чо­ло­ві­ків до вій­ська?

— Сво го ча су я ви вчав до свід ком п лек ту ван ня те ри то рі аль ної ар мії у Бри та нії — щось по діб не до на­шої те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни. Це був 2007 рік, три ва ла вій на у Іра­ку, і вій­сько­ві фа­хів­ці роз­по­від­а­ли, яким чи­ном їм вда­є­ться за­без­пе­чи­ти не­об­хі­дну кіль­кість ре­зер віс тів. Ви яв ля єть ся, це ду же не­про­сто на­віть при бри­тан­ських зар­пла­тах, і є ці­лий ком­плекс сти­му­лів і ка­те­го­рій. Най­більш яскра вий при клад то го, що ма те рі - аль­не за­охо­че­н­ня ва­жли­ве, але не го­лов­не, — істо­рія до­бро­воль­ця з лон донсь ко го Сі ті. Бан кір, який крім зар­пла­ти отри­мує міль­йон­ні бо ну си що ро ку, під пи сав кон т - ракт на два над цять мі ся ців і по - їхав во­ю­ва­ти снай­пе­ром до Іра­ку!

Для пе­ре­сі­чно­го, на­при­клад, еле­ктри­ка і йо­го ро­бо­то­дав­ця ви­гі­дно, щоб він пе­рі­о­ди­чно, два-три ти­жні на рік, про­хо­див вій­сько­ві збо­ри, де він отри­мує но­ві зна­н­ня, тре­нінг, лі­цен­зію. Так що спектр до­лу­че­них до вій­сько­вої спра­ви чо­ло­ві­ків ши­ро­чен­ний. Для мо­ло­дих лю­дей та­ким сти­му­лом мо­же бу­ти дер­жав­на ком­пен­са­ція за на­вча­н­ня у ко­ле­джі, тоб­то не «па­пе­ро­ві» піль­ги, а опла­та за на­вча­н­ня.

У на­шій кра­ї­ні під час пер­шої хви­лі мо­бі­лі­за­ції до військ­ко­ма­тів сто­я­ли чер­ги, шо­ста хви­ля ви­ко - на­на за­ле­две на 50%, а сьо­ма, во­че­видь, про­ва­ли­ла­ся. Якщо сол­дат на від­чу­ває під со­бою дер­жа­ви — ти не під­ні­меш йо­го на її за­хист, хі­ба що під ду­лом ав­то­ма­та або під за­гро­зою кри­мі­наль­ної спра­ви.

«ШІСТЬ ХВИЛЬ МО­БІ­ЛІ­ЗА­ЦІЇ ПРИЗВЕЛИ ДО ПОВНОЇ «ДЕМОБІЛІЗАЦІЇ СУ­СПІЛЬ­СТВА»

— Проблема без­пе­ки во­я­ків на фрон­ті, їхнє озбро­є­н­ня, осна­ще­н­ня — це пи­та­н­ня на­ціо­наль­ної без­пе­ки. Про­те у нас дер­жа­ва від­ді­ле­на від су­спіль­ства, вла­да — від на­ро­ду. То­му во­я­ки ка­жуть, що во­ю­ють за на­цію, за ро­ди­ну, за вла­сну гі­дність — але не за дер­жа­ву.

— Ви хо дя чи з то го, що вій на від­бу­ва­є­ться між Укра­ї­ною та Ро­сі­єю, всі, що во­ю­ють про­ти Укра­ї­ни, ма­ли би бу­ти ви­зна­ні не те­ро­рис та ми чи се па ра тис та ми, а ко - ла бо ран та ми кра ї ни-агре со ра не - за леж но від їх мо ти вів і ме то дів. А так, за нинішньої амор­фно­сті у ви зна чен нях, ви хо дить, на че во - ни во­ю­ють «за свою » Укра­ї­ну.

— А ще ма со ве став лен ня до де мо бі лі зо ва но го во я ка, який з ви ни дер жа ви ви явив ся ма ло не жеб ра ком, як до « тер пи ли » . Що вже тут ска­жеш про чер­го­вий на­бір до вій­ська...

— Мо бі лі за ція мо же бу ти як про­цес і як стан. Так шість хвиль мо бі лі за ції при зве ли до пов ної «демобілізації су­спіль­ства».

— А скіль­ки ча­су у вла­дних ка­бі­не­тах то­ча­ться роз­мо­ви про ство­ре­н­ня про­фе­сій­ної ар­мії в Укра­ї­ні?

— Дер­жав­на про­гра­ма ма­ла б спра цю ва ти упро довж 2002— 2014 ро­ків.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.