«Нор­манд­ський фор­мат»: як ви­йти з глу­хо­го ку­та?

«В Укра­ї­ни не­має ін­шої то­чки опо­ри, окрім Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Увів­то­рок від­бу­ла­ся зу­стріч мі­ні­стрів за­кор­дон­них справ кра­їн уча­сни­ків «нор­манд­сько­го фор­ма­ту» (Укра­ї­на, Ні­меч­чи­на, Фран­ція, Ро­сія). Пе­ред цим Іри­на Ге­ра­щен­ко опри­лю­дни­ла сел­фі з лі­та­ка з мі­ні­стром за­кор­дон­них справ Клім­кі­ним та по­ві­до­ми­ла, що бу­де «на­по­ля­га­ти на на­шо­му ва­рі­ан­ті «до­ро­жньої кар­ти»: без­пе­ка — гу­ма­ні­тар­ний блок (звіль­не­н­ня ВСІХ за­ру­чни­ків) — і тіль­ки по­тім по­лі­ти­чний». Про­те осо­бли­вих на­дій у екс­пер­тів і по­лі­ти­ків на ре­зуль­та­тив­ність чер­го­во­го мін­сько­го ра­ун­ду не по­кла­да­ли. На­при­клад, пред­став­ник Укра­ї­ни в по­лі­ти­чній під­гру­пі Три­сто­рон­ньої кон­та­ктної гру­пи Оль­га Ай­ва­зов­ська по­ві­до­ми­ла ЗМІ, що на зу­стрі­чі глав МЗС «нор­манд­ської че­твір­ки» на­вряд чи узго­дять єди­ний про­ект до­ро­жньої кар­ти сто­сов­но Дон­ба­су. «Швид­ше це бу­де за­сі­да­н­ня, щоб «зві­ри­ти го­дин­ни­ки», — уто­чни­ла Ай­ва­зов­ська.

На­пе­ре­до­дні із вуст екс-пре­зи­ден­та і пред­став­ни­ка Укра­ї­ни в Трьох­сто­рон­ній кон­та­ктній гру­пі Ле­о­ні­да Ку­чми про­лу­на­ла фра­за про не­об­хі­дність за­лу­че­н­ня до пе­ре­го­во­рів США. На­га­да­є­мо, що са­ме Ве­ли­ко­бри­та­нія і США з одно­го бо­ку, і РФ з ін­шо­го, бу­ли га­ран­та­ми без­пе­ки згі­дно Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му. Са­ме то­му зу­стрі­чі в Мін­ську ре­гу­ляр­но при­му­шу­ють за­ми­сли­тись — чо­му одні зга­да­ні кра­ї­ни опи­ни­лись осто­ронь пе­ре­го­во­рів, а «га­рант-агре­сор» нав’язує свій по­ря­док ден­ний? Ви­ни­кає пи­та­н­ня і що­до Ку­чми — хі­ба не він під­пи­сав Мін­ські до­мов­ле­но­сті? І як вза­га­лі Ку­чма опи­нив­ся в цьо­му про­це­сі, пред­став­ля­ю­чи ін­те­ре­си дер­жа­ви? Мо­жли­во, зокре­ма че­рез те, що в Мін­ську бу­ли про­пи­са­ні га­ран­тії не­до­тор­кан­но­сті дру­го­му пре­зи­ден­ту (про «спра­ву Гон­га­дзе — По­доль­сько­го» знає весь світ)? По­ка­зо­во і те, що, з одно­го бо­ку, Ку­чма на­ма­га­є­ться де­мон­стру­ва­ти бур­хли­ву ді­яль­ність в пе­ре­го­во­рах, а з ін­шо­го — здій­сню­ва­ти во­я­жі до Єка­те­рин­бур­га на від­кри­т­тя Єль­цин-цен­тру, як це тра­пи­лось рік то­му. Тим біль­ше, в умо­вах на­чеб­то за­кри­то­го по­ві­тря­но­го про­сто­ру. Чи не то­му по­зи­ції Укра­ї­ни в цьо­му пе­ре­го­вор­но­му про­це­сі та­кі ж «ді­ря­ві», як і не­бо?

В умо­вах глу­хо­го ку­та, яким з са­мо­го по­ча­тку бу­ли Мін­ські до­мов­ле­но­сті, укра­їн­ській сто­ро­ні до­во­ди­ться по мі­лі­ме­тру шу­ка­ти кон­стру­ктив, зокре­ма в пи­тан­ні при­пи­не­н­ня во­гню та обмі­ну по­ло­не­ни­ми. Але в стра­те­гі­чній пер­спе­кти­ві Мінськ все одно не ви­рі­шує про­бле­му оку­по­ва­них те­ри­то­рій. Як ви­хо­ди­ти з скла­дної си­ту­а­ції? На­скіль­ки ре­аль­ним є за­лу­че­н­ня пред­став­ни­ків США до пе­ре­го­вор­но­го про­це­су і вза­га­лі но­вий фор­мат?

«НІЩО НЕ ЗАВАЖАЄ ПОСТАВИТИ РЕБРОМ ПИ­ТА­Н­НЯ ПЕ­РЕД США І ВЕЛИКОБРИТАНІЄЮ ЩО­ДО БУДАПЕШТСЬКИХ ГАРАНТІЙ»

Ан­дрій СЕНЧЕНКО, на­ро­дний де­пу­тат V, VI, VII скли­кань:

— Га­ран­тії Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му ні­ку­ди не ді­ли­ся. Тре­ба про­сто пе­ре­ста­ти бре­ха­ти. Ко­ли все бу­ло по­бу­до­ва­но на бре­хні, по­чи­на­ю­чи з пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії, а да­лі вже два з по­ло­ви­ною ро­ки пре­зи­дент­ства нам роз­по­від­а­ють, що мир на­ста­не вже зав­тра, то з та­кої си­ту­а­ції зви­чай­но скла­дно ви­хо­ди­ти. Але у кра­ї­ни не­має ін­шої то­чки опо­ри, окрім Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му. Са­ме то­му тре­ба по­вер­та­тись до цьо­го фор­ма­ту і що швид­ше, то кра­ще.

Ніщо не заважає поставити ребром пи­та­н­ня пе­ред США і Ве- ли­ко­бри­та­ні­єю що­до ви­ко­на­н­ня гарантій. Для цьо­го тре­ба скли­ка­ти са­міт і там ма­ють від­пра­цьо­ву­ва­тись ме­ха­ні­зми вре­гу­лю­ва­н­ня. Це на­пря­му по­ки що не тор­ка­є­ться Мін­ська. Про­сто не тре­ба схре­щу­ва­ти ву­жа і їжа­ка. В Мін­ську ко­жен ви­рі­шує свої по­лі­ти­чні зав­да­н­ня, а в Бу­да­пешт­сько­му фор­ма­ті тре­ба обго­во­рю­ва­ти ви­ко­на­н­ня гарантій, які бу­ли на­да­ні Укра­ї­ні. Тре­ба зби­ра­тись трьо­ма сто­ро­на­ми. Зви­чай­но, РФ за цей стіл пе­ре­го­во­рів не ся­де, то­му тре­ба до­лу­ча­тись всім і за­сто­со­ву­ва- ти спіль­ні зу­си­л­ля віх кра­їн- га­ран­тів що­до при­му­су РФ. І по­ря­док ден­ний там має фор­му­ва­ти не РФ, а Укра­ї­на.

Зви­чай­но, в Єв­ро­пі в ко­жно­го своя со­ро­чка ближ­че до ті­ла, і во­ни ду­ма­ють, як ді­я­ти в зв’яз­ку з ви­бо­ра­ми у Ні­меч­чи­ні і Фран­ції. З ін­шо­го бо­ку, но­ві ре­а­лії пі­сля ви­бо­рів в США при­му­шу­ють їх за­ми­сли­тись, що ігри з РФ, в які гра­лись Ол­ланд та Штайн­ма­єр, мо­жуть при­ве­сти їх до си­ту­а­ції, ко­ли во­ни всі опи­ня­ться на ко­лі­нах.

«РО­СІЯ МАЄ НИЗКУ СЦЕНАРІЇВ ІЗ ДИСКРЕДИТАЦІЇ УКРА­ЇН­СЬКОЇ ДЕР­ЖА­ВИ»

Окса­на СИРОЇД, за­сту­пник го­ло­ви Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни:

— Від са­мо­го по­ча­тку бу­ло по­мил­кою не ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня по­ру­ше­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни ра­зом з уча­сни­ка­ми Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му. І США, і Ве­ли­ко­бри­та­нія ма­ли б бу­ти уча­сни­ка­ми пе­ре­го­вор­но­го про­це­су. Це б сут­тє­во по­си­ли­ло, перш за все, ясність тої ре­аль­но­сті, яку РФ за­пе­ре­чу­ва­ла і про­дов­жує за­пе­ре­чу­ва­ти, при цьо­му, нав’язу­ю­чи вже свою по­зи­цію. Го­лов­на про­бле- ма Мін­ських до­мов­ле­но­стей по­ля­гає в то­му, що РФ є не сто­ро­ною кон­флі­кту, а на­чеб­то «ми­ро­твор­цем». За та­ких об­ста­вин ви­рі­ши­ти кон­флікт, тоб­то за­кін­чи­ти вій­ну, не­мо­жли­во. Нав­па­ки, будь-яке на­бли­же­н­ня до ви­рі­ше­н­ня цьо­го пи­та­н­ня, бу­де що­ра­зу при­зво­ди­ти до подаль­шої еска­ла­ції. Це озна­чає, що по­трі­бен по­шук но­во­го фор­ма­ту пе­ре­го­во­рів, а це мо­жли­во ли­ше за уча­стю США, Ве­ли­ко­бри­та­нії та, я пе­ре­ко­на­на, що не­об­хі­дно за­лу­чи­ти та­кож Поль­щу або Шве­цію, тоб­то ті дер­жа­ви, які ма­ють свій до­свід спіл­ку­ва­н­ня з Ро­сі­єю та вла­сний по­гляд на те, що від­бу­ва­є­ться.

Пас­тка, яку нам го­ту­ють, бу­ла оче­ви­дна ще в 2013 ро­ці. Ті ідеї, які за­кла­де­ні в Мін­ську, озву­чу­ва­ли­ся ще до вій­ни і ро­сій­ським МЗС, і Ме­двед­чу­ком. Ще до Мін­ська-2 ця фор­му­ла бу­ла за­кла­де­на в за­ко­ні про осо­бли­во­сті мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької і Лу­ган­ської обла­стей. Це озна­ча­ло, що прин­ци­пи Мін­ська-2 на­ша сто­ро­на впро­ва­джу­ва­ла на ви­пе­ре­дже­н­ня. Ще не бу­ло тих умов, які бу­ли на­чеб­то сти­му­лом до під­пи­са­н­ня дру­го­го Мін­ська, а ми вже їх ви­ко­ну­ва­ли. Ро­сія ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла рі­зні ва­же­лі для то­го, щоб цю мо­дель в Укра­ї­ні впро­ва­ди­ти. Як­би не зу­си­л­ля кіль­кох лю­дей в пар­ла­мен­ті, то цю мо­дель зре­штою вда­ло­ся би ре­а­лі­зу­ва­ти. Але сьо­го­дні РФ не обме­жу­є­ться ви­клю­чно ці­єю мо­де­л­лю, адже там ро­зу­мі­ють, що бліц­криг з ви­бо­ра­ми на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях не вдав­ся.

За­раз акти­ві­зу­є­ться сце­на­рій впро­ва­дже­н­ня те­ми дру­жби з РФ, мов­ляв, за­бу­де­мо про вій­ну, ми ж на­чеб­то «бра­ти». Це їм зокре­ма по­трі­бно для то­го, щоб Укра­ї­на фа­кти­чно утри­му­ва­ла оку­по­ва­ні те­ри­то­рії, де при цьо­му бу­де збе­рі­га­тись аб­со­лю­тний ро­сій­ський вплив. Дру­гий сце­на­рій — це роз­мо­ви, що ни­ні­шня вла­да є ще гір­шою за по­пе­ре­дню. Для цьо­го нам по­ка­зу­ють Яну­ко­ви­ча, сло­ва яко­го про­сто не­має сен­су обго­во­рю­ва­ти, але не мо­жна не за­пи­та­ти, як укра­їн­ське пра­во­су­д­дя мо­гло допу­сти­ти цю ви­ста­ву. Ще один сце­на­рій — це про­су­ва­н­ня за кор­до­ном дум­ки про те, що укра­їн­ці не зда­тні до дер­жа­во­тво­ре­н­ня. Але ми ма­є­мо фор­му­ва­ти свій по­ря­док ден­ний і про­су­ва­ти йо­го.

ФОТО РЕЙТЕР

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.