Від ала­бая до ча­плі

Як ки­їв­ські ря­ту­валь­ни­ки тва­рин пра­цю­ють взим­ку

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

Де­які екс­пер­ти ствер­джу­ють, що 2017 рік прой­де під зна­ком «чор­но­го ле­бе­дя» — так на­зи­ва­ють не­пе­ре­дба­чу­ва­ні си­ту­а­ції, які сут­тє­во впли­ва­ють на уста­ле­ний по­ря­док ре­чей. А для Ко­ман­ди по­ря­тун­ку тва­рин у Ки­є­ві, не­за­ле­жної спіль­но­ти ря­ту­валь­ни­ків-до­бро­воль­ців, цей рік по­чав­ся з ви­кли­ків до бі­лих ле­бе­дів, ко­трі за­мер­за­ють у во­до­ймах сто­ли­ці і те­ри­то­рій по­бли­зу. Вза­га­лі че­рез екс­тре­маль­ну по­го­ду сі­чень у ря­ту­валь­ни­ків на­пру­же­ний: во­ни вже ря­ту­ва­ли і ка­жа­нів, і со­ба­ку уку­пі з вла­сни­ком — від ін­шо­го агре­сив­но­го со­ба­ки.

Не­що­дав­но ми роз­по­від­а­ли, як у мо­ро­зи до­по­мог­ти без­при­туль­ним лю­дям (ма­те­рі­ал «Ко­ли тер­мос з ча­єм ря­тує жи­т­тя» на сай­ті «Дня»). Те­пер ді­зна­ли­ся, як гро­мад­ські акти­ві­сти до­по­ма­га­ють тва­ри­нам у змер­злій сто­ли­ці.

НЕ ПРИРУЧАЙТЕ ПЕРЕЛІТНИХ ПТАХІВ

«За­раз най­ча­сті­ше до нас звер­та­ю­ться що­до со­бак, які вте­кли від го­спо­да­рів у свя­тко­ві дні. Тва­ри­на ля­ка­є­ться, ко­ли її ви­гу­лю­ють, вті­кає, а по­тім за­мер­зає в не­при­сто­со­ва­но­му для сну і від­по­чин­ку міс

ці, — роз­по­від­ає Лю­бов КРАВЧУК, за снов ни ця Ко ман ди по ря тун ку

тва­рин у Ки­є­ві. — Дня­ми до нас звер­та­лись че­рез ка­жа­нів, які ви­йшли зі спля­чки. Тва­ри­ни лі­та­ли пар­ком, їх пі­ді­бра­ли і по­про­си­ли нас до­по­мог­ти. Бу­ли ви­пад­ки з пта­ха­ми, які за­мер­за­ють на кри­зі. Це ті ж ле­бе­ді, дня­ми те­ле­фо­ну­ва­ли що­до ча­плі у Ки­їв­ській обла­сті. Ка­чки не по­тре­бу­ють по­ря­тун­ку, бо мо­жуть са­мі пе­ре­ле­ті­ти у без­пе­чне мі­сце».

Із ли­сто­па­да акти­ві­сти вря­ту­ва­ли з де­сять ле­бе­дів. Йде­ться про птахів, які че­рез хво­ро­би, трав­ми то­що не мо­жуть пе­ре­ле­ті­ти у без­пе­чне мі­сце са­мо­стій­но. Їх до­прав­ля­ють «на ре­а­бі­лі­та­цію» у ко­ли­шню ре­зи­ден­цію Ві­кто­ра Яну­ко­ви­ча «Ме­жи­гір’я» — там є зоо­парк і лю­ди, спро­мо­жні фа­хо­во до­гля­да­ти за тва­ри­на­ми. Здо­ро­вих птахів, зда­тних пе­ре­бра­ти­ся в без­пе­чне мі­сце, пі­сля пе­ре­вір­ки за ви­кли­ком від­пу­ска­ють.

«До хо­ло­дів, про­тя­гом ро­ку, не вар­то під­го­до­ву­ва­ти перелітних птахів, зокре­ма ле­бе­дів, бо то­ді во- ни вва­жа­ють, що їжі вдо­сталь, ще й че­рез гло­баль­не по­те­плі­н­ня до­во­лі те­пло — і за­ли­ша­ю­ться зи­му­ва­ти у не­ти­по­во­му мі­сці. Але по­тім тем­пе­ра­ту­ра мо­же опу­сти­ти­ся до -17° і -18° —а в та­ких умо­вах ле­бе­ді не жи­вуть. Не тре­ба, щоб пе­ре­лі­тні пта­хи зви­ка­ли до мі­сця, і ва­жли­во, щоб во­ни ро­зумі­ли, що їжу тре­ба шу­ка­ти», — акцен­тує Лю­бов Кравчук. Про­те у мо­ро­зи під­го­до­ву­ва­ти птахів не­об­хі­дно — це ря­тує їм жи­т­тя.

СО­БА­КИ — У ЗО­НІ ОСОБЛИВОГО РИЗИКУ

Кри­ти­чна ситуація зі зви­чни­ми тва­ри­на­ми-без­ха­тька­ми — ко­та­ми і со­ба­ка­ми. «Ко­там лег­ше, бо во­ни мо­жуть схо­ва­ти­ся в під­ва­лі або під’їзді. А со­ба­кам за­раз не­пе­ре­лив­ки, бо лю­ди їх не до­лю­блю­ють, не го­ду­ють, їм не­має де при­хи­сти­ти­ся — у ме­га­по­лі­сі від­су­тні те­плі мі­сця для со­бак, — за­зна­чає Лю­бов Кравчук. — То­му якщо зна­є­те, що по­руч на ву­ли­ці жи­ве со­ба­ка, кра­ще пу­ска­ти її на ніч до під’їзду, під­го­до­ву­ва­ти — ба­жа­но те­плою їжею. Але ва­жли­во не пе­ре­го­до­ву­ва­ти тва­ри­ну — у мо­роз це не­без­пе­чно. Якщо го­ду­є­те кон­кре­тну осо­би­ну, зна­є­те де во­на ме­шкає, кра­ще да­ва­ти їй тро­хи їжі що­дня, ніж до­по­ма­га­ти раз на ти­ждень».

Якщо ба­чи­те на ву­ли­ці тва­ри­ну з оший­ни­ком або яв­но по­ро­ди­сту чи про­сто схо­жу на до­ма­шню, акти­віс­тка ра­дить зу­пи­ни­ти її, при­хи­сти­ти у те­пло­му мі­сці, сфо­то­гра­фу­ва­ти і роз­мі­сти­ти ого­ло­ше­н­ня про зна­хід­ку на те­ма­ти­чних сто­рін­ках в ін­тер­не­ті. Хо­ро­ший ва­рі­ант — по­мі­сти­ти тва­ри­ну у яко­мусь пун­кті пе­ре­трим­ки (бу­ва­ють як пла­тні, так і без­ко­штов­ні) до зна­хо­дже­н­ня вла­сни­ка. Лю­бов Кравчук на­го­ло­шує, що до­ма­шні со­ба­ки не ви­жи­ва­ють на ву­ли­ці на­віть за м’яких по­го­дних умов. У мо­роз шість го­дин на одно­му мі­сці без їжі — кри­ти­чний час для ха­тньої тва­ри­ни, яка опи­ни­лась на ву­ли­ці.

До ре­чі, один з най­скла­дні­ших ви­кли­ків ря­ту­валь­ни­ків на по­ча­тку цьо­го ро­ку сто­су­вав­ся со­ба­ки. Із 8 на 9 сі­чня ала­бай (со­бак та­кої по­ро­ди ще на­зи­ва­ють се­ре­дньо­а­зій­ськи­ми вів­чар­ка­ми) за­йшов на те­ри­то­рію чу­жо­го бу­дин­ку і на­пав на там­те­шньо­го со­ба­ку. Го­спо­дар бу­дин­ку на­ма­гав­ся від­би­ти свою тва­ри­ну, і ала­бай йо­го по­ку­сав. «Чо­ло­вік із со­ба­кою за­чи­ни­ли­ся в бу­дин­ку, вів­чар­ка не ви­пу­ска­ла їх, во­ни по­дзво­ни­ли до по­лі­ції, де їх пе­ре­адре­су­ва­ли до нас, — про­дов­жує Лю­бов Кравчук. — Вла­сник бу­дин­ку ка­зав нам, що якщо не при­їде­мо не­за­ба­ром, шу­ка­ти­ме зброю, щоб при­стре­ли­ти со­ба­ку. Нам вда­ло­ся від­ло­ви­ти ала­бая, вко­ло­ти йо­му сно­дій­не і пе­ре­вез­ти до при­тул­ку «Си­рі­ус». Ця опе­ра­ція бу­ла важ­кою у мо­раль­но­му пла­ні. Під­го­тов­ка три­ва­ла близь­ко трьох го­дин, ми на­ма­га­ли­ся за­те­ле­фо­ну­ва­ти дре­си­ру­валь­ни­кам, бо со­ба­ка по­ро­ди­ста, ве­ли­ка, ще й шпри­цо­мет, яким за­зви­чай вко­лю­є­мо сно­дій­не, на мо­ро­зі не пра­цює. Але все про­йшло нор­маль­но, спра­цю­ва­ли опе­ра­тив­но. Вза­га­лі за­би­ра­ти агре­сив­них со­бак — не спра­ва на­шої «МНС для тва­рин». Ро­би­ти це має кі­но­лог або дре­си­ру­валь­ник. Та й вла­сник за за­ко­ном має кон­тро­лю­ва­ти свою со­ба­ку і від­по­від­а­ти за її по­ве­дін­ку». Вла­сне, те­пер шу­ка­ють вла­сни­ка ала­бая.

ПО­ТРІ­БЕН ГЛОБАЛЬНИЙ РУХ НА ПІД­ТРИМ­КУ ТВА­РИН

Ви­яв­ля­є­ться, не ли­ше по­лі­ція пе­ре­адре­со­вує ви­кли­ки що­до тва­рин акти­ві­стам Ко­ман­ди по­ря­тун­ку. Ініціатива діє по­над два ро­ки, і ще на по­ча­тку її ді­яль­но­сті пред­став­ни­ки Ки­їв­ської мі­ської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції, Дер­жав­ної слу­жби з над­зви­чай­них си­ту­а­цій і пра­во­охо­рон­них ор­га­нів за­про­по­ну­ва­ли ря­ту­валь­ни­кам пе­ре­адре­со­ву­ва­ти пев­ні ви­кли­ки. Ті не про­ти, але по­пе­ре­джа­ють, що пра­цю­ють не без­ко­штов­но — про­сять опла­ти­ти хо­ча б паль­не і роз­хі­дні ма­те­рі­а­ли, які ви­тра­ча­ють при ро­бо­ті. Втім, якщо лю­ди­на, яка ви­кли­кає ко­ман­ду, не мо­же цьо­го зро­би­ти, тва­ри­ні все одно до­по­мо­жуть.

Сьо­го­дні в Ко­ман­ді по­ря­тун­ку тва­рин є два во­лон­те­ри-ста­же­ри і де­сять ря­ту­валь­ни­ків. «Як пра­ви­ло, для ре­а­гу­ва­н­ня на ви­кли­ки лю­дей ви­ста­чає. Але тра­пля­ю­ться ав­ра­ли, ко­ли отри­му­є­мо 20 ви­кли­ків на день. А в нас чо­ти­ри екі­па­жі, не всти­га­є­мо ре­а­гу­ва­ти на все. То­ді спо­ча­тку ви­їзди­мо на най­тер­мі­но­ві­ші ви­кли­ки», — роз­по­від­ає Лю­бов Кравчук.

У Ки­є­ві існує кіль­ка ко­му­наль­них під­при­ємств, які за­йма­ю­ться тва­ри­на­ми. «Усі во­ни — на кшталт при­тул­ків, а по­трі­бне мі­сце ти­пу го­те­лю, ку­ди мо­жна при­ве­сти і пе­ре­три­ма­ти тва­ри­ну, до­ки її не за­бе­ре не­бай­ду­жа лю­ди­на або по­ки не зна­йде­ться вла­сник, — ко­мен­тує за­снов­ни­ця Ко­ман­ди по­ря­тун­ку тва­рин у Ки­є­ві. — Та­кож ба­жа­но, щоб у мі­сті бу­ла зоо­по­лі­ція. На­ша ко­ман­да пра­цює як ря­ту­валь­на слу­жба, але до нас звер­та­є­ться ба­га­то лю­дей з про­ха­н­ня­ми юри­ди­чно впли­ну­ти на пев­ну си­ту­а­цію, на­при­клад, ві­ді­бра­ти со­ба­ку у вла­сни­ка, який б’є або не го­дує тва­ри­ну. Це не на­ша ком­пе­тен­ція, як­би існу­ва­ла зоо­по­лі­ція, цим за­йма­ла­ся б во­на. Ефе­ктив­но бу­ло б, як­би ді­я­ли зоо­за­хи­сні ор­га­ні­за­ції від вла­ди. Але та­ко­го гло­баль­но­го ру­ху в Ки­є­ві не­має. Є ма­лень­кі при­ва­тні ор­га­ні­за­ції, які на­ма­га­ю­ться щось ро­би­ти на пев­ній ді­лян­ці. Як­би та­кий сер­віс існу­вав на дер­жав­но­му рів­ні, вря­то­ва­них тва­рин бу­ло б на­ба­га­то біль­ше».

ФО­ТО З САЙТА ELHORIZONTE.MX

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.