КІ­ВА ВИВІЗ ДО АЗЕРБАЙДЖАНУ МІЗ­КИ... ГЕ­НЕ­РАЛЬ­НО­ГО КОН­СТРУ­КТО­РА

Den (Ukrainian) - - Економіка -

Во­ло­ди­мир РИ­ЖОВ,

екс-пер­ший за­сту­пник мі­ні­стра про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки

Екс- ге не раль ний кон ст рук тор Ан­то­но­ва ви­їхав з Укра­ї­ни до Азербайджану ли­ше то­му, що ни­ні­шньо­му на­шо­му ке­рів­ни­цтву не по­трі­бні міз ки з ве ли кої лі те ри. Адже це смі­шно, якщо пре­зи­ден­том ком­па­нії «Ан­то­нов» став­лять, умов­но ка­жу­чи, ши­но­мон­та­жни­ка. А для то­го, щоб ке ру ва ти цим під при єм ст - вом, по­трі­бно бу­ти не про­сто ви­да­тним кон­стру­кто­ром та ін­же­не­ром, по­трі­бно зна­ти всі нор­ма­ти­ви ІСАО (Мі­жна­ро­дна ор­га­ні­за­ція ци­віль­ної аві а ції), ЕАСА ( це єв ро пейсь кий стан дарт для авіа бу ду ван ня і екс - плу­а­та­ції лі­та­ків), FAR (фе­де­раль­на си­сте­ма ае­ро­нав­ти­ки США). Усе це по­трі­бно зна­ти на­пам’ять, іна­кше лі­та­ка не ство­риш. А в нас но­ві ке­рів­ни­ки ча­сто-гу­сто на­віть від­по­від­но­го під­ру­чни­ка на ці те­ми і в ру­ках не три­ма­ли.

Ге­не­раль­ним кон­стру­кто­ром не на­ро­джу­ю­ться і не ста­ють. До ньо­го ви­ро­ста­ють. Кі­ва був про­сто кон­стру­кто­ром, на­чаль­ни­ком від­ді­лу, він зро­став під Ан­то­но­вим, був за­сту­пни­ком у твор­ця «Мрії» і «Руслана» Пе­тра Ба­ла­бу­є­ва. Він ріс як кон ст рук тор і вреш ті- решт теж став ге не раль ним. Так, він не зай - мав ся роз роб кою ні АН- 124, ні АН-70. Він ро­бив лі­та­ки се­ре­дньо­го кла­су. Але «Ан­то­нов» ві­до­мий у сві ті тим, що ро бить над зви чай но міц ні лі та ки, які мо жуть сіс ти на будь-який ае­ро­дром, — ґрун­то­вий, гра­ві­є­вий, льо­до­вий, за­сні­же­ний. І це — ноу-хау «Ан­то­но­ва», на яких ро зу мів ся ге не раль ний кон ст рук - тор. Інак ше прос то « зва лиш » усі роз роб ки до рів ня ро сійсь ко го SSJ-100. Кі­ва на всьо­му цьо­му ро­зу­мів­ся до­ско­на­ло. Чи ро­зу­мі­є­ться на цьо му сьо год ніш нє ке рів ниц т во? Це ще тре­ба до­ве­сти. Я га­даю, во­ни не ро­зу­мі­ють, що лі­так АН-178 (він за про ек то ва ний як транс пор т ний) не мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти у тих се­рі­ях, які вла­сти­ві «Ан­то­но­ву». Це зви­чай­ний лі­так — кон­ку­рент то­го ж та­ки «Ем­бра­є­ра», се­ре­дняк.

Оста­н­ня нор­маль­на ма­ши­на, роз­ро­бле­на на «Ан­то­но­ві», — АН74ТК-200 — бу­ла все­по­го­дною, все­а­е­ро­дром­ною. Во­на мо­гла сі­сти бу­дьде, зокре­ма й на ар­кти­чну кри­жи­ну за тем­пе­ра­ту­ри мі­нус 65 гра­ду­сів. На жаль, та­ких ма­шин біль­ше не­має. І бо­ю­ся, що не бу­де. Не­ма ко­му їх ро­би­ти. До Азербайджану Кі­ва, обра­зно ка­жу­чи, за­брав із со­бою міз­ки. Аві­а­бу­дів­ни­ки зна­ють: щоб зро­би­ти на­дій­ну ма­ши­ну, кре­сле­н­ня не по­трі­бні. По­трі­бне зна­н­ня п’яти-ше­сти ноу-хау, які й ви­зна­ча­ють цю су­пе­р­успі­шність «Ан­то­но­ва». Йо­го ма­ши­ни лі­та­ють по 50—60, а то й по 70 ро­ків. Ка­жуть: ой, Кі­ва за­брав із со­бою кре­сле­н­ня. Смі­шно. Най­го­лов­ні­ше не в них. Го­лов­не — це ком­по­ну­ва­н­ня, що дає змо­гу лі­та­ти дов­го, на­дій­но і скрізь. Це за­без­пе­чив ще Ан­то­нов. Йо­го спра­ву про­дов­жив Ба­ла­бу­єв, а по­тім — Кі­ва. Він був чу­до­вим учнем і чі­тко пра­цю­вав за ан­то­нов­ською ме­то­ди­кою.

ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.