«Ко­жен мо­же зайня­ти актив­ну по­зи­цію»

Усі він­ни­цькі шко­ли та бі­бліо­те­ки отри­ма­ли кни­ги з Бі­бліо­те­ки га­зе­ти «День»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Оле­ся ШУТКЕВИЧ, Він­ни­ця, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

«На­ціо­наль­ний діа­лог», який іні­ці­ю­ва­ла га­зе­та «День», по­кли­ка­ний не тіль­ки пе­ре­о­сми­сли­ти уро­ки на­ших ре­во­лю­цій, а й спо­ну­ка­ти укра­їн­ців за­ду­ма­ти­ся про «ре­монт» на­ціо­наль­но­го ха­ра­кте­ру. Для цьо­го у рам­ках ві­зи­ту Ла­ри­си Ів­ши­ної у Він­ни­ці бу­ло про­ве­де­но дві зу­стрі­чі. Пер­ша — зі сту­ден­та­ми До­не­цько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ва­си­ля Сту­са та твор­чою елі­тою ви­шу. Дру­га — з вчи­те­ля­ми він­ни­цьких шкіл та бі­бліо­те­ка­ря­ми, для яких діа­лог з го­лов­ним ре­да­кто­ром «Дня» став своє­рі­дним по­за­кла­сним за­хо­дом із вдум­ли­во­го па­трі­о­ти­зму.

«РОЗВИВАТИ УКРА­Ї­НУ ЗА СПІЛЬНОЮ КАРТОЮ ОРІЄНТИРІВ»

До­нНУ іме­ні Сту­са зу­стрі­чав го­лов­но­го ре­да­кто­ра «Дня» Ла­ри­су Ів­ши­ну ви­бра­ни­ми най­кра­щи­ми сві­тли­на­ми з ХVIII Мі­жна­ро­дної фо­то­ви­cтав­ки, які ви­да­н­ня по­да­ру­ва­ло ви­шу на­пе­ре­до­дні ві­зи­ту. Пе­ре­гля­да­ю­чи ро­бо­ти, Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на роз­по­від­а­ла про ав­то­рів сві­тлин та ва­жли­вість фо­то­ви­став­ки, адже во­на впли­ває на фор­му­ва­н­ня укра­їн­сько­го су­спіль­ства та ві­зу­а­лі­за­цію су­ча­сних по­дій в Укра­ї­ні за­га­лом. Сво­ї­ми дум­ка­ми з при­во­ду акту­аль­но­сті фо­то­ви­став­ки та за­га­лом про­е­ктів «Дня» ді­ли­ли­ся і де­кан фі­ло­ло­гі­чно­го фа­куль­те­ту Во­ло­ди­мир Мо­згу­нов, і за­ві­ду­вач ка­фе­дри жур­на­лі­сти­ки Оле­на Та­ра­нен­ко. Во­на, вла­сне, і мо­де­ру­ва­ла «На­ціо­наль­ний діа­лог». Але пе­ред по­ча­тком роз­мо­ви на­га­да­ла, що са­ме «День» був чи не єди­ним ви­да­н­ням, яке під­три­ма­ло уні­вер­си­тет у пи­тан­ні при­сво­є­н­ня іме­ні Ва­си­ля Сту­са.

«Те, що га­зе­та «День» на чо­лі з її не­змін­ним го­лов­ним ре­да­кто­ром від­ві­да­ла сьо­го­дні До­не­цький уні­вер­си­тет іме­ні Ва­си­ля Сту­са, — по­дія. Адже са­ме «День» — єди­на га­зе­та, яка під­три­ма­ла іні­ці­а­ти­ву з на­да­н­ня уні­вер­си­те­ту ім’я Ва­си­ля Сту­са і по­ча­ла актив­но зби­ра­ти під­пи­си під від­по­від­ним звер­не­н­ням, де до ти­сяч го­ло­сів пов­ся­кчас до­да­ва­ли­ся но­ві, — ка­же Оле­на ТА­РА­НЕН­КО. — «День» одним із пер­ших під­три­мав наш уні­вер­си­тет, ко­ли ми пе­ре­їха­ли до Він­ни­ці. Ми то­ді ще не ма­ли ка­бі­не­ту для ка­фе­дри, але вже ма­ли сві­жу га­зе­ту «День» у по­што­вій скринь­ці. Бу­ло не­ймо­вір­но важ­ко, і тра­пля­ли­ся рі­зні си­ту­а­ції, але «День» зав­жди під­став­ляв дру­жнє пле­че, не ти­снув, ро­зу­мі­ю­чи, що пе­ред­усім уні­вер­си­тет має огов­та­ти­ся. І ко­ли у сі­чні 2016-го на ім’я ре­кто­ра на­ді­йшов лист-звер­не­н­ня з під­пи­са­ми май­же 200 осіб, які на­зва­ли при­сво­є­н­ня ме­ні Ва­си­ля Сту­са уні­вер­си­те­ту «бор­гом че­сті ще з 2008 ро­ку», і ко­ле­ктив ого­ло­сив про свою го­тов­ність роз­гля­ну­ти це пи­та­н­ня — «День» зно­ву був по­руч і ви­сві­тлю­вав гро­мад­ське обго­во­ре­н­ня цьо­го пи­та­н­ня. Я зга­дую ві­зит Ла­ри­си Ів­ши­ної до на­шо­го уні­вер­си­те­ту в До­не­цьку в бе­ре­зні 2013 ро­ку. То­ді Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на вчи­ла на­ших сту­ден­тів трьом ма­кси­мам — «Я хо­чу...», «Я мо­жу...» і «Я бу­ду ро­би­ти...». Ні­хто не знав то­ді, че­рез які ви­про­бу­ва­н­ня уні­вер­си­те­ту і нам усім до­ве­де­ться прой­ти, щоб до­ве­сти са­ме це — ми змо­же­мо, ко­ли бу­де­мо на­по­ле­гли­во пра­цю­ва­ти, усві­дом­лю­ю­чи сво­бо­ду сво­го ви­бо­ру та від­по­від­аль­ність вла­сних ба­жань. І те, що сьо­го­дні го­лов­ний ре­да­ктор га­зе­ти Ла­ри­са Ів­ши­на при­їха­ла до Сту­сів­сько­го уні­вер­си­те­ту, — це сим­во­лі­чне свід­че­н­ня на­шої дру­жби і ба­жа­н­ня розвивати Укра­ї­ну за спільною картою орієнтирів. А пре­зен­то­ва­ні фо­то­ро­бо­ти — це жи­ве свід­че­н­ня на­шої істо­рії, яку тво­ри­мо ми з ва­ми».

«Маю дав­ні спо­га­ди з До­не­цьким уні­вер­си­те­том, — і спо­ді­ва­ю­ся, що сто­сун­ки з До­не­цьким уні­вер­си­те­том іме­ні Сту­са у Він­ни­ці бу­дуть не менш ці­ка­ві, але більш успі­шні, бо у вас є пи­та­н­ня до ме­не і у ме­не є за­пи­та­н­ня до вас. Пе­ре­їзд До­не­цько­го уні­вер­си­те­ту до Він­ни­ці став своє­рі­дною ла­бо­ра­то­рі­єю — не тіль­ки зі змі­шу­ва­н­ня, але й ви­ро­бле­н­ня осо­бли­вої син­те­ти­ки кра­ї­ни. І ця си­нер­гія, яка вли­ва­ла­ся у він­ни­цьку гро­ма­ду, ста­ла по­трі­бною, — під­хо­плює роз­мо­ву Ла­ри­са ОЛЕ­КСІ­ЇВ­НА. — Всі ве­ли­кі істо­рії є осо­би­сти­ми. Істо­рія — що ми са­мі мо­гли зро­би­ти іна­кше, і що по­вин­ні зро­би­ти. Вла­сне, всі про­е­кти, які ро­бить «День», ми за­про­ва­джу­є­мо для то­го, щоб пе­ре­тво­ри­ти лю­дей у гро­ма­дян. Шу­ка­є­мо мо­жли­во­сті для но­вих іні­ці­а­тив, орі­єн­то­ва­ні на ви­хід­ців з Дон­ба­су. І во­ни обов’яз­ко­во бу­дуть».

Для про­ве­де­н­ня «На­ціо­наль­но­го діа­ло­гу» До­нНУ іме­ні Сту­са за­про­по­ну­вав су­ча­сну кон­фе­ренц-за­лу ко­вор­кінг-цен­тру, яка до­зво­ли­ла пре­зен­ту­ва­ти роз­кві­тле « Де­ре­во про­е­ктів «Дня». Уча­сни­ки роз­мо­ви актив­но ста­ви­ли свої за­пи­та­н­ня, ці­ка­ви­ли­ся про­е­кта­ми «Дня» та осо­би­сти­ми пе­ре­мо­га­ми Ла­ри­си Ів­ши­ної, як жур­на­лі­ста і куль­тур­но­го ді­я­ча.

«На­дзви­чай­но вра­же­ні сьо­го­дні­шньою по­ді­єю. Сту­ден­ти-жур­на­лі­сти на за­ня­т­тях по­стій­но чу­ють про пра­ви­ла, нор­ми, жур­на­ліст­ські стан­дар­ти, со­ці­аль­ну від­по­від­аль­ність, зраз­ки для на­слі­ду­ва­н­ня з ме­дій­ної пра­кти­ки і в пев­но­му сен­сі за­зви­чай про­сто спри­йма­ють на ві­ру твер­дже­н­ня ви­кла­да­чів. Сьо­го­дні ж їм ви­па­ла на­го­да вжи­ву по­спіл­ку­ва­ти­ся із ав­то­ри­те­тним, до­свід­че­ним, прин­ци­по­вим і сто­від­со­тко­во орі­єн­то­ва­ним на укра­їн­ське су­спіль­ство жур­на­лі­стом і гро­мад­ським ді­я­чем, — ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми стар­ший ви­кла­дач ка­фе­дри жур­на­лі­сти­ки До­нНУ іме­ні Ва­си­ля Сту­са Ан­на ГЛУШКО. — Сво­єю ді­яль­ні­стю, куль­тур­ни­ми про­е­кта­ми, про­сві­тни­цьки­ми за­хо­да­ми Ла­ри­са Ів­ши­на да­є­май­бу­тнім жур­на­лі­стам при­клад то­го, що ко­жен з нас у змо­зі за­йма­ти актив­ну по­зи­цію, від­сто­ю­ва­ти де­мо­кра­ти­чні цін­но­сті, ро­би­ти вклад у по­бу­до­ву гро­ма­дянсь- ко­го су­спіль­ства та ефе­ктив­но­го на­ціо­наль­но­го діа­ло­гу. Щи­ро вдя­чні за по­пов­не­н­ня на­шої бі­бліо­те­ки «Дня»: це без­цін­не дже­ре­ло для жва­вих обго­во­рень та дис­ку­сій, но­ва це­глин­ка у фун­да­мент сту­дент­ських знань!».

Зу­стрі­чі «Дня» зі сту­ден­та­ми зав­жди від­рі­зня­ю­ться сві­жі­стю і на­си­че­ні­стю. Він­ни­цька дис­ку­сія не ста­ла ви­ня­тком. Ві­дбув­ся до­сить жва­вий діа­лог між го­лов­ним ре­да­кто­ром «Дня» та сту­ден­та­ми, які актив­но вклю­чи­ли­ся у обго­во­ре­н­ня. Зал був пов­ний за­ці­кав­ле­них слу­ха­чів. Ла­ри­са Ів­ши­на роз­по­від­а­ла про осві­тні про­е­кти «Дня» та пре­зен­ту­ва­ла книж­ко­ві но­вин­ки з Бі­бліо­те­ки га­зе­ти.

«Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на роз­ста­ви­ла акцен­ти і ви­ді­ли­ла кіль­ка основ­них про­блем. По-пер­ше, одні­єю з го­лов­них по­ми­лок укра­їн­сько­го су­спіль­ства єте, що лю­ди три­ма­ю­ться за ге­ро­ї­чну істо­рію ча­сів Ко­зач­чи­ни за­мість то­го, щоб за­да­ти со­бі клю­чо­ве пи­та­н­ня: «Як укра­їн­цям не ли­ше ви­жи­ти, а й зайня­ти до­стой­не мі­сце в сві­ті? Як ми мо­же­мо ста­ти кра­щи­ми тут і за­раз?». По-дру­ге, для «на­ла­шту­ва­н­ня» на­ціо­наль­но­го діа­ло­гу з су­спіль­ством в Укра­ї­ні не­ма­є­гі­дної по­лі­ти­чної си­ли. То­му що для об’єд­на­н­ня на­ції і ство­ре­н­ня гі­дної дер­жа­ви по­трі­бна силь­на вла­да, — ка­же сту­ден­тка 4 кур­су Ана­ста­сія СКЛЯРЕНКО. — Я роз­ді­ляю її дум­ки пов­ні­стю, бо для ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми на­ціо­наль­но­го діа­ло­гу по­трі­бне «са­ні­тар­не при­би­ра­н­ня» Укра­ї­ни, ство­ре­н­ня ді­є­вих по­лі­ти­чних сил, що бу­дуть за­хи­ща­ти ін­те­ре­си на­ції, гро­мадсь- ко­сті. І на­ше зав­да­н­ня, під­ро­ста­ю­чо­го по­ко­лі­н­ня, здій­сню­ва­ти ре­аль­ні кро­ки за­для до­ся­гне­н­ня ме­ти».

По за­вер­шен­ні діа­ло­гу Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на від­зна­чи­ла кни­га­ми з Бі­бліо­те­ки «Дня» ав­то­рів най­ці­ка­ві­ших за­пи­тань. Ни­ми ста­ли пер­шо­кур­сник Слав­ко По­пик та де­кан фі­ло­ло­гі­чно­го фа­куль­те­ту Во­ло­ди­мир Мо­згу­нов. Зі сво­го бо­ку, До­нНУ іме­ні Сту­са пре­зен­ту­вав «Дню» ди­зай­нер­ську кар­ти­ну, яку для Ла­ри­си Оле­ксі­їв­ни спе­ці­аль­но оби­рав ре­ктор уні­вер­си­те­ту Ро­ман Гри­нюк.

«ДЛЯ НАС ЦЕ ПЕР­ША АКЦІЯ, КО­ЛИ МИ ОТРИ­МА­ЛИ КНИ­ГИ У ПО­ДА­РУ­НОК»

Дру­гою ва­жли­вою ча­сти­ною Дня «Дня» у Він­ни­ці став від­кри­тий діа­лог у те­плій атмо­сфе­рі про істо­ри­чні та су­ча­сні па­ра­ле­лі у за­лі за­сі­дань Він­ни­цької мі­ської ра­ди за уча­сті Ла­ри­си Ів­ши­ної, пред­став­ни­ків осві­тян­ської спіль­но­ти, гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій та мо­ло­ді­жної ра­ди. Він­ни­цький мі­ський го­ло­ва Сер­гій Мор­гу­нов, пред­став­ля­ю­чи го­лов­но­го ре­да­кто­ра га­зе­ти, за­ува­жив: «Істо­рію тре­ба зна­ти за­ра­ди то­го, щоб ми ма­ли своє май­бу­тнє. І са­ме та­ке ін­те­ле­кту­аль­но зрі­ле зер­но сіє у цей «ґрунт» га­зе­та «День». Те, що ро­бить це ви­да­н­ня і без­по­се­ре­дньо Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на, — це на­дзу­си­л­ля, бо пра­цю­ва­ти не ли­ше в ін­фор­ма­цій­ній пло­щи­ні, але й за­йма­ти­ся ви­дав­ни­чою спра­вою, яка згур­ту­ва­ла на­у­ков­ців, істо­ри­ків і кра­є­знав­ців, жур­на­лі­стів, щоб роз­кри­ва­ти ми­нув­ши­ну — це по­двиг. І для нас ве­ли­ка честь, що Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на за­ві­та­ла до Він­ни­ці з пре­зен­та­ці­єю книг з Бі­бліо­те­ки «Дня». Де­я­кі з них ми при­дба­ли для усіх шкіль­них бі­бліо­тек. Га­даю, це гар­ний по­да­ру­нок і для учнів, і для вчи­те­лів. В істо­рії є ба­га­то є бі­лих плям, і ті ро­бо­ти, які ви­хо­дять світ за під­трим­ки тих чи ін­ших на­у­ков­ців, во­ни не ма­ють си­стем­но­го ха­ра­кте­ру. У Він­ни­ці ми вже тре­тій рік по­спіль за­йма­є­мо­ся до­слі­дже­н­ня­ми ми­нув­ши­ни, але і во­ни епі­зо­ди­чні. А нам по­трі­бна си­сте­ма в істо­рії. Звід­си ви­ни­кла ідея ство­ри­ти му­зей істо­рії Він­ни­ці. І спо­ді­ва­ю­ся, що в цьо му ми орі єн ту ва ти ме мо ся на «День», з яким роз­по­чи­на­є­мо, спо­ді­ва­ю­ся, плі­дну спів­пра­цю».

Зі сво­го бо­ку, Ла­ри­са Ів­ши­на по­дя­ку­ва­ла мі­ській вла­ді за те, що во­на зна­йшла мо­жли­вість ста­ти уча­сни­ком акції «По­да­руй Бі­блі­о­те­ку «Дня» рі­дній шко­лі» і за­ку­пи­ла ком­пле­кти книг для усіх шкіл Він­ни­ці та бі­бліо­тек мі­ста. Во­на ко­ро­тко пре­зен­ту­ва­ла ко­жну з книг, яка по­тра­пить до шкіль­них бі­бліо­тек Він­ни­ці, на­го­ло­сив­ши, що ко­жна з них — це не­об­хі­дна «ін’єкція від бай­ду­жо­сті», яка до­по­ма­гає ви­хо­ва­ти справ­жніх гро­ма­дян кра­ї­ни.

Біль­ше го­ди­ни спіл­ку­ва­ли­ся він­ни­ча­ни з Ла­ри­сою Ів­ши­ною у фор­ма­ті за­пи­тань — від­по­від­ей. Але не всі всти­гли по­ста­ви­ти ті за­пи­та­н­ня, які хви­лю­ва­ли.

«При­йшов на зу­стріч з Ла­ри­сою Ів­ши­ною пе­ред­усім че­рез ін­те­рес до її по­ста­ті, бо та­ких лю­дей в Укра­ї­ні не­ба­га­то, які ба­га­то ро­ків куль­ти­ву­ють укра­ї­но­цен­трист­ські те­чії, — ка­же ди­ре­ктор Дер­жав­но­го архіву у Він­ни­цькій обла­сті Юрій ЛЕГУН. — Пі­сля зу­стрі­чі я пе­ре­ко­нав­ся, що ми ди­ви­мо­ся в одно­му на­прям­ку, що на перв­шо­му мі­сці у дер­жав­ній по­лі­ти­ці має бу­ти ідея. Не­має ідеї — не­має гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства і дер­жа­ви. У нас у пре­ро­га­ти­ві все ма­те­рі­аль­не, тоб­то «ба­бло» по­бе­жда­єт». А Ла­ри­са Ів­ши­на не тіль­ки ба­га­то ро­ків пра­цює над тим, що «очи­сти­ти» на­шу на­ціо­наль­ну ідею, але й пра­виль­но її по­да­ти су­спіль­ству. Це за­слу­го­вує на ува­гу».

Вчи­тель істо­рії з він­ни­цької шко­ли № 26 Ру­слан ГУБАЛЬ ка же, що від роз­мо­ви отри­мав до­каз то­го, що по­при тру­дно­щі, він, як вчи­тель, пра­виль­но ви­хо­вує під­ро­ста­ю­че по­ко­лі­н­ня. «Біль­шість тез, які сьо­го­дні озву­чи­ла Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на, від­по­від­а­ють мо­їм пе­ре­ко­на­н­ням і дум­кам мо­ло­ді. То­му, слу­ха­ю­чи по­ва­жну го­стю, я з по­лег­ше­н­ням ду­мав про те, що, сла­ва бо­гу, я не один у цій бо­роть­бі, і є ці­ла ко­ман­да га­зе­ти «День», яка роз­ді­ляє мої по­гля­ди, — ка­же Ру­слан Губаль. — Те­пер го­лов­не — чи­та­ти кни­ги, які нам по­да­ру­ва­ли, пе­ре­по­від­а­ти їх і да­ва­ти учням усві­дом­ле­н­ня то­го, що не вар­то бо­я­ти­ся сво­їх ду­мок, бо ко­жна дум­ка за Укра­ї­ну, про неї, її істо­рії і ана­ліз сьо­го­де­н­ня — це пра­виль­но. Тре­ба чи­та­ти і го­во­ри­ти».

Най­біль­ше ра­ді­ли книж­ко­вим но­вин­ках шкіль­ні бі­бліо­те­ка­рі. Ка­жуть, що за остан­ні ро­ки фон­ди зов­сім не на­пов­ню­ва­ли­ся ху­до­жні­ми чи пу­блі­ци­сти­чни­ми ви­да­н­ня­ми. «Вдя­чні за пре­кра­сні по­да­рун­ки. Но­ва кни­га для бі­бліо­те­ки — це як ков­ток сві­жо­го по­ві­тря, осо­бли­во зва­жа­ю­чи на те, що упро­довж ба­га­тьох ро­ків ми не отри­ма­ли жо­дної но­вої кни­ги, окрім під­ру­чни­ків і обов’яз­ко­вих про­грам­них книг, бо ко­штів не ви­ста­чає, — по­яснює бі­бліо­те­кар шко­ли № 12 Ал­ла КРУЧЕНЮК. — То­му для нас це пер­ша акція, ко­ли ми отри­ма­ли кни­ги у по­да­ру­нок. Спо­ді­ва­ю­ся, не оста­н­ня. І при­дба­н­ня но­вих книг для шкіл ста­не гар­ною тра­ди­ці­єю для мі­ської вла­ди».

Спіл­ку­ю­чись з мі­ським го­ло­вою Він­ни­ці Ла­ри­са Ів­ши­на за­ува­жи­ла, що ця зу­стріч — як «апе­ри­тив», який має роз­па­ли­ти у він­ни­чан справ­жній апе­тит до книг «Дня» і за­га­лом про­е­ктів га­зе­ти «День». «Так і бу­де!» — по­го­див­ся Сер­гій Мор­гу­нов.

На­га­да­є­мо, що День «Дня» у Він­ни­ці та при­дба­н­ня книг для він­ни­чан з бі­бліо­те­ки «День» від­бу­ли­ся за під­трим­ки Він­ни­цької мі­ської ра­ди, Бла­го­дій­но­го фон­ду «По­діль­ська гро­ма­да» та До­не­цько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ва­си­ля Сту­са.

Де­таль­ні­ше про «На­ціо­наль­ний діа­лог», «га­ря­чі» за­пи­та­н­ня і від­по­віді — не­за­ба­ром на шпаль­тах «Дня».

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.