Ода ми­сте­цтву

У Ки­є­ві зга­ду­ва­ли ге­ро­їв Роз­стрі­ля­но­го Ві­дро­дже­н­ня

Den (Ukrainian) - - Культура - Ла­ри­са ТАРАСЕНКО

«Я— Ро­ман­ти­ка » — під та­кою на­звою у Ки­їв­сько­му му­ні­ци­паль­но­му те­а­трі опе­ри та ба­ле­ту для ді­тей та юна­цтва пред­ста­ви­ли кон­церт-ви­ста­ву для чи­тця, хо­ру, скри­пки, бан­ду­ри та фор­те­пі­а­но.

По­вість- про­тест « Я ( Ро­ман­ти­ка) » Миколи Хви­льо­во­го да­ла про­грам­ну на­зву по­ста­нов­ни­кам ве­чо­ра. До про­гра­ми уві­йшли лі­те­ра­тур­ні та епі­сто­ляр­ні тво­ри ми­тців Роз­стрі­ля­но­го Ві­дро­дже­н­ня. Тер­мін цей на­ле­жить пу­блі­ци­сту, гро­мад­сько­му ді­я­че­ві Єжи Ґе­дрой­цю, зав­дя­ки яко­му світ по­ба­чив ви­да­ну у Па­ри­жі у 1959 р. Ан­то­ло­гію укра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри 1917—1933 ро­ків, під­го­тов­ле­ну лі­те­ра­ту­ро­знав­цем Юрі­єм Лав­ри­нен­ком. Кни­га ця ста­ла без­цін­ним дже­ре­лом з істо­рії за­бо­ро­не­ної про­тя­гом існу­ва­н­ня СРСР укра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри 1920—1930-х.

Ідея кон­цер­ту на­ле­жить одра­зу трьом ми­тцям. Актор Оле­ксандр Рудь­ко взяв на се­бе Сло­во і до­ніс йо­го си­лу і прав­ду з усі­єю май­стер­ні­стю і та­лан­том. Вар­то за­зна­чи­ти, що він не грав Ге­роя ( чи­тця), а був Ге­ро­єм — окри­ле­ним, за­ча­ро­ва­ним, ро­ман­ти­чним, зра­дже­ним, роз­гу­бле­ним, не­при­ми­рен­ним, за­ка­то­ва­ним, во­скре­ше­ним... Йо­го уста­ми і го­ло­сом про­мов­ля­ли до нас Ва­силь Ел­лан- Бла­ки­тний, Ми­хайль Се­мен­ко, Оле­кса Влизь­ко, Оле­кса Слі­са­рен­ко, Ми­хай­ло Драй- Хма­ра, Пав­ло Фи­ли­по­вич, Майк Йо­ган­сен, Ма­ксим Риль­ський. На­дзви­чай­но смі­ли­вий і кре­а­тив­ний хор­мей­стер Ан­же­ла Ма­слен­ні­ко­ва пі­ді­бра­ла та­кі хо­ро­ві мі­ні­а­тю­ри, щоб во­ни і гар­мо­ній­но вплі­та­ли­ся у сю­же­тну кан­ву по­ста­нов­ки, і ма­ли са­мі по со­бі без­за­пе­ре­чну цін­ність: нур­ту­ю­чий твір львів­сько­го ком­по­зи­то­ра Ро­ма­на Ци­ся на вір­ші Миколи Пе­трен­ка « Чу­єш, бра­те, Дні­про ви­си­хає » , про­ни­зли­вий « Со­ня­чний струм » Ле­сі Ди­чко, мо­гу­тній « За­по­віт» Бо­ри­са Ля­то­шин­сько­го, впер­ше ви­ко­на­ний твір, на­пи­са­ний ар­ти­стом хо­ру Юрі­єм Вла­сен­ком на сло­ва Лі­ни Ко­стен­ко « Ве­чір­нє сон­це, дя­кую за день». Ко­жен з му­зи­чних фра­гмен­тів то ко­мен­ту­вав Сло­во, то до­пов­ню­вав йо­го, то за­пе­ре­чу­вав, то ма­лю­вав сві­тлі і ве­се­лі кар­ти­ни, то хви­лю­вав­ся, то су­му­вав ра­зом з Ге­ро­єм, то по­ми­нав йо­го «не­злим ти­хим сло­вом»...

Увесь емо­цій­ний спектр окре­мих тво­рів по­єд­нав у ці­лі­сну сим­во­лі­чну по­ста­нов­ку ре­жи­сер Дми­тро То­до­рюк, яко­го зна­ють і як со­лі­ста гру­пи «Аві­а­тор», і акто­ра, по­е­та, ме­не­дже­ра, а го­лов­не — ге­не­ра­то­ра твор­чих ідей. Ро­ман­ти­чну скла­до­ву він до­ру­чив пі­а­ніс­тці Ді­а­ні Зу­є­вій і скри­па­лю Ма­кси­му Ва­силь­чен­ку, які ви­ко­ну­ва­ли фра­гмен­ти бе­тхо­вен­ської «Крей­це­ро­вої со­на­ти», шо­пе­нів­ських « Но­ктюр­нів » , а та­кож бан­ду­ри­сту Ру­сла­ну Со­ло­нен­ку, що за­грав «Ве­снян­ку» Ро­ма­на Гринь­кі­ва. Лі­ри­чною епі­та­фі­єю про­зву­ча­ла у фі­на­лі «Ме­ло­дія » Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка ( во­кал — Ган­на Тон­ка, скри­пка — Ма­ксим Ва­силь­чен­ко), а хор ви­ко­нав йо­го ж Пса­лом №53 і Sanctus з Ре­кві­є­му Га­брі­е­ля Фо­ре, що си­во­лі­зує Сві­тло і На­дію на ві­чне життя не­злам­но­го ду­ху пра­ве­дни­ків.

У спів­пра­ці з ху­до­жни­ком Лю­дми­лою На­гор­ною кру­глу ар­ти­сти­чну ві­таль­ню те­а­тру по­ста­нов­ни­кам вда­ло­ся пе­ре­тво­ри­ти на твор­чий про­стір, у яко­му від­бу­вав­ся та­кий обмін емо­ці­я­ми, що гля­да­чі пра­кти­чно від­чу­ва­ли се­бе уча­сни­ка­ми чи то ми­сте­цько­го дій­ства, чи то ре­аль­них по­дій.

«Кон­церт-ви­ста­ва «Я — Ро­ман­ти­ка» — це наш ви­яв пам’яті та ша­ни лю­дям, які сво­го ча­су по­ві­ри­ли в змі­ни, в кра­ї­ну, в мо­ву, за що і попла­ти­ли­ся жи­т­тям і та­лан­та­ми... » — цей епі­граф до про­гра­ми від твор­ців про­е­кту зву­чить сьо­го­дні як три­во­жне по­пе­ре­дже­н­ня су­ча­сни­кам на тлі бо­роть­би Укра­ї­ни за справ­жню не­за­ле­жність, на­ціо­наль­ну іден­ти­чність, за те, щоб бу­ти рів­ною се­ред ви­со­ко­ро­з­ви­не­них дер­жав. Аще ця ви­ста­ва — ви­со­ка ода ми­сте­цтву.

ФОТО ОЛЕНИ ЛУЧИК

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.