Тан­ці з при­ви­да­ми

Den (Ukrainian) - - Культура -

Кі­нець лю­то­го. Су­бо­та. Ве­чір. Кельн. Ву­ли­ця­ми йде дов­же­ле­зна кар­на­валь­на хо­да, яка на­зи­ва­є­ться «по­тяг при­ви­дів » . Її вісь — про­це­сія най­яскра­ві­ших ко­стю­мів та ан­сам­блів ба­ра­бан­щи­ків. Би­ти в ба­ра­ба­ни тре­ба обов’ яз­ко­во, бо са­ме так мо­жна ві­ді­гна­ти злих ду­хів і по­кін­чи­ти, на­ре­шті, з зи­мою.

Дов­ко­ла — ве­се­ле бо­же­ві­л­ля. Ні­ме­цькі бюр­ге­ри ви­йшли з- під кон­тро­лю, по­чи­на­ю­чи з ран­ку че­твер­га. Всі ко­стю­ми — га­ря­чко­ве зма­га­н­ня в хи­мер­но­сті; спо­ча­тку, як но­ва­чок, на­ма­га­є­шся за­но­то­ву­ва­ти най­кра­щі, по­тім ки­да­єш. Гу­ля­ють ро­ди­на­ми, гор­ла­ють пі­сні, п’ ють пря­мо на ву­ли­цях, в ав­то­бу­сах, в ме­трі, в трам­ва­ях, але жо­дно­го ле­жа­чо­го ті­ла не зна­йдеш, жо­дної бій­ки не по­ба­чиш; при та­кій кіль­ко­сті на­ро­ду й ал­ко­го­лю це про­сто ди­во.

Цей гар­ми­дер дра­тує, аж до­ки не при­єд­ну­є­шся до них, ра­пто­во зди­ти­ні­лих нім­кень і нім­ців. Не п’ єш з ни­ми, не гу­ля­єш з ни­ми, не тан­цю­єш з ни­ми.

Ми су­не­мо ве­чір­ньою ву­ли­цею, по­гой­ду­ю­чись під ба­ра­ба­ни, і по­сту­по­во при­хо­дить від­чу­т­тя, що за всі­єї мі­шу­ри, ре­кла­ми, сто­рон­ньої му­зи­ки з тро­ту­ар­них па­бів тут, за­раз, у цьо­му на­тов­пі, пуль­сує щось на­ба­га­то дав­ні­ше, аніж па­би, ре­кла­ма, лі­хта­рі, ав­то­мо­бі­лі й трам­ваї, щось, що ро­бить цих лю­дей єди­ни­ми в їх не­ймо­вір­но­му роз­ма­їт­ті.

Ба­га­то го­во­рять про по­вер­не­н­ня Укра­ї­ни до Єв­ро­пи. Що­до йо­го шля­хів — то роз­мо­ва окре­ма і дов­га, а одна вір­на озна­ка є. Ко­ли прой­де на­ши­ми ву­ли­ця­ми та­кий кар­на­вал — то це й озна­ча­ти­ме, що ми по­вер­ну­ли­ся до­до­му.

А злі ду­хи вте­кли до дідь­ка.

Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День» Кельн — Ки­їв

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.