Ро­зри­та мо­ги­ла. По-лу­цьки

Den (Ukrainian) - - Суспільство -

Над остан­ка­ми­роз­стрі­ля­ни х про­кла­де­но бру­ків­ку, тут хо­дять лю­диі їздять ма­ши­ни, а ті, ко­трі ма­ли би при­пи­ни­ти свя­то­тат­ство, все ще шу­ка­ють ва­рі­ан­ти ви­хо­ду з си­ту­а­ції

Ще ми­ну­ло­го лі­та під час ре­кон­стру­кції ву­ли­ці Ка­фе­драль­ної та при­ле­глої до неї те­ри­то­рії у Ста­ро­му мі­сті бу­ло ви­яв­ле­но чи­ма­ле за­хо­ро­не­н­ня. Йо­го опі­сля пов’яза­ли з ма­со­ви­ми роз­стрі­ла­ми в лу­цькій тюр­мі, які від­бу­ва­ли­ся на по­ча­тку черв­ня 1941 ро­ку, але одно­зна­чно з цим по­го­ди­ти­ся не мо­жна. На те­ри­то­рії Ста­ро­го Лу­цька опі­сля ді­я­ли і та­бір для ра­дян­ських вій­сько­во­по­ло­не­них, і, ка­же

кан­ди­дат істо­ри­чних на­ук Окса­на СУЩУК,

«у ли­пні 1941 ро­ку по­бли­зу цьо­го мі­сця від­був­ся ма­со­вий роз­стріл трьо­хсот (і ще один тро­хи пі­зні­ше — близь­ко двох ти­сяч) єв­ре­їв-чо­ло­ві­ків, і де їхні реш­тки, не­ві­до­мо. За­ли­ша­є­ться та­кож від­кри­тим пи­та­н­ня за­хо­ро­нень ра­дян­ських вій­сько­во­по­ло­не­них шта­ла­гів, а та­кож по­мер­лих па­ці­єн­тів ла­за­ре­тів при них». Вла­сне, тюр­ма у цьо­му при­мі­щен­ні, яке пер­ві­сно є мо­на­сти­рем бри­гі­ток, фун­ціо­ну­ва­ла аж до 1958 ро­ку, від­ко­ли сю­ди за­се­ли­ли му­зи­чне учи­ли­ще, а ни­ні йо­го орен­дує Во­лин­ська єпар­хія УПЦ КП, діє чо­ло­ві­чий мо­на­стир. І в єпар­хії на­віть з’яви­ла­ся ідея обла­шту­ва­ти у мо­на­сти­рі-тюр­мі... хо­стел, про що га­зе­та «День» вже пи­са­ла.

Про за­хо­ро­не­н­ня, до­лю яко­го те­пер ви­рі­шу­ють, пер­шим пу­блі­чно за­го­во­рив

лу­цький ар­хе­о­лог, гро­мад­ський ді­яч Ми­ко­ла СОБУЦЬКИЙ.

Зі сво­їх дже­рел він отри­мав ін­фор­ма­цію, що за­хо­ро­не­н­ня ви­яви­ли бу­ді­вель­ни­ки, а фа­хів­ці з мі­ської ра­ди і за­по­від­ни­ка йо­го від­кри­ли, оці­ни­ли, що яма вщерть на­пов­не­на остан­ка­ми, і... за­кри­ли до кра­щих ча­сів. Мо­жли­во, і фа­хів­ці не мо­гли впли­ну­ти на си­ту­а­цію, бо ж ре­кон­стру­кцію до­ро­ги пра­гну­ли за­вер­ши­ти тут до Дня Не­за­ле­жно­сті. Ми­ко­ла Собуцький ка­же, що, за йо­го ін­фор­ма­ці­єю, за­бу­дов­ник не знав про роз­ри­ту мо­ги­лу. У жов­тні ми­ну­ло­го ро­ку під час се­сії Лу­цької мі­ської ра­ди Собуцький як де­пу­тат по­дав за­пит, аби ви­рі­шу­ва­ти спра­ву із за­хо­ро­не­н­ням по-люд­ськи, по-хри­сти­ян­ськи. На­пе­ре­до­дні ве­ли­ко­го хри­сти­ян­сько­го свя­та, Рі­здва Хри­сто­во­го, у Лу­цьку від­був­ся кру­глий стіл на те­му «Пи­та­н­ня до­слі­дже­н­ня, екс­гу­ма­ції та пе­ре­по­хо­ва­н­ня но­во­ви­яв­ле­ної мо­ги­ли роз­стрі­ля­них по­бли­зу Лу­цької в’язни­ці». Ми­ко­ла Собуцький вва­жає, що про­ку­ра­ту­ра ма­ла б ро­зі­бра­ти­ся із на­ру­гою над мо­ги­лою, бо, як він ка­же: «чим ми кра­щі від ра­дян­ської вла­ди, ко­тра за­мов­чу­ва­ла по­ді­бні зло­чи­ни, а так са­мо кла­де­мо асфальт і бру­ків­ку над люд­ськи­ми остан­ка­ми». Він під­три­мує дум­ку про те, що по­трі­бно про­ве­сти екс­гу­ма­цію остан­ків й го­то­вий бра­ти участь у цьо­му, як ар­хе­о­лог, на во­лон­тер­ських за­са­дах — Ми­ко­ла пра­цю­вав, як во­лон­тер, і в «Чор­но­му тюль­па­ні» на схо­ді Укра­ї­ни.

При­зна­че­ний не­що­дав­но

ди­ре­кто­ром де­пар­та­мен­ту куль­ту­ри і збе­ре­же­н­ня істо­ри­чної спад­щи­ни Лу­цької мі­ської ра­ди Сер­гій ГОДЛЕВСЬКИЙ

(він має кіль­ка­рі­чний­до­свід від­нов­ле­н­ня пра­во­слав­них цвин­та­рів на те­ри­то­рії Поль­щі) по­дав ці­ка­ву ідею: на мі­сці не­да­ле­ко від тюр­ми, де за ра­дян­ської вла­ди сто­яв пам’ятник ком­со­мол­ці Па­ші Са­ве­льє­вій, збу­ду­ва­ти ка­пли­чку-уси­паль­ни­цю. За при­кла­дом то­го, як обла­што­ва­но її на Ко­за­цьких мо­ги­лах у Пля­ше­вій. Хто там був, ба­чив під­зе­ме­л­ля, де на по­ли­цях ле­жать кіс­тки, че­ре­пи — остан­ки лю­дей, зна­йде­ні на мі­сці би­тви під Бе­ре­сте­чком, а звер­ху — храм. Бо ж мо­ги­ла, яка ни­ні опи­ни­ла­ся під асфаль­том, а має в ді­а­ме­трі до де­ся­ти (!) ме­трів — во­на ж не оста­н­ня, від­най­де­на у Ста­ро­му­Лу­цьку. Без сум­ні­ву, бу­дуть ще та­кі пе­чаль­ні зна­хід­ки. Хо­ча до де­чо­го і де­ко­го вже і не до­ко­па­ю­ться: на одній з мо­гил збу­ду­ва­ли хар­чев­ню. Те­ри­то­рія бі­ля ко­ли­шньої тюр­ми та­кож на­ле­жить до охо­рон­ної зо­ни пам’ятки на­ціо­наль­но­го зна­че­н­ня «Мо­на­стир бри­гі­ток», це те­ри­то­рія Дер­жав­но­го істо­ри­ко-куль­тур­но­го за­по­від­ни­ка «Ста­рий Луцьк». Та, як ба­чи­мо, ще да­ле­ко нам до ци­ві­лі­зо­ва­но­го став­ле­н­ня до на­шої істо­рії та куль­ту­ри...

Про­фе­сор Схі­дно­єв­ро­пей­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ле­сі­Укра­їн­ки Ми­ко­ла КУЧЕРЕПА,

який та­кож взяв участь у кру­гло­му сто­лі, ка­же, що вже літ з де­сять, як він пі­дго­ту­вав да­ні про спа­ле­ні фа­ши­ста­ми у ро­ки Дру­гої сві­то­вої вій­ни во­лин­ські се­ла. На лу­цько­му Ме­мо­рі­а­лі пам’яті бу­ла сте­ла з та­бли­чка­ми назв 107 спа­ле­них сіл. Та­бли­чки зни­кли, бо, ка­жуть, бу­ли з цін­но­го ма­те­рі­а­лу, но­ви­ми ні­хто не пе­ре­йма­є­ться, жо­дна но­ва вла­да. Кучерепа ж має спи­сок уже 417 спа­ле­них сіл...

За під­сум­ка­ми кру­гло­го сто­лу з пи­та­н­ня ви­яв­ле­но­го за­хо­ро­не­н­ня у Ста­ро­му Лу­цьку, ді­я­ти­ме ро­бо­ча гру­па, яка по­дасть свої ва­рі­ан­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.