Мрія про до­ро­слу пу­блі­ку

При­крий ін­ци­дент тра­пив­ся в Ми­ко­ла­їв­сько­му уні­вер­си­те­ті іме­ні Су­хом­лин­сько­го під час по­ка­зу до­ку­мен­таль­но­го філь­му «Лю­ди, які при­йшли до вла­ди»

Den (Ukrainian) - - Культура - Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Біль­ша по­ло­ви­на сту­ден­тів, не до­ди­вив­шись фільм, по­ки­ну­ла ав­ди­то­рію. Пі­зні­ше во­ни звер­ну­ли­ся до СБУ з за­явою, що кар­ти­на Оле­ксія Ра­дин­сько­го та То­ма­ша Ра­фи є про­па­ган­дою «рус­ско­го ми­ра».

Ще біль­ше плу­та­ни­ни вне­сла слу­жба но­вин одно­го з про­від­них те­ле­ка­на­лів, на­звав­ши організаторами по­ка­зу де­пу­та­тів від «Опо­зи­цій­но­го бло­ку» та сум­но­зві­сно­го «Укра­їн­сько­го ви­бо­ру» Віктора Ме­двед­чу­ка, які бу­ли се­ред гля­да­чів і ні­би­то ви­сту­пи­ли на за­хист філь­му. Єди­ним прав­ди­вим мо­мен­том тут є ли­ше те, що ви­ще­на­зва­ні ді­я­чі дій­сно від­ві­да­ли се­анс. А от по­каз ор­га­ні­зу­ва­ли мі­сце­ві пар­тне­ри Мі­жна­ро­дно­го фе­сти­ва­лю до­ку­мен­таль­но­го кі­но про пра­ва лю­ди­ни Docudays UA (де «Лю­ди, які при­йшли до вла­ди» отри­ма­ли на­ве­сні цьо­го ро­ку го­лов­ний приз у на­ціо­наль­но­му кон­кур­сі) в рам­ках про­е­кту «Ман­дрів­ний Docudays UA». З бо­ку ор­га­ні­за­то­рів за­бо­ро­ня­ти ко­мусь при­хо­ди­ти на без­ко­штов­ний від­кри­тий по­каз бу­ло би, м’яко ка­жу­чи, див­но.

Що ж до, вла­сне, стрі­чки, то тре­ба ма­ти над­зви­чай­но ба­га­ту уяву, аби вва­жа­ти « Лю­дей... » се­па­ра­тист­ською про­па­ган­дою.

Якщо хтось хо­че, аби все бу­ло роз­жо­ва­но і вка­за­но, де чор­не, а де — бі­ле, то для цьо­го існу­ють по­лі­ти­чна пу­блі­ци­сти­ка і те­ле­ба­че­н­ня. Ми­сте­цтво, в то­му чи­слі ми­сте­цтво до­ку­мен­таль­но­го кі­не­ма­то­гра­фа, існує за ін­ши­ми за­ко­на­ми. Ав­то­ри філь­му, уни­ка­ю­чи по­вчань і мо­ра­лі­за­тор­ства, з про­то­коль­ною то­чні­стю пе­ре­да­ють той жах, у який по­сту­по­во за­ну­рю­єть- ся До­неч­чи­на. Все по­чи­на­є­ться з май­же ка­ри­ка­тур­них се­па­ра­тист­ських «блок­по­стів» на узбіч­чях ав­то­трас. Де­я­кий час ко­мен­та­то­ром по­дій ви­сту­пає про­ро­сій­ський акти­віст, який пря­мим текс­том на­зи­ває май­бу­тніх «опол­чен­ців» банд­фор­му­ва­н­ням і зі­зна­є­ться, що рі­вень не­на­ви­сті до Укра­ї­ни йо­го ля­кає. Рі­вень па­ра­ної ро­сте. Хтось уже не­се ма­я­чню про кон­цта­бо­ри, які бу­ду­ють «тур­ки під Пол­та­вою». БТР з пра­по­ра­ми «опол­че­н­ня» сто­їть під на­пи­сом «Ил­лю­зия», пла­кат на ба­ри­ка­дах ого­ло­шує, що «на­род про­тив выво­за бо­е­во­го ору­жия», про­мо­вець на тра­ур­но­му мі­тин­гу ка­же, що одно­го з «опол­чен­ців» вби­то не ку­лею, а но­жем — і йо­го тут же за­ти­ка­ють кри­ка­ми про те, що то стрі­ляв снай­пер — та­кі мо­мен­ти, роз­си­па­ні по філь­му, по­зна­ча­ють аб­сурд по­дій кра­ще за будь-який пря­мий ре­пор­таж. А розв’яз­ка, ко­ли лі­тню жін­ку, яка ри­дає, бо щой­но вби­ли її пле­мін­ни­ка, « на­ро­дний мер » Слов’ян­ська зі сво­ї­ми по­плі­чни­ка­ми тя­гне до ка­тів­ні, проби­рає до кі­сток.

Вра­хо­ву­ю­чи ви­ще­ска­за­не, а та­кож смер­тель­ну не­без­пе­ку, на яку на­ра­жав­ся опе­ра­тор кар­ти­ни, зби­ра­ю­чи ма­те­рі­ал для неї, вва­жаю всі зви­ну­ва­че­н­ня на адре­су Оле­ксія Ра­дин­сько­го і То­ма­ша Ра­фи не­спра­ве­дли­ви­ми і не­за­слу­же­ни­ми.

На жаль, це не оди­ни­чний ви­па­док — вар­то зга­да­ти, на­при­клад, ре­а­кції на той та­ки «Май­дан» Сер­гія Ло­зни­ці. Так, ми від­во­ю­ва­ли свою сво­бо­ду, але все ще не по­зба­ви­ли­ся ра­дян­ської зви­чки вка­зу­ва­ти ми­тцям, що і як тре­ба ро­би­ти. У те­а­трі по­бу­тує вну­трі­шня жар­тів­ли­ва ма­кси­ма «пу­блі­ка — ду­ре­па». Укра­їн­ська пу­блі­ка — не дур­на. Про­сто їй тре­ба тро­хи по­до­ро­слі­ша­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.