«Ми го­то­ві за­яви­ти про се­бе в Єв­ро­пі...»

Зна­ний аль­тист Оле­ксандр Зем­цов із Ав­стрії опі­ку­є­ться мо­ло­ді­жним сим­фо­ні­чним ор­ке­стром «Inso-Львів»

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на КОЗИРЄВА, Львів

На­га­да­є­мо, «День» пи­сав про ре­зо­нан­сну ми­сте­цьку по­дію: не­що­дав­но у Львів­ській фі­лар­мо­нії від­був­ся­кон­церт під ору­дою го­лов­но­го ди­ри­ген­та Опе­ри ав­стрій­сько­го мі­ста Грац Окса­ни Ли­нів. Ше­дев­ри сві­то­вої кла­си­ки — Сим­фо­нія№2 Ро­бер­та Шу­ма­на, два епі­зо­ди з «Фа­у­ста» Фе­рен­ца Лі­ста та Кон­церт для­аль­та з ор­ке­стром Бе­ли Бар­то­ка, ви­ко­на­ли Ака­де­мі­чний мо­ло­ді­жний сим­фо­ні­чний ор­кестр «Inso-Львів» та один із най­за­тре­бу­ва­ні­ших на сві­то­вій сце­ні аль­тист — Оле­ксандр ЗЕМ­ЦОВ.

Май­стер­ність та ар­ти­стизм му­зи­кан­та дав­но ви­зна­ні на між­на­ро­дно­му рів­ні і при­не­сли ар­ти­сто­ві чи­слен­ні на­го­ро­ди на між­на­ро­дних кон­кур­сах. До Льво­ва О. Зем­цов при­їжджає до­во­лі ча­сто, по­за­як два ро­ки то­му отри­мав за­про­ше­н­ня­на по­са­ду ху­до­жньо­го ке­рів­ни­ка та ди­ри­ген­та ка­мер­них про­грам ор­ке­стру «InsoЛьвів». Йо­го де­бют від­був­ся2015 ро­ку і став, за сло­ва­ми май­стра, «по­ча­тком плі­дної спів­пра­ці». Оле­ксандр до­во­лі ча­сто при­їжджає до мі­ста Ле­ва з Ав­стрії. Та­кож го­во­рить, що в Ав­стрії Львів до­бре зна­ють, ба біль­ше — на­зи­ва­ють су­сі­дом.

Ни­ні му­зи­кант ви­кла­дає клас аль­та у ви­щих му­зи­чних шко­лах Кель­на ( Ні­меч­чи­на), Ло­зан­ни (Швей­ца­рія) та Ві­дня (Ав­стрія).

«НА­ША ЗБРОЯ — ЦЕ МУЗИЧНІ ІН­СТРУ­МЕН­ТИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ МИ­РУ»

— При­їжджаю до Льво­ва три­чо­ти­ри ра­зи на рік, — роз­ка­зав Оле­ксандр ЗЕМ­ЦОВ. — На­сту­пна на­ша про­гра­ма бу­де з пре­кра­сним ма­ке­дон­ським пі­а­ні­стом Си­мо­ном Тр­пче­скі, яко­го зна­ють у сві­ті. Я з ним ба­га­то ви­сту­пав як ор­ке­странт, а те­пер в ам­плуа ди­ри­гент-со­ліст.

— Крім Льво­ва, де ще в Укра­ї­ні ви­сту­па­є­те?

— Ні­де! Ска­жу біль­ше: один із мо­їх пер­ших кон­цер­тів, а це бу­ло 20 ро­ків то­му, 1997-го, від­був­сяу Льво­ві. Гра­ли ми тво­ри Бар­то­ка. На­швид­ку­руч був у Ки­є­ві, хо­ча й ро­ди­ну там маю... Та­кож ро­ди­чі жи­вуть і в Ма­рі­у­по­лі, й у Дні­прі. Мій ді­дусь все жи­т­тя­про­жив у Дні­про­пе­тров­ську. Тоб­то зв’яз­ки з Укра­ї­ною — щіль­ні. Але граю тіль­ки у Льво­ві.

Се­ре­до­ви­ще мо­го спіл­ку­ва­н­ня— му­зи­кан­ти. Ко­ли чую хам­ство від ро­сі­я­ни­на, на­зи­ваю йо­го «мо­скаль». Те са­ме сто­су­є­тьсяй єв­ре­їв. Маю на це пра­во, бо сам на­по­ло­ви­ну єв­рей. Але яє гро­ма­дя­ни­ном Ні­меч­чи­ни, то­му див­лю­ся­на ото­че­н­ня­по­гля дом єв­ро­пей­цяі на­го­ло­шую: львів’ яни, з яки­ми спіл­ку­ю­сяі спів­пра­цюю що­до му­зи­чних про­е­ктів, — єв­ро­пей­ці. Для­ме­не не ви­ни­кає жо­дних на­ціо­наль­них роз­бі­жно­стей, то­му що ба­чу в сво­є­му ото­чен­ні лю­дей, ко­трі жи­вуть сер­цем і цін­но­стя­ми, що нас усіх об’ єд­ну­ють. На­ша зброя— це музичні ін­стру­мен­ти, які сприяють ми­ру. Це зро­зумі­ло ба­га­тьом му­зи­кан­там. Спо­ді­ва­ю­ся, зро­зу­мі­ють це й по­лі­ти­ки. На­при­клад, Да­ні­ель Ба­рен­бойм та йо­го зна­ме­ни­тий ор­кестр West-Eastern Diwan, де гра­ють па­ле­стин­ці ра­зом з... ізра­їль­тя­на­ми. До ре­чі, кіль­ка днів то­му роз­мов­ляв із се­строю, яка є за­сту­пни­ком кон­церт­мей­сте­ра в ор­ке­стрі у Хай­фі, її за­раз за­про­си­ли до ви­кла­да­н­няв... араб­ську шко­лу. Во­на ка­же: «Та­кий бум се­ред ара­бів... Во­ни хо­чуть бу­ти пер­ши­ми у ми­сте­цтві...» От яки­ми для нас ма­ють бу­ти прі­о­ри­те­ти. Зви­чай­но, ни­ні в Укра­ї­ні бі­да. Ми не мо­же­мо за­плю­щу­ва­ти на це очі. Що мо­же­мо зро­би­ти? Не­сти з на­ши­ми « гар­ма­та­ми » куль­ту­ру і мир.

У Льво­ві від­чу­ваю се­бе, як удо­ма. По­при те, що по­ло­ви­ну жи­т­тя жи­ву і пра­цюю в Єв­ро­пі, мен­та­лі­тет у ме­не близь­кий до укра­їн­сько­го. Зре­штою, мій єв­рей­ський ді­дусь обо­жню­вав Укра­ї­ну, до­бре роз­мов­ляв укра­їн­ською мо­вою — як і на ідиш... То­му, ме­ні зда­є­ться, щось пе­ре­да­ло­ся­ге­не­ти­чно... Ме­ні не бай­ду­же те, що ни­ні від­бу­ва­є­ться в Укра­ї­ні. Зре­штою, моє осо­бли­ве від­чу­т­тяі те­пло — слов’ян­ське, а куль­ту­ра — єв­ро­пей­ська. Оця­про­гра­ма, що ви її зро­би­ли у Льво­ві...

Про­гра­му за­про­по­ну­ва­ла ди­ри­гент Окса­на Ли­нів — лю­ди­на особ- ли­вих люд­ських і про­фе­сій­них яко­стей, крім то­го — му­зи­чної осві­че­но­сті та ети­ки ви­со­ко­го єв­ро­пей­сько­го рів­ня, то­му тут го­во­ри­ти про ста­ті (що жін­ка, що чо­ло­вік) — про­сто не­до­ре­чно. Во­на ро­бить му­зи­ку з ор­ке­стром, і тут вже не ді­ють прин­ци­пи «так» і «на про­ти­ва­гу».

«ЛЬВІВ — НЕ ПРОВІНЦІЯ!»

— Львів пре­тен­дує на ста­тус куль­тур­ної сто­ли­ці Укра­ї­ни. Які вра­же­н­ня сто­сов­но ор­ке­стру, з яким ви за­раз гра­є­те?

— Зга­дай­мо Брам­са, який ви­ко­нав усі свої сим­фо­нії в Мей­нін­ге­ні, що ні­ко­ли не був сто­ли­цею, при цьо­му в куль­тур­но­му сен­сі був ва­го­мі­шим за Бер­лін... Як на ме­не, все це — єв­ро­пей­ська тра­ди­ція... Якщо ж го­во­ри­ти про тра­ди­цію зни­же­н­ня­по­пи­ту на рі­вень яко­сті, то, зві­сно, Львів — аж ні­як не провінція, на­се­ле­н­ня яко­го ста­но­вить май­же 70% на­се­ле­н­ня­Ві­дня . От­же, на мою дум­ку, Львів — не провінція. Річ у тім, що су­сі­ди — єв­ро­пей­ці, від­так ма­є­мо ба­га­то до­тор­ків єв­ро­пей­сько­го. Я вва­жаю це мі­сто ду­же близь­ким, й аж ні­як не спа­дає на дум­ку на­зва­ти йо­го про­він­цій­ним. А що­до ор­ке­стру «Inso-Львів», то цей ко­ле­ктив іде по­пе­ре­ду ба­га­то чо­го... По-пер­ше, ор­кестр — мо­ло­дий. Вар­то до­да­ти, що, по­при вік, ко­ле­ктив — про­фе­сій­ний і ду­же ви­со­ко­го про­фі­лю. Мо­я­по­зи­ці­яз ни­ми, на­віть ко­ли не граю і не ди­ри­гую, — що­би зго­ло­шу­ва­ли­ся­до спів­пра­ці з ор­ке­стром со­лі­сти і ди­ри­ген­ти най­ви­що­го ґа­тун­ку. А це озна­чає, що ор­ке­стран­ти ні­ко­ли не по­тер­па­ти­муть від на­пів­про­фе­сіо­на­лі­зму. Я знаю цей ко­ле­ктив по­над два ро­ки — він роз­ви­ва­є­ться, а та­кож роз­ви­ва­ю­ться­йо­го якість і мен­та­лі­тет, і він спро­мо­жний ви­сту­пи­ти в ін­тер­на­ціо­наль­но­му тур­не. У ве­ре­сні ми пла­ну­є­мо по­їха­ти на фе­сти­валь Йо­ган­не­са Брам­са на за­про­ше­н­ня ав­стрій­ської сто­ро­ни. Там ор­кестр аком­па­ну­ва­ти­ме кон­кур­си, гра­ти­ме за­клю­чний кон­церт... Крім то­го, за­свід­чує, що якість ор­ке­стру є до­во­лі силь­ною, що­би за­яви­ти про се­бе в Єв­ро­пі. Ду­маю, що в «Inso-Львів» — ве­ли­ке май­бу­тнє. Най­го­лов­ні­ше, що­би ко­ле­ктив не роз­мі­ню­вав­ся­на дрі­бни­ці й не зни­жу­вав яко­сті.

— Тоб­то — що­би ви­со­ко три­мав план­ку!

— Так. Я ду­маю, що ор­кестр ду­же цьо­го хо­че.

— Пі­сля Льво­ва, який мар­шрут да­лі?

— До­до­му. У ме­не чо­ти­ри з по­ло­ви­ною дні віль­но­го ча­су, вдо­ма. Це для­ме­не — ве­ли­ка рід­кість. А да­лі — ро­бо­та. Маю аль­то­ві кла­си. Так са­мо — ди­ри­гу­ва­н­ня. Зокре­ма, за­пла­но­ва­ні за­пи­си у Бол­га­рії. Да­лі гра­ти­му в Ні­меч­чи­ні... Гра­фік ду­же щіль­ний. Го­лов­не — спро­мог­ти­сяв­се всти­гну­ти. Мо­жли­во, до­ве­де­ться­роз­про­ща­ти­сяз яко­юсь із ви­кла­да­цьких ро­біт. Хо­ча... Ме­ні та­ка ба­га­то­фа­ктор­ність у фа­ху ду­же по­до­ба­є­ться...

Пре­кра­сно, що на­пе­ред бу­ли роз­ку­пле­ні кви­тки на кон­церт під ору­дою Окса­ни Ли­нів. Зре­штою, рі­вень куль­ту­ри за­ле­жить не тіль­ки від то­го, хто є со­лі­стом чи ди­ри­ген­том пев­ної кон­цер­тної про­гра­ми, а й, зви­чай­но, від пу­блі­ки. Ду­же хо­че­ться, що­би слу­хач був на кон­цер­ті не­за­ле­жно від то­го, чи зна­є­ться­на кла­си­чній му­зи­ці. Тре­ба при­йти, по­слу­ха­ти... Так са­мо, як у му­зеї... Щось ро­зу­мі­є­мо, щось не ро­зу­мі­є­мо... А по­тім оце пре­кра­сне по­чи­нає зва­блю­ва­ти й зба­га­чу­ва­ти ду­шу...

ДОВІДКА «Дня»

Оле­ксандр ЗЕМ­ЦОВ — ви­зна­ний со­ліст-аль­тист, ди­ри­гент, ви­кла­дач та ка­мер­ний му­зи­кант. На­ро­див­ся1978 р. у ро­ди­ні му­зи­кан­тів. Пі­сля«Гне­сін­ки» про­дов­жив на­вча­н­ня­під ке­рів­ни­цтвом про­фе­со­ра Май­кла Ку­ге­ляв Уні­вер­си­те­ті в Ма­а­стри­хті, за­кін­чив аспі­ран­ту­ру Ви­щої шко­ли Hanns Eisler у Бер­лі­ні (клас про­фе­со­ра Та­беа Цим­мер­манн).

Зем­цов актив­но га­стро­лює як со­ліст-аль­тист, ви­сту­па­ю­чи з ві­до­ми­ми ор­ке­стра­ми Єв­ро­пи, США, Азії та Ав­стра­лії. Та­кож має соль­ні кон­цер­ти у спів­пра­ці з та­ки­ми ди­ри­ген­та­ми, як Оле­ксандр Ве­дер­ні­ков, Во­ло­ди­мир Юров­ський та Не­е­ме Яр­ві.

Ви­сту­пав на пре­сти­жних сце­нах сві­ту ра­зом із Дми­тром Сі­тко­ве­цьким, Іта­мар Го­лан, Гер­хар­дом Шуль­цом, Пе­те­ром До­но­хе, Па­трі­ком Га­луа, На­та­лі­єю Гу­тман та Мі­шею Май­ським.

Ви­кла­дає в най­ві­до­мі­ших му­зи­чних ака­де­мі­ях Єв­ро­пи: про­фе­сор з кла­су аль­та в Гілд­хол­ській шко­лі му­зи­ки й те­а­тру, про­фе­сор у Ві­ден­ській кон­сер­ва­то­рії, про­фе­сор з кла­су аль­та у Ви­щій шко­лі му­зи­ки в Лу­за­ні (Швей­ца­рія) та Ви­щій шко­лі му­зи­ки та тан­цю в Кель­ні (Ні­меч­чи­на). Йо­го учні є уча­сни­ка­ми та кон­церт­мей­сте­ра­ми гру­пи аль­тів у про­від­них ор­ке­страх сві­ту, а та­кож ла­у­ре­а­та­ми між­на­ро­дних кон­кур­сів.

Му­зи­кант за­пи­сує ди­ски з ком­па­ні­я­ми Naxos, LPO Live, Navis Classics та Chandos.

ФОТО НАДАНО ЛЬВІВСЬКОЮ ФІЛАРМОНІЄЮ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.