«Чи змі­ни­ла ре­во­лю­ція «сі­тку мов­ле­н­ня»?-2

Den (Ukrainian) - - 25 - Підготували Ва­дим ЛУБЧАК, «День», Оле­ся ШУТКЕВИЧ, Він­ни­ця; Іван АНТИПЕНКО, «День», Хер­сон; Те­тя­на КОЗИРЄВА, Львів

26лю­то­го 2014 ро­ку, одра­зу пі­сля тра­гі­чних по­дій на Май­да­ні, го­лов­ний ре­да­ктор «Дня» Ла­ри­са Івшина на ре­да­кцій­ній пла­нір­ці по­ста­ви­ла за­пи­та­н­ня — «Чи ба­чи­мо ми пе­ре­мо­гу Май­да­ну в ефір­ній сі­тці мов­ле­н­ня?». З та­кої по­ста­нов­ки по­ста­ла її ав­тор­ська ко­лон­ка «Чи змі­нить ре­во­лю­ція «сі­тку мов­ле­н­ня»?» («День», №102 від 6 черв­ня 2014 р.). Цей ма­те­рі­ал на­був чи­ма­ло­го ре­зо­нан­су і на­віть став те­мою для дис­ку­сії в ме­ді­а­се­ре­до­ви­щі. Однак да­ле­ко не всі ко­ле­ги зро­зумі­ли гли­би­ну під­ня­тої про­бле­ми, клю­чо­вий по­сил якої — брак в кра­ї­ні від­по­від­аль­ної та ми­сля­чої жур­на­лі­сти­ки.

За 20 ро­ків існу­ва­н­ня «День» ре­гу­ляр­но пі­ді­ймав те­му не­об­хі­дно­сті які­сної гу­ма­ні­тар­ної по­лі­ти­ки, укра­ї­но­цен­три­чно­го під­хо­ду, гли­бо­ких істо­ри­чних знань, а та­кож ва­жли­вість осми­сле­но­го під­хо­ду до жур­на­лі­сти­ки. І актив­но ді­яв в цьо­му на­прям­ку. Цьо­му, крім са­мої га­зе­ти, при­свя­че­ні де­ся­тки акту­аль­них проектів ви­да­н­ня — Бі­блі­о­те­ка « Укра­ї­на Incognita», сайт «Укра­ї­на Incognita», фо­то­кон­курс, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки, про­ект «Са­мо­осві­та он-лайн»... Однак ці по­чи­на­н­ня ча­сто бу­ли не­по­чу­ті — перш за все на­ши­ми ко­ле­га­ми.

З на­го­ди тре­тьої рі­чни­ці Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті «День» по­ста­вив екс­пер­там це ж пи­та­н­ня — «Чи змі­ни­ла ре­во­лю­ція «сі­тку мов­ле­н­ня»? Зви­чай­но, по­зи­тив­ні тенденції, як-от за­бо­ро­на ро­сій­ських се­рі­а­лів, що про­па­гу­ють вій­сько­вих кра­ї­ни-агре­со­ра, чи «мов­ні кво­ти» на ра­діо — це ва­жли­ві си­гна­ли. Але во­ни, зде­біль­шо­го, спри­йма­ю­ться як «фа­са­дні змі­ни», но­ва фор­ма... А якість змі­сту?

«СИСТЕМНИХ ЗМІН У ЖУР­НА­ЛІ­СТИ­ЦІ НЕ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ» Ан­на МОНЧУК,

жур­на­ліс­тка, сту­ден­тка фа­куль­те­ту жур­на­лі­сти­ки ЛНУ ім. Iва­на Фран­ка:

— По­ки що які­сних системних змін на краще в укра­їн­ській жур­на­лі­сти­ці спо­сте­рі­га­ти не до­во­ди­ться. Без­пе­ре­чно, Ре­во­лю­ція Гі­дно­сті змі­ни­ла сві­то­ба­че­н­ня ба­га­тьох лю­дей, спри­я­ла по­сту­пу до ство­ре­н­ня гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, а во­дно­час да­ла шанс че­сним та сві­до­мим сво­го при­зна­че­н­ня жур­на­лі­стам пе­ре­тво­ри­ти сво­ю­про­фе­сі­юз медіа-ін­ду­стрії, яка орі­єн­ту­є­ться на рен­та­бель­ність, та із за­со­бу про­па­ган­дист­сько­го впли­ву по­лі­ти­ків, на справ­ді від­по­від­аль­ну су­спіль­но ко­ри­сну жур­на­лі­сти­ку. Біль­шість пам’ятає, як за­ро­джу­ва­ло­ся «Гро­мад­ське» і які ве­ли­кі на­дії на ньо­го по­кла­да­ли. Адже одні­єї га­зе­ти «День», якщо го­во­ри­ти про все­укра­їн­ські мас­шта­би, ма­ло, — це ви­со­ко­які­сне ви­да­н­ня і да­ле­ко не ко­жен зда­тен за­сво­ю­ва­ти ті сми­сли, які га­зе­та до­но­сить до сво­го чи­та­ча. «Гро­мад­ське», а пі­зні­ше й су­спіль­не мов­ле­н­ня, яке на­ма­гав­ся впро­ва­ди­ти Зу­раб Ала­са­нія, мо­гли б ста­ти ти­ми пла­тфор­ма­ми, що ді­ють в ін­те­ре­сах гро­ма­дян Укра­ї­ни, роз­ра­хо­ва­ни­ми як на елі­ти, так і на ма­со­ву ау­ди­то­рію. Са­ме ці ре­сур­си мо­гли пе­ре­кро­ї­ти сі­тку мов­ле­н­ня, або хо­ча б ста­ти аль­тер­на­ти­во­ю­до вже існу­ю­чих медіа, обго­во­рю­ю­чи най­го­стрі­ші про­бле­ми су­спіль­ства, а не від­во­лі­ка­ю­чи від них ува­гу на кри­чу­щі те­ми, а та­кож да­ю­чи сло­во про­фе­сіо­на­лам, а не по­пу­лі­стам, про­па­ган­ди­стам і псев­до­екс­пер­там. На жаль, ви­гля­дає так, що ці про­е­кти за­зна­ли фі­а­ско. Му­си­мо усві­до­ми­ти, що є лю­ди, для яких ста­нов­ле­н­ня по­ту­жних не­за­ле­жних су­спіль­но за­ан­га­жо­ва­них ре­сур­сів є не­ви­гі­дним, і во­ни зро­би­ли все, щоб спро­би пе­ре­ло­ми­ти ста­рі укла­ди про­ва­ли­ли­ся. Фа­ктом є й те, що ті ЗМІ, які бу­ли ан­ти­укра­їн­ськи­ми ще до Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті, — за­ли­ши­лись ни­ми й сьо­го­дні. При­кри­ва­ю­чись ма­ско­ю­пе­ре­ли­цьо­ва­них єв­ро­пей­ських стан­дар­тів, во­ни про­дов­жу­ють руй­ну­ва­ти як жур­на­лі­сти­ку, так і са­му кра­ї­ну зсе­ре­ди­ни. Але ме­ні б не хо­ті­ло­ся, щоб ви­ще­на­ве­де­ні су­дже­н­ня тра­кту­ва­ли як чер­го­ві істо­рії «зра­ди» і впа­да­ли у від­чай. Шанс змі­ни­ти си­ту­а­ці­ює зав­жди, а той, хто ствер­джує про­ти­ле­жне, є ма­ні­пу­ля­то­ром.

«ЗМІ НАЙ­ПЕР­ШЕ ВАР­ТО ПО­ЗБУ­ТИ­СЯ САМОЦЕНЗУРИ» Оле­ксандр ГРIНЧЕНКО,

за­сту­пник ди­ре­кто­ра КП «Ра­діо­ком­па­нія «Ла­да» (м. Ла­ди­жин):

— З по­ча­тком по­дій на Май­да­ні по­ча­ло­ся змі­ню­ва­ти­ся ін­фор­ма­цій­не на­пов­не­н­ня ра­діо­е­фі­ру. Зні­ма­ли­ся пе­ре­да­чі й про­во­ди­ли­ся ін­фор­ма­цій­ні ра­діо­ма­ра­фо­ни, які ви­сві­тлю­ва­ли по­дії на Єв­ро­май­да­ні в сто­ли­ці та Він­ни­ці. Бу­кваль­но що­трид­цять хви­лин ви­хо­ди­ли ви­пу­ски но­вин з по­ді­я­ми, які хви­лю­ва­ли укра­їн­ців. Па­ра­лель­но змі­ню­ва­ло­ся і му­зи­чне на­пов­не­н­ня ефі­ру. Ми за­про­ва­ди­ли те­ма­ти­чні ру­бри­ки з па­трі­о­ти­чни­ми пі­сня­ми. Оби­ра­ли ком­по­зи­ції, які не по­тра­пля­ли в ефір то­по­вих ра­діо­стан­цій, але во­ни бу­ли справ­жні­ми, укра­їн­ськи­ми, за­слу­го­ву­ва­ли на ува­гу, бо пе­ре­да­ли по­чу­т­тя гор­до­сті за Укра­ї­ну. Тоб­то, фа­кти­чно, ми май­же на три ро­ки ра­ні­ше, ніж то­го ви­ма­гає не­що­дав­но ухва­ле­ний за­кон про укра­ї­но­мов­ні кво­ти в ра­діо­е­фі­рі, по­ча­ли по­пу­ля­ри­зу­ва­ти укра­їн­ську пі­сню. І ни­ні наш ау­діо­ві­зу­аль­ний про­дукт скла­да­ють не менш ніж на 50% пі­сні дер­жав­но­ю­мо­вою . Під­три­му­є­мо «на­ціо­наль­но­го ви­ро­бни­ка», бо від­чу­ва­є­мо, що на­се­ле­н­ня від­чу­ває спра­гу за укра­їн­сько­ю­пі­снею .

То­му, якщо го­во­ри­ти про те, чи впли­ну­ла Ре­во­лю­ція Гі­дно­сті на сі­тку мов­ле­н­ня, то, без­умов­но, «так». Жур­на­лі­сти­ка змінилася. Ми по­ча­ли біль­ше зна­че­н­ня при­ді­ля­ти укра­ї­но­цен­три­чним про­е­ктам, орієнтуватися на укра­ї­но­мов­но­го ко­ри­сту­ва­ча, про­па­гу­ва­ти укра­їн­ські цін­но­сті. Не все вда­є­ться. Є ще над чим пра­цю­ва­ти, і ба­га­то. Але, на мо­ю­суб’єктив­ну дум­ку, укра­їн­ським жур­на­лі­стам най­пер­ше вар­то по­збу­ти­ся самоцензури. Во­на бу­ла і за­ли­ша­є­ться. І по­дії остан­ніх ро­ків на це пра­кти­чно не впли­ну­ли.

«ФІНАНСОВА КРИ­ЗА «ОБСТАВИЛА» РЕГІОНАЛЬНІ ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЇ»

На­та­лія БОЛХОВСЬКА,

го­ло­ва ГО «Він­ни­цький прес-клуб», медіа-екс­перт (м. Він­ни­ця):

— «Медіа про­ти про­во­ка­ції» — так би я осо­би­сто на­зва­ла до­ся­гне­н­ня остан­ніх ро­ків. Зав­дя­ки мо­ні­то­рин­го­вим про­гра­мам та осо­би­стим кон­та­ктам із жур­на­лі­ста­ми, пе­ре­ко­на­ла­ся, що те­пер пред­став­ни­ки (зокре­ма за­снов­ни­ки і бе­не­фі­ці­а­ри) ба­га­тьох ви­дань став­лять сво­ю­осо­би­сту ре­пу­та­ці­юі ре­пу­та­ці­ю­ви­да­н­ня ви­ще мит­тє­во­го за­ро­бі­тку — «джин­си». І в цьо­му, без­умов­но, ве­ли­кий «плюс».

Якщо ви­зна­ча­ти, як Ре­во­лю­ція Гі­дно­сті впли­ну­ла на сі­тку мов­ле­н­ня, то, на мо­ю­дум­ку, за­галь­но­укра­їн­ська (зокре­ма, ра­діо) як бу­ла за­ан­га­жо­ва­на в до­ре­во­лю­цій­ний пе­рі­од, так і за­ли­ши­ла­ся. Єди­ний ви­ня­ток із за­галь­но­укра­їн­ських ка­на­лів, на­пев­но, «Гро­мад­ське ра­діо». У той же час, слід від­да­ти на­ле­жним мі­сце­вим він­ни­цьким но­ви­нам, во­ни про­дов­жу­ють три­ма­ти мар­ку і бу­ти ці­ка­ви­ми для сво­єї ау­ди­то­рії, пе­ре­ва­жно сіль­ських жи­те­лів. Чо­му не від­бу­ло­ся кар­ди­наль­них змін? Ми по­кла­да­ли ве­ли­кі на­дії на су­спіль­не те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня. Але фінансова кри­за «обставила» регіональні телерадіокомпанії і їхня за­ле­жність від мі­сце­вих еліт за­ли­ши­ла­ся. Та в ко­жно­му ре­гіо­ні си­ту­а­ція рі­зна — від пов­ної за­ле­жно­сті те­ле­ві­зій­них і ра­дій­них ЗМІ від вла­ди, так і до ігно­ру­ва­н­ня «пар­ке­тни­ків».

«ЗА­ГАЛЬ­НА КАР­ТИ­НА — СУМНА» Сер­гій НIКIТЕНКО,

ре­гіо­наль­ний пред­став­ник Iн­сти­ту­ту Ма­со­вої Iн­фор­ма­ції в Хер­со­ні:

— Про­тя­гом кіль­кох мі­ся­ців ми про­во­ди­ли мо­ні­то­рин­ги мі­сце­вих ЗМІ. Оці­ню­ва­ли за кри­те­рі­я­ми до­сто­вір­но­сті, ба­лан­су ду­мок і від­окрем­ле­н­ня фа­ктів від ко­мен­та­рів. Зокре­ма — ін­тер­нет-ви­да­н­ня. Го­лов­ний ви­сно­вок на­шо­го спо­сте­ре­же­н­ня — якість кри­ти­чно низь­ка. Що­до тем у ЗМІ, то на сай­тах пе­ре­ва­жає по­лі­ти­ка і про­бле­ми обла­сно­го цен­тру. Со­ці­аль­но ва­жли­ві те­ми де­да­лі мен­ше хви­лю­ють ре­да­кції мі­сце­вих ін­тер­нет-ЗМІ. Га­зе­ти — нав­па­ки. Тут пе­ре­ва­жа­ють со­ці­аль­ні пи­та­н­ня, осо­бли­во це сто­су­є­ться обла­сних ви­дань, які пра­цю­ють для сво­їх чи­та­чів у ра­йо­нах. Во­ни пи­шуть про осві­ту, ме­ди­ци­ну, пен­сій­не за­без­пе­че­н­ня. Те ж са­ме сто­су­є­ться обла­сно­го те­ле­ка­на­лу «Скі­фія».

Про­тя­гом двох ро­ків з’яви­лись кіль­ка но­вих ін­тер­нет-ви­дань, при­свя­че­них кон­кре­тним ра­йо­нам: у Го­лій При­ста­ні, Оле­шках, Іва­нів­ці. Їхня якість теж не ра­дує, во­ни схо­жі один на одно­го, пу­блі­ку­ють ба­га­то за­ан­га­жо­ва­них ма­те­рі­а­лів, однак са­ма по­ява вузь­ко­спря­мо­ва­них медіа — це вже не­по­га­но.

На­два­жли­ві по­дії в Укра­ї­ні про­тя­гом остан­ніх ро­ків, на жаль, не ви­рі­ши­ли низ­ку го­лов­них про­блем на­ших медіа. Це і тен­ден­цій­ність, і «джин­са», і без­гра­мо­тність, і від­су­тність пе­ре­вір­ки да­них, а звід­си — пу­блі­ка­ція фей­ків. Но­ві ін­тер­нет-ви­да­н­ня з’яв­ля­ю­ться чи не що­мі­ся­ця. І якщо ра­ні­ше бу­ла по­го­ня за опе­ра­тив­ні­стю­но­вин, то те­пер — про­сто за на­пов­не­н­ням стрі­чки. На­пов­не­н­ням низь­ко­про­бни­ми пар­ке­тни­ми текс­та­ми, за­мов­ни­ми ма­те­рі­а­ла­ми або, зно­ву ж та­ки, не­пе­ре­ві­ре­но­ю­ін­фор­ма­ці­є­юз со­цме­реж. Ба­га­тьом жур­на­лі­стам про­сті­ше по­сла­ти­ся на «зли­ви» де­пу­та­та від пев­ної по­лі­ти­чної си­ли, ніж са­мо­му по­шу­ка­ти цю­ін­фор­ма­цію у від­кри­то­му до­сту­пі. Про­сто це зна­чно лег­ше і не тре­ба на­пру­жу­ва­тись. Зви­чай­но, є кіль­ка ви­дань і жур­на­лі­стів, які пра­цю­ють від­по­від­аль­ні­ше, але за­галь­на кар­ти­на — сумна.

У га­зет змен­шу­ю­ться ти­ра­жі, те­ле­ба­че­н­ня вже не та­ке по­пу­ляр­не, як ра­ні­ше, а еле­ктрон­ні ЗМІ де­да­лі біль­ше псу­ють свою ре­пу­та­цію. У під­сум­ку, я га­даю, це при­зво­дить до ма­со­вої не­до­ві­ри до ін­тер­нет-ви­дань і ЗМІ в ці­ло­му.

«КАР­ДИ­НАЛЬ­НИХ ЗМІН У МЕДІА НЕ ВІД­БУ­ЛО­СЯ, АЛЕ НАПРЯМОК РОЗ­ВИ­ТКУ ПОТРОХУ ЗМІНЮЄТЬСЯ»

Отар ДОВ­ЖЕН­КО,

ме­ді­а­кри­тик, ре­да­ктор, жур­на­ліст, Львів:

— Пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті ме­ді­а­про­стір, як і 2005 ро­ку, всту­пив у фа­зу від­су­тно­сті цен­тра­лі­зо­ва­ної (дер­жав­ної) цен­зу­ри та плю­ра­лі­зму. Але це по­ясню­є­ться, на жаль, не змі­ною яко­сті та прин­ци­пів медіа, а тим, що по­сла­бив­ся тиск — чин­на вла­да не до­сить згур­то­ва­на й не мо­же (хо­ча, мо­жли­во, й не хо­че) бра­ти ве­ли­кі медіа під кон­троль, як це успі­шно вда­ва­ло­ся Ку­чмі та Яну­ко­ви­чу. Це не зна­чить, що во­на цьо­го не зро­бить, на­при­клад, пе­ред ви­бо­ра­ми — всі пе­ред­умо­ви для цьо­го є, і вже, зда­є­ться, ні­хто не ві­рить, як у 2005-му, що здо­бу­тки Май­да­ну є не­зво­ро­тни­ми. Олі­гар­хи жо­дно­ю­мі­ро­ю­не по­сла­би­ли тиск на ЗМІ, що їм на­ле­жать. Ін­ша спра­ва, що, по­рів­ня­но з пе­ред­ви­бор­ним пе­рі­о­дом (2014— 2015), во­ни зна­чно менш актив­но їх екс­плу­а­ту­ють — так, у фо­но­во­му ре­жи­мі. Але 2017 рік бу­де остан­нім мир­ним; за рік по­чне­ться ма­со­ва під­го­тов­ка до пре­зи­дент­ських і пар­ла­мент­ських ви­бо­рів, і то­ді вла­да й опо­зи­ція, хоч яко­ю­во­на то­ді бу­де, на­ма­га­ти­ме­ться всту­па­ти в альянс з олі­гар­ха­ми і ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти їхні ЗМІ.

У цей пе­рі­од за­тиш­шя змен­ши­лась по­ля­ри­за­ція ЗМІ як за лі­ні­єю про­вла­дні — опо­зи­цій­ні, так і за лі­ні­єю про­єв­ро­пей­ські — про­ро­сій­ські. Про­вла­дність змі­ни­лась на м’яку чи ви­бір­ко­ву кри­ти­ку вла­ди (та — най­ча­сті­ше — та­бу на кри­ти­ку Пре­зи­ден­та), від­вер­то про­ро­сій­ські ЗМІ пов­ні­стю­мар­гі­на­лі­зу­ва­лись, а по­мір­но про­ро­сій­ські ста­ли ще по­мір­ко­ва­ні­ши­ми. Це якщо під «про­ро­сій­ським» ма­ти на ува­зі «за Пу­ті­на»; чи­ма­ло ін­ших ідей та ме­си­джів, ви­гі­дних Крем­лю, актив­но про­су­ва­ю­ться в най­по­пу­ляр­ні­ших ЗМІ.

Якщо го­во­ри­ти про роз­ва­жаль­ний кон­тент, то, зві­сно ж, вій­на, а не ре­во­лю­ція, впли­ну­ла ду­же силь­но на те, що ста­ло мен­ше ро­сій­сько­го — тоб­то, вла­сне, ви­ро­бле­но­го в Ро­сії. Во­дно­час ре­во­лю­ція ма­ла і зво­ро­тний ефект: па­нів­но­ю­бу­ла дум­ка, що мов­не пи­та­н­ня «роз­ко­лює су­спіль­ство», а для кон­тр­про­па­ган­ди не­об­хі­дно ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ро­сій­ську мо­ву. Тіль­ки за­раз, за два з по­ло­ви­но­ю­ро­ки, потроху під­ні­ма­ю­ться пи­та­н­ня ста­ту­су та по­ши­ре­н­ня укра­їн­ської мо­ви у ЗМІ.

Сло­вом, за ве­ли­ким ра­хун­ком, ре­во­лю­ції чи кар­ди­наль­них змін у медіа не від­бу­ло­ся, але напрямок роз­ви­тку потроху змінюється. По­ки що — на «геть від Мо­скви», а якщо медіа-ін­ду­стрія огов­та­є­ться, мо­жна бу­де на­пов­ню­ва­ти це «геть» яки­мось но­вим змі­стом, а не ли­ше за­пе­ре­че­н­ням ро­сій­сько­го.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.