Кіль­ка слів на за­хист Ни­щу­ка

«СІМ П’ЯТНИЦЬ НА ТИЖНІ»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

Амо­же, справ­ді, ні­чо­го стра­шно­го не ста­ло­ся? Уда­мо, що ні­чо­го та­ко­го не бу­ло. Що сло­ва ці вир­ва­но з кон­текс­ту, що Ни­щук на­ма­гав­ся щось там про­ти­ста­ви­ти крем­лів­сько­му мі­фо­ві про дві-три-чо­ти­ри Укра­ї­ни. Слав­ний хло­пець Єв­ген, ми пам’ята­є­мо йо­го за Май­да­ном! Та і як мі­ністр він ні­чо­го поганого не зро­бив, та й що вза­га­лі він міг зро­би­ти поганого на той жа­лю­гі­дний бю­джет! Адже якщо не Ни­щук, то Ки­ри­лен­ко, а вже йо­му в по­ти­ли­цю­ди­хаю ть ле­пто­ни із прі­зви­ща­ми Фа­ріон і Ні­цой, що дра­ту­ють ву­хо. Ну що, все при­га­дав, що пи­шуть са­мо­зва­ні адво­ка­ти?

Утім, ні, да­ле­ко не все. Про­сто я зов­сім не хо­чу по­вто­рю­ва­ти за ти­ми, хто ка­же, так са­мо вкла­да­ю­чи у ска­за­не свій сенс, що Єв­ген усе ска­зав пра­виль­но. Ну, хо­ча б то­му, що в та­ко­му ра­зі наш мі­ністр, нав­па­ки, хо­тів під­ли­ти во­ду на млин ро­сій­ської про­па­ган­ди, нав­па­ки, ви­сту­пив на за­хист по­літ­те­хно­ло­гії кіль­кох ґа­тун­ків Укра­їн. Я сам у та­ке не ві­рю. Або ж ві­ри­ти не хо­чу.

Та й бай­ду­же на­справ­ді, що хо­тів ска­за­ти мі­ністр куль­ту­ри. Ва­жли­вим є ін­ше. Хоч би яким мі­зер­ним був бю­джет мі­ні­стер­ства куль­ту­ри, го­лов­на фун­кція мі­ні­стра куль­ту­ри не ке­ру­ва­ти те­а­тра­ми, му­зе­я­ми та бі­бліо­те­ка­ми. Мі­ністр куль­ту­ри пе­ред­усім по­кли­ка­ний осо­би­стим при­кла­дом за­да­ва­ти стан­дарт ті­єї ж та­ки куль­ту­ри, і, в мі­ру сил, не на рів­ні мі­ських мі­фів, хто з укра­їн­ців звід­ки на­їхав і хто ко­го, ку­ди і з яко­ю­ме­то­ю­за­віз.

Най­більш обу­рює і ля­кає не те, що ска­зав чи що не ска­зав мі­ністр куль­ту­ри. Ве­ли­ка кіль­кість ін­тер­пре­та­цій ска­за­но­го ним, що з’яви­ли­ся в пре­сі і со­ці­аль­них ме­ре­жах (ав­тор­ства як адво­ка­тів, так і про­ку­ро­рів), де­мон­струє, що наш мі­ністр куль­ту­ри по­тре­бує пе­ре­кла­да­ча. Що на­шо­му мі­ні­стро­ві куль­ту­ри, як Пу­ті­ну, по­трі­бен свій Пє­сков. Якщо мі­ністр куль­ту­ри єв­ро­пей­ської кра­ї­ни без те­ле­су­фле­ра не в змо­зі чі­тко й зро­зумі­ло сфор­му­лю­ва­ти свої дум­ки, ще раз пе­ре­ка­за­ти до то­го ба­га­то ра­зів, зокре­ма й ним са­мим, озву­че­ні за­са­ди куль­тур­ної по­лі­ти­ки в Укра­ї­ні, що то­ді ка­за­ти про ін­ших пред­став­ни­ків на­шої вла­ди, чо­го то­ді нам ви­ма­га­ти від них?!

Моє став­ле­н­ня до Єв­ге­на Ни­щу­ка за ці дні не ста­ло гір­шим. Пе­ре­ко­на­ний, він не є ні фа­ши­стом, ні на­ци­стом, він щи­ро хо­че як краще, і, за йо­го уяв­ле­н­ням, ні­чо­го поганого й обра­зли­во­го для будь-ко­го з гро­ма­дян Укра­ї­ни він не ска­зав і не мав на ува­зі. Як і в ба­га­тьох схо­жих ви­пад­ках з пов­сяк­ден­ної пра­кти­ки на­шо­го дер­жав­но­го жи­т­тя, тут про­бле­ма не в зло­му за­мі­рі. Про­сто ще один при­ва­тний при­клад Прин­ци­пу Пі­те­ра, про­сто ще один гар­ний хло­пець до­сяг рів­ня вла­сної не­ком­пе­тен­тно­сті. — Ой, са­мо так ви­йшло! Упс!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.