У Ки­їв­сько­му на­ціо­наль­но­му му­зеї ро­сій­сько­го ми­сте­цтва від­кри­лась ви­став­ка «Три­є­на­ле сце­но­гра­фії ім. Да­ни­ла Лі­де­ра»

Den (Ukrainian) - - Репортаж «дня» - Ал­ла ПІДЛУЖНА, те­а­тро­зна­вець Фото Руслана КАНЮКИ, «День»

Сце­но­гра­фія — як пе­ред­чу­т­тя те­а­тру, як ві­зу­аль­не про­яв­ле­н­ня за­ду­му. Чи­стий бі­лий ар­куш, із яко­го по­чи­на­є­ться жи­т­тя май­бу­тньої ви­ста­ви... Та­ка дум­ка про­слід­ко­ву­є­ться в ідеї ди­зай­ну оформ­ле­н­ня ви­став­ки, яка май­же мі­сяць че­ка­ти­ме на при­хиль­ни­ків те­а­тру в На­ціо­наль­но­му му­зеї ро­сій­сько­го ми­сте­цтва — «Три­є­на­ле сце­но­гра­фії ім. Да­ни­ла Лі­де­ра». На ве­ли­ко­му бі­ло­му пла­ка­ті — ли­ше на­зва. А по­руч на моль­бер­ті — ескіз кре­слень май­стра до ви­ста­ви «Яро­слав Му­дрий» у Те­а­трі ім.І.Фран­ка. Цен­траль­на фігура ма­люн­ка — образ Ма­рії Оран­ти, во­на на­че бла­го­слов­ляє цю ви­став­ку та усіх її уча­сни­ків.

Шко­ла укра­їн­ської сце­но­гра­фії, за­по­ча­тко­ва­на ви­да­тним ме­тром сце­но­гра­фі­чно­го ми­сте­цтва Д. Лі­де­ром (1917 — 2002 рр.), цін­на пе­ред­усім тим, що ним бу­ло ство­ре­но уні­каль­ний про­фе­сій­ний на­прям, який дає мо­жли­вість чи­слен­ним учням на­слі­ду­ва­ти прин­ци­пи май­стер­но­сті, про­дов­жу­ва­ти ма­не­ру, роз­ви­ва­ти, транс­фор­му­ва­ти, ін­тер­пре­ту­ва­ти за­са­ди тво­ре­н­ня ху­до­жньо­го обра­зу ви­ста­ви.

Ек­спо­зи­ція «Три­є­на­ле-2016» є пев­ним зві­том зна­них укра­їн­ських ху­до­жни­ків про вті­ле­ні сце­ні­чні ро­бо­ти остан­ніх трьох ро­ків. Тре­ба за­зна­чи­ти, пе­ре­лік імен уча­сни­ків очі­ку­ва­но тра­ди­цій­ний. В екс­по­зи­ції спе­ці­а­лі­зо­ва­них ви­ста­вок зав­жди пред­став­ле­но актив­но ді­ю­чих ху­до­жни­ків, які пра­цю­ють пе­ре­ва­жно у сто­ли­чно­му те­а­траль­но­му про­сто­рі. Так, Ма­рія Ле­вит­ська вга­ду­є­ться в її ви­га­дли­во-ака­де­мі­чній сце­но­гра­фії опер і ба­ле­тів у На­ціо­наль­ній опе­рі. Ан­дрій Але­ксан­дро­вич- До­чев­ський пред­став­ле­ний кон­тра­стни­ми ескі­за­ми сце­но­гра­фії скла­дних кон­стру­кцій мо­ста-транс­фор­ме­ра з без­ліч­чю сен­сів та алю­зій у «Ері­ку ХІV» і та­єм­ни­чи­ми ві­кна­ми-па­го­да­ми між дво­ма сві­та­ми, ци­ві­лі­за­ція-

ми, куль­ту­ра­ми в « Ідза­на­мі » . Ці­ка­ву си­сте­му ва­рі­ан­тів ру­хів за­віс за­про­по­ну­вав В. Ка­ра­шев­ський у ви­ста­ві «Зір­ка, або Ін­то­кси­ка­ція те­а­тром», а К. Кор­ній­чук у спе­кта­клі «Мо­льє­рі­а­на» зо­бра- зи­ла на­яв­не про­ти­сто­я­н­ня епох Мо­льє­ра та Бул­га­ко­ва, зро­бив­ши во­ро­гу­ю­чи­ми чор­ний і чер­во­ний ко­льо­ри, що сим­во­лі­зу­ють тра­гізм доль пи­сьмен­ни­ка і дра­ма­тур­га.

Са­мо­бу­тньо пред­став­ле­на твор­чість О. Лу­ньо­ва, І. Не­смі­я­но­ва, О. Гав­ри­ша, О. Ва­кар­чу­ка, Л. На­гор­ної, С. За­і­кі­ної, А. Ро­ман­чен­ка, Н. Ку­че­рі, М. Гон­ча­ро­ва, Ф. Але­ксан­дро­ви­ча, В. Ба­ри­ба, Б. По­лі­щу­ка, К. Мар­куш. Да- ни­ною пам’яті ми­тця ста­ла ро­бо­та М. Френ­ке­ля.

В екс­по­зи­ції мо­жна по­ба­чи­ти всі ета­пи ро­бо­ти сце­но­гра­фа, ху­до­жни­ка по ко­стю­мах: ескі­зи де­ко­ра­цій, ко­стю­мів, ви­го­тов­ле­ні ма­ке­ти, афі­ші, ав­тор­ські пла­ка­ти, фо­то­гра­фії, рі­зно­ма­ні­тні ко­ла­жі, гра­фі­чні й жи­во­пи­сні по­ло­тна, ре­аль­ні актор­ські ко­стю­ми, ма­ски пер­со­на­жів. Зна­ю­чи, як це по­тім « ожи­ває » у ви­ста­ві, мо­жна пе­ре­ко­на­тись у ва­жли­во­сті, пер­ві­сно­сті ві­зу­аль­но­го ми­сте­цтва в те­а­трі, яке зда­тне до­мі­ну­ва­ти в про­це­сі ство­ре­н­ня ви­ста­ви, ро­зу­мі­єш, на­скіль­ки не­об­хі­дна при­сут- ність тон­ко­го від­чу­т­тя ма­те­рі­а­лу ху­до­жни­ком, йо­го «спів­зву­ча­н­ня» з ре­жи­се­ром.

Сце­но­гра­фію, пред­став­ле­ну на ви­став­ці, вті­ле­ною мо­жна по­ба­чи­ти май­же в усіх ки­їв­ських те­а­трах — Те­а­трі ім. І. Фран­ка, На­ціо­наль­ній опе­рі, Те­а­трі ім. Ле­сі Укра­їн­ки, Те­а­трі на Ли­пках, Опе­ре­ті, Мо­ло­до­му, Ди­тя­чо­му му­зи­чно­му, «Ки­їв мо­дерн-ба­ле­ті», Те­а­трі дра­ми і ко­ме­дії на лі­во­му бе­ре­зі Дні­пра, « Ко­ле­сі » , На­ціо­наль­но­му цир­ко­ві, Цен­трі «Дія», на­віть у епа­та­жно­му те­а­трі Л. По­дерв’ян­сько­го, а та­кож у те­а­трах Він­ни­ці, Чер­ні­го­ва, Дні­пра, Оде­си, Ма­где­бур­га...

Хо­ча ек­спо­зи­ція до­сить об’ єм­на, пред­став­ле­но 40 ху­до­жни­ків, скла­сти пов­ної уяви про стан укра­їн­ської сце­но­гра­фії не вда­сться, мо­жна ли­ше пе­ре­ко­на­ти­ся в то­му, що су­ча­сний те­атр над­зви­чай­но рі­зний, па­лі­тра йо­го вель­ми стро­ка­та. Ху­до­жни­ки ви­ко­ри­сто­ву­ють рі­зні те­хні­ки, фор­ми, при­йо­ми, бе­руть до ува­ги на­ціо­наль­ні тра­ди­цій­ні мо­ти­ви і су­пер­су­ча­сні тенденції. Усе це на­дає рі­ше­н­ням сце­но­гра­фії та ко­стю­мів го­стро­ти по­гля­ду, про­яв­ля­ю­чись у тка­ни­ні, те­хні­ці, ра­кур­сах і під­хо­дах, во­ни на­ро­джу­ють і вла­сний стиль, і про­дов­жу­ють тра­ди­ції шко­ли, за­по­ча­тко­ва­ної Д. Лі­де­ром. Це до­во­дить, що будь- яка шко­ла — не до­гма, не за­сти­гла фор­ма, яку вар­то на­слі­ду­ва­ти й ко­пі­ю­ва­ти, шко­ла — це мо­жли­вість на за­са­дни­чих осно­вах бу­ду­ва­ти свій вла­сний, ори­гі­наль­ний світ. «Ма­лю­ю­чи» май­бу­тні ви­ста­ви, сце­но­гра­фи й ху­до­жни­ки тво­рять но­вий світ укра­їн­сько­го те­а­тру. Лан­цюг по­ко­лінь не має пе­ре­ри­ва­ти­ся. Є ве­ли­кий сенс у то­му, щоб за­гін уже за­слу­же­но ви­зна­них те­а­траль­них ху­до­жни­ків по­пов­ню­вав­ся мо­ло­ди­ми ми­тця­ми. Га­даю, твор­чість мо­ло­дих мо­гла б ста­ти пре­дме­том роз­гля­ду на­сту­пної Три­є­на­ле, й це бу­ло б до­стой­ним про­дов­же­н­ням лі­нії ми­сте­цтва Да­ни­ла Лі­де­ра.

Ін­ста­ля­ція О. Лу­ньо­ва до по­ста­нов­ки «В очі­ку­ван­ні на Го­до», 2016 р.

Ескіз А. Зло­бі­на до ба­ле­ту «Жі­зель», 2016 р., («Ки­їв мо­дерн-ба­лет»)

Ескіз А. Але­ксан­дро­ви­ча-До­чев­сько­го «Ідза­на­мі», 2016 р. (Він­ни­цький му­зи­чно-дра­ма­ти­чний те­атр ім. М. Са­дов­сько­го)

Ескіз кре­слень Д. Лі­де­ра до ви­ста­ви «Яро­слав Му­дрий» (1970 р.) у Те­а­трі ім.І.Фран­ка. Цен­траль­на фігура ма­люн­ку — образ Ма­рії Оран­ти, во­на на­че бла­го­слов­ляє цю ви­став­ку та усіх її уча­сни­ків

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.