Лі­то­пи­сцю рі­дної Віль­шан­ки

На Кі­ро­во­град­щи­ні вста­но­ви­ли ме­мо­рі­аль­ну до­шку свя­ще­ни­ку Во­ло­ди­ми­ро­ві Ло­ба­чев­сько­му

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

17ли­сто­па­да в се­ли­щі Віль­шан­ка від­кри­ли ме­мо­рі­аль­ну до­шку свя­ще­ни­ку, істо­ри­ку та етно­гра­фу Во­ло­ди­ми­ро­ві Сте­фа­но­ви­чу Ло­ба­чев­сько­му. Вста­но­ви­ли її на бу­дів­лі хра­му свя­то­го Іо­ан­на Ми­ло­сти­во­го з іні­ці­а­ти­ви па­ра­фі­ян та їхнім ко­штом. Освя­тив пам’ятний знак на­сто­я­тель хра­му про­то­і­єрей Іо­анн Ма­ле­тич.

Із 1860 по 1904 рр. Во­ло­ди­мир Ло­ба­чев­ський був свя­ще­ни­ком цьо­го хра­му. Він за­пи­сав і збе­рі­гві­до­мо­сті про за­сну­ва­н­ня се­ли­ща та за­се­ле­н­ня Віль­шан­щи­ни пе­ре­се­лен­ця­ми з Бол­га­рії. Свя­ще­ник опи­сав істо­рію краю в ре­лі­гій­но­му, гео­гра­фі­чно­му та по­бу­то­во- му аспе­ктах у сво­є­му «Лі­то­пи­сі при­хо­ду се­ла Віль­шан­ки свя­то­го Іо­ан­на Ми­ло­сти­во­го цер­кви». Лі­то­пис опи­сує істо­рію краю з 1773 по 1885 ро­ки. Згі­дно з ним, на­ве­сні 1774 ро­ку на бе­ре­гах рі­чки Си­ню­хи, в сло­бо­ді Ма­сло­во — су­ча­сне се­ли­ще Віль­шан­ка, — за до­зво­лом ца­ри­ці Ка­те­ри­ни II по­се­ли­ли­ся при­ду­най­ські бол­га­ри. 1774-го в Ма­сло­во­му бол­гар­ська гро­ма­да за­сну­ва­ла цер­кву. Спо­ча­тку храм був де­рев’яним, з трьо­ма ку­по­ла­ми, по­кри­тий за­лі­зом. У 1850-х ро­ках храм за­кри­ли, а зго­дом ро­зі­бра­ли. 1855 ро­ку збу­до­ва­но кам’яний храм. 1949 ро­ку храм за­кри­ли й пе­ре­о­бла­дна­ли під Бу­ди­нок куль­ту­ри. 1992 ро­ку бу­дів­лю по­вер­ну­то пра­во­слав­ній гро­ма­ді.

Слід до­да­ти, що 1873 ро­ку у свя­ще­ни­ка- кра­є­знав­ця Во­ло­ди­ми­ра Ло­ба­чев­сько­го у Віль­шан­ці на­ро­див­ся син — Сте­фан Во­ло­ди­ми­ро­вич, та­кож цер­ков­ний ді­яч, ав­тор пра­ці «Св. Ан­то­ний Ве­ли­кий (его жизнь, пи­са­ния и нрав­ствен­но-по­дви­жни­че­ское уче­ние)» (Оде­са, 1906). Від по­ча­тку 1920-х ро­ків Сте­фан Ло­ба­чев­ський за­зна­вав пе­ре­слі­ду­вань від ра­дян­ських ор­га­нів дер­жав­ної без­пе­ки. 1931 ро­ку ви­сла­ний до Ка­зах­ста­ну, подаль­ша до­ля не­ві­до­ма (ймо­вір­но, по­мер на за­слан­ні). Ре­а­бі­лі­то­ва­ний 1959-го.

Во­ло­ди­мир ПОЛІЩУК, Кі­ро­во­град­ська область, фото ав­то­ра

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.