Бра­ти від­по­від­аль­ність – вчи­нок силь­них

Сьо­го­дні «День» на­зве ла­у­ре­а­та Пре­мії Джейм­са Мей­са-2016

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ігор СЮНДЮКОВ, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Сьо­го­дні «День» на­зве ла­у­ре­а­та Пре­мії Джейм­са Мей­са 2016 р.

Пре­мія іме­ні Джейм­са Мей­са за гро­ма­дян­ську по­зи­цію... Так іме­ну­є­ться по­че­сна від­зна­ка, за­сно­ва­на го­лов­ним ре­да­кто­ром «Дня» Ла­ри­сою Ів­ши­ною. Ця на­го­ро­да що­рі­чно при­су­джу­є­ться спе­ці­аль­ною Гро­мад­ською ра­дою (впер­ше — у 2009 ро­ці) за пу­блі­ци­сти­чні тво­ри, що від­сто­ю­ють ви­со­кі прин­ци­пи й іде­а­ли на­ціо­наль­ної та осо­би­стої сво­бо­ди як ці­лої укра­їн­ської на­ції, так і ре­аль­них, кон­кре­тних лю­дей, що утво­рю­ють на­шу скла­дну й пре­кра­сну спіль­но­ту. Пре­мію ді­ста­ва­ли ті жур­на­лі­сти, істо­ри­ки, фі­ло­со­фи, гро­мад­ські ді­я­чі (Ігор Ло­сєв (2009), Ігор Сюндюков (2010), Сер­гій Гра­бов­ський (2011), Оле­ксандр Па­лій (2012), Пе­тро Кра­люк та Во­ло­ди­мир Бой­ко (2013), Ва­лен­тин Торба (2014), Іван Ка­пса­мун (2015), ко­трі про­фе­сій­но бли­ску­че, чі­тко і не­дво­зна­чно за­яви­ли на шпаль­тах«Дня» свій по­гляд на най­го­стрі­ші про­бле­ми укра­їн­ської істо­рії ХХ сто­лі­т­тя (Го­ло­до­мор 1932—1933 ро­ків, Дру­га сві­то­ва вій­на, по­ст­ге­но­ци­дність як гли­бин­на трав­ма укра­їн­сько­го су­спіль­ства та на­шої сві­до­мо­сті — тут спад­щи­на ве­ли­ко­го Джейм­са Мей­са на­зав­жди за­ли­ши­ться ета­лон­ним зраз­ком).

Крім то­го, ціл­ком за­слу­же­но здо­бу­ва­ли цю ви­со­ку на­го­ро­ду, ша­но­ва­ну й зна­ну в Укра­ї­ні, ті з ла­у­ре­а­тів із по­да­но­го ви­ще спи­ску, які без­стра­шно, ча­сом — з ве­ли­че­зним ри­зи­ком осо­би­сто для се­бе (як Ва­лен­тин Торба) ки­ну­ли ви­клик сьо­го­ден­ним, но­во­ча­сним спад­ко­єм­цям то­та­лі­тар­ної ім­пе­рії, ви­кри­ва­ли (як Іван Ка­пса­мун) олі­гар­хі­чну пас­тку — «ко­тел», що в ній опи­ни­лась Укра­ї­на з ви­ни ціл­ком кон­кре­тних вла­до­мож­ців ( прі­зви­ща бу­ли на­да­ні!). Вна­слі­док цьо­го до нас при­йшла вій­на.

«На жаль, укра­їн­ці да­ле­ко не зав­жди осми­слю­ва­ли ті по­дії, які від­бу­ва­ли­ся в на­шій кра­ї­ні, — ко­мен­тує «Дню» фі­ло­соф, про­ре­ктор На­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту «Острозь­ка ака­де­мія», ла­у­ре­ат Пре­мії ім. Джейм­са Мей­са за гро­ма­дян­ську по­зи­цію2013 Пе­тро Кра­люк. — Зокре­ма гли­бо­ко­го осми­сле­н­ня Го­ло­до­мо­ру так і не від­бу­ло­ся. Пер­шим хто по­чав все­бі­чно до­слі­джу­ва­ти це пи­та­н­ня був са­ме Джеймс Мейс. То­ді да­ле­ко не всі ро­зумі­ли чим за­йма­є­ться ця лю­ди­на і не мо­гли аде­ква­тно оці­ни­ти зна­че­н­ня йо­го мі­сії. Пер­шим хто йо­го по­мі­тив і на­дав Мей­су сер­йо­зну три­бу­ну — бу­ла га­зе­та «День». Са­ме зав­дя­ки ва­шо­му ви­дан­ню ця те­ма під­ня­ла­ся на ви­щий рі­вень. Ли­ше май­же че­рез 20 ро­ків пі­сля про­го­ло­ше­н­ня не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни, Го­ло­до­мор був ви­зна­ний ге­но­ци­дом. Бо­юсь, що та­ка ж са­ме ситуація скла­да­є­ться остан­ні два ро­ки і з вій­ною на схо­ді. Ми за­раз на­віть бо­ї­мо­ся офі­цій­но ви­зна­ти, що у нас три­ває вій­на, а не ан­ти­те­ро­ри­сти­чна опе­ра­ція. Цей від­хід від ре­а­лій в чо­мусь спів­від­но­си­ться з тим, як укра­їн­ці за­плю­щу­ва­ли очі на свою тра­ге­дію Го­ло­до­мо­ру. Ко­ли йде­ться про ни­ні­шню вій­ну, то як пра­ви­ло го­во­рять про фа­кти, по­дії, але не­має си­стем­но­го осми­сле­н­ня цьо­го яви­ща і йо­го при­чин. Адже це не ли­ше зброй­ний кон­флікт, але й іде­о­ло­гі­чний. Це вій­на за мі­сце в істо­рії і є про­дов­же­н­ням агре­сії Крем­ля, яка від­бу­ва­лась й до то­го. Бо­юсь, що зно­ву ми­не ба­га­то ча­су по­ки з’яви­ться лю­ди­на, яка змо­же ґрун­тов­но про­ана­лі­зу­ва­ти ці по­дії».

Ні­хто не мо­же за­пе­ре­чи­ти, що пу­блі­ци­сти­чні до­слі­дже­н­ня ви­то­ків та при­чин на­ших тра­ге­дій ХХІ сто­лі­т­тя (до ре­чі, Джеймс Мейс теж бли­ску­че пи­сав «істо­рію су­ча­сно­сті») — це вкрай по­трі­бний за­раз, в до­бу зма­лі­н­ня прин­ци­пів та іде­а­лів, ви­яв гро­ма­дян­ської по­зи­ції. Ро­змір­ко­ву­ю­чи ж над тим, хто є гі­дним пре­тен­ден­том на здо­бу­т­тя пре­мії Джейм­са Мей­са 2016 ро­ку, ми в «Дні» за­ми­сли­лись ось над чим. Чи не вар­то нам при від­бо­рі кан­ди­да­тів осо­бли­во під­кре­сли­ти роль куль­ту­ри як не­за­мін­но­го, все­о­хо­пно­го та, по су­ті, єди­но­го дже­ре­ла та се­ре­до­ви­ща сво­бо­ди на­ції та сво­бо­ди лю­ди­ни — про що, до ре­чі, не раз пи­сав Джеймс Мейс. Нам зда­є­ться, що це бу­ло б до­брим, на­дій­ним кри­те­рі­єм при ви­зна­чен­ні гі­дни­хла­у­ре­а­тів, які бе­руть від­по­від­аль­ність на се­бе і ма­ють ясно окре­сле­ну жит­тє­ву по­зи­цію.

От­же, ува­жно слід­куй­те, хто ста­не но­вим ла­у­ре­а­том пре­мії Джейм­са Мей­са за 2016 рік. Вже сьо­го­дні, 24 ли­сто­па­да, о 16.00.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.